Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 08.04.2019 року у справі №216/5936/18

Постанова

Іменем України

18 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 216/5936/18

провадження № 61-6728св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Центрально-Міської районної у м. Кривого Рогу ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі судді Кузнецова Р. О. від 26 жовтня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду у складі колегії суддів: Зубакової В. П., Барильської А. П., Бондар Я. М. від 26 лютого 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Центрально-Міської районної у м. Кривого Рогу ради, у якому просила визнати незаконним і скасувати рішення Управління від 27 вересня 2018 року № Л-376; зобов'язати Управління соцзахисту призначити їй житлову субсидію для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг на опалювальний період із жовтня 2018 року по квітень 2019 року включно на тих самих умовах, які були встановлені при призначенні попередньої субсидії на опалювальний період із жовтня 2017 року по квітень 2018 року включно.

Позов мотивовано тим, що рішенням Управління соцзахисту від 05 січня 2016 року позивачу призначено за її місцем проживання житлову субсидію для відшкодування щомісячних витрат на оплату житлово-комунальних послуг на опалювальний період у різні періоди, починаючи з грудня 2015 року по листопад 2016 року включно. 01 січня 2017 року їй продовжено надання субсидії на опалювальний період із грудня 2016 року по квітень 2017 року включно. Рішенням Управління соцзахисту від 25 жовтня 2017 року надання їй житлової субсидії на опалювальний період продовжено з жовтня 2017 року по квітень 2018 року включно. У жовтні 2018 року на її адресу надійшло рішення Управління соцзахисту про відмову в наданні житлової субсидії на наступний опалювальний період із жовтня 2018 року по квітень 2019 року включно з посиланням на постанову Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 року № 848 "Про затвердження Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива", відповідно до якої призначення житлової субсидії на наступний період з 01 травня 2018 року передбачено лише на підставі нових заяв та декларацій.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 жовтня 2018 року у відкритті провадження у справі відмовлено.

Роз'яснено позивачу, що позов підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Суд першої інстанції керувався тим, що спір між сторонами з приводу здійснення органом владних повноважень, делегованих йому законом, щодо контролю за розподілом бюджетних коштів, спрямованих на виплату субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Короткий зміст судового рішення апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 жовтня 2018 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції стосовно юрисдикційності цього спору, а саме, що спір, який виник між сторонами у справі, є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Узагальнені доводи касаційної скарги

У квітні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх неправильно застосовано норми, якими врегульовано правила підсудності справи.

Позиція учасників справи

У травні 2019 року відповідач надіслав до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якій просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 травня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 216/5936/18 з Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Указана справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30 серпня 2019 року вказану справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30 вересня 2019 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину 6 статті 403 ЦПК України у редакції, чинній на час постановлення зазначеної ухвали, якою було встановлено, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року зазначену справу повернуто на розгляд до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду на підставі частини 6 статті 404 ЦПК України у редакції Закону України від 02 жовтня 2019 року № 143-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підстав передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду та щодо строків повернення справи", який набрав чинності на час постановлення зазначеної ухвали.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема, з цивільних та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

У частині 1 статті 1 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) указано, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Згідно з частиною 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Разом з тим за приписами частини 1 статті 2 КАС України у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом та розгляду справи в судах першої й апеляційної інстанцій, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Публічно-правовий спір - спір, у якому, зокрема хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини 1 статті 4 КАС України).

Публічно-правовий характер спору визначається тим, що вказані суб'єкти наділені владно-управлінськими повноваженнями у сфері реалізації публічного інтересу.

Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов'язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов'язаних з реалізацією публічної влади.

Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини 1 статті 4 КАС України).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому пункту 2 частини 1 статті 5 КАС України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб з суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядку судового провадження.

Частиною 5 статті 21 КАС України передбачено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 подала позов з метою відновлення її права на отримання субсидій на сплату комунальних послуг з жовтня 2018 року.

21 жовтня 1995 року Кабінет Міністрів України затвердив Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива № 848, зі змінами та доповненнями (далі - Положення).

Указаним Положенням визначаються умови призначення та порядок надання громадянам щомісячної адресної безготівкової субсидії для відшкодування витрат на оплату користування житлом або його утримання та комунальних послуг (водо-, тепло-, газопостачання, водовідведення, електроенергія, вивезення побутового сміття та рідких нечистот), а також один раз на рік субсидії готівкою на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива.

Відповідно до Положення після закінчення строку отримання субсидії структурні підрозділи з питань соціального захисту населення самостійно здійснюють розрахунок субсидії на наступний період для домогосподарств, які отримували субсидію у попередньому періоді. Для цього структурні підрозділи з питань соціального захисту населення збирають необхідну інформацію без звернення громадян.

Згідно з пунктом 13 Положення для нарахування субсидії можуть використовуватися відомості про доходи та розміри платежів у вигляді списків, довідок, даних на електронних носіях інформації, одержаних від ДФС, Пенсійного фонду України, центрів зайнятості, фондів соціального страхування, виконавчої служби, житлово-експлуатаційних організацій, житлово-будівельних (житлових) кооперативів, об'єднань співвласників багатоквартирного будинку, організацій, що надають житлово-комунальні послуги та здійснюють нарахування плати за житлово-комунальні послуги за договорами з підприємствами (інформаційно-обчислювальні центри, розрахункові центри, центри нарахування плати за житлово-комунальні послуги тощо). Структурні підрозділи з питань соціального захисту населення мають право робити запити та безоплатно отримувати у строк до 15 календарних днів від ДФС, Державтоінспекції, інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, суб'єктів господарювання, які здійснюють технічну інвентаризацію об'єктів нерухомого майна, вищих навчальних закладів, фондів соціального страхування і інформацію, необхідну для призначення субсидій та проведення перевірок достовірності даних, отриманих від осіб, які звертаються за призначенням субсидій.

Пункт 20 Положення місить вичерпний перелік обставин, коли надання раніше призначеної субсидії припиняється, зокрема, якщо громадянин, якому призначено субсидію, не сплачує вартість фактично спожитої послуги з урахуванням розміру призначеної субсидії, за винятком випадків, пов'язаних із затримкою виплати заробітної плати, пенсії тощо, яка підтверджується відповідними документами, - з місяця, в якому надійшло таке подання.

Також у пункті 20 Положення зазначено, що у разі коли через несплату громадянином вартості фактично спожитої послуги з урахуванням розміру призначеної субсидії надання субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг припинено, громадяни набуває право на її призначення на наступний період після подання документів, що підтверджують погашення заборгованості, яка виникла за період отримання субсидії.

Україна, згідно з Конституцією України, є правовою державою (стаття 1), а людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю (стаття 3). Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, і саме держава відповідає перед людиною за свою діяльність, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (стаття 3).

Відповідно до пункту 1 Типового положення про управління соціального захисту населення районної, районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 1996 року № 461, УПСЗН є місцевим органом державної виконавчої влади, що утворюється відповідно головою районної, районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації і підпорядковується голові цієї адміністрації та Міністерству соціального захисту Автономної Республіки Крим, управлінню соціального захисту населення обласної, Київської та Севастопольської міської державної адміністрації.

Отже, предметом спору є зобов'язання відповідача, який діє як суб'єкт владних повноважень, вчинити дії з продовження надання позивачу субсидій, які призначаються у встановленому законом порядку.

Відповідачем у справі є орган державної влади- суб'єкт владних повноважень, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства.

Тобто між сторонами виник публічно-правовий спір, пов'язаний зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, тому цей спір належить до юрисдикції адміністративних судів.

За таких обставин суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов до правильного висновку ро відмову у відкритті провадження у справі, оскільки заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Підстав для висновків, що судами попередніх інстанцій порушено правила предметної чи суб'єктної юрисдикції, суд касаційної інстанції не вбачає.

До такого висновку дійшла і Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 червня 2019 року у справі № 645/212/18 (провадження № 14-183цс19). Вирішуючи питання юрисдикційності вказаного спору, Велика Палата Верховного Суду керувалася тим, що предметом спору є зобов'язання відповідача, який діє як суб'єкт владних повноважень, вчинити дії з продовження надання позивачу субсидій, які призначаються в установленому законом порядку.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

З огляду на вказане оскаржувані судові рішення необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

У такому разі розподіл судових витрат згідно зі статтею 141 ЦПК України не проводиться.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 жовтня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В.

М. Коротун