Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 19.03.2020 року у справі №712/16123/19

Постанова

Іменем України

28 травня 2020 року

м. Київ

справа № 712/16123/19

провадження № 61-5028св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.,

учасники справи:

скаржник - ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Соснівський відділ державної виконавчої служби міста Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Бондаренка С. І., Храпка В. Д., Вініченка Б. Б., у справі за скаргою ОСОБА_1 , стягувач - ОСОБА_2 , на рішення державного виконавця Соснівського відділу державної виконавчої служби міста Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст скарги

ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою, в якій просив скасувати постанову про встановлення тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами щодо ОСОБА_1 від 01 квітня 2019 року, винесену старшим державним виконавцем Соснівського відділу державної виконавчої служби міста Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Погорнюк І. В. у виконавчому провадженні № 11050199 по примусовому виконанні виконавчого листа Дарницького районного суду міста Києва № 2-2741 від 15 серпня 2005 року про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку на утримання дитини.

Водночас скаржник просив поновити строк оскарження постанови старшого державного виконавця Соснівського відділу державної виконавчої служби міста Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області від 01 квітня 2019 року, посилаючись на поважність причин його пропуску. При цьому вказував, що про оскаржувану постанову дізнався лише 07 листопада 2019 року.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

16 грудня 2019 року Соснівським районним судом міста Черкаси скаргу ОСОБА_1 на рішення державного виконавця залишено без розгляду.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 28 січня 2020 року апеляційна скарга залишена без руху та надано строк для усунення її недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року відмовлено ОСОБА_1 у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на ухвалу Соснівського районного суду міста Черкаси від 16 грудня 2019 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що протягом встановленого строку заявник не виконав вимоги ухвали Черкаського апеляційного суду від 28 січня 2020 року, а тому наявні підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у березні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм процесуального права просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції, справу повернути до суду апеляційної інстанції.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 10 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі та витребувано її із Соснівського районного суду міста Черкаси.

28 травня 2020 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції, зокрема, неповно досліджено обставини справи, оскільки ОСОБА_1 в установлений строк подав апеляційну скаргу.

Відзив на касаційну скаргу не надходив

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на постанову старшого державного виконавця Соснівського відділу державної виконавчої служби міста Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Погорнюк І. В. (а. с. 1-15).

16 грудня 2019 року Соснівський районний суд міста Черкаси своєю ухвалою скаргу ОСОБА_1 на рішення державного виконавця залишив без розгляду (а. с. 17-18).

27 січня 2020 року ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою на вказану ухвалу суду першої інстанції до Черкаського апеляційного суду (а. с. 21-25).

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 28 січня 2020 року апеляційна скарга ОСОБА_1 залишена без руху та апелянту надано строк для усунення її недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали, а саме звернення до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням причин та доказів його пропуску, сплати судового збору та зазначенням інших учасників справи (а. с. 27-28).

Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення копію вказаної ухвали апеляційного суду ОСОБА_1 отримав 31 січня 2020 року (а. с. 31).

На виконання вказаної ухвали апеляційного суду ОСОБА_1 03 лютого 2020 року подав до суду лист, в якому зазначив про те, що участі в розгляді скарги він не брав, копію оскаржуваної ухвали ним отримано 11 січня 2020 року, отже строк на оскарження ухвали закінчувався у суботу 25 січня 2020 року, апеляційна скарга подана у понеділок - 27 січня 2020 року, а також додав квитанцію про сплату судового збору за подання апеляційної скарги та зазначив в апеляційній скарзі інших учасників справи (а. с. 32-34).

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року відмовлено ОСОБА_1 у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на ухвалу Соснівського районного суду міста Черкаси від 16 грудня 2019 року (а. с. 36-37).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції без змін, оскільки її ухвалено з додержанням норм процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

У пункті 8 частини другої статті 129 Конституції України визначено, що до основних засад судочинства належить забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87).

У § 36 рішення у справі «Bellet v. France» від 04 грудня 1955 року, заява № 23805/94, ЄСПЛ зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі «Дія 97 проти України» від 21 жовтня 2010 року).

Аналогічні правові висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах містяться в постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року в справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18).

За змістом частини першої, пункту 2 частини другої статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

За приписами статті 123 ЦПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день (частина третя статті 124 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Застосування передбачених цією нормою правил залежить від виду процесуального строку. У разі, коли процесуальна дія не вчинена у межах строку, встановленого законом, суд може поновити його, якщо строк пропущено з причин, визнаних судом поважними.

Апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними.

При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку (частина третя статті 357 ЦПК України).

Системний аналіз вказаних норм процесуального права, дає підстави для висновку про те, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право подавши заяву на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Частина четверта статті 358 ЦПК України визначає, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.

Особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права та виконувати процесуальні обов`язки.

ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року (заява № 3236/03) вказав, що суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип остаточності судового рішення.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, може бути визнано порушенням вимог статті 6 Конвенції.

Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження на ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вказав про те, що заявником не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду.

Верховний Суд погоджується із таким висновком суду апеляційної інстанції, оскільки Соснівський районний суд міста Черкаси постановив оскаржувану ухвалу 16 грудня 2019 року, а апеляційну скаргу подано 27 січня 2020 року тобто поза межами строку на апеляційне оскарження, при цьому заявником не порушено питання поновлення такого строку.

Суд апеляційної інстанції позбавлений можливості за власною ініціативою поновити строк на апеляційне оскарження навіть за поважності такого пропуску без подання відповідного клопотання про поновлення строку.

Одного посилання в апеляційній скарзі на поважність пропуску строку на апеляційне оскарження без подання відповідного клопотання про поновлення такого строку є недостатнім.

Доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині ухвали суду апеляційної інстанції, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновку суду апеляційної інстанції.

Вищевикладене свідчить про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на вищевказане колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки доводи касаційної скарги правильного висновку суду апеляційної інстанції не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Черкаського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. І. Грушицький І. В. Литвиненко І. М. Фаловська