Історія справи

Постанова КЦС ВП від 28.04.2022 року у справі №212/3560/20
Ухвала КЦС ВП від 16.08.2021 року у справі №212/3560/20

Постанова

Іменем України

28 квітня 2022 року

м. Київ

справа № 212/3560/20

провадження № 61-13525св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Публічне акціонерне товариство «Укртелеком»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 червня 2021 року у складі колегії суддів: Бондар Я.М., Барильської А.П., Зубакової В.П.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (далі - ПАТ «Укртелеком») про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення невиплаченої заробітної плати та стягнення завданої моральної шкоди, пов`язаної з незаконним звільненням

в розмірі 20 000,00 грн.

Позов обґрунтований тим, що він працював на підприємстві відповідача

ПАТ «Укртелеком» на посаді начальника лінійної дільниці № 3 Кривий Ріг лінійного цеху комбінованого центру телекомунікацій № 525 м. Кривий Ріг Технічного департаменту Дніпровської філії ПАТ «Укртелеком» з 24 жовтня

2017 року до 29 квітня 2020 року.

Наказом ПАТ «Укртелеком» № 489/вк від 28 квітня 2020 року був звільнений

з підприємства з 29 квітня 2020 року у зв`язку зі скороченням штату працівників на підставі пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Вважає наказ про звільнення не законним та таким, що складений в порушення вимог статті 32 КЗпП України, а саме: не повідомлення про зміну умов праці

не пізніше ніж за два місяці. При цьому мови про скорочення штату

на підприємстві не велося. Відповідач будь-якими засобами намагався вводити його в оману щодо того, що насправді відбувалося на підприємстві - скорочення посад чи зміна істотних умов праці.

Наказом ПАТ «Укртелеком» від 16 грудня 2019 року № 575 «Про внесення змін

до штатного розпису Дніпропетровської філії ПАТ «Укртелеком», згідно якого без жодних економічних обґрунтувань вносяться зміни до штатного розпису

ПАТ «Укртелеком» на 2019 рік, зокрема виводиться з 28 лютого 2020 року

зі штатного розпису лінійна дільниця № 3 м. Кривого Рогу лінійного цеху комбінованого центру телекомунікацій № 525 м. Кривий Ріг Технічного департаменту Дніпровської філії ПАТ «Укртелеком» у кількості однієї штатної одиниці - начальник дільниці, тобто посада яку він займав.

31 грудня 2019 року відповідачем був виданий наказ за № 672 «Про затвердження штатного розпису ПАТ «Укртелеком», яким затверджено і введено в дію з 01 січня 2020 року новий штатний розпис на 2020 рік, згідно якого, штатна одиниця начальника лінійної дільниці № 3 м. Кривий Ріг лінійного цеху комбінованого центру телекомунікацій № 525 м. Кривий Ріг Технічного департаменту Дніпропетровської філії ПАТ «Укртелеком» зберігається без жодних відміток.

Отже, вищевказане свідчить про те, що наказ підприємством ПАТ «Укртелеком» видався з метою позбутися під прикриттям «завуальованого скорочення» робітників.

У зв`язку з тим, що він перебував у щорічній відпустці, потім на лікарняному звільнений мав бути 22 березня 2020 року за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП в перший робочий день, однак робота на підприємстві після виходу була продовжена ним в звичайному режимі.

24 квітня 2020 року йому вручили нове повідомлення про перенесення дати звільнення від 16 квітня 2020 року за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України. При цьому звертає увагу, що наявні в штатному розписі вакансії, зокрема, яку він займав і яка була в штатному розписі на 2020 рік йому

не пропонувалися.

Таким чином, відповідачем під час видання наказу була грубо порушена процедура вивільнення працівників через скорочення чисельності та штату працівників та грубо порушені його права на працю, гарантовані статтею 43 Конституції України, у зв`язку з чим вимушений звернутися до суду за захистом свого права.

З урахуванням збільшення позовних вимог просив скасувати наказ від 28 квітня 2020 року №489/вк та поновити його на роботі, а також стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30 квітня 2020 року до дати винесення судового рішення, виходячи з його середньоденної заробітної плати 465,97 грн.

Зазначив, що неправомірне звільнення призвело до моральних страждань, переживань, емоційного перевантаження, що полягала в неможливості заробляти кошти для життя, був змушений витрачати додатковий час для пошуку нової роботи та мав докладати додаткових зусиль для організації життя. На фоні емоційних переживань погіршився стан його здоров`я та був позбавлений можливості вести повноцінний спосіб життя. Розмір моральної шкоди позивач оцінив в сумі 20 000,00 грн, яку просив стягнути з відповідача.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 жовтня 2020 року позов задоволені частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ ПАТ «Укртелеком» від 28 квітня 2020 року № 489/вк (по Дніпропетровській філії) «Про звільнення ОСОБА_1 » та поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника лінійної дільниці № 3

м. Кривий Ріг лінійного цеху комбінованого центру телекомунікацій № 525

м. Кривий Ріг Технічного департаменту Дніпропетровської філії

ПАТ «Укртелеком».

Стягнуто з ПАТ «Укртелеком» на користь ОСОБА_1 середній заробіток

в розмірі 53 120,58 грн з 30 квітня 2020 року до 13 жовтня 2020 року (сума визначена без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів).

Стягнуто з ПАТ «Укртелеком» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану незаконним звільненням у розмірі 1 500,00 грн. Допущено негайне виконання рішення щодо поновлення на роботі ОСОБА_1 на посаді начальника лінійної дільниці № 3 м. Кривий Ріг лінійного цеху комбінованого центру телекомунікацій № 525 м. Кривий Ріг Технічного департаменту Дніпропетровської філії

ПАТ «Укртелеком»

Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення на користь

ОСОБА_1 середнього заробітку за один місяць у сумі 9 319,40 грн..

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 жовтня 2020 року стягнуто з ПАТ «Укртелеком» на користь держави судовий збір в розмірі 1681, 60 грн.

Стягнуто з ПАТ«Укртелеком» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі

903,86 грн.

Понесені ОСОБА_1 судові витрати в сумі 777,74 грн.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що звільнення позивача відбулося

з порушенням вимог частини третьої статті 49-2 КЗпП України, оскільки

ПАТ «Укртелеком» з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору не пропонувало позивачу всіх інших вакантних посад,

не зазначило всіх вакансій із вказанням істотних умов праці та було запропоновано лише одну посаду, хоча товариством не заперечувалось наявність інших посад на ТОВ «Укртелеком», у зв`язку з чим позивач підлягає поновленню на роботі, та відповідно задоволенню підлягають і похідні вимоги про стягнення середнього заробітку та частково моральної шкоди.

Також суд у рішенні зазначив про відсутність згоди профспілкового комітету

на час звільнення, поставивши на обговорення питання про доцільність зупинення провадження по справі та запиту відповідного органу щодо згоди

на звільнення працівника, проте, з огляду на те, що представник відповідача доводила обставину, що така згода існує, а представник позивача зазначила,

що відповідний орган ліквідовано, враховуючи обставини справи

та змагальність процесу, суд дійшов висновку, що таке звернення є недоцільним та таким, що призведе до затягування розгляду справи та через дію карантину на території України, обставини, через які профспілковий орган не розглядає подання не усунуті, тому таке звернення суду не буде мати наслідків.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 червня 2021 року рішення суду першої інстанції скасовано і прийнято нову постанову про відмову

в задоволенні позову. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ПАТ «Укртелеком» з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору

з ОСОБА_1 виконав свій обов`язок з працевлаштування позивача, оскільки останньому неодноразово були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом усього періоду і існували на день звільнення, тобто звільнення ОСОБА_1 відбулося без порушень норм трудового законодавства.

Узагальнені доводи касаційної скарги

У серпні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу

у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права

та порушення норм процесуального права, просив постанову апеляційного суду скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд залишив поза увагою,

що ознайомлення із запропонованими вакансіями відбулось вже після звільнення. Відповідач звільнив позивача за згодою профспілки від 13 лютого 2020 року строк дії якої минув 13 березня 2020 року, отже висновки апеляційного суду не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та належних доказах.

Судом застосовано норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17, від 20 січня 2021 року № 577/3997/15-ц, від 19 лютого 2021 року № 456/2212/19, від 05 вересня 2019 року у справі № 336/5828/16. Також підставою касаційного оскарження судового рішення вказує відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи інших учасників справи

У жовтні 2021 року АТ «Укртелеком» надіслало до Верховного Суду відзив

на касаційну скаргу, в якому просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін. Зазначало, що твердження скаржника не спростовують висновків апеляційного суду.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 212/3560/20, витребувано її з Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

ОСОБА_1 працював у ПАТ «Укртелеком» на посаді начальника лінійної дільниці № 3 м. Кривий Ріг лінійного цеху комбінованого центру телекомунікацій № 525 м. Кривий Ріг технічного департаменту Дніпровської філії

ПАТ «Укрателеком» з 24 жовтня 2017 року до 29 квітня 2020 року.

Наказом по Дніпропетровській філії «Про звільнення ОСОБА_1 » від 28 квітня 2020 року № 489/вк був звільнений з підприємства 29 квітня 2020 року у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗПП України.

02 грудня 2019 року ПАТ «Укртелеком» надало ОСОБА_1 проект наказу про переведення на іншу роботу: з посади начальника лінійної дільниці № 3 м. Кривий Ріг лінійного цеху комбінованого центру телекомунікацій № 525 м. Кривий Ріг Технічного департаменту Дніпропетровської філії

ПАТ «Укртелеком» з посадовим окладом 9 380,00 грн на посаду інженера електрозв`язку та лінійних споруд електрозв`язку дільниці мережі доступу

№ 343/9 м. Кривий Ріг, Цеху мережі доступу № 1 Регіонального центру мережі доступу Технічного департаменту з посадовим окладом в розмірі 8 090, 00 грн.

Відповідачем було видано наказ від 16 грудня 2019 року № 575 «Про внесення змін до штатного розпису Дніпропетровської філії ПАТ «Укртелеком», яким вносяться зміни до штатного розпису ПАТ «Укртелеком» на 2019 рік (щодо Дніпропетровської філії ПАТ «Укртелеком»), затвердженого наказом

ПАТ «Укртелеком» від 26 грудня 2018 року № 573, зокрема виводиться

з 28 лютого 2020 року зі штатного розпису лінійна дільниця № 3 м. Кривий Ріг лінійного цеху комбінованого центру телекомунікацій № 525 м. Кривий Ріг технічного департаменту Дніпропетровської філії ПАТ «Укртелеком» у кількості одної штатної одиниці - начальник дільниці, яку займав ОСОБА_1 .

З наказом від 23 грудня 2019 року №2492/вк «Про попередження про майбутнє звільнення», позивача ознайомлено 24 грудня 2019 року.

В той же день ОСОБА_1 запропоновано для ознайомлення вакантні посади у ПАТ «Укртелеком».

Вакантні посади пропонувались позивачу також 17, 30 січня, 14, 15, 24 лютого

та 29 квітня 2020 року.

ПАТ «Укртелеком» складено акти про відмову від ознайомлення зі списками вакансій від 17, 30 січня, 14 лютого та 24 квітня 2020 року.

29 січня 2020 року ПАТ «Укртелеком» звернулося до Профспілкової організації Дніпропетровської філії ПАТ «Укртелеком» із поданням на отримання згоди

на розірвання трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України із ОСОБА_1 .

На засіданні профспілкового комітету від 13 лютого 2020 року первинна профспілкова організація КЦТ № 525 Профспілкової організації Дніпропетровської філії ПАТ «Укртелеком» надано згоду на звільнення ОСОБА_1 .

В період з 21 лютого до 06 березня 2020 року ОСОБА_1 знаходився у щорічній оплачуваній відпустці.

У зв`язку з цим, 14 лютого 2020 року позивача було повідомлено відповідачем про перенесення дати звільнення на 10 березня 2020 року, в подальшому

02 березня 2020 року ОСОБА_2 повідомлено про перенесення дати звільнення на 13 березня 2020 року.

У період з 24 до 28 лютого 2020 року та з 10 до 18 березня 2020 року

ОСОБА_1 був тимчасово непрацездатний - листки тимчасової непрацездатності серії АДЮ № 250842 та серії АДЮ № 251077.

Наказами від 02 березня 2020 року № 470/в, 471/в та від 20 березня 2020 року № 660/в, 661/в щорічна відпустка позивачу була подовжена з 07 березня

до 12 березня 2020 року; та з 19 березня до 21 березня 2020 року.

15 квітня 2020 року ОСОБА_1 вручено повідомлення від 15 квітня 2020 року про перенесення дати звільнення у зв`язку з тим, що на дату першого робочого дня після відпустки, строк згоди Профспілкової організації Дніпропетровської філії ПАТ «Укртелеком» на подання щодо звільнення позивача минув 13 березня 2020 року і відповідачем направлене повторне подання на отримання згоди про розірвання трудових відносин, на яке отримано відповідь від 30 березня

2020 року № 32.

Відповіддю Профспілкової організації Дніпропетровської філії ПАТ «Укртелеком» від 30 березня 2020 року № 32 повідомлено, що у зв`язку із провадженням карантину немає можливості зібрати Комітет Профспілкової організації Дніпропетровської філії ПАТ «Укртелеком» та пропонується скористатися раніше даним рішенням комітету.

24 квітня 2020 року ОСОБА_2 вручено нове повідомлення про перенесення дати звільнення від 16 квітня 2020 року.

28 квітня 2020 року наказом №489/к ОСОБА_1 звільнений з підприємства

29 квітня 2020 року з посади начальника лінійної дільниці № 3 м. Кривий Ріг лінійного цеху Комбінованого центру телекомунікацій № 525 м. Кривий Ріг Технічного департаменту Дніпропетровської філії ПАТ «Укртелеком» у зв`язку

зі скороченням чисельності та штату працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗПП України.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції

в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 14 вересня 2021 року вказано, що касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Частиною другою статті 2 КЗпП України передбачено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу

на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір

до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 КЗпП України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Згідно з частинами першою, третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами

в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантні посади чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо, та яка з`явилася на підприємстві протягом цього періоду і яка існувала на день звільнення.

Близький за змістом висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17 (провадження

№ 11-43/асі18).

Відповідно до статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2 - 5, 7 статті 40, пунктами 2, 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають з`ясувати питання про те,

чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення

на іншу роботу або що власник, або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві,

в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, дійшов правильного висновку про те, що позивача звільнено

на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України з дотриманням вимог законодавства, що регулюють вивільнення працівника, передбачених статтями 43 49-2 КЗпП України.

Позовні вимоги про поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу є похідними від позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, а тому задоволенню також не підлягають.

Доводи, наведені у касаційній скарзі, висновків суду не спростовують,

на законність постанови апеляційного суду не впливають, а спрямовані

на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції за загальним правилом частини першої статті 400 ЦПК України, оскільки Верховний Суд не вправі встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Щодо клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

Згідно з частиною п`ятою статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу

в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу

на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Наведені ОСОБА_1 аргументи для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду в розумінні приписів статті 403 ЦПК України, не є тими обставинами, які містять виключну правову проблему та мають значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а тому у задоволенні клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду слід відмовити.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду залишити без змін.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 червня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Бурлаков

В. М. Коротун

М. Є. Червинська