Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 05.11.2020 року у справі №357/9167/19

Постанова

Іменем України

19 травня 2021 року

м. Київ

справа № 357/9167/19

провадження № 61-15285св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - Білоцерківська міська рада Київської області,

відповідачі: ОСОБА_1, департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області, ОСОБА_2,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - державний нотаріус Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області Приймак Альона Петрівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Білоцерківської міської ради Київської області на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 квітня 2020 року у складі судді Кошель Б. І. та постанову Київського апеляційного суду

від 14 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Чобіток А. О., Немировської О.

В., Ящук Т. І.

Короткий зміст позовної заяви та її обґрунтування

У серпні 2019 року Білоцерківська міська рада Київської областізвернулась до суду із позовом до ОСОБА_1, департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області, ОСОБА_2 про вчинення дій.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28 квітня 2011 року ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу придбала у власність торговий павільйон, розташований по АДРЕСА_1, в районі аптеки № НОМЕР_1.16 грудня 2011 року між Білоцерківською міською радою Київської області та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі № 263 для розміщення зазначеного торгового павільйону строком на три роки, який рішенням Білоцерківської міської ради Київської області від 20 березня 2014 року було поновлено ще на три роки. 23 березня 2014 року управлінням містобудування та архітектури Білоцерківської міської ради Київської області було видано паспорт прив'язки тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності павільйону з продажу промислових товарів, термін дії якого закінчився 19 березня 2017 року. Позивач вказував, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 до міської ради стосовно продовження дії зазначеного паспорту не зверталась, термін дії паспорту прив'язки не продовжувала. Рішенням Білоцерківської міської ради Київської області

від 25 травня 2017 року припинено договір оренди землі. 18 серпня

2016 року департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 видано декларацію про початок виконання будівельних робіт № КС 082162311877.

22 вересня 2016 року зареєстровано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації об'єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності № КС 142162661999. У подальшому державним нотаріусом Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області Приймак А. П. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 32084054 від 27 жовтня 2016 року, та зареєстровано за ОСОБА_1 право власності на нежитлову будівлю (магазин) по АДРЕСА_1.11 січня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу зазначеної нежитлової будівлі (магазину). Позивач вказував, що ОСОБА_1 містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки не видавалися. Крім того, 01 квітня 2019 року на ім'я міського голови надійшла службова записка головного спеціаліста по технічному нагляду відділу капітального будівництва Білоцерківської міської ради Київської області, в якій вказано, що відомості, зазначені у декларації про готовність об'єкта до експлуатації, не відповідають дійсності. Також Білоцерківська міська рада Київської області посилалась на те, що на час вчинення приватним нотаріусом реєстраційних дій у ОСОБА_1 був відсутній офіційний документ, який би підтверджував присвоєння об'єкту нерухомого майна - нежитловій будівлі (магазину) адреси, що відповідно свідчить про порушення чинного законодавства України під час державної реєстрації права власності. Орган місцевого самоврядування вважав, що збудована нежитлова будівля є самочинним будівництвом, оскільки побудована на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети, та підлягає знесенню, а застосування інших способів захисту, зокрема зобов'язання провести перебудову об'єкта, не відновить порушеного права територіальної громади на доступ до забудованої земельної ділянки, у зв'язку із чим така ділянка залишиться вилученою із комунальної власності.

Посилаючись на зазначені обставини, Білоцерківська міська рада Київської області просила суд: скасувати реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт від 18 серпня 2016 року № КС 082162311877 щодо будівництва магазину з продажу продовольчих товарів по АДРЕСА_1, зареєстровану департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області; скасувати реєстрацію декларації про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності, від 22 вересня 2016 року № КС142162661999 щодо будівництва магазину з продажу продовольчих товарів по АДРЕСА_1, зареєстровану департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 32084054 від 27 жовтня 2016 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 на нежитлову будівлю (магазин), загальною площею 22,7 кв. м, розташовану по АДРЕСА_1, та запис про право власності 17137866 від 25 жовтня 2016 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1; визнати недійсним та скасувати договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений державним нотаріусом Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області Приймак А. П. 11 січня 2017 року та зареєстрований у реєстрі за № 3-40; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 33394478 від 11 січня 2017 року, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 на нежитлову будівлю (магазин), загальною площею 22,7 кв. м, розташовану по АДРЕСА_1, та запис про право власності 18532707 від 11 січня

2017 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2; усунути перешкоди у користуванні комунальною власністю територіальної громади м.

Біла Церква Київської області, а саме земельною ділянкою, площею 0,0035 га, кадастровий номер 3210300000:04:015:0147, шляхом зобов'язання ОСОБА_1 за власний рахунок знести об'єкт самочинного будівництва - нежитлову будівлю (магазин), загальною площею 22,7 кв. м, розташовану по АДРЕСА_1.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області

від 28 квітня 2020 року у задоволенні позову Білоцерківській міській раді Київської області відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт та реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації щодо об'єкта, який вже побудовано та на який вже зареєстровано право власності, суперечить положенням частини 1 статті 321 ЦК України щодо непорушності права власності та призведе до порушення принципу правової визначеності. Також суд першої інстанції виходив із того, що позивач не навів правових підстав для скасування рішень про реєстрацію права власності на магазин. Крім того суд зазначив, що позивачем не доведено, що визнання недійсним оспорюваного договору купівлі-продажу та повернення його предмета у власність продавця чи повернення сторони правочину у попереднє правове становище забезпечить законний інтерес на подальшу можливість законної реалізації законних прав. Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що вимоги позивача зводяться до незгоди із зведенням нежитлової будівлі (магазину), що не перебуває у причинно-наслідковому зв'язку із укладенням оспорюваного правочину, і захист порушеного права позивача за умови доведення незаконності такого зведення підлягає шляхом приведення майна до попереднього стану.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 14 вересня 2020 року апеляційну скаргу Білоцерківської міської ради Київської області задоволено частково.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 квітня 2020 року скасовано, провадження у справі закрито.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що спірні правовідносини в цій справі обумовлені реалізацією позивачем передбачених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" повноважень щодо здійснення державного контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, отже справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Суд апеляційної інстанції зазначив, що подібні за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року № 1519/2-787/11, від 29 травня 2019 року № 520/9778/13. При цьому апеляційний суд вказав, що інші заявлені позивачем вимоги про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визнання недійсними договору купівлі-продажу нежитлової будівлі є похідними від указаних вище вимог, оскільки їх вирішення залежить від вирішення вимог про скасування реєстрацій декларацій про початок виконання будівельних робіт та готовність об'єкту до експлуатації.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі Білоцерківська міська рада Київської областіпросить скасувати рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 квітня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду

від 14 вересня 2020 року і ухвалити нове судове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема: застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц,

від 15 травня 2018 року у справі № 815/7121/14, від 23 травня 2018 року

у справі № 802/233/16-а, від 09 квітня 2019 року у справі № 910/19687/17,

від 15 травня 2019 року у справі № 904/10132/17 (пункт 1 частини 2 статті 389 ЦПК України).

Також Білоцерківська міська рада Київської області посилається на відсутність висновків Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, що стосуються сукупності правовідносин власника земельної ділянки (органу місцевого самоврядування) та дозвільного органу (органу місцевого самоврядування) щодо незаконної державної реєстрації тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності як об'єкта нерухомого майна (будівництво нежитлового приміщення - магазину) (пункт 3 частини 2 статті 389 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги обґрунтовані тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, не взявши до уваги, що спірні правовідносини виникли щодо правомірності набуття відповідачем ОСОБА_1 права власності на спірний об'єкт нерухомості. Також заявник стверджує, що поза увагою суду першої інстанції, яким було відмовлено у задоволенні позову, залишилось те, що ОСОБА_1 у порушення умов договору оренди та положень Закону України "Про оренду землі" замість розміщення тимчасової споруди збудувала на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети, об'єкт нерухомого майна. На думку заявника, декларація про початок виконання будівельних робіт та декларація про готовність об'єкта до експлуатації містять завідомо неправдиві відомості та викликають сумнів у достовірності зазначеної в них інформації. Білоцерківська міська рада Київської області заявляє, що оспорюваний договір купівлі-продажу укладений умисно, з метою фактичного узаконення магазину, зміни власника об'єкта нерухомого майна та подальшого вилучення частини земель територіальної громади м. Біла Церква Київської області із комунальної власності у порушення вимог земельного законодавства.

Короткий зміст відзивів на касаційну скаргу

У відзивах на касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять залишити касаційну скаргу Білоцерківської міської ради Київської областібез задоволення, посилаючись на те, що наведені у касаційній скарзі доводи не можуть бути підставою для скасування оскаржених судових рішень та в силу вимог статті 400 ЦПК України виходять за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 02 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.

Ухвалою Верховного Суду від 12 травня 2021 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

28 квітня 2011 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Іванчишиною Л. Г., зареєстрований в реєстрі за № 1503, на підставі якого ОСОБА_1 придбала у власність торговий павільйон розміром, загальною площею 23,69 кв. м, розташований по АДРЕСА_1.

Рішенням Білоцерківської міської ради від 01 липня 2011 року № 201-10-VІ "Про надання дозволів на розробку технічних документацій із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на оренду земельних ділянок" надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на оренду земельної ділянки фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 під розміщення павільйону по АДРЕСА_1, орієнтовною площею 0,0035 га, за рахунок земель населеного пункту м. Біла Церква Київської області.

Рішенням Білоцерківської міської ради від 29 вересня 2011 року № 294-12- VІ "Про затвердження технічних документацій із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на оренду земельних ділянок та передачі земельних ділянок в оренду" була затверджена та передана земельна ділянка в оренду фізичній особі-підприємцю

ОСОБА_1 під розміщення існуючого павільйону у АДРЕСА_1, загальною площею 0,0035 га, терміном на три роки.

16 листопада 2011 року між Білоцерківською міською радою Київської області та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір оренди землі № 263 під розміщення існуючого павільйону по АДРЕСА_1. В оренду передана земельна ділянка, загальною площею 0,0035 га, кадастровий номер 3210300000:04:015:0147.

Договір укладено на термін три роки.

Рішенням Білоцерківської міської ради Київської області від 28 лютого

2014 року №1173-57-VI фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 поновлено договір оренди землі під розміщення павільйону по АДРЕСА_1, кадастровий номер: 3210300000:04:015:0147, загальною площею 0,0035 га, строком на три роки, за рахунок земель населеного пункту м. Біла Церква Київської області.

28 березня 2014 року управлінням містобудування та архітектури Білоцерківської міської ради Київської області ОСОБА_1 було видано паспорт прив'язки тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності павільйону по продажу промислових товарів, площею 23,69 кв. м, по АДРЕСА_1, реєстраційний № НОМЕР_2.

Паспорт дійсний до 19 березня 2017 року.

18 серпня 2016 року департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області зареєстровано декларацію № КС082162311877 про початок виконання будівельних робіт щодо будівництва магазину з продажу продовольчих товарів по

АДРЕСА_1.

22 вересня 2016 року департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області зареєстровано декларацію № КС142162661999 про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності, відповідно до якої завершено будівництво магазину з продажу продовольчих товарів по АДРЕСА_1, замовник фізична особа-підприємець ОСОБА_1.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна 0 вересня 2016 року державним нотаріусом Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області Приймак А. П. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 32084054 від 27 жовтня 2016 року та зареєстровано право власності за ОСОБА_1 на нежитлову будівлю (магазин) по АДРЕСА_1, номер запису про право власності 17137866.

Згідно договору купівлі-продажу нежитлової будівлі, посвідченого державним нотаріусом Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області Приймак А. П., зареєстрованого в реєстрі за № 1927,11 січня 2017 року ОСОБА_1 продала ОСОБА_2 нежитлову будівлю (магазин), загальною площею 22,7 кв. м, який розташований по АДРЕСА_1.

Відповідно до пункту 1.2 цього договору магазин розташований на земельній ділянці, площею 0,0035 га, кадастровий номер 3210300000:04:015:0147, яка перебуває в користуванні (продавця) згідно договору оренди землі № 54, укладеного 14 квітня 2014 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Білоцерківською міською радою Київської області.

Рішенням Білоцерківської міської ради Київської області від 25 травня

2017 року №803-32-VІІ фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) під розміщення існуючого павільйону по АДРЕСА_2,

площею 0,0035 га (з них нежитлова будівля - 0,0023 га, під проходами, проїздами, площадками - 0,0012 га), за рахунок земель населеного пункту

м. Біла Церква Київської області. Кадастровий номер земельної ділянки 3210300000:04:015:0147.

Додатковою угодою від 05 грудня 2017 року до договору оренди землі

від 14 квітня 2014 року № 54 сторони дійшли згоди, що договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 3210300000:04:015:0147, загальною площею 0,0035 га, по АДРЕСА_1, укладений між фізичною особою-підприємцем

ОСОБА_1 та Білоцерківською міською радою Київської області, припинено у зв'язку з набуттям іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Рішенням Білоцерківської міської ради Київської області від 31 жовтня

2019 року № 4468-81-VІІ затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачу земельної ділянки комунальної власності в оренду фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі по АДРЕСА_2, загальною площею 0,0035 га строком на 15 (п'ятнадцять) років, за рахунок земель населеного пункту м. Біла Церква Київської області. Кадастровий номер земельної ділянки undefined.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; передбачених частинами першою, третьою

пунктів 1, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною 1 статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

У відповідності до частини 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, зазвичай, фізична особа. Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

Справою адміністративної юрисдикції відповідно до частини 1 статті 4, частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства Україниє публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

За змістом частини 4 статті 5 КАС Українисуб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

За пунктом 5 частини 1 статті 19 КАС Україниюрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" є органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою чи службовою особою, іншим суб'єктом при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини 1 статті 4 КАС України).

Отже, до розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають з владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів.

З огляду на вказане до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома чи більше суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у правовідносинах, в яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний (зобов'язані) виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень.

За змістом частини 1 статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до частини 1 статті 12 Земельного кодексу України.

Суб'єктами права власності на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування (стаття 80 ЗК України).

Згідно частини 2 статті 83 ЗК України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

За змістом частини 1 та 7 статті 376 ЦК Українижитловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

За частиною 4 статті 376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво або за її рахунок.

Таким чином, орган місцевого самоврядування, реалізуючи право володіння, користування й розпорядження земельною ділянкою, наділений повноваженнями звернутися до суду за захистом своїх порушених прав як власник земельної ділянки, тобто за захистом майнових прав у межах приватноправових відносин.

Спір між власником земельної ділянки (в тому числі органом місцевого самоврядування, який діє в інтересах територіальної громади) щодо захисту майнового права на цю земельну ділянку та особою, яка здійснила самочинне будівництво на цій земельній ділянці, підлягає розгляду за правилами господарського або цивільного судочинства залежно від суб'єктного складу сторін спору.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 червня 2019 року по справі № 917/375/18, провадження № 12-12гс19, та постанові від 23 червня 2020 рокупо справі № 680/214/16-ц, провадження № 14-445цс19.

Оскільки заявлені Білоцерківською міською радою Київської областівимоги спрямовані на захист цивільного права територіальної громади на земельну ділянку та з огляду на характер правовідносин і суб'єктний склад сторін спору (право власності на спірне нерухоме майно зареєстровано за фізичною особою), справа підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Висновки суду апеляційної інстанції про віднесення спору, що виник між сторонами, до юрисдикції адміністративного суду слід визнати помилковими.

У відповідності до частин 3 та 4 статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази і при цьому застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду.

Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених частин 3 та 4 статті 411 ЦПК України, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги (частина 2 статті 414 ЦПК України).

Частиною 4 статті 406 ЦПК України передбачено, що у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із передачею справи на розгляд суду апеляційної інстанції.

З огляду на висновок щодо суті касаційної скарги судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, підлягають розподілу за результатами розгляду справи по суті.

Керуючись статтями 400, 406, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Білоцерківської міської ради Київської областізадовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 14 вересня 2020 року скасувати.

Справу передати на розгляд суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович