Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 12.11.2019 року у справі №756/3210/17

Постанова

Іменем України

15 липня 2020 року

м. Київ

справа № 756/3210/17

провадження № 61-19904св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Агентство нерухомості "Снага", ОСОБА_2, фізична особа - підприємець ОСОБА_3,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Гаращенка Д. Р., Ратнікової В. М., Левенця Б. Б.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Агентства нерухомості "Снага" (далі - АН "Снага"), ОСОБА_2, фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, про захист прав споживачів шляхом розірвання договору та відшкодування шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що відповідно до пункту 1.1 договору про надання послуг від 12 січня 2014 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, директором АН "Снага", за завданням замовника виконавець надає замовнику послуги з введення в експлуатацію самовільного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 б на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 1.2 зазначеного договору передбачено, що за цим договором виконавець надає замовнику такі послуги: введення в експлуатацію будинку та реєстрація права власності на будинок за адресою: АДРЕСА_1. Пунктом 4.1 договору визначено, що ОСОБА_2 отримав грошові кошти у розмірі 15 000 грн, що на момент передачі становило майже 2 000 доларів США від ОСОБА_1. Ця сума становить повну вартість надання послуг. ОСОБА_2 взяв на себе обов'язок до 31 березня 2015 року надати послуги в повному обсязі. Також договором передбачено, що договір може бути розірвано за взаємною згодою сторін.

Станом на 01 квітня 2015 року жодним із відповідачів у справі не було виконано умови договору. Внаслідок порушення прав позивача протиправною поведінкою відповідачів, йому було завдано моральну шкоду, яка полягає у тривалому невиконанні ними претензій позивача з виконання договору та відшкодування його вартості.

Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив розірвати договір про надання послуг від 12 січня 2014 року. Стягнути солідарно з АН "Снага", ОСОБА_2, фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 52 400 грн - вартість оплачених послуг за договором, 26 200 грн - розмір штрафу за договором, 25 000 грн - моральна шкода, 1 762 212
грн - пеня за прострочення виконання умов договору, що разом складає 1 865 812
грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 28 травня 2019 року у складі судді Луценка О. М. у задоволенні позовуОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не надано доказів того, що відповідачами ОСОБА_2 та АН "Снага" було порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес позивача. Згідно з частиною 6 статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" виконавець не несе відповідальності за невиконання, прострочення виконання або інше неналежне виконання зобов'язання та недоліки у виконаних роботах або наданих послугах, якщо доведе, що вони виникли з вини самого споживача чи внаслідок дії непереборної сили. Відповідач ОСОБА_2 неналежно виконав зобов'язання щодо надання послуг, визначених договором, саме з вини замовника ОСОБА_1.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 28 травня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову.

Розірвано договір про надання послуг від 12 січня 2014 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 43 360 грн - суму основного боргу.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 штраф у розмірі 24 180 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. У решті позовних вимог відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що юридичної особи АН "Снага" не існує, відповідач ОСОБА_3 не була стороною в договорі про надання послуг. Таким чином, позовні вимоги до зазначених відповідачів не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених статті 907 ЦК України, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом. Враховуючи те, що умови договору відповідачем ОСОБА_2 не були виконані, то вимоги щодо розірвання договору підлягають задоволенню. Оскільки умовами пункту 5.2 договору встановлено, що у разі невиконання своїх обов'язків до 31 березня 2015 року ОСОБА_2 зобов'язався повернути грошові кошти в розмірі 2 000 доларів США та штраф у розмірі 1 000
доларів США, то зазначені суми підлягають стягненню з ОСОБА_2 за курсом долара США на день стягнення.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 13 листопада 2019 року виправлено описку в резолютивній частині постанови Київського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року.

Зазначено замість суми основного боргу, яка підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у розмірі 43 360 грн, правильну суму, яка підлягає стягненню, - 48 360 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду частково.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою судді Верховного Суду від 12 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі за касаційною скаргою ОСОБА_2.

Ухвалою судді Верховного Суду від 20 листопада 2019 року прийнято до провадження касаційну скаргу ОСОБА_1.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У лютому 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 06 липня 2020 року вказану справу призначено до судового розгляду у складі колегії з п'яти суддів.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що пунктом 5.2 договору про надання послуг від 12 січня 2014 року встановлено, що відповідач у разі невиконання своїх обов'язків до 31 березня 2015 року зобов'язався повернути позивачу грошові кошти. Разом з тим у період з 07 серпня 2014 року по 31 березня 2015 року відповідач був позбавлений можливості виконувати будь-які дії у зв'язку з відсутністю повноважень. Згідно з частиною 6 статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" виконавець не несе відповідальності за невиконання, прострочення виконання або інше неналежне виконання зобов'язання та недоліки у виконаних роботах або наданих послугах, якщо доведе, що вони виникли з вини самого споживача чи внаслідок дії непереборної сили.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що за договором про надання послуг від 12 січня 2014 року, у разі невиконання своїх обов'язків до 31 березня 2015 року ОСОБА_2 зобов'язався повернути грошові кошти в розмірі 2 000 доларів США та штраф у розмірі 1 000 доларів США, тому зазначені суми підлягають стягненню з ОСОБА_2 саме в іноземній валюті. Такі висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі 761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18), від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), № 373/2054/16-ц (провадження 14-446цс18).

Крім того, сума 2 000 доларів США еквівалентна 48 360 грн, водночас, судом апеляційної інстанції стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму у розмірі 43
360 грн. Крім того, позивач посилався на те, що вимоги щодо грошового відшкодування завданої йому моральної шкоди є обґрунтованими.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У січні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_1, у якому він просив частково скасувати постанову апеляційного суду, а касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

12 січня 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 укладено договір про надання послуг.

За вказаним договором ОСОБА_2 мав надати послуги позивачу з введення в експлуатацію самовільного будівництва з адресою: АДРЕСА_1, та реєстрацію права власності на вказаний будинок.

Відповідно до пункту 4.1 зазначеного договору про надання послуг ОСОБА_2 отримав у ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 15 000 грн, що на момент передачі становило майже 2 000 доларів США. Зазначена сума становить повну вартість надання послуг.

Згідно пункту 4.2 договору ОСОБА_2 зобов'язався до 31 березня 2015 року надати позивачу послуги у повному обсязі.

У разі невиконання своїх обов'язків до 31 березня 2015 року ОСОБА_2 зобов'язався повернути грошові кошти в розмірі 2 000 доларів США та штраф у розмірі 1 000
доларів США.

Згідно із довіреністю від 07 серпня 2013 року, посвідченою приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буренко О. М., ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_2 бути його представником в усіх державних органах, громадських та інших підприємствах, установах, організаціях незалежно від їх підпорядкування, форм власності та галузевої належності, а також перед третіми особами, в тому числі органах нотаріату, органах державної влади, органах місцевого самоврядування, відповідному бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, тощо та в будь-яких компетентних органах з питань введення в експлуатацію будинку (в тому числі за спрощеною процедурою) та реєстрації права власності на будинок, що збудований на належній йому земельній ділянці, зокрема отримання відповідного документу, що посвідчує право власності на вказаний будинок, а також з питань реєстрації на його ім'я права власності на вказаний будинок, замовлення та отримання технічного паспорту, технічної документації на вказаний будинок та в будь-яких органах та організаціях, з усіх питань, що стосуватимуться його як власника будинку.

Довіреність видана без права передоручення повноважень третім особам строком на 1 (один) рік і є дійсною до 07 серпня 2014 року, якщо не буде припинена раніше відповідно до вимог цивільного законодавства (а. с. 73).

Відповідно до листа Комунального підприємства Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації" 10 березня 2015 року замовлення ОСОБА_1 було оформлено, виконано та видано (а. с. 81).

Обов'язки за договором ОСОБА_2 не виконав, не надав послуги позивачу з введення в експлуатацію самовільного будівництва з адресою: АДРЕСА_1, та не здійснив реєстрацію права власності.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частинами 1 та 2 статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частини 1 статті 402 ЦПК України.

Згідно з частинами 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтею 526 ЦК Українизобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог статтею 526 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У частині 1 статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог частині 1 статті 627 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно зі статтею 901 ЦК Україниза договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених статті 907 ЦК України, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що юридична особа АН "Снага" в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань не зареєстрована, ОСОБА_3 не була стороною в договорі про надання послуг від 12 січня 2014 року.

Таким чином, апеляційний суд дійшов правильного висновку щодо відмови в задоволенні позову до агентства нерухомості "Снага" та ОСОБА_3.

Також суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідач ОСОБА_2 не є фізичною особою - підприємцем та не є суб'єктом господарювання, який виконує роботи або надає послуги. ОСОБА_2 укладав договір як фізична особа, а тому дія Закону України "Про захист прав споживачів" стосовно стягнення пені на нього не розповсюджується.

Вирішуючи справу, суд апеляційної інстанції, враховуючи позовні вимоги, дійшов правильного висновку про те, що оскільки умовами пункту 5.2 зазначеного договору про надання послуг було встановлено, що у разі невиконання своїх обов'язків до 31 березня 2015 року ОСОБА_2 зобов'язався повернути грошові кошти в розмірі 2
000 доларів США та штраф у розмірі 1 000 доларів США, тому зазначені суми підлягають стягненню з ОСОБА_2 за курсом долара США на день стягнення.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що сума 2 000 доларів США еквівалентна 48 360 грн, разом з тим судом апеляційної інстанції помилково стягнута з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сума у розмірі 43 360 грн, є безпідставними, оскільки ухвалою Київського апеляційного суду від 13 листопада 2019 року виправлено описку в резолютивній частині постанови Київського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року. Зазначено замість суми основного боргу, яка підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у розмірі 43 360 грн, правильну суму, яка підлягає стягненню, - 48 360 грн.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що за договором про надання послуг від 12 січня 2014 року у разі невиконання своїх обов'язків до 31 березня 2015 року ОСОБА_2 зобов'язався повернути грошові кошти в розмірі 2 000 доларів США та штраф у розмірі 1 000 доларів США, тому зазначені суми підлягають стягненню з ОСОБА_2 саме в іноземній валюті, що відповідає висновкам, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18), від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), № 373/2054/16-ц (провадження 14-446цс18), є безпідставними, оскільки, звертаючись до суду з позовною заявою, позивач просив стягнути на його користь з відповідачів суму в гривневому еквіваленті.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_2 про те, що в період з 07 серпня 2014 року по 31 березня 2015 року відповідач був позбавлений можливості виконувати будь-які дії на виконання договору від 12 січня 2014 року у зв'язку з відсутністю повноважень, є безпідставними, оскільки доказів зазначеним обставинами ОСОБА_2 не надав.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Частиною 1 статті 402 ЦПК України встановлено, що усуді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням Частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скаргиОСОБА_2 та ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк