Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 17.03.2019 року у справі №695/146/18

Постанова

Іменем України

23 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 695/146/18

провадження № 61-4385св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_5,

відповідач - ОСОБА_4,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області, у складі судді Середи Л. В., від 22 листопада

2018 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області, у складі колегії суддів: Нерушак Л. В., Карпенко О. В., Фетісової Т. Л., від 23 січня 2019 року.

Короткий зміст позовної заяви та її обґрунтування

У січні 2018 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_6 про визнання права власності на спадкове майно.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що його батьки ОСОБА_7 та

ОСОБА_8 під час перебування у шлюбі придбали квартиру

АДРЕСА_1. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер, після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої увійшло все належне йому за життя майно, у тому числі

1/2 частина вказаної вище квартири. Вказував, що після смерті батька він та мати ОСОБА_8 вступили в управління та володіння належною батькові частиною квартири, оскільки продовжували фактично проживати у спірній квартирі. На думку позивача, він та його мати прийняли спадщину після смерті ОСОБА_7 в рівних частках. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати, яка своїх спадкових прав на вказану частку квартири не оформила. Він також не оформив спадкові права. З метою належного оформлення спадщини після смерті свого батька він звернувся до нотаріуса з відповідною заявою про прийняття спадщини. Проте нотаріус відмовив йому у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_7 у зв'язку із відсутністю правовстановлюючих документів, які посвідчують право померлого на вказану частку квартири.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд визнати за ним право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_7, який помер

ІНФОРМАЦІЯ_1.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області

від 22 листопада 2018 року позов ОСОБА_5 задоволено. Визнано за

ОСОБА_5 право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7, який помер

ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що після смерті ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5 та його мати ОСОБА_8 вступили в управління та володіння спадковим майном, тому відповідно спадщина була прийнята ними у рівних частках. ОСОБА_5 та його мати ОСОБА_8 фактично прийняли спадщину та успадкували 1/2 частину квартири, яка належала ОСОБА_7 на праві спільної сумісної власності та має бути поділена між спадкоємцями в рівних частках, тобто по 1/ 4 частині квартири за кожним. Під час розгляду справи відповідач визнала факт користування позивачем спадковим майном, який на день смерті батька був неповнолітнім та проживав з батьками.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 23 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції, приймаючи до уваги рівність часток подружжя, дійшов правильного та обґрунтованого висновку про те, що після смерті ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, відкрилася спадщина, до складу якої увійшло все належне йому за життя майно, у тому числі 1/2 частина спірної квартири. Позивач є спадкоємцем першої черги, який прийняв спадщину шляхом фактичного вступу в управління та володіння майном, оскільки проживав з батьками у квартирі, частина якої входить до спадкового майна.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій, визнавши квартиру об'єктом спільної сумісної власності подружжя, не встановили джерело придбання квартири та безпідставно відхилили доводи відповідача про те, що спірна квартира була придбана за особисті кошти матері ОСОБА_8 Презумпція спільності права власності на майно подружжя може бути спростована. Поділ частки померлого у спільному сумісному майні можливий за умови наявності згоди іншого подружжя, будь-якої іншої процедури законодавством не передбачено. Спірна квартира є об'єктом спадкування позивача та відповідача як спадкоємців першої черги після смерті матері ОСОБА_8

Відзиву на касаційну скаргу не надходило

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2019 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.

28 березня 2019 року справу передано судді-доповідачу.

Ухвалою Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

12 листопада 1987 року ОСОБА_7 та ОСОБА_8 уклали шлюб, що підтверджується відповідним актовим записом № 243, після укладення шлюбу дружині надано прізвище ОСОБА_8, що вказано у свідоцтві про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 12 листопада 1987 року (а. с. 7).

Згідно договору купівлі-продажу квартири від 07 серпня 1992 року, посвідченого державним нотаріусом Золотоніської нотаріальної контори Черкаської області Сахно В. І., зареєстрованого у реєстрі № 3886, ОСОБА_8 придбала квартиру АДРЕСА_1 (а. с. 7 зворот, 8).

ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, про що складено актовий запис № 5063. Після його смерті відкрилась спадщина на все майно, яке йому належало на день смерті.

ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_3, його батьками є ОСОБА_7 та ОСОБА_8, яка в подальшому змінила своє прізвище на ОСОБА_8 (а. с. 7). На момент смерті батька та відкриття спадщини ОСОБА_5 був неповнолітнім та проживав разом із батьками у квартирі АДРЕСА_1.

ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 12).

ОСОБА_5 звернувся до нотаріуса із заявою про видачу йому свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_7.

Постановою Золотоніської міської державної нотаріальної контори Черкаської області від 19 січня 2018 року ОСОБА_5 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на 1/4 частку у праві власності на квартиру АДРЕСА_1, оскільки право власності на вище вказану квартиру не було зареєстроване за померлим.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до частини 2 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною 1 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу Україниспадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з частиною 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

З огляду на вищезазначені вимоги в указаній справі підлягають до застосування положення актів цивільного законодавства, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, а саме Цивільного кодексу УРСР, 1963 року та Кодексу про шлюб і сім'ю України.

Відповідно до статті 524 ЦК УРСРспадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Згідно зі статтею 525 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця. Статтею 527 ЦК УРСР визначено, що спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті.

Згідно з частиною 1 статті 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Згідно зі статтями 548, 549 ЦК УРСР для прийняття спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або із застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 22 КпШС України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

За змістом частини першої статті 28 КпШС України у разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.

У разі смерті одного з подружжя, який був співвласником квартири, частки кожного із співвласників у справі спільної власності залишаються рівними, якщо інше не буде встановлено договором між ними. Частка померлого співвласника не може бути змінена за рішення суду. Для оформлення права на спадщину закон не вимагає рішення суду про визначення частки спадкодавця.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є за загальним правилом спільною сумісною власністю подружжя. Презумпція спільності права власності на майно подружжя може бути спростована зацікавленою особою.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статті 81 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Встановивши, що спірна квартира була набута подружжям ОСОБА_7 та ОСОБА_8 під час шлюбу, відсутність договорів або інших домовленостей між подружжям про зміну розміру часток або визначення статусу спірного нерухомого майна, суди попередніх інстанцій, врахувавши рівність часток подружжя у праві на майно, дійшли обґрунтованого висновку про те, що 1/2 частина спірної квартири, враховуючи її документальне оформлення за ОСОБА_8, належала ОСОБА_7 та увійшла до спадкової маси після його смерті. Відповідач не надала належних та допустимих доказів на спростування презумпції спільності права власності подружжя на спірну квартиру.

Врахувавши надані сторонами докази на підтвердження фактичного прийняття ОСОБА_5, який проживав у спірній квартирі разом з батьками на час смерті батька, спадщини після смерті ОСОБА_7, суди правильно задовольнили позов та визнали за позивачем право власності на 1/4 частину спірної квартиру у порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_7 Суди встановили, що позивач, фактично прийнявши спадщину, позбавлений можливості отримати свідоцтво про право на спадщину у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів ОСОБА_7 на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.

Доводи касаційної скарги зводяться в основному до незгоди із висновками судів попередніх інстанцій у частині оцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи. Ці доводи не впливають на законність та обґрунтованість оскаржених судових рішень. Суди правильно застосували норми матеріального права. Вказане також свідчить і про необґрунтованість клопотання відповідача про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Статтею 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області

від 22 листопада 2018 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 23 січня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович