Історія справи

Постанова КЦС ВП від 25.01.2023 року у справі №522/2891/20
Постанова КЦС ВП від 25.01.2023 року у справі №522/2891/20

Постанова

Іменем України

25 січня 2023 року

м. Київ

справа № 522/2891/20

провадження № 61-9688св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Одеська міська рада,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на постанову Одеського апеляційного суду від 22 серпня 2022 року у складі колегії суддів: Сегеди С. М., Гірняк Л. А., Комлевої О. С.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Одеської міської ради про відшкодування майнової та моральної шкоди.

Позов мотивований тим, що позивачу на праві власності належить автомобіль Toyota Avensis, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Вказаний автомобіль 06 лютого 2020 року знаходився поблизу АДРЕСА_1 та зазнав ушкоджень внаслідок падіння дерева. Позивач зазвичай паркується біля вказаного будинку, оскільки проживає в ньому в належній йому на праві власності квартирі АДРЕСА_2 .

Дерево, яке впало на належний позивачу автомобіль, було розташоване на землі комунальної власності, тобто його власником є територіальна громада міста, а відповідно належним відповідачем є Одеська міська рада.

Згідно висновку щодо вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу, № 61/02-20 від 07 лютого 2020 року вартість матеріального збитку складає 109 622,41 грн.

Позивачу також було завдано моральну шкоду через зміну та ускладнення звичайного способу життя.

З урахуванням збільшених позовних вимог позивач просив стягнути з Одеської міської ради на його користь майнову шкоду у розмірі 109 622,41 грн, витрати на проведення оцінки у розмірі 2 500,00 грн, моральну шкоду у розмірі 900 000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 23 березня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до Одеської міської ради про відшкодування майнової та моральної шкоди задоволено частково.

Стягнуто з Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 109 622,41 грн та витрати на проведення оцінки у розмірі 2 500,00 грн.

В задоволенні іншої частини вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що до відання виконавчого органу міської ради належить організація благоустрою населених пунктів, визначення балансоутримувача та контроль за станом зелених насаджень, а обов`язок з відшкодування заподіяної позивачу майнової шкоди внаслідок падіння гілки з дерева покладається саме на балансоутримувача, визначеного органом місцевого самоврядування, як відповідальну особу за стан зелених насаджень

Покладаючи на Одеську міську раду обов`язок по відшкодуванню заподіяної позивачу майнової шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що дерево, з якого впала гілка на належний позивачу автомобіль, було розташовано на землі комунальної власності, його власником є територіальна громада міста, данні про те, що дерево відповідно до вимог частини п`ятої статті 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» перебуває на балансовому обліку виконавчого комітету чи будь-якої організації відсутні, в той час як організація роботи з цього питання проводиться виключно органами місцевого самоврядування.

Визначаючи розмір майнової шкоди суд першої інстанції зазначив, що представником відповідача жодних доказів щодо розміру заподіяної шкоди не надано, клопотання про призначення експертизи не заявлено.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення моральної шкоди за недоведеністю, суд першої інстанції зазначив, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження розміру моральної шкоди та з яких міркувань оцінює її саме у розмірі 900 000,00 грн, у чому полягала завдана моральна шкода.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 22 серпня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Апеляційну скаргу Одеської міської ради задоволено частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 березня 2021 року змінено та в частині задоволених позовних вимог скасовано.

Прийнято в цій частині постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до Одеської міської ради про відшкодування майнової шкоди та витрат на проведення оцінки майна залишено без задоволення.

В іншій частині рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 березня 2021 року залишено без змін.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 1 937,02 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Одеської міської ради судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги в сумі 1 644,33 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відповідальними за збереження зелених насаджень і належний догляд за ними на об`єктах благоустрою державної чи комунальної власності є балансоутримувачі цих об`єктів: на безхазяйних територіях, пустирях - місцеві органи самоврядування. Оскільки місцем настання події, на яке вказує позивач у позовній заяві є адреса: АДРЕСА_1 , то ця територія не є безхазяйною територією або пустирем, а тому Одеська міська рада не є балансоутримувачем елементів благоустрою території, що розташована за вищевказаною адресою, оскільки догляд та відповідальність за догляд елементів благоустрою покладено на балансоутримувачів об`єктів благоустрою.

Згідно з пунктами 1, 7 частини другої 2 статті 18 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» підприємства, установи та організації у сфері благоустрою населених пунктів зобов`язані утримувати в належному стані об`єкти благоустрою (їх частини), що перебувають у їх власності або користуванні, а також визначену правилами благоустрою території населеного пункту прилеглу до цих об`єктів територію, а також відшкодовувати збитки та іншу шкоду, завдану ними внаслідок порушення законодавства з питань благоустрою, та охорони навколишнього середовища, в порядку та розмірах, установлених законодавством України.

Рішенням Одеської міської ради від 23 грудня 2011 року № 1631-VI із наступними змінами, були затверджені Правила благоустрою території міста Одеса (надалі - Правила благоустрою), якими врегульовано правовідносини у сфері благоустрою, у тому числі визначено осіб, відповідальних за утримання зелених насаджень. Відповідно до положень підпункту 2.2.3 пункту 2.2 Розділу 2 Статуту КП «ЖКС «Порто-Франківський», зміненого на підставі рішення виконавчого комітету Одеської міської ради № 87 від 31 березня 2016 року, підприємство здійснює: організацію забезпечення поточного утримання, санітарної очистки та ремонту житлового фонду, нежитлових споруд, їх інженерного обладнання, внутрішньоквартальних та внутрішньодворових територій, об`єктів зовнішнього благоустрою та озеленення за виключенням об`єктів, відповідальність за утримання яких покладена на інших суб`єктів господарювання, в тому числі на інші комунальні підприємства, прибирання внутрішньоквартальних проїздів та тротуарів. Суд апеляційної інстанції зробив висновок, що Одеська міська рада є неналежним відповідачем у справі.

Що стосується звіту з визначення вартості збитків колісного транспортного засобу Toyota Avensis, реєстраційний номер НОМЕР_1 , оцінювач ТОВ «Клевер Експерт» ОСОБА_3 № 61/02-20, складений 07 лютого 2020 року, суд апеляційної інстанції вказав, що оцінювач ТОВ «Клевер Експерт» ОСОБА_3 у своєму звіті не зазначає про те, що його попереджено про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та те, що цей звіт підготовлено для подання до суду.

Суд апеляційної інстанції зробив висновок, що позивачем не доведено, а судом першої інстанції не встановлено наявність таких складових елементів деліктного зобов`язання як протиправна поведінка з боку Одеської міської ради та причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою виконавчого комітету Одеської міської ради та завданою майновою шкодою. Крім того, доводи позовної заяви не дозволяють встановити безпосередній причинний зв`язок між неправомірними діями Одеської міської ради або його виконавчого комітету та шкодою, завданою позивачу. Більше того, матеріали справи не містять будь-якого рішення, яким би визнавались протиправними дії чи бездіяльність Одеської міської ради, чи її посадових осіб з приводу неналежного утримання зелених насаджень по АДРЕСА_1 . Також матеріалами справи не встановлено, що діями або бездіяльністю Одеської міської ради позивачу завдано моральну шкоду.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У вересні 2022 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, у якій просить постанову Одеського апеляційного суду від 22 серпня 2022 року скасувати, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 березня 2021 року залишити в силі.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що в матеріалах справи міститься лист КП «ЖКС «Порто-Франківський» від 15 лютого 2021 року № 250/11, де вказано, що утримання зелених насаджень не відноситься до видів послуг на управління багатоквартирними будинками І прибудинковими територіями, надання яких в свою чергу покладені на КП «ЖКС «Порто- Франківський». Дерева та багаторічні насадження, що розташовані на прилеглій території до будинків, що знаходяться в управлінні КП «ЖКС «Порто-Франківський» на балансі не знаходяться та підприємство не є спеціально уповноваженим підприємством з означених питань. Згідно листа КП «Міськзелентрест» від 10 лютого 2021 року № 180 зелені насадження, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, не заходяться на балансі та не утримуються КП «Міськзелентрест». Отже, належним відповідачем є Одеська міська рада.

Зелені насадження є елементом вулиці як об`єкту благоустрою. Відповідальними за збереження зелених насаджень і належний догляд за ними є балансоутримувачі на об`єктах комунальної власності (органи місцевого самоврядування на безхазяйних територіях). Власник майна є також балансоутримувачем цього майна. Вулиця є територією загального користування і входить до об`єктів комунальної власності. Міська рада відповідно до Закону України «Про благоустрій населених пунктів» має повноваження з визначення на конкурсних засадах підприємств, установ та організацій (балансоутримувачів), відповідальних за утримання об`єктів благоустрою. Матеріали справи та отримані відповіді від комунальних підприємств свідчать про відсутність інших балансоутримувачів. Міська рада є представницьким органом територіальної громади - власника об`єктів комунальної власності та наділена первинними повноваженнями в сфері благоустрою. Таким чином, міська рада у зв`язку з невиконанням покладених на неї законом повноважень є винною особою в розумінні статті 1166 ЦК України.

Суди не врахували правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду у постановах від 04 вересня 2019 року у справі № 200/22129/16-ц, від 28 жовтня 2019 по справі № 522/23987/15-ц, від 13 березня 2019 року у справі № 357/359/17.

Збитки та розмір відшкодування можуть бути визначені на підставі звіту про оцінку майна, проведеної суб`єктом оціночної діяльності з урахуванням встановлених положеннями (національними стандартами) вимог. Завдана матеріальна шкода (збитки) власнику транспортного засобу може бути визначена як оцінювачем так і експертом. Суди попередніх інстанцій в своїх рішеннях помилково ототожнили висновок експерта та висновок суб`єкта оціночної діяльності. Це є різними за суттю доказами. Оцінка майна є письмовим доказом, що містить інформацію про обставини та розмір вартості майна (розмір збитків) і належність та допустимість цього доказу не може регулюватись нормами, що стосуються висновків експертів. До того ж, відповідач ставив під сумнів наданий позивачем звіт про оцінку як належний доказ в цілому, а не оспорював суму визначеного матеріального збитку та не просив проведення експертизи. Отже, відповідач не скористався процесуальним правом на спростування визначеної позивачем матеріальної шкоди.

Аналіз змісту касаційної скарги свідчить, що постанова суду апеляційної інстанції оскаржується лише в частині відшкодування майнової шкоди та витрат на проведення оцінки майна, в іншій частині не оскаржується, тому в касаційному порядку не переглядається.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 24 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі № 522/2891/20, витребувано справу з суду першої інстанції.

У листопаді 2022 року матеріали цивільної справи № 522/2891/20 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 10 січня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 24 жовтня 2022 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 28 жовтня 2019 року у справі № 522/23987/15-ц, від 04 вересня 2019 року у справі № 200/22129/16-ц, від 13 березня 2019 року у справі № 357/359/17 та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України).

Фактичні обставини

Суди встановили, що позивач ОСОБА_1 є власником автомобіля Toyota Avensis державний номер НОМЕР_1 .

06 лютого 2020 року внаслідок падіння сухої гілки з дерева було нанесено механічні пошкодження вказаному автомобілю, а саме: розбите лобове скло, зім`ятий дах, розбите заднє скло, задній правий ліхтар, також пошкоджений капот та багажник у вигляді вм`ятин.

За звітом про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу №61/02-20 від 07 лютого 2020 року вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля Toyota Avensis, реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 109 622,41 грн, вартість відновлювального ремонту автомобіля Toyota Avensis, реєстраційний номер НОМЕР_1 , без урахування фізичного зносу вузлів і деталей, на момент проведення дослідження, становить 158 483,04 грн, ринкова вартість автомобіля Toyota Avensis, реєстраційний номер НОМЕР_1 , до моменту ДТП становила 109 622,41 грн.

Згідно з листом Департаменту міського господарства від 09 квітня 2020 року № 01-70/468 зелені насадження, розташовані за адресою АДРЕСА_1 не знаходяться на балансі та не утримуються КП «Міськзелентрест», відповідний договір щодо догляду за зеленими насадженнями за вище зазначеною адресою балансоутримувачем, власником або користувачем КП «Міськзелентрест» також не укладався.

Позиція Верховного Суду

При скасуванні рішення суду першої інстанції та відмові у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції вважав, що Одеська міська рада є неналежним відповідачем у справі. Відповідальними за збереження зелених насаджень і належний догляд за ними на об`єктах благоустрою державної чи комунальної власності є балансоутримувачі цих об`єктів: на безхазяйних територіях, пустирях - місцеві органи самоврядування. Оскільки місцем настання події, на яке вказує позивач у позовній заяві є адреса: АДРЕСА_1, то ця територія не є безхазяйною територією або пустирем, а тому Одеська міська рада не є балансоутримувачем елементів благоустрою території, що розташована за вищевказаною адресою, оскільки догляд та відповідальність за догляд елементів благоустрою покладено на балансоутримувачів об`єктів благоустрою.

Колегія суддів не погоджується з цим висновком суду апеляційної інстанції з таких мотивів.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Зобов`язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, в силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 ЦК України).

У разі встановлення конкретної особи, яка завдала шкоду, відбувається розподіл тягаря доказування: позивач повинен довести наявність шкоди та причинний зв`язок, відповідач доводить відсутність протиправності та вину (схожий висновок див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21).

Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами (частина перша статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування»).

За приписами частини першої та другої статті 11 Закону України «Про місцеве самоврядування» виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

До повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об`єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об`єктів тощо (пункт 5 частини другої статті 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів»).

Правила утримання зелених насаджень міст та інших населених пунктів затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, за погодженням із заінтересованими центральними органами виконавчої влади (частина сьома статті 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів»).

У пункті 3.2 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10 квітня 2006 року № 105 (далі - Правила), передбачено, що елементами благоустрою є: покриття доріжок відповідно до норм стандартів; зелені насадження (у тому числі снігозахисні, протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, у парках, скверах і алеях, бульварах, садах, інших об`єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях; будівлі та споруди системи збирання і вивезення відходів; засоби та обладнання зовнішнього освітлення та зовнішньої реклами; комплекси та об`єкти монументального мистецтва; обладнання дитячих, спортивних та інших майданчиків; малі архітектурні форми; інші елементи благоустрою.

Відповідальними за збереження зелених насаджень, належний догляд за ними є: на об`єктах благоустрою державної чи комунальної власності - балансоутримувачі цих об`єктів; на територіях установ, підприємств, організацій та прилеглих територіях - установи, організації, підприємства; на територіях земельних ділянок, які відведені під будівництво, - забудовники чи власники цих територій; на безхазяйних територіях, пустирях - місцеві органи самоврядування; на приватних садибах і прилеглих ділянках - їх власники або користувачі (пункту 5.5. Правил).

До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян (підпунктом 7 пункту «а» частини першої статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування»).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 вересня 2019 року у справі № 200/22129/16-ц (провадження № 61-43478св18), на яку посилається позивач у касаційній скарзі, зазначеної, що, «…до відання виконавчого органу міської ради належить організація благоустрою населених пунктів, визначення балансоутримувача та контроль за станом зелених насаджень, а обов`язок з відшкодування заподіяної позивачу майнової шкоди внаслідок падіння гілки з дерева покладається саме на балансоутримувача, визначеного органом місцевого самоврядування, як відповідальну особу за стан зелених насаджень у дворі біля будинку АДРЕСА_1. Місцевий суд установив, що відповідач КП «Міськзеленбуд» Дніпровської міської ради було створено на підставі рішення Дніпровської міської ради №45/22 від 08 грудня 2004 року, при створенні якого на його баланс жодних зелених насаджень не передавалось. Рішенням Дніпропетровської міської ради від 30 листопада 2011 року №53/17 «Про внесення змін до рішення міської ради від 02 березня 2011 року № 16/9 «Про проведення реорганізації комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, підпорядкованих департаменту житлово-комунального господарства та капітального будівництва Дніпропетровської міської ради» КП «Жилсервіс-2» Дніпровської міської ради є балансоутримувачем житлового будинку АДРЕСА_1, проте не об`єктів благоустрою зеленого господарства, що розташовані на прибудинковій території вказаного будинку.

Покладаючи на Дніпровську міську раду обов`язок по відшкодуванню заподіяної позивачу майнової шкоди, місцевий суд врахував, що дерево, з якого впала гілка на належний позивачу автомобіль, було розташовано на землі комунальної власності, його власником є територіальна громада міста та виходив із відсутності даних, що дане дерево відповідно до вимог частини п`ятої статті 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» перебувало на балансовому обліку виконавчого комітету чи будь-якої організації, в той час як організація роботи з цього питання проводиться виключно органами місцевого самоврядування».

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до статей 12 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та

безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У справі, що переглядається:

суд апеляційної інстанції не звернув увагу, що у разі встановлення конкретної особи, яка завдала шкоду, відбувається розподіл тягаря доказування: позивач повинен довести наявність шкоди та причинний зв`язок, відповідач доводить відсутність протиправності та вину;

суд першої інстанції встановив, що зелені насадження, розташовані за адресою АДРЕСА_1 не знаходяться на балансі та не утримуються КП «Міськзелентрест», відповідний договір щодо догляду за зеленими насадженнями за вищезазначеною адресою балансоутримувачем, власником або користувачем КП «Міськзелентрест» також не укладався;

суд першої інстанції зробив висновок, щодерево, з якого впала гілка на належний позивачу автомобіль, розташовано на землі комунальної власності, його власником є територіальна громада міста, дані, що дане дерево відповідно до вимог частини п`ятої статті 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» перебуває на балансовому обліку виконавчого комітету чи будь-якої організації відсутні, в той час як організація роботи з цього питання проводиться виключно органами місцевого самоврядування;

за таких обставин, з урахуванням того, що відповідач не довів відсутність протиправності та вини, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про задоволення позовних вимог в оскарженій частині. Натомість апеляційний суд помилково скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про відшкодування майнової шкоди та витрат на проведення оцінки майна.

Колегія суддів погоджується з доводами касаційної скарги, що суд апеляційної інстанції помилково ототожнив висновок експерта та висновок суб`єкта оціночної діяльності.

У постанові апеляційного суду зазначено, що оцінювач ТОВ «Клевер Експерт» ОСОБА_3 у своєму звіті не зазначає про те, що його попереджено про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та те, що цей звіт підготовлено для подання до суду.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України)

У частині шостій статті 106 ЦПК України зазначено, що експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду. Згідно частини п`ятої статті 106 ЦПК України у висновку експерта повинно бути зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Звіт про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 61/02-20 було виконано до пред`явлення позову у цій справі, а не під час її розгляду, указаний звіт не є висновком експерта, виконаним за зверненням учасника справи, ОСОБА_3 є оцінювачем за напрямком 1.3 «Оцінка колісних транспортних засобів», тому вимоги статті 106 ЦПК України на вказані правовідносини не поширюються.

Колегія суддів погоджується з висновком, що вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Toyota Avensis д.н. НОМЕР_1 , становить 109 622,41 грн. Доказів на спростування розміру матеріального збитку відповідачем не надано, правом на призначення у справі судової автотоварознавчої експертизи відповідач не скористався.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, свідчать про те, що постанова суду апеляційної інстанції в оскарженій частині прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити, постанову суду апеляційної інстанції в оскарженій частині скасувати, рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про відшкодування майнової шкоди та витрат на проведення оцінки майна залишити в силі.

Керуючись статтями 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного суду від 22 серпня 2022 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Одеська міська рада про відшкодування майнової шкоди та витрат на проведення оцінки майна скасувати.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 березня 2021 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Одеської міської ради про відшкодування майнової шкоди та витрат на проведення оцінки майна залишити в силі.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Одеського апеляційного суду від 22 серпня 2022 року в скасованій частині втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. І. Крат Судді: Н. О. Антоненко І. О. Дундар Є. В. Краснощоков М. М. Русинчук