Історія справи

Постанова КЦС ВП від 23.10.2024 року у справі №760/23063/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня2024 року

м. Київ

справа № 760/23063/21

провадження № 61-17753св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - приватне акціонерне товариство «Київський електровагоноремонтний завод»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Київський електровагоноремонтний завод» на рішення Солом`янського районного суду міста Києва у складі судді Зуєвич Л. Л. від 15 грудня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О., Яворського М. А., від 29 листопада 2023 року і виходив з наступного.

Короткий зміст заявлених позовних вимог

1. У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

ПрАТ «Київський електровагоноремонтний завод» про поновлення на роботі та стягнення коштів.

2. Свої вимоги позивач мотивував тим, що з 15 липня 2020 року він перебував на посаді заступника генерального директора з комерційних та фінансових питань ПрАТ «Київський електровагоноремонтний завод». На підставі наказу

№ 543-к «Про відсторонення від роботи» його з 20 листопада 2020 року не було допущено на робоче місце. З вказаним наказом його ознайомлено не було, копію наказу він отримав у відповідь на адвокатський запит листом від 14 червня

2021 року. Згідно з цим наказом, його було відсторонено із збереженням заробітної плати, до листа від 14 червня 2021 року також було долучено копію наказу про припинення відсторонення від роботи від 25 січня 2021 року № 35-К.

3. Позивач вказував, що під час чергового візиту до ПрАТ «Київський електровагоноремонтний завод» він отримав на власну вимогу наказ від 29 липня 2021 року № 489-К «Про припинення трудового договору», відповідно до якого

його звільнено із займаної посади 29 липня 2021 року за одноразове грубе порушення трудових обов`язків відповідно до пункту 1 частини першої

статті 41 КЗпП України, яке полягало у підписанні акта здачі-прийняття робіт (наданих послуг) без номеру та дати по договору від 01 жовтня 2020 року № 01/10-2020/3, укладеного між ПрАТ «Київський електровагоноремонтний завод» та ТОВ «Юридична компанія «Студія права» за надання усних та/або письмових юридичних консультацій, роз`яснень та юридичних висновків щодо оформлення замовником права власності на будівлю заводоуправління з їдальнею, інвентарний № 1081, а також юридичне супроводження дій із здійснення державної реєстрації права власності на вказаний об`єкт нерухомого майна, які фактично надані не були, що спричинило негативні наслідки для ПрАТ «Київський електровагоноремонтний завод», а саме понесення витрат у розмірі 58 000 грн, не передбачених фінансовим планом підприємства.

4. Позивач вважав, що вказаний наказ ПрАТ «Київський електровагоноремонтний завод» є необґрунтованим, а своє звільнення незаконним. Посилався на те, що проступок, який йому ставиться у вину, мав місце 06 жовтня 2020 року, зафіксований 18 лютого 2021 року, а притягнуто його до дисциплінарної відповідальності 29 липня 2021 року на підставі службової записки, тобто зі спливом більше шести місяців з дня його вчинення. Крім того, йому не було запропоновано надати свої пояснення щодо виявленого, на думку відповідача, дисциплінарного проступку, не проведено дисциплінарне розслідування, а у спірному наказі не зазначено мотивів застосування стягнення у вигляді звільнення, його вини та наявності причинного зв`язку між його діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням трудових обов`язків.

5. Наголошував, що він не був ознайомлений з порядком здійснення процедур закупівель ПрАТ «Київський електровагоноремонтний завод», затвердженим наказом відповідача від 27 лютого 2017 року № 66, на який відповідач послався в оскаржуваному наказі. Крім того, згідно з довіреністю № 02-КЕВРЗ від 23 вересня 2020 року, за будь-які дії, які вчинялися від імені ПрАТ «Київський електровагоноремонтний завод» ним та головним інженером ОСОБА_2 , відповідальність вони повинні нести спільно, проте згідно з наявною у нього інформацією, головний інженер ОСОБА_2 аналогічну відповідальність за ці дії, як другий підписант у вказаному правочині, не поніс. Вважав безпідставними та необґрунтованими звинувачення у вчиненні ним одноразового грубого порушення трудових обов`язків.

6. Враховуючи, що у підприємства перед ним наявна заборгованість по заробітній платі, лікарняні оплачені не в повному обсязі, з відповідача також підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу. Також відповідно до розрахункових листків він мав 25 днів невикористаної щорічної відпустки, компенсація за які має бути стягнута з відповідача.

7. Також позивач зазначав, що діями відповідача йому завдано моральну шкоду, яка полягає в душевних стражданнях, яких він зазнав в результаті порушення його конституційних прав, беручи до уваги незадовільний стан здоров`я, що змусило змінити звичний для нього спосіб життя та призвело до зміни відносин в сім`ї, з близькими тощо.

8. Посилаючись на викладене, збільшивши позовні вимоги,

ОСОБА_1 просив: визнати протиправним та скасувати наказ ПрАТ «Київський електровагоноремонтний завод» від 29 липня 2021 року № 489-К «Про припинення трудового договору» та поновити його з 29 липня 2021 року на посаді заступника генерального директора з комерційних та фінансових питань; стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 207 313, 10 грн, матеріальне забезпечення за період непрацездатності за перші п`ять днів, що оплачує підприємство, у розмірі 33 715, 78 грн, недоотримане матеріальне забезпечення за період перебування на лікарняних, крім перших п`яти днів, що оплачує підприємство, внаслідок занижених розрахунків у розмірі 69 794, 71 грн, суму компенсації за невикористану відпустку у розмірі 59 684, 23 грн, середній заробіток за час вимушеного прогулу станом на 05 жовтня 2022 року у розмірі 962 500 грн, моральну шкоду у розмірі 100 000 грн, всього 1 433 007, 82 грн.

Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції

9. Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 15 грудня

2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

10. Визнано протиправним та скасовано наказ ПрАТ «Київський електровагоноремонтний завод» від 29 липня 2021 року № 489-К «Про припинення трудового договору», поновлено з 29 липня 2021 року

ОСОБА_1 на посаді та у цій частині рішення суду звернуто до негайного виконання. Стягнуто з ПрАТ «Київський електровагоноремонтний завод» на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 30 липня 2021 року по 15 грудня 2022 року у розмірі 1 015 000 грн, в частині присудження виплати заробітної плати за один місяць (70 000 грн) рішення суду допущено до негайного виконання. В решті позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

11. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що накладення дисциплінарного стягнення 29 липня 2021 року здійснено поза межами строку, передбаченого частиною другою статті 148 КЗпП України, а отже є протиправним, а тому вимога про скасування наказу від 29 липня 2021 року та поновлення ОСОБА_1 на роботі підлягає до задоволення. Дійшовши висновку про незаконність звільнення ОСОБА_1 та поновлення його на посаді, суд першої інстанції дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30 липня

2021 року по 15 грудня 2022 року, що складає 14,5 місяців,у розмірі 1 015 000 грн. У задоволенні вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі за період з 25 січня 2021 року по 29 липня 2021 року суд відмовив, оскільки необізнаність про припинення відсторонення, як причина невиходу на роботу після 25 січня

2021 року, виникла внаслідок недобросовісних дій самого позивача, який уникав контактів з роботодавцем.

12. Також районний суд зауважив, що позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди до задоволення не підлягають, оскільки позивач зазнав негативного впливу від незаконного звільнення, проте він не призвів до страждання або приниження. Відтак немає підстав для відшкодування моральної шкоди.

Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції

13. Постановою Київського апеляційного суду від 29 листопада 2023 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ПрАТ «Київський електровагоноремонтний завод» задоволено частково. Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 15 грудня 2022 року змінено в мотивувальній частині. В іншій частині рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 15 грудня 2022 року залишено без змін.

14. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильно висновку про порушення строків накладення дисциплінарного стягнення, що є підставою для скасування наказу незалежно від доведеності складу дисциплінарного проступку. Дійшовши висновку про незаконність звільнення ОСОБА_1 та поновлення його на посаді, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу. Посилання позивача на наявність у відповідача заборгованості перед ним в частині недоотриманого матеріального забезпечення за період тимчасової непрацездатності не знайшли свого підтвердження. Відмовляючи у задоволенні вимог щодо компенсації за невикористану відпустку (25 днів) у розмірі 59 684, 23 грн, суд першої інстанції правильно застосував положення статті 6 Закону України «Про відпустки». Позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження завдання йому моральної шкоди внаслідок звільнення, не доведено, якими саме діями відповідача йому завдано моральну шкоду, та з яких міркувань він виходив, розраховуючи її розмір.

15. Апеляційний суд вказав, що суд першої інстанції дійшов правильних в цілому висновків про відмову у позові, разом з тим, мотивація суду ґрунтується на неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи. Суд апеляційної інстанції встановив, що факту порушення трудової дисципліни ОСОБА_1 не доведено.

Узагальнені доводи касаційної скарги

16. У грудні 2023 року ПрАТ «Київський електровагоноремонтний завод» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 15 грудня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 листопада 2023 року в частині задоволення позовних вимог і ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

17. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанції заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норми права без урахування висновків щодо застосування

норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 28 червня 2023 року у справі № 753/12209/22, від 20 червня 2018 року

у справі № 516/268/15-ц, від 07 жовтня 2019 року у справі № 718/801/17,

від 09 грудня 2020 року у справі № 390/1374/19, від 24 лютого 2021 року

у справі № 359/3716/18, від 02 червня 2021 року у справі № 428/6597/19,

від 13 липня 2022 року у справі № 359/9014/19, від 06 вересня 2023 року

у справі № 204/10983/22, від 14 вересня 2023 у справі № 332/1195/23,

від 14 вересня 2023 року у справі № 754/5488/22, від 18 жовтня 2023 року

у справі № 303/7508/22 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Також заявник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду.

18. ПрАТ «Київський електровагоноремонтний завод» стверджує, що проміжок часу з 27 липня 2022 року по 15 грудня 2022 року не підлягає включенню до розрахункового періоду стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки позивач з 27 липня 2022 року перебуває на військовій службі в особливий період. Про факт перебування позивача на військовій службі ПрАТ «Київський електровагоноремонтний завод» повідомив представник позивача вже після ухвалення судового рішення у справі. Згідно з частиною третьою статті 119 КЗпП України, роботодавець зобов`язаний зберігати робоче місце і посаду на підприємстві за особою, яка перебуває на військовій службі, однак не зобов`язаний зберігати за ним середній заробіток на час проходження такої служби.

19. Згідно з доводами касаційної скарги, отримання ОСОБА_1 присудженої до стягнення з ПрАТ «Київський електровагоноремонтний завод» суми середнього заробітку, зокрема, включаючи період його перебування на військовій службі з 27 липня 2022 року по 15 грудня 2022 року, а також одночасне отримання ним в той самий період часу грошового забезпечення, носить ознаки надмірного збагачення ОСОБА_1 та покладення на ПрАТ «Київський електровагоноремонтний завод» надмірного та необґрунтованого тягаря. З 19 липня 2022 року роботодавець позбавлений обов'язку зберігати за працівником середній заробіток, оскільки відповідні положення були виключенні з частини третьої статті 119 КЗпП України.

20. Заявник звертає увагу на те, що виявлення проступку означає не лише виявлення факту (події), а й визначення працівника, що порушив трудові обов`язки, характеру порушення, шкідливих наслідків правопорушення, причинного зв`язку між правопорушенням і шкідливими наслідками, вини працівника. Як правило, місячний строк обчислюється з дня закінчення службового розслідування, проведення перевірки тощо. ПрАТ «Київський електровагоноремонтний завод» зауважує, що перебіг місячного строку для застосування дисциплінарного стягнення починається з дня складення акту проведення службової перевірки та службової записки, тобто з 29 липня

2021 року.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

21. Ухвалою Верховного Суду від 16 лютого 2024року відкрито касаційне провадження у справі № 760/23063/21.

22. 07 жовтня 2024 року на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду справу

№ 760/23063/21 розподілено судді-доповідачеві.

23. Ухвалою Верховного Суду від 10 жовтня 2024 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

24. У поданому відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 посилається на те, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими, а оскаржені судові рішення - законними, увалені на підставі належним чином оцінених доказів. Судами попередніх інстанцій правильно встановлено обставини справи, зроблені обґрунтовані висновки про часткове задоволення позовних вимог, а доводи касаційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів у справі. Наведені заявником постанови Верховного Суду не є релевантними. Наголошує на тому, що призначення судом виплат працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним звільненням, є відмінним від виплати середнього заробітку, який зберігається за працівником на час перебування на військовій службі.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

25. Наказом ПрАТ «Київський електровагоноремонтний завод» від 14 липня 2020 року № 244-К ОСОБА_1 прийнято на посаду заступника генерального директора з комерційних та фінансових питань з 15 липня 2020 року з посадовим окладом відповідно до штатного розпису.

26. Згідно з аркушем погодження та інструктажів при прийнятті працівника на роботу до ПрАТ «Київський електровагоноремонтний завод»,із

ОСОБА_1 15 липня 2020 року проведено вступний інструктаж з охорони праці, інструктаж з протипожежної охорони, первинний інструктаж (на робочому місці), стажування, інструктаж з цивільного захисту, вступний інструктаж щодо змісту антикорупційної програми.

27. Супровідним листом ПрАТ «Київський електровагоноремонтний завод» від 14 червня 2021 року надано копії документів щодо ОСОБА_1 , зокрема копію наказу від 20 листопада 2020 року № 544-к про відсторонення ОСОБА_1 від роботи, копію акту № 4 про відмову від ознайомлення з наказом № 544-к від 20 листопада 2020 року, копію наказу про припинення відсторонення від роботи від 25 січня 2021 року № 35-к, копію наказу про складання графіку відпусток на 2021 рік. Стосовно причин ненадання оплачуваної відпустки ОСОБА_1 роз`яснено, що його заяву про надання основної щорічної відпустки було отримано товариством 07 червня 2021 року в другій половині дня, отже не погоджено з роботодавцем строки надання такої відпустки. Крім того, у ПрАТ «Київський електровагоноремонтний завод» по теперішній час відсутні будь-які документи на підтвердження поважності причин відсутності на робочому місці ОСОБА_1 з 06 березня 2021 року по 16 травня 2021 року.

28. Наказом ПрАТ «Київський електровагоноремонтний завод»

від 19 листопада 2020 року № 543-к «Про відсторонення від роботи» у зв`язку із виявленням значних порушень фінансово-господарської дисципліни, неефективними управлінськими діями посадових осіб, розглядом питання про притягнення їх до відповідальності, відсторонено без збереження заробітної плати з 19 листопада 2020 року від виконання покладених на них обов`язків, в тому числі заступника генерального директора з комерційних та фінансових питань ОСОБА_1 , на час відсторонення працівників заборонено працівникам доступ на територію ПрАТ «Київський електровагоноремонтний завод».

29. Згідно з актом № 4, складеним 30 листопада 2020 року представниками

ПрАТ «Київський електровагоноремонтний завод»у складі заступника голови профспілкової організації, заступника директора комерційного, начальника відділу кадрів, начальника цеху візкового, заступник генерального директора з комерційних та фінансових питань, ОСОБА_1 відмовився ознайомлюватися з наказом № 544-к від 20 листопада 2020 року щодо відсторонення від роботи.

30. Згідно з актом недопуску на робоче місце, складеним 24 листопада 2020 року десятьма працівниками підприємства, в тому числі ОСОБА_1 , вони не змогли по причині недопуску потрапити на територію ПрАТ «Київський електровагоноремонтний завод». Зі слів охоронців, є наказ № 544

ПрАТ «Київський електровагоноремонтний завод», в зв`язку з чим вони не можуть виконувати свої посадові обов`язки.

31. Наказом ПрАТ «Київський електровагоноремонтний завод»від 25 січня 2021 року № 35-к припинено дію наказу ПрАТ «Київський електровагоноремонтний завод» № 544-к від 20 листопада 2020 року в частині відсторонення від роботи ОСОБА_1 , якого визнано таким, що з 29 січня 2021 року приступає до виконання своїх обов`язків.

32. Матеріали справи містять копії листків непрацездатності, виданих ОСОБА_1 за періоди з 19 липня 2021 року по 28 липня 2021 року, з

06 липня 2021 року по 16 липня 2021 року, з 07 червня 2021 року по 15 червня 2021 року, з 17 травня 2021 року по 04 червня 2021 року, з 22 лютого 2021 року по 05 березня 2021 року, з 06 лютого 2021 року по 15 лютого 2021 року, з 18 січня 2021 року по 05 лютого 2021 року - продовжує хворіти, а також докази направлення листків непрацездатності на адресу ПрАТ «Київський електровагоноремонтний завод».

33. В червні-липні 2021 року ОСОБА_1 направляв на адресу ПрАТ «Київський електровагоноремонтний завод»заяви про надання щорічної відпустки, матеріальної допомоги, нарахування та виплати заробітної плати.

34. Відповідно до копії особової картки працівника ОСОБА_1 , зазначено місце проживання за реєстрацією: кв. АДРЕСА_1 , місце фактичного проживання не зазначено, вказаний номер мобільного телефону.

35. 01 липня, 29 червня, 23 червня, 22 червня, 18 червня, 09 червня, 31 травня, 24 лютого 2021 року працівниками відділу кадрів ПрАТ «Київський електровагоноремонтний завод» складалися акти про те, що начальник відділу кадрів у вказані дати телефонувала до ОСОБА_1 з приводу його відсутності на роботі та надання відповідних пояснень, але ОСОБА_1 відмовився спілкуватися, не відповідав на дзвінок.

36. ПрАТ «Київський електровагоноремонтний завод»складено акти про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці за 16-18 лютого, 9-12 березня, 15-19 березня, 22-26 березня, 29-31 березня, 01-02 квітня, 05-09 квітня,

12-16 квітня, 19-23 квітня, 26-30 квітня, 05-07 травня, 11-14 травня, 16-18 червня, 22-25 червня, 29-30 червня, 01-02 липня, 05-09 липня, 12-16 липня 2021 року.

37. Матеріали справи містять копії табелів обліку використання робочого часу за січень-липень 2021 року.

38. Відповідно до копії листа ПрАТ «Київський електровагоноремонтний завод» на ім`я ОСОБА_1 від 08 липня 2021 року (направленого за двома адресами: кв. АДРЕСА_1 та кв. АДРЕСА_2 ) повідомлено, що 06 липня 2021 року адміністрацією ПрАТ «Київський електровагоноремонтний завод» отримано заяву ОСОБА_1 про надання щорічної відпустки з 12 липня 2021 року, яку надано не було, оскільки конкретний період надання відпустки узгоджується з роботодавцем, і у ПрАТ «Київський електровагоноремонтний завод» відсутні документи на підтвердження причин відсутності заявника на робочому місці у період з 09 березня 2021 року по 14 травня 2021 року та з 16 червня 2021 року по 07 липня 2021 року. Відповідно за наказом ПрАТ «Київський електровагоноремонтний завод» від 25 січня 2021 року № 35-к, з 29 січня 2021 року припинено дію наказу в частині відсторонення від роботи, про що заявника повідомлено листом, відправленим 25 січня 2021 року за єдиною наданою адресою реєстрації заявника. Повідомлено про необхідність протягом трьох днів з моменту отримання цього повідомлення прибути до відділу кадрів за вказаною адресою для надання пояснень про причини відсутності на роботі або надати засобами електронного зв`язку документи для підтвердження причин довгострокової відсутності на роботі; попереджено про можливість звільнення з роботи за прогул без поважних причин на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України.

39. Згідно з пунктом 4.1 статуту ПрАТ «Київський електровагоноремонтний завод», затвердженого рішенням акціонера від 03 липня 2020 року, метою діяльності товариства є отримання прибутку, ведення господарської діяльності з використанням найкращих підходів та методів управління, збільшення ефективності роботи, спрямованої на ріст прибутковості та максимізації ринкової капіталізації товариства.

40. Згідно з положенням про юридичний відділ ПрАТ «Київський електровагоноремонтний завод», затвердженим наказом від 12 лютого

2019 року № 30 (пункти 2.1.19 розділу 2 «Функції та обов`язки юридичного відділу») відділ роз`яснює практику застосування законодавства, надає консультації з правових питань.

41. Згідно з витягом з штатного розпису ПрАТ «Київський електровагоноремонтний завод» за період з червня по листопад 2020 року, у юридичному відділі наявна посада начальника відділу та двох провідних юрисконсультів.

42. Відповідно до порядку здійснення процедур закупівель

ПрАТ «Київський електровагоноремонтний завод», затвердженого наказом

від 27 лютого 2017 року, визначено основні засади взаємодії, повноваження і відповідальність уповноваженої особи, відповідальної за організацію та проведення процесу закупівель, структурних підрозділів, які визначають потребу закупівлі за напрямком своєї діяльності, ініціюють процедуру закупівлі, щодо безпосереднього проведення закупівель товарів, робіт, послуг згідно з чинним законодавством, відповідно до фінансового річного (орієнтовного річного) плану підприємства.

43. Довіреністю № 02/КЕВРЗ від 23 вересня 2020 року ПрАТ «Київський електровагоноремонтний завод» уповноважило заступника генерального директора з комерційних та фінансових питань ОСОБА_1 та головного інженера ОСОБА_2 , які діють разом і не можуть виконувати повноваження за цією довіреністю окремо один від одного, діяти від імені ПрАТ «Київський електровагоноремонтний завод» в межах та в порядку, визначених статутом, вчиняти правочини, укладати, змінювати та розривати будь-які договори, підписувати платіжні доручення, чеки, документи, інші розрахункові та касові документи; правочини від імені ПрАТ «Київський електровагоноремонтний завод», укладені за цією довіреністю, вважаються належним чином укладеними (вчиненими) та мають юридичну силу виключно у разі, коли вони укладені (вчинені) з дотриманням правила двох підписів, а також з урахуванням обмежень та в порядку, визначених статутом товариства.

44. 01 жовтня 2020 року, ПрАТ «Київський електровагоноремонтний завод»

в особі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які діяли на підставі довіреності

№ 02/КЕВРЗ від 23 березня 2020 року, та ТОВ «Юридична компанія «Студія права» укладено договір про закупівлю № 01/10-2020/3, за умовами пункту 2.2 якого юридичні послуги, що надаються за цим договором, включають в себе надання усних та/або письмових юридичних консультацій, роз`яснень та юридичних висновків щодо оформлення заявником права власності на будівлю заводоуправління з їдальнею, інвентарний номер 1081, а також юридичне супроводження дій із здійснення державної реєстрації права власності на вказаний об`єкт нерухомого майна. Згідно з пунктом 3.1 договору сторони підписанням цього договору домовились, що замовник за надання виконавцем юридичних послуг за цим договором сплачує виконавцю на його розрахунковий рахунок плату в розмірі 58 800 грн. Згідно з пунктом 3.3 договору сторони підписанням цього договору домовились, що замовник здійснює оплату наданих йому юридичних послуг відповідно до отриманого від виконавця акту наданих послуг протягом 30 банківських днів, з дня укладення цього договору.

45. Згідно з актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 06 жовтня

2020 року № 283, затвердженим директором ТОВ «Юридична компанія «Студія права» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які діяли від імені ПрАТ «Київський електровагоноремонтний завод», виконавцем проведені роботи (надані послуги) згідно з рахунком від 05 жовтня 2020 року № 135, а саме юридичні (правові) послуги та консультації вартістю з ПДВ 58 800 грн.

46. Згідно з оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 361 за листопад 2017 року - березень 2021 року, ПрАТ «Київський електровагоноремонтний завод» сплачено 58 800 грн.

47. Листом ТОВ «Юридична компанія «Студія права» на ім`я головного державного аудитора Північного офісу Держаудитслужби на запит про надання документів від 27 травня 2021 року повідомлено, що 06 жовтня 2020 року актом, складеним між ПрАТ «Київський електровагоноремонтний завод»та

ТОВ «Юридична компанія «Студія права», підтверджено належне виконання договору про закупівлю № 01/10-2020/3 від 01 жовтня 2020 року.

48. Згідно з копією витягу зі звіту (довідки) про результати спеціальної перевірки фінансово-господарської діяльності ПрАТ «Київський електровагоноремонтний завод» за період з 01 жовтня 2019 року по 18 листопада 2020 року, складеного 18 лютого 2021 року ревізійною комісією ПрАТ «Київський електровагоноремонтний завод», встановлено, що згідно з договором (витяг з комп`ютера юриста, без підпису, оригінал до перевірки не наданий) про закупівлю від 01 жовтня 2020 року № 01/10-2020/3 з ТОВ «Юридична компанія «Студія права» щодо надання юридичних консультацій, роз`яснень та юридичних висновків стосовно оформлення права власності на будівлю заводоуправління з їдальнею, а також юридичне супроводження дій із здійснення державної реєстрації права власності (в договорі відсутні підписи сторін, що свідчить про відсутність його юридичної сили, не зареєстрований в договірному відділі), товариством проведені розрахунки по акту виконаних робіт (послуг) без номеру та дати у розмірі 58 000 грн (платіжне доручення від 06 жовтня 2020 року

№ 1730/12947), водночас фактично не здійснена державна реєстрація права власності на будівлю заводоуправління. Враховуючи, що в штаті товариства є юридичний відділ (начальник відділу та юрисконсульт), в обов`язки якого входить консультації, роз`яснення, юридичні супроводження та якому за 10 місяців 2020 року нарахована заробітна плата на загальну суму 180 821, 31 грн, товариством понесені непродуктивні витрати на юридичні послуги в сумі 58 000 грн.

49. Відповідно до витягу з акту ревізії фінансово-господарської діяльності ПрАТ «Київський електровагоноремонтний завод» від 04 серпня

2021 року, проведеної з 29 квітня 2021 року по 23 липня 2021 року, в порушення статей 173 193 ГК України та статті 526 ЦК України ПрАТ «Київський електровагоноремонтний завод» у листопаді 2020 року перераховано грошові кошти ТОВ «Юридична компанія «Студія права» за юридичне супроводження дій із здійснення державної реєстрації права власності на будівлю заводоуправління з їдальнею у розмірі 58 800 грн, які фактично не виконані, що призвело до втрати фінансових (матеріальних) ресурсів ПрАТ «Київський електровагоноремонтний завод» на зазначену суму, порушення допущене заступником генерального директора з комерційних та фінансових питань ПрАТ «Київський електровагоноремонтний завод» ОСОБА_1 та головним інженером ОСОБА_2 , якими підписано договір та акт виконаних робіт з ТОВ «Юридична компанія «Студія права».

50. Згідно з описом речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді, 17 грудня 2021 року з ТОВ «Юридична компанія «Студія права» було вилучено договір про закупівлю № 01/10-2020/3 від 01 жовтня

2020 року, акти № 283 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 06 жовтня 2020 року, платіжне доручення № 12947 від 06 жовтня 2020 року.

51. Відповідно до копії довідки зустрічної звірки, складеної північним офісом Держаудитслужби України від 04 червня 2021 року, у ТОВ «Юридична компанія «Студія права» з метою документального та фактичного підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювались з ПрАТ «Київський електровагоноремонтний завод» за період з 01 листопада 2017 року по

31 березня 2021 року, надано пояснення, що за договором про закупівлю № 01/10-2020/3 від 01 жовтня 2020 року надавалися послуги, тобто здійснювалась діяльність, визначена вказаним договором, яка споживалась ПрАТ «Київський електровагоноремонтний завод» під час їх (послуг) надання.

52. Згідно з наказом ПрАТ «Київський електровагоноремонтний завод»

від 29 липня 2021 року № 489-к «Про припинення трудового договору», 29 липня 2021 року до відділу кадрів надійшла службова записка від головного фахівця (з правового забезпечення та протидії корупції) ОСОБА_4 та комерційного директора ОСОБА_5 , під час проведення спеціальної перевірки фінансово-господарської діяльності ПрАТ «Київський електровагоноремонтний завод» за період з 01 жовтня 2019 року по 18 листопада 2020 року ревізійною комісією зафіксовано грубе порушення трудової дисципліни, викладене у звіті (довідці) від 18 лютого 2021 року про результати спеціальної перевірки фінансово-господарської діяльності ПрАТ «Київський електровагоноремонтний завод» за період з 01 жовтня 2019 року по 18 листопада 2020 року. В порушення порядку здійснення процедур закупівель ПрАТ «Київський електровагоноремонтний завод», затвердженого наказом від 27 лютого 2017 року № 66,

ОСОБА_1 від імені товариства без передбачення відповідних витрат у фінансовому плані ПрАТ «Київський електровагоноремонтний завод» та будь-якого техніко-економічного обґрунтування укладено договір про закупівлю

від 01 жовтня 2020 року № 01/10-2020/3 з ТОВ «Юридична компанія «Студія права» про надання юридичних консультацій, роз`яснень та юридичних висновків стосовно оформлення права власності на будівлю заводоуправління з їдальнею, а також юридичне супроводжування дій із здійснення державної реєстрації права власності. За зазначеним правочином товариством проведені розрахунки за актом виконаних робіт (послуг) з підписом ОСОБА_1 без номеру та дати у розмірі 58 000 грн (платіжне доручення від 06 жовтня 2020 року № 1730/12947). Водночас фактично не здійснена державна реєстрація права власності на будівлю заводоуправління, до цього часу будь-які результати наданих ПрАТ «Київський електровагоноремонтний завод» послуг не передано, втрачено оригінали правовстановлюючих документів. В порушення пункту 2.7 звіт з детальним описом юридичних послуг ТОВ «Юридична компанія «Студія права» не надано. Враховуючи, що в штаті товариства знаходиться юридичний відділ (начальник відділу та юрисконсульт), в обов`язки якого входить консультації, роз`яснення, юридичні супроводження та якому за 10 місяців 2020 року нарахована заробітна плата на загальну суму 180 821, 31 грн, товариством понесені непродуктивні витрати на юридичні послуги у розмірі 58 000 грн. Виходячи з вищевикладеного, в діях заступника директора з комерційних та фінансових питань ОСОБА_1 вбачається одноразове грубе порушення трудових обов`язків, яке полягало у підписанні акта здачі-прийняття робіт (наданих послуг) без номеру та дати підписання, по договору від 01 жовтня

2020 року № 01/10-2020/3, укладеного між ПрАТ «Київський електровагоноремонтний завод» та ТОВ «Юридична компанія «Студія права», за надання усних та/або письмових юридичних консультацій, роз`яснень та юридичних висновків, щодо оформлення заявником права власності на будівлю заводоуправління з їдальнею, а також юридичне супроводження дій із здійснення реєстрації права власності на вказаний об`єкт нерухомого майна, які фактично надані не були, що спричинило негативні наслідки у вигляді понесені витрат на юридичні послуги у розмірі 58 000 грн, не передбачені фінансовим планом підприємства. Від надання письмових пояснень ОСОБА_1 відмовився. З метою ухилення від надання пояснень останній на роботі не з`являвся, підтверджуючих документів про поважність причин відсутності на робочому місці за конкретні періоди не надав. Враховуючи вищевикладене, керуючись пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України, звільнено з 29 липня 2021 року ОСОБА_1 із займаної посади за одноразове грубе порушення трудових обов`язків відповідно до пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України.

53. Згідно з актом ПрАТ «Київський електровагоноремонтний завод» від 29 липня 2021 року «Про ознайомлення ОСОБА_1 », складеним працівниками відділу кадрів, 29 липня 2021 року о 16:30 ОСОБА_1 повідомлено т. в. о. генерального директора Пишняком С. П. про припинення трудового договору та звільнення 29 липня 2021 року із займаної посади за одноразове грубе порушення трудових обов`язків (пункт 1 частини першої

статті 41 КЗпП України) відповідно до наказу ПрАТ «Київський електровагоноремонтний завод» від 29 липня 2021 року № 489-к «Про припинення трудового договору», з яким ОСОБА_1 відмовився ознайомлюватись і отримувати копію.

54. Матеріали справи містять копію довідки ПрАТ «Київський електровагоноремонтний завод» про доходи ОСОБА_1 з грудня

2020 року по липень 2021 року, копії розрахункових листів ОСОБА_1 з липня 2020 року по липень 2021 року.

55. Відповідно до копій платіжних доручень та виписок по рахунку щодо виплат ОСОБА_1 , йому було виплачено наступні суми: за січень

2021 року коштів на зарплату - 30 082 грн та 8 685, 02 грн, лікарняні за лютий 2021 року - 44 976, 96 грн, за квітень 2021 року зарплату - 5 825, 33 грн, лікарняні за квітень 2021 року - 12 916, 32 грн, за липень 2021 року зарплату - 51 306, 52 грн, лікарняні за липень 2021 року - 29 979, 41 грн.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

56. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

57. Згідно з пунктами 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

58. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

59. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

60. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

61. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

62. Відповідно до частин першої, п`ятої статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

63. Працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір (стаття 139 КЗпП України).

64. Згідно із статтею 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення.

65. Підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника передбачені у статтях 40 41 КЗпП України.

66. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку одноразового грубого порушення трудових обов`язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами.

67. За частиною третьою статті 41 КЗпП України розірвання договору у випадках, передбачених частинами першою і другою цієї статті, провадиться з додержанням вимог частини третьої статті 40, а у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої цієї статті, - також вимог статті 43 цього Кодексу.

68. Важливим елементом застосування пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України є звільнення працівника за порушення, яке має ознаки одноразовості. Так, і рішення компетентного органу власника підприємства, і наказ про звільнення повинні містити чітко сформульоване одноразове порушення, яке стало підставою для звільнення.

69. За своїм змістом наказ про звільнення не повинен містити посилання на цілу низку (систему) порушень, за які був звільнений позивач, а лише вказувати на одноразове грубе порушення конкретних трудових обов`язків.

70. Такі висновки сформульовані Верховним Судом у постановах від 17 липня 2019 року в справі № 461/4863/16-ц (провадження № 61-20758св18), від 02 лютого 2023 року в справі № 505/1452/19 (провадження № 61-7382св22), від 05 липня 2024 року в справі № 643/19858/21 (провадження № 61-9625св23), від 04 вересня 2024 року в справі № 753/1969/23 (провадження № 61-3448св24) та інших.

71. У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, у чому конкретно проявилося порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 частини першої статті 40, пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1 148 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалося вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувалися при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

72. Звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України за своєю природою є дисциплінарним, а тому воно має здійснюватися з дотриманням порядку і строків, викладених у статтях 148 149 КЗпП України.

73. Відповідно до статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Також встановлено, що дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

74. Отже, рішення про звільнення працівника на підставі пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України може бути прийняте роботодавцем за наявності сукупності таких умов: 1) суб`єктом дисциплінарної відповідальності може бути певна категорія працівників; 2) для застосування цієї норми закону потрібно встановити факт порушення працівником своїх трудових обов`язків; 3) порушення повинно бути одноразовим та грубим; 4) рішення про звільнення працівника може прийняти уповноважена на те особа (постанови Верховного Суду

від 04 вересня 2024 року в справі № 753/1969/23 (провадження № 61-3448св24), від 17 листопада 2023 року в справі № 326/789/21 (провадження № 61-4995св23), від 26 квітня 2023 року в справі № 174/171/21 (провадження № 61-5359св22)).

75. Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зазначав, що з урахуванням вимог трудового законодавства в справах, у яких оспорюється незаконність звільнення, саме відповідач повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю (від 25 червня 2024 року в справі № 500/4416/19 (провадження № 61-17112св23), від 08 травня 2024 року в справі № 401/1203/22 (провадження № 61-15594св23), від 23 січня 2018 року в справі № 273/212/16-ц (провадження № 61-787св17) та ін.).

76. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

77. За правилами доказування, визначеними статтями 12 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

78. У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

79. Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування наказу ПрАТ «Київський електровагоноремонтний завод» від 29 липня 2021 року № 489-К «Про припинення трудового договору» та поновлення з 29 липня 2021 року ОСОБА_1 на роботі, суд першої інстанції з висновком якого погодився й апеляційний суд, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її правильного вирішення, обґрунтовано виходив з того, що звільнення позивача з роботи на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України відбулося з порушенням строків, визначених статтею 148 КЗпП України. Роботодавцем застосовано до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення за одноразове грубе порушення трудових обов`язків у вигляді звільнення поза межами передбаченого законом строку.

80. У звіті ревізійної комісії ПрАТ «Київський електровагоноремонтний завод» від 18 лютого 2021 року встановлено понесення непродуктивних витрат в сумі 58 000 грн на підставі договору про закупівлю № 01/10-2020/3 від 01 жовтня

2020 року, акту № 283 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 06 жовтня 2020 року, платіжного доручення № 12947 від 06 жовтня 2020 року.

81. Оскільки роботодавцем 18 лютого 2021 року встановлено порушення, допущені ОСОБА_1 , роботодавець мав можливість накласти дисциплінарне стягнення протягом одного місяця з дня виявлення такого порушення або протягом шести місяців з дня його вчинення (06 жовтня 2020 року). Разом з тим наказ про припинення трудового договору з позивачем було прийнято лише 29 липня 2021 року.

82. З урахуванням викладеного слід погодитися з судами попередніх інстанцій, що накладення дисциплінарного стягнення 29 липня 2021 року вчинено поза межами строків, передбачених статтею 148 КЗпП України, а тому вимога про скасування наказу від 29 липня 2021 року та поновлення ОСОБА_1 на роботі підлягає до задоволення.

83. Вказаних обставин відповідачем не спростовано, а його доводи у цій частині фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів у справі.

84. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

85. Відповідно до статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

86. Відповідно до пункту 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року

№ 100, якщо в розрахунковому періоді у працівника не було заробітної плати, розрахунки проводяться з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу. Якщо розрахунок середньої заробітної плати обчислюється виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, то її нарахування здійснюється шляхом множення посадового окладу чи мінімальної заробітної плати на кількість місяців розрахункового періоду.

87. Дійшовши висновку про незаконність звільнення ОСОБА_1 з роботи та поновлення його на посаді, суди попередніх інстанцій виходили з того, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30 липня 2021 року по 15 грудня 2022 року у розмірі 1 015 000 грн.

88. Визначаючи розмір середнього заробітку, суд першої інстанції виходив з того, що щомісячний оклад ОСОБА_1 становить 70 000, 00 грн.

89. З висновками судів попередніх інстанцій про стягнення середнього заробітку за період з 30 липня 2021 року по 15 грудня 2022 року погодитися у повній мірі не можна, виходячи з наступного.

90. Як встановлено судами та не заперечується сторонами по справі, згідно з довідкою від 01 жовтня 2022 року № 1788 військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за призовом з 27 липня

2022 року.

91. Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції на час призову позивача) (далі - Закон № 2232-XII) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, він також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, отже є спеціальним у частині регулювання гарантій та пільг для громадян України, які призвані на строкову військову службу.

92. Згідно з частиною другою статті 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частиною третьоюстатті 119 КЗпП України, а також частиною першоюстатті 53 і частиною другоюстатті 57 Закону України «Про освіту», частиною другоюстатті 44, частиною першоюстатті 54 і частиною третьою

статті 63 Закону України «Про фахову передвищу освіту», частиною другою

статті 46 Закону України «Про вищу освіту».

93. Відповідно до статті 1 Закону України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

94. Згідно з Указом Президента України від 17 березня 2014 року № 303 про часткову мобілізацію, затвердженим Законом України від 17 березня 2014 року № 1126-VII, в Україні почав діяти особливий період.

95. Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 серпня 2020 року у справі № 813/402/17, провадження № 11-609апп19).

96. Відповідно до частини третьої статті 119 КЗпП України (у редакції станом на час звільнення позивача) за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

97. Згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп у справі про офіційне тлумачення статей 58 78 79 81 Конституції України та статей 243-21 243-22 243-25 ЦПК України (у справі щодо несумісності депутатського мандата), від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001 у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (справа про податки), від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012 у справі за конституційним поданням 53 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини першої статті 7, пункту 2 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до певного юридичного факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

98. Враховуючи вищенаведений принцип, до спірних відносин підлягає застосуванню частина третя статті 119 КЗпП України в редакції з 19 липня

2022 року, адже останні мають місце в період часу після набрання чинності вказаною нормою права.

99. Відповідно до частини другої статті Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (зі змінами, внесеними Законом

від 01 липня 2022 року № 2352-IX) на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина, передбачених статтями 43 44 Конституції України.

100. Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 у справі за конституційними поданнями 49 народних депутатів України, 53 народних депутатів України і 56 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 4 розділу VII «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно із частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

101. Конституційний Суд України у пункті 2.3. Рішення від 22 травня 2018 року

№ 5-р/2018 у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 12 розділу I Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII сформулював висновок, відповідно до якого держава, виходячи з існуючих фінансово-економічних можливостей, має право вирішувати соціальні питання на власний розсуд. Тобто у разі значного погіршення фінансово-економічної ситуації, виникнення умов воєнного або надзвичайного стану, необхідності забезпечення національної безпеки України, модернізації системи соціального захисту тощо держава може здійснити відповідний перерозподіл своїх видатків з метою збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства. Проте держава не може вдаватися до обмежень, що порушують сутність конституційних соціальних прав осіб, яка безпосередньо пов`язана з обов`язком держави за забезпечувати достатні умови життя, сумісні з людською гідністю.

102. У пункті 3 вказаного рішення зазначено, що Верховна Рада України, виходячи з існуючих фінансово-економічних можливостей держави та з метою збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства, має змогу запроваджувати, змінювати, скасовувати або поновлювати такі пільги, оскільки вони не мають фундаментального характеру, а, отже, не можуть розглядатися як конституційні права, свободи та гарантії їх реалізації.

103. Зокрема, починаючи з 19 липня 2022 року (набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01 липня 2022 року № 2352-IX) відповідач позбавлений обов`язку зберігати за позивачем, призваним на військову службу, середній заробіток, оскільки відповідні приписи частини третьої статті 119 КЗпП України виключені (втратили чинність).

104. Зазначені висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 28 червня 2023 року у справі № 753/12209/22 (провадження № 61-5606св23), від 06 вересня 2023 року у справі № 204/10983/22 (провадження № 61-11200св23), від 14 вересня 2023 року у справі № 332/1195/23 (провадження № 61-11828св23), від 14 вересня 2023 року у справі № 754/5488/22 (провадження № 61-6588св23), від 18 жовтня 2023 року у справі № 303/7508/22 (провадження № 61-10153св23), 18 грудня 2023 року у праві № 449/990/22 (провадження № 61-10685св23).

105. Отже, за працівниками, призваними на військову службу на особливий період на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення, зберігаються місце роботи, посада, а до 19 липня 2022 року - середній заробіток на підприємстві, у якому вони працювали на час призову.

106. Перебуваючи на військовій службі з 27 липня 2022 року, позивач не міг виконували трудові обов`язки, а також не мав права на збереження середнього заробітку на час перебування на військовій службі, а тому судові рішення в частині стягнення середнього заробітку підлягають зміні, шляхом зменшення стягнутої з відповідача на користь позивача суми.

107. Судами встановлено, що оклад ОСОБА_1 становив 70 000, 00 грн на місяць, а тому з відповідача на його користь підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу за 12 місяців (з 29 липня 2021 року по 27 липня 2022 року), тобто 840 000 грн.

108. Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права (частина перша статті 412 ЦПК України).

109. Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами попередніх інстанцій повно, але неправильно застосовано положення статті 119 КЗпП України, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції у частині визначення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що підлягає стягненню на користь позивача, шляхом зменшення цієї суми з 1 015 000 грн до 840 000 грн.

Керуючись статтями 400 409 412 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Київський електровагоноремонтний завод» задовольнити частково.

2. Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 15 грудня

2022 року та постанову Київського апеляційного судувід 29 листопада 2023 року у частині стягнення з приватного акціонерного товариства «Київський електровагоноремонтний завод» на користь ОСОБА_1 заробітної плати за час вимушеного прогулу у розмірі 1 015 000, 00 (один мільйон п`ятнадцять тисяч) грн змінити, визначивши розмір середнього заробітку (з якого підлягають сплаті обов`язкові платежі) за час вимушеного прогулу, який підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача, у розмірі 840 000 (вісімсот сорок) грн.

3. В іншій частині Солом`янського районного суду міста Києва від 15 грудня

2022 року та постанову Київського апеляційного судувід 29 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников Судді О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович