УХВАЛА

19 червня 2019 року

Київ

справа №813/402/17

провадження №К/9901/23993/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білак М. В., Калашнікової О. В.

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області, третя особа - Мостиський районний військовий комісаріат, про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на службі, стягнення середньомісячного заробітку, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 березня 2017 року, прийняту у складі головуючого судді Сакалоша В. М., та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: Старунського Д.

М. (головуючий), Багрія В. М., Рибачука А. І.

І. Суть спору

1. У січні 2017 року ОСОБА_1 (надалі також ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області (надалі також ГУ ДСНС у Львівській області, відповідач), третя особа - Мостиський районний військовий комісаріат (надалі також Мостиський РВК), у якому просив:

1.1. визнати протиправним та скасувати наказ ГУ ДСНС у Львівській області від 24 листопада 2016 року № 413о/с про звільнення із служби у запас Збройних Сил України молодшого сержанта служби цивільного захисту ОСОБА_1, пожежного-рятувальника 1 державної пожежно-рятувальної частини ГУ ДСНС у Львівській області;

1.2. поновити на службі цивільного захисту ОСОБА_1 на посаді молодшого сержанта служби цивільного захисту, пожежного-рятувальника 1 державної пожежно-рятувальної частини ГУ ДСНС у Львівській області з 25 листопада 2016 року;

1.3. стягнути з ГУ ДСНС у Львівській області на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток з часу звільнення до дня поновлення на роботі.

2. Свої вимоги ОСОБА_1 мотивував протиправністю звільнення його з посади у зв'язку з призовом на військову службу, стверджуючи, що оскільки звільнення відбулося під час дії особливого періоду, місце служби та інші гарантії позивача підлягали збереженню.

3. Відповідач позов не визнав. У запереченні проти позову наголошував на його безпідставності з огляду на правомірність звільнення позивача з посади, наголошуючи при цьому, що на останнього не поширюється дія статті 119 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП).

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

4.21 вересня 2015 року ОСОБА_1 прийнятий на службу цивільного захисту в Державну службу України з надзвичайних ситуацій, присвоєно спеціальне звання - рядовий служби цивільного захисту та призначено його на посаду контролера контрольно-пропускного пункту відділення охорони центру забезпечення діяльності Головного управління ДСНС України у Львівській області (контракт про проходження служби в органах та підрозділах цивільного захисту строком на 3 роки).

5.23 листопада 2016 року позивача призвано на строкову військову службу Мостиським РВК.

6. Наказом від 24 листопада 2016 року № 413о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в запас Збройних Сил України у відповідності до пункту 173, підпункту 9 пункту 176 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2013 року № 593 (у зв'язку з призовом на строкову військову службу).

7. На момент звільнення позивач перебував на посаді молодшого сержанта служби цивільного захисту, пожежного-рятувальника 1 державної пожежно-рятувальної частини ГУ ДСНС у Львівській області.

8. Вважаючи звільнення протиправним, позивач звернувся до суду.

ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

9. Львівський окружний адміністративний суд постановою від 23 березня 2017 року, яку залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2017 року, позов задовольнив повністю:

9.1. визнав протиправним та скасував наказ ГУ ДСНС у Львівській області від 24 листопада 2016 року № 413о/с про звільнення із служби у запас Збройних Сил України молодшого сержанта служби цивільного захисту ОСОБА_1, пожежного-рятувальника 1 державної пожежно-рятувальної частини ГУ ДСНС у Львівській області;

9.2. поновив на службі цивільного захисту ОСОБА_1 на посаді молодшого сержанта служби цивільного захисту, пожежного-рятувальника 1 державної пожежно-рятувальної частини ГУ ДСНС у Львівській області з 25 листопада 2016 року;

9.3. стягнув з ГУ ДСНС у Львівській області в користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток з часу звільнення до дня поновлення на роботі у сумі 8710,83 гривень без урахування сум обов'язкових до сплати податків та внесків.

10. Ухвалюючи такі рішення, суди дійшли висновку про незаконність звільнення позивача з посади, зазначивши, що оскільки звільнення відбулось під час дії особливого періоду, відповідач допустив порушення частини 3 статті 119 КЗпП, а тому позивач підлягає поновленню на раніше займаній посаді з виплатою середньомісячного заробітку.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

11. Відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права.

12. Як і під час судового розгляду в судах першої й апеляційної інстанцій, у касаційній скарзі відповідач наполягає на правомірності оскаржуваного наказу з огляду на те, що на позивача не поширюється дія частини 3 статті 119 КЗпП.

Також відповідач стверджує, що дія особливого періоду обмежується строками, встановленими для проведення мобілізації, а оскільки Закон України від 17 березня 2014 року № 1126-VII "Про затвердження Указу Президента України "Про часткову мобілізацію" набрав чинності 18 березня 2014 року, тривалість особливого періоду становила 45 діб і закінчилась 2 травня 2014 року.

13. У касаційній скарзі ГУ ДСНС у Львівській області просить скасувати оскаржувані судові рішення й ухвалити рішення про відмову в позові.

14. Представник позивача подав заперечення на касаційну скаргу, в якому, наполягаючи на безпідставності останньої, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

V. Нормативне регулювання

15. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

16. Частина 6 статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

17. Пункт 9 частини першої статті 106 Кодексу цивільного захисту України в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, серед підстав для звільнення осіб рядового і начальницького складу із служби цивільного захисту виокремлює призов на строкову військову службу на підставі рішення районної (міської) призивної комісії.

18. Відповідно до підпункту 9 пункту 176 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2013 року № 593 України в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин (надалі - Положення № 593) контракт про проходження служби цивільного захисту припиняється (розривається), а особи рядового і начальницького складу звільняються із служби цивільного захисту у зв'язку з призовом на строкову військову службу на підставі рішення районної (міської) призовної комісії.

19. Пункт 179 Положення № 593 визначає, що у випадках, передбачених підпунктом 9 пункту 176 цього Положення, особи рядового і начальницького складу, які відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" підлягають призову на строкову військову службу, звільняються із служби цивільного захисту у триденний строк з дня надходження до відповідного органу чи підрозділу цивільного захисту рішення районної (міської) призовної комісії про призов цієї особи на строкову військову службу.

20. Згідно з пунктом 173 Положення № 593 звільнення осіб рядового і начальницького складу із служби цивільного захисту здійснюється:

у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік) - якщо звільнені особи не досягли граничного віку перебування в запасі, встановленого Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу", і за станом здоров'я придатні до військової служби;

у відставку - якщо звільнені особи досягли граничного віку перебування в запасі, встановленого Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу", або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров'я до військової служби із зняттям з військового обліку.

21. Статтею 65 Конституції України передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

22. За приписами частин 2 , 3 статті 1 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" в редакції, яка діяла на нас виникнення спірних правовідносин (надалі - ~law21~) військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

23. Видами військової служби у силу ~law22~ є:

строкова військова служба;

військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період;

військова служба за контрактом осіб рядового складу;

військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу;

військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки;

військова служба за контрактом осіб офіцерського складу;

військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

24. За правилами ~law23~ громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частинами 3 та 4 статті 119 Кодексу законів про працю України, а також частиною першою статті 51, частиною п'ятою статті 53, частиною третьою статті 57, частиною п'ятою статті 61 Закону України "Про освіту".

25. Відповідно до частини 3 статті 119 КЗпП у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, в яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

26. Частиною 4 статті 119 КЗпП у згаданій редакції закріплено, що за працівниками, які були призвані під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв'язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв'язку з прийняттям на військову службу за контрактом, але не більше ніж на строк укладеного контракту, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, в яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

27. Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні визначено Законом України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (наводиться в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин; надалі - ~law26~), стаття 1 якого надає, серед інших, такі визначення:

мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано;

особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій;

демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу.

28. У період 2014-2015 років Верховною Радою України затверджено чотири Укази Президента України з питань мобілізації, а саме:

28.1. Законом України від 17 березня 2014 року № 1126-VII затверджено Указ Президента України від 17 березня 2014 року № 303 "Про часткову мобілізацію", згідно з яким мобілізація проводиться протягом 45 діб із дня набрання чинності цим Указом (після його затвердження Верховною Радою України);

28.2. Законом України від 6 травня 2014 року № 1240-VII затверджено Указ Президента України від 6 травня 2014 року № 454 "Про часткову мобілізацію", згідно з яким мобілізація проводиться протягом 45 діб із дня набрання чинності цим Указом (після його затвердження Верховною Радою України);

28.3. Законом України від 22 липня 2014 року № 1595-VII затверджено Указ Президента України від 21 липня 2014 року № 607 "Про часткову мобілізацію", згідно з яким мобілізація проводиться протягом 45 діб із дня набрання чинності цим Указом (після його затвердження Верховною Радою України);

28.4. Законом України від 15 січня 2015 року № 113-VIII затверджено Указ Президента України від 14 січня 2015 року № 15 "Про часткову мобілізацію", згідно з яким мобілізацію оголошено на протягом 210 діб із дня набрання чинності цим Указом (після його затвердження Верховною Радою України).

VІ. Позиція колегії суддів

29. Визначальним для вирішення цього спору є з'ясування питання щодо темпоральних меж дії особливого періоду в розумінні ~law30~.

30. За змістом ~law31~ особливий період - це період, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

31. На думку колегії суддів, що сформована на підставі аналізу ~law32~, за відсутності воєнного стану в Україні та воєнних дій, особливий період, що розпочинається з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації, завершується після закінчення строку проведення мобілізації, визначеного відповідним Указом Президента України, та не потребує додаткового рішення останнього про демобілізацію.

32. Відповідно, за наведених обставин після завершення строку проведення мобілізації, визначеного відповідним Указом Президента України, норми ~law33~ та частин 3 , 4 статті 119 КЗпП не підлягають застосуванню до наведених у цих нормах категорій працівників.

33. Разом із цим, існує інше тлумачення судом касаційної інстанції зазначених норм матеріального права.

34. Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду (постанова від 18 липня 2018 року у справі № 355/1218/17) за результатом розгляду справи щодо трудового спору, що виник у подібних правовідносинах (спір щодо оскарження наказу роботодавця від 20 серпня 2017 року про звільнення працівника підставі пункту 3 статті 36 КЗпП, що виник з підстав незастосування визначених частиною 3 статті 119 КЗпП гарантій), за результатом аналізу ~law34~, дійшов висновку про неправомірність звільнення особи, адже рішень про повну демобілізацію усіх призваних під час мобілізації військовослужбовців та переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу Президент України не приймав, а тому на нього поширюються гарантії щодо збереження місця роботи (посади) та середнього заробітку на підприємстві, встановлені статтею 119 КЗпП, ~law35~.

35. Відповідно до частини 3 статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об'єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об'єднаної палати) іншого касаційного суду.

36. Зважаючи на викладене, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 липня 2018 року у справі № 355/1218/17, та передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Керуючись статтею 346 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду

УХВАЛИЛА:

Справу № 813/402/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області, третя особа - Мостиський районний військовий комісаріат, про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на службі, стягнення середньомісячного заробітку, за касаційною скаргою Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 березня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2017 року, передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не оскаржується.

Головуючий М. І. Смокович

Судді М. В. Білак

О. В. Калашнікова