Історія справи

Постанова КЦС ВП від 23.11.2022 року у справі №556/866/20

Постанова

Іменем України

23 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 556/866/20

провадження № 61-6571св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Володимирецька селищна рада,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 17 вересня 2021 року у складі судді Незнамової І. М. та постанову Рівненського апеляційного суду від 26 травня 2022 року у складі колегії суддів: Гордійчук С. О., Ковальчук Н. М., Шимківа С. С.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Володимирецької селищної ради про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 листопада 2011 року зобов`язано Володимирецьку селищну раду Рівненської області придбати та надати в користування ОСОБА_1 квартиру, яка має відповідати вимогам статей 48 50 Житлового кодексу Української РСР.

Однак відповідач умисно не виконує дану ухвалу суду, починаючи з 2011 року систематично зловживає своїми правами та порушує права позивача на житло, яке не передано у його розпорядження всупереч указаному рішенню суду.

Тривале невиконання судового рішення відповідачем завдало йому матеріальної та моральної шкоди.

В обґрунтування матеріальної шкоди ОСОБА_1 вказує, що внаслідок невиконання рішення суду він позбавлений права отримати у користування житло з правом подальшої його приватизації та реалізації, позбавлений права отримати доходи від володіння житлом, що, на його думку, завдало йому збитків (шкоди) та позбавило доходів від реалізації такого житла.

При цьому зазначає, що його сім`я складається з чотирьох осіб: дружини - ОСОБА_2 , дочки - ОСОБА_3 , онука - ОСОБА_4 .

Тому, враховуючи вимоги житлового законодавства, яким визначено площу житла на одну особу - 21 кв.м та додатково 19,5 кв.м на сім`ю, для сім`ї, за його розрахунком, необхідно житло площею 94,5 кв.м.

Відповідно до наказу Міністерства розвитку громад та територій № 286 від 01 жовтня 2019 року вартість спорудження 1 кв.м житла у Рівненській області становить 12 348 грн.

У зв`язку із цим, виходячи з розрахунку вказаної площі, вважає, що матеріальна шкода (збитки) для придбання житла, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 1 666 886 грн (94,5 х 12 348).

Крім цього, зазначає, що фактична відсутність житла впливає на його моральний стан, що проявляється у душевних стражданнях, щоденному приниженні честі, гідності його як громадянина та його ділової репутації як адвоката, а також приниження членів його сім`ї.

У зв`язку з бездіяльністю відповідача йому завдано моральну шкоду, розмір якої оцінено у 500 000 грн.

Раніше ухваленими рішеннями суди вже стягували з Володимирецької селищної ради на його користь моральну шкоду, також мало місце відповідне рішення Європейського суду з прав людини, але протиправна бездіяльність відповідача продовжується.

Посилаючись на викладені обставини, уточнивши в подальшому позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідача на його користь матеріальну шкоду (збитки) у розмірі у розмірі 1 666 886 грн для придбання квартири та моральну шкоду у розмірі 500 000 грн, спричинену після 18 березня 2020 року внаслідок зухвалого та цинічного зволікання (волокити) щодо виконання ухвали Вищого адміністративного суду України від 16 листопада 2011 року та рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кононова та інші проти України».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 17 вересня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтування заподіяної матеріальної та моральної шкоди.

При цьому суд зазначив, що позовна вимога ОСОБА_1 про стягнення з відповідача матеріальної шкоди (збитків) для придбання житла в сумі 1 666 886 грн є по своїй суті заміною способу виконання судового рішення.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд виходив з того, що позивачем не надано доказів на підтвердження заподіяння йому моральної шкоди у зазначений період часу.

При цьому суд, ураховуючи наявність попередніх судових рішень про стягнення на користь ОСОБА_1 з Володимирецької селищної ради моральної шкоди, завданої тривалим невиконанням ухвали Вищого адміністративного суду України від 16 листопада 2011 року, зазначив, що відшкодування моральної шкоди не може бути засобом отримання доходу.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Рівненського апеляційного суду від 26 травня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 17 вересня 2021 року - без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, а передбачених законом підстав для скасування рішення місцевого суду при апеляційному розгляді не встановлено.

Узагальнені доводи касаційної скарги

12 липня 2022 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернувся до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 17 вересня 2021 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 26 травня 2022 року.

В касаційній скарзі заявник просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове - про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.

Доводи інших учасників справи

22 серпня 2022 року на адресу Верховного Суду від Володимирецької селищної ради надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, судові рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 03 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

16 серпня 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 14 листопада 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області від 16 липня 2002 року затверджено мирову угоду між ОСОБА_1 та Володимирецькою селищною радою Рівненської області, згідно з якою позивач відмовився від раніше заявленого ним позову, а Володимирецька селищна рада Рівненської області взяла на себе зобов`язання надати йому позачергово житло, яке буде в наявності.

У 2007 році ОСОБА_1 звернувся до Володимирецького районного суду Рівненської області з позовом до Володимирецької селищної ради про визнання бездіяльності керівництва органу місцевого самоврядування неправомірною.

Постановою Володимирецького районного суду Рівненської області від 05 липня 2007 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано Володимирецьку селищну раду забезпечити позивача житлом відповідно до умов мирової угоди, затвердженої ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області від 16 липня 2002 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішення суду не оскаржувалось та набрало законної сили.

У зв`язку з ухиленням Володимирецької селищної ради від виконання зазначеного судового рішення, ОСОБА_1 звернувся до Володимирецького районного суду Рівненської області просив змінити спосіб і порядок виконання постанови Володимирецького районного суду Рівненської області від 05 липня 2007 року та стягнути з Володимирецької селищної ради на його користь грошову компенсацію у розмірі 292 365 грн.

Ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області від 26 червня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2009 року, заяву ОСОБА_1 про зміну способу виконання постанови суду задоволено частково. Змінено спосіб виконання постанови Володимирецького районного суду Рівненської області від 05 липня 2007 року та стягнуто з Володимирецької селищної ради Вараського району Рівненської області на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 164 004,75 грн.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 листопада 2011 року абзац другий резолютивної частини ухвали Володимирецького районного суду Рівненської області від 26 червня 2008 року викладено у такій редакції:

«Змінити спосіб виконання постанови Володимирецького районного суду Рівненської області від 05 липня 2007 року та зобов`язано Володимирецьку селищну раду Вараського району Рівненської області придбати та надати у користування ОСОБА_1 квартиру, яка має відповідати вимогам статей 48 50 Житлового кодексу України».

В подальшому ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про зміну способу і порядку виконання постанови Володимирецького районного суду Рівненської області від 05 липня 2007 року та ухвали Вищого адміністративного суду України від 16 листопада 2011 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 квітня 2016 року у справі № К-7011/09 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання постанови Володимирецького районного суду Рівненської області від 05 липня 2007 року та ухвали Вищого адміністративного суду України від 16 листопада 2011 року відмовлено.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Кононова та інші проти України» (Заява № 11770/03 та 89 інших заяв) від 06 червня 2013 року встановлено порушення пункту 1 статті 6, 13 Конвенціїпро захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), статті 1 Першого протоколу до Конвенції та постановлено, що держава-відповідач має виконати рішення національних судів, ухвалені на користь заявників, які залишаються невиконаними. При цьому судом на користь заявників відшкодувана матеріальна та моральна шкода. Відповідно до переліку задоволених заяв у Додатку № 1 (невиконання тривалістю понад три роки) міститься заява ОСОБА_1 № 37355/0828/07/2008 щодо невиконання рішення Володимирецького районного суду Рівненської області.

В подальшому ОСОБА_1 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, Володимирецької селищної ради Володимирецького району Рівненської області, в якому просив:

- визнати бездіяльність відповідачів щодо тривалого не виконання рішення Європейського суду з прав людини від 06 червня 2013 року (справа Кононова та інші проти України), заява № 11770/03 та 89 інших заяв щодо невиконання ухвали Вищого адміністративного суду України від 16 листопада 2011 року щодо придбання та надання йому житла, яке залишається невиконаним, невжиття позитивних дій, незабезпечення принципів недискримінації, саботажу, незаконними і протиправними;

- стягнути з відповідачів солідарно на його користь кошти у суммі 54 390,10 доларів США (1 200 389,50 грн), які виплатити заявнику, членам його сім`ї чи спадкоємцям, конвертувавши їх в національну валюту за курсом Національного банку України на день здійснення платежу, а із закінченням тримісячного строку і до остаточного розрахунку на ці суми нараховувати простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункту;

- стягнути з відповідачів солідарно на мою користь моральну шкоду у розмірі 300 000 грн, які виплатити протягом трьох місяців з моменту набранням рішення законної сили відповідно до статті 8 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду» та застосувати штрафні санкції у разі порушення даного строку відповідно до практики Європейського суду з прав людини.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 26 липня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково:

- визнано протиправною бездіяльність Володимирецької селищної ради щодо тривалого невиконання ухвали Вищого адміністративного суду України від 16 листопада 2011 року, постановленої у справі № К-7011/09, якою Володимирецьку селищну раду Рівненської області зобов`язано придбати та надати у користування ОСОБА_1 квартиру, що має відповідати вимогам статей 48 50 Житлового кодексу України.

- визнано протиправною бездіяльність відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України щодо тривалого невиконання рішення Європейського суду з прав людини від 06 червня 2013 року (справа "Кононова та інші проти України") в частині зобов`язання держави - відповідача виконати рішення національних судів, ухвалених на користь ОСОБА_1 .

В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 21 листопада 2018 року, постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 26 липня 2017 року скасовано в частині відмови у задоволенні позову про стягнення моральної шкоди, прийнято у цій частині нову постанову, якою стягнуто з Володимирецької селищної ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 30 000 грн, завдану тривалим невиконанням ухвали Вищого адміністративного суду від 16 листопада 2011 року, постановленої у справі № К-7011/09.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 02 травня 2019 року у справі № 460/350/19 визнано протиправним та скасовано рішення Володимирецької селищної ради Рівненської області від 24 січня 2019 року № 1557 «Про придбання приватизованого майна» щодо виконання на конкурсній основі судових рішень в частині забезпечення ОСОБА_1 житлом та стягнуто з Володимирецької селищної ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 50 000 грн.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2020 року у справі № 460/2950/19 стягнуто з Володимирецької селищної ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 10 000 грн. Підставою для стягнення моральної шкоди суд зазначив бездіяльність Володимирецької селищної ради щодо невиконання ухвали Вищого адміністративного суду України від 16 листопада 2011 року з 03 травня 2019 року, тобто після винесення судового рішення у справі № 460/350/19.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій відповідають не у повному обсязі.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно із статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 172 ЦК України).

Частиною першою статті 129-1 Конституції України встановлено, що судове рішення є обов`язковим до виконання.

Пунктом 7 частини третьої статті 2 ЦПК України до основних засад (принципів) цивільного судочинства віднесено обов`язковість судового рішення.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина перша статті 18 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

За загальними положеннями, передбаченими статтею 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Статтею 1173 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

За загальним правилом, яке встановлено у частині першій статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків (майнової шкоди) у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

У частині другій статті 22 ЦК України визначено, що майнова шкода виражається у формі збитків. У свою чергу збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Під час вирішення спорів про відшкодування шкоди на підставі статті 1173 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди, причинний зв`язок між протиправною дією чи бездіяльністю і негативними наслідками.

Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві шкоди, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Встановлено, що постановою Володимирецького районного суду Рівненської області від 05 липня 2007 року зобов`язано Володимирецьку селищну раду забезпечити ОСОБА_1 житлом відповідно до умов мирової угоди, затвердженої ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області від 16 липня 2002 року. Рішення набрало законної сили та є чинним.

У зв`язку з ухиленням Володимирецької селищної ради від виконання зазначеного судового рішення, ОСОБА_1 звернувся до Володимирецького районного суду Рівненської області просив змінити спосіб і порядок виконання постанови Володимирецького районного суду Рівненської області від 05 липня 2007 року та стягнути з Володимирецької селищної ради на його користь грошову компенсацію у розмірі 292 365 грн.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 листопада 2011 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково, зобов`язано Володимирецьку селищну раду Вараського району Рівненської області придбати та надати у користування ОСОБА_1 квартиру, яка має відповідати вимогам статей 48 50 Житлового кодексу України.

Таким чином, Вищим адміністративним судом України було змінено спосіб виконання постанови Володимирецького районного суду Рівненської області від 05 червня 2007 року.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з Володимирецької селищної ради матеріальної шкоди (збитків) у розмірі 1 666 886 грн для придбання квартири, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що такі вимоги позивача по своїй суті є заміною способу і порядку виконання чинних судових рішень: постанови Володимирецького районного суду Рівненської області від 05 липня 2007 року та ухвали Вищого адміністративного суду України від 16 листопада 2011 року.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з таким висновком судів, оскільки спір щодо порушення житлових прав ОСОБА_1 вже був вирішений ухваленням у порядку адміністративного судочинства зазначених судових рішень, які є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання рішення суду не може у цьому разі напряму ототожнюватися із завданою позивачеві майновою шкодою, оскільки остаточно не втрачена можливість виконання зазначеного судового рішення. Наслідком такого відшкодування фактично може бути подвійне стягнення з боржника.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 23 грудня 2019 року у справі № 752/4110/17 (провадження № 61-20325св18), від 12 березня 2020 року у справі № 757/74887/17-ц (провадження № 61-11090св19) та від 03 червня 2020 року в справі № 642/3839/17 (провадження № 61-37856св18).

Вирішуючи спір у зазначеній частині вимог, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку.

Щодо відшкодування моральної шкоди

Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до частини першої, другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно з частиною третьою статті 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 15.10.2009 року у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» вказано, що існує обґрунтована і водночас спростовна презумпція, що надмірно тривале провадження даватиме підстави для відшкодування моральної шкоди. Суд вважає таку презумпцію особливо незаперечною у випадку надмірної затримки у виконанні державою винесеного проти неї судового рішення, враховуючи те, що недотримання державою свого зобов`язання з повернення боргу після того, як заявник, пройшовши через судовий процес, домігся успіху, неминуче викликатиме у нього почуття розпачу.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , всупереч рішень національних судів та Європейського суду з прав людини, продовжує бути незабезпеченим житловим приміщенням.

Зазначене потребує від нього додаткових зусиль по організації свого побуту та побуту членів його сім`ї.

Невиконання судового рішення та бездіяльність відповідача щодо його належного виконання продовжується протягом доволі тривалого часу і після ухвалення судових рішень, якими з Володимирецької селищної радивже стягувалась моральна шкода на користь ОСОБА_1 , зокрема після ухвалення постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2020 року (справа № 460/2950/19). Виконання судових рішень залежить від волі та дій боржника, але належних дій, які б спричинили реальне відновлення порушеного права ОСОБА_1 , відповідач після ухвалення вказаного судового рішення не вчинив, що завдає позивачеві нових моральних страждань, викликає у нього відчуття безнадійності та відсутності правового захисту.

Отже, зважаючи на викладене вище, колегія суддів Верховного Суду вважає, що факт заподіяння протиправною бездіяльністю Володимирецької селищної ради у вказаний період часу (після 18 березня 2020 року) моральної шкоди ОСОБА_1 у цій конкретній справі є доведеним.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц дійшла висновку, що, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

При таких обставинах, враховуючи доведеність заподіяної моральної шкоди позивачу, характер допущених стосовно нього порушень, обсяг та глибину його моральних страждань, керуючись принципами розумності, справедливості та співмірності, колегія суддів Ве6рховного Суду дійшла висновку, що позовні вимоги в цій частині слід задовольнити частково, стягнувши з Володимирецької селищної ради на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 15 000 грн.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У відповідності до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково й ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції у частині вирішення позовних вимог про стягнення моральної шкоди слід скасувати, та ухвалити нове рішення в цій частині про часткове задоволення указаних позовних вимог. В частині вирішення позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди судові рішення слід залишити без змін.

Керуючись статтями 400 410 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 17 вересня 2021 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 26 травня 2022 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Володимирецької селищної ради про відшкодування моральної шкоди скасувати.

Ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до Володимирецької селищної ради про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Володимирецької селищної ради на користь ОСОБА_1 в якості відшкодування моральної шкоди 15 000 грн.

Рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 17 вересня 2021 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 26 травня 2022 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов