Історія справи

Постанова КЦС ВП від 27.12.2021 року у справі №484/62/20

Постанова

Іменем України

23 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 484/62/20

провадження № 61-14026св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 17 березня 2021 року, ухвалене у складі судді Шикері І. А., та постанову Миколаївського апеляційного суду від 06 липня 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: Тищук Н. О., Шаманської Н. О., Ямкової О. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання заповіту нікчемним.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її баба ОСОБА_3,. після смерті якої відкрилась спадщина на житловий будинок АДРЕСА_1.

Після звернення до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини вона дізналась, що у Спадковому реєстрі існує заповіт, який складений 01 грудня 2016 року на ім'я ОСОБА_2.

Заповіт складено та посвідчено приватним нотаріусом Цихонею В. А. вдома у ОСОБА_3, у присутності свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5. Підписано заповіт не ОСОБА_3, а ОСОБА_6.

На її думку, заповіт складений ОСОБА_3 з порушенням порядку його посвідчення та складання, оскільки заповіт підписано без прочитання його вголос для заповідачки, що підтвердили свідки у судових засіданнях під час розгляду справи № 484/4366/18 за її позовом до ОСОБА_2 про визнання заповіту нікчемним.

З урахуванням зазначеного та заяв про зміну предмета позову та уточнення позовних вимог, ОСОБА_1 просила визнати заповіт, складений ОСОБА_3 01 грудня 2016 року, недійсним.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 17 березня 2021 року, залишеним без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 06 липня 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що під час посвідчення оспорюваного заповіту нотаріус дотримався вимог статей 1248, 1253 ЦК України, а позивач не довела, що волевиявлення ОСОБА_3 не було вільним та не відповідало її внутрішній волі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У серпні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відмову у задоволенні позову, не врахували, що ОСОБА_3 не читала вголос записаний від її імені за допомогою загальноприйнятих технічних засобів заповіт, посвідчений приватним нотаріусом 01 грудня 2016 року, а зазначення у тексті заповіту про те, що він був прочитаний вголос заповідачем ОСОБА_3 перед його підписанням, є безпідставним, оскільки дана обставина спростована показаннями свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_5, які допитані під час розгляду справи № 484/4366/18, та визнана ОСОБА_2.

Вказувала, що вона надала суду диск з технічним записом судового засідання у справі № 484/4366/18 та заявила клопотання про його дослідження, однак суд безпідставно відмовив їй у задоволенні цього клопотання.

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме суд відмовив дослідити технічний запис судових засідань у справі № 484/4366/18 (пункт 4 частини 2 статті 389 ЦПК України).

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 02 вересня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

У строк, визначений судом, заявник усунув недоліки.

Ухвалою Верховного Суду від 04 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3, після смерті якої відкрилася спадщина, зокрема на житловий будинок АДРЕСА_1.

За життя, а саме 01 грудня 2016 року, ОСОБА_3 склала заповіт, згідно з яким заповіла ОСОБА_2 житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами з земельною ділянкою, наданою для його обслуговування по АДРЕСА_2.

Вказаний заповіт посвідчено приватним нотаріусом Первомайського міського нотаріального округу Миколаївської області Цихонею В. А. вдома у ОСОБА_3 по АДРЕСА_2 у присутності свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та підписано іншою особою ОСОБА_6 у зв'язку з хворобою заповідача ОСОБА_3. Заповіт повністю прочитаний уголос заповідачем до його підписання у присутності запрошених нею свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

Із заявою про прийняття спадщини звернулася ОСОБА_2 на підставі заповіту.

ОСОБА_1 у встановлений законом строк також звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті своєї баби ОСОБА_3, у зв'язку з тим, що її батько - ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_2.

Також установлено, що у вересні 2018 року ОСОБА_1 зверталась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання заповіту нікчемним, з тих підстав, що ОСОБА_3 не мала вад чи хвороб, які б завадили їй підписати заповіт особисто.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 28 травня 2019 року у справі 484/4366/18, залишеним без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 21 серпня 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 28 жовтня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 28 травня 2019 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 21 серпня 2019 року залишено без змін (провадження № 61-17401св19).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною 2 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно з частиною 2 статті 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Частиною 2 статті 1247 ЦК України заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до Частиною 2 статті 1247 ЦК України, відповідно до якої у разі, якщо фізична особа у зв'язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє. Підпис іншої особи на тексті правочину, щодо якого не вимагається нотаріального посвідчення, може бути засвідчений відповідною посадовою особою за місцем роботи, навчання, проживання або лікування особи, яка його вчиняє.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) вказано, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід'ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Під час посвідчення заповіту нотаріусом має бути дотримано порядок його посвідчення. Заповіт має бути складений у письмовій формі, із зазначенням місця і часу складення заповіту, дати та місця народження заповідача та підписаний особисто заповідачем. Нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним, про що зазначається ним перед його підписом. Якщо заповідач унаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших причин (наприклад, неписьменна) не може власноручно підписати заповіт, за дорученням заповідача він може бути підписаний іншою фізичною особою. На бажання заповідача, також у випадках, якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватись при свідках. Присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов'язковою.

Згідно зі статтею 1248 ЦК України нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.

Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (статтею 1248 ЦК України).

Статтею 1253 ЦК України передбачена можливість посвідчення заповіту при свідках, яке відбувається за бажанням заповідача. У випадках, встановлених абзацом третім Статтею 1253 ЦК України, присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов'язковою.

Установивши, що під час посвідчення оспорюваного заповіту нотаріус дотримався вимог статей 1248, 1253 ЦК України, а позивач не надала суду належних та допустимих доказів порушення вимог чинного законодавства при його складанні чи посвідченні, та не довела, що волевиявлення ОСОБА_3 не було вільним та не відповідало її внутрішній волі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для визнання заповіту, складеного ОСОБА_3 01 грудня 2016 року, недійсним.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про дослідження технічного звукозапису судового засідання в іншій справі, не дають підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки зазначене клопотання розглянуто судом з дотриманням вимог процесуального права.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов'язковими підставами для скасування судових рішень, Верховний Суд не встановив.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 17 березня 2021 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 06 липня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. В. Коломієць Б. І. Гулько Д. Д. Луспеник