Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 04.02.2020 року у справі №661/4664/18

Постанова

Іменем України

23 червня 2020 року

м. Київ

справа № 661/4664/18

провадження № 61-1735св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЦ Україна»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Херсонського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Бугрика В. В., Бездрабко В. О., Приходько Л. А.,

ВСТАНОВИВ:

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Херсонського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Описова частина

Короткий зміст вимог скарги

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЦ Україна» (далі - ТОВ «ДЦ Україна») про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

На обґрунтування позовних вимог зазначила, що 02 вересня 2016 року вона була прийнята на роботу до ТОВ «ДЦ УКРАЇНА» продавцем непродовольчих товарів магазину по вулиці Дзержинського, 25, в м. Нова Каховка, у філію «ДЦ Миколаїв», а 02 червня 2017 року переведена на посаду адміністратора залу цього магазину.

Наказом від 19 вересня 2018 року № 7727к її звільнено з роботи на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України - у зв`язку з втратою довір`я.

Позивач вважає своє звільнення незаконним, оскільки виконувала посадові обов`язки сумлінно та чесно, жодних дій, які б давали підстави для втрати до неї довіри, не вчиняла, будь-яких підтверджень таких фактів відповідач не має.

З урахуванням викладених обставин просила суд, визнати незаконним та скасувати наказ ТОВ «ДЦ України» від 19 вересня 2018 року № 7727к про звільнення її з роботи в зв`язку із втратою довір`я, поновити її на посаді адміністратора залу ТОВ «ДЦ Україна» та стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 5 921,35 грн, компенсацію за невикористані два дні відпустки, які їй належать як донору, але не були надані відповідачем, у сумі 623,30 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 5 494, 31 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Новокаховського міського суду Херсонської області від 22 лютого 2019 року позов задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ ТОВ «ДЦ Україна» від 19 вересня 2018 року № 7727к про звільнення ОСОБА_1 з роботи у зв`язку із втратою довір`я. Поновлено ОСОБА_1 на посаді адміністратора залу магазину по вул. Дзержинського , 25, в м. Нова Каховка, ТОВ «ДЦ Україна» з 19 вересня 2018 року. Стягнуто з ТОВ «ДЦ Україна» користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, за період з 19 вересня 2018 року по 17 жовтня 2018 року, у розмірі 5 921,35 грн без вирахування податків, зборів та обов`язкових платежів.

В іншій частині позову - відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Частково задовольняючи позовні вимоги про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд першої інстанції виходив з того, що роботодавцем не було доведено наявність в діях ОСОБА_1 саме конкретних порушень, які б давали підстави для втрати довір`я до неї та не довів вину позивачки в цих порушеннях.

Відмовляючи у задоволенні іншої частини позову про стягнення компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд першої інстанції виходив з того, що доказів на підтвердження того, що роботодавець був обізнаний про донорство позивача 14 лютого 2018 та 16 травня 2018 року, про надання нею відповідних довідок, а також, що нею було виявлено бажання про приєднання цих днів до щорічної відпустки із повідомленням про це відповідача не встановлено.

Не погодившись з таким рішенням, ТОВ «ДЦ Україна» звернулося до суду з апеляційною скаргою на нього.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Херсонського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ТОВ «ДЦ Україна» задоволено.

Рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 22 лютого 2019 року у цій справі скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким в задоволені позову ОСОБА_1 до ТОВ «ДЦ Україна» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відмовлено.

Ухвалюючи постанову про відмову у позові, апеляційний суд виходив із того, що при звільненні позивача за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України відповідачем було дотримано норми законодавства про працю. Підставою для звільнення позивача стали винні дії позивача, яка безпосередньо обслуговувала матеріальні цінності, що стало підставою для втрати довір`я до неї з боку роботодавця.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У січні 2020 року на адресу Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга на постанову Херсонського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила суд оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції ухвалена постанова без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.

Доводи інших учасників справи

04 травня 2020 року на адресу Касаційного цивільного суду в складі Верховного суду від ТОВ «ДЦ Україна» надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить суд касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 30 березня 2020 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

15 травня 2020 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що з 02 вересня 2016 року ОСОБА_1 працювала на посаді продавця непродовольчих товарів, а з 02 червня 2017 року - на посаді адміністратора залу магазину по вул. Дзержинського, 25 в м. Нова Каховка, ТОВ «ДЦ Україна».

13 липня 2017 року між ТОВ «ДЦ Україна» та ОСОБА_1 підписано договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, відповідно до пункту 1 якого позивач приймає на себе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження ввірених їй матеріальних цінностей.

Одночасно, аналогічні договори про повну індивідуальну матеріальну відповідальність підписані ТОВ «ДЦ Україна» із кожним з інших п`яти працівників зазначеного магазину.

Профспілкова організація у ТОВ «ДЦ Україна» відсутня.

Пунктами 10, 12-15, 18, 34-39 розділу 2 посадової інструкції адміністратора залу магазину, яка підписана ОСОБА_3 передбачено, що адміністратор залу забезпечує наявність повного асортименту товару в торговому залі; приймає товари на підставі відповідних документів, сортує за найменуванням, розпаковує, перевіряє цілісність, термін придатності та здійснює їх переміщення на склад та в торгівельний зал, в разі потреби виставляє товар на торгівельне обладнання; відповідає за наявність цінників, відповідність кодів та цін, маркування, наявність інформаційних наклейок на товарі; здійснює підготовку товару до продажу: розпаковує, збирає, комплектує, перевіряє експлуатаційні властивості, якість та термін придатності; в випадку виявлення не комплектації або браку своєчасно повідомляє про це керуючого магазином; активно приймає участь в перестановці обладнання та викладці товарно-матеріальних цінностей магазину; організовує та приймає участь у інвентаризації товарних залишків магазину; працює з касовою документацією, підраховує та здає в встановленому порядку грошові кошти (чеки, сертифікати, купони); при роботі на реєстраторі розрахункових операцій повністю виконує вимоги «Порядку розрахунку з покупцями в роздрібних магазинах ТОВ «ДЦ Україна» та контролює виконання вищезгаданого порядку персоналом магазину; на підставі окремого наказу Генерального директора підписує касові документи та забезпечує відображення всіх надходжень та видач готівкою в касовій книзі, та виконує інші обов`язки, покладені на неї відповідним наказом; відповідає за дотримання касової дисципліни, контролює збереження пломб на касових апаратах, забезпечує збереження грошових коштів в сейфі та проводить індексацію з дотриманням правил проведення індексації; забезпечує зберігання матеріальних цінностей, обладнання, інвентарю; своєчасно повідомляє про всі обставини, що загрожують забезпеченню збереженню довірених їй матеріальних цінностей.

Відповідно до службової записки аудитора департаменту управління якості Титаренко Р. від 03 квітня 2018 року вказано, що під час перегляду відеонагляду було виявлено зловживання з боку адміністраторів торгової точки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а саме: 27 березня 2018 року адміністратор ОСОБА_2 приблизно о 10-55 пробила по касовому апарату покупцеві памперси на суму 450,00 грн, після того, як покупець розрахувався, чек було анульовано. Об 11-22 годині памперси повторно пробито по касі з використанням службової картки адміністратора ОСОБА_3 . Сума чеку склала 405,00 грн. Різницю в розмірі 45 гривень адміністратор ОСОБА_2 передала адміністратору ОСОБА_3 .

У адміністратора ОСОБА_3 відібрані письмові пояснення, згідно яких вона визнала факт вчинення вказаних дій.

В службовій записці також вказано, що під час перевірки в торговому залі виявлена продукція з спливаючим строком придатності без застосування бар-коду, що свідчить про недостатній контроль строків придатності з боку персоналу торгової точки. Виявлені порушення по веденню касової документації.

10 вересня 2018 року, в магазині ТОВ «ДЦ Україна» по вул. Дзержинського, 25, в м. Нова Каховка було проведено інвентаризацію товаро-матеріальних цінностей, за результатами якої встановлено нестачу на загальну суму 43 905,99 грн.

Згідно акту про виявлення фальсифікації товару в магазині складеного 10 вересня 2018 року під час проведення інвентаризації 10 вересня 2018 року в магазині ТОВ «ДЦ Україна» № 567, що використовує знак для товарів та послуг «WATSONS», та знаходиться в м. Нова Каховка по вул. Дзержинського, 25 в місцях, що недоступні для покупців знайдено фальсифікований товар, а саме: пусті ємності, коробки, ємності з водою тощо.

В акті про виявлення товару в магазині з очевидними ознаками користування складеного 10 вересня 2018 року під час проведення інвентаризації 10 вересня 2018 року виявлено товар в переліку з очевидними ознаками користування та відсутність тестерів косметичної продукції двох торгових марок.

Відповідно до доповідних записок продавця-консультанта вказаного магазину - ОСОБА_5 від 10 вересня 2018 року та 11 вересня 2018 року остання була свідком користування ОСОБА_1 косметикою, що готувалась для подальшого її розміщення в торговому залі з метою продажу, а під час інвентаризації нею ( ОСОБА_5 ) було виявлено в місцях недосяжних для покупців сховані помади однієї торгівельної марки, і такі дії, на її думку, могли здійснити лише адміністратори торгового залу (тобто, або ОСОБА_1 , або ОСОБА_6 ).

13 вересня 2018 року на адресу роботодавця надійшли доповідні записки: ОСОБА_13. - керуючої магазином по вул. Дзержинського, 25 , ОСОБА_7 - регіонального менеджера та ОСОБА_8 - територіального менеджера. Зокрема, ОСОБА_9 у своїх доповідних записках вказала, що у липні 2018 року нею були виявлені порушення касової дисципліни адміністраторами залу ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , але відповідні пояснювальні записки останніх із визнавальними в цьому показами на час проведення інвентаризації зникли із магазину, крім того, нею ж були встановлені численні порушення цими працівниками, а також співробітником ОСОБА_10 їх посадових інструкцій та корпоративних стандартів.

Територіальний менеджер ОСОБА_11 в своїй доповідній записці також зазначила про виявлення нею в період з 01 серпня 2018 року по 27 серпня 2018 року порушень працівниками цього магазину своїх посадових обов`язків, а саме: контролю строків зберігання товару, контролю за покупцями у торгівельному залі, а також фальсифікацію товару (пусті упаковки або упаковки із водою замість гелю для вмивання).

З пояснювальної записки продавця-консультанта магазину за адресою: вул. Дзержинського, 25 ОСОБА_12 від 14 вересня 2018 року остання чула розмову адміністраторів залу ОСОБА_1 та ОСОБА_6 між собою, в ході якої вони домовлялись підкласти порожні коробки між іншого товару, щоб інвентаризаційна група їх теж порахувала.

З пояснювальної записки продавця-консультанта магазину за адресою: вул. Дзержинського, 25 ОСОБА_10 від 14 вересня 2018 року слідує, що раніше вона бачила, як адміністратори залу ОСОБА_1 та ОСОБА_6 перед проведенням інвентаризації діставали принесені ними з дому пусті коробки з-під косметики, а потім розставляли їх серед іншого товару.

Згідно акту службового розслідування від 17 вересня 2018 року комісією, з аналізу доповідних записок працівників магазину, менеджерів та аудитора, інформації, повідомленої ними на засіданні комісії, результатів інвентаризації 10 вересня 2018 року, результатів перевірки магазину 567, посадових інструкцій, були зроблені висновки про порушення адміністраторами залу ОСОБА_1 та ОСОБА_6 пунктів 10, 12, 13, 14, 15, 39 розділу 2 Посадової інструкції залу магазину, Інструкції по розміщенню та зберіганню товару на складі магазину, Процедури контролю термінів придатності товару в магазинах мережі Watsons. Контролю ануляції на касових апаратах.

Наказом від 19 вересня 2018 року № 7727к ОСОБА_1 було звільнено з роботи на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України, у зв`язку з втратою довір`я. В наказі зазначено про порушення позивачкою пунктів 10, 12, 13, 14, 15, 39 розділу 2 посадової інструкції Адміністратора залу магазину, Інструкції по розміщенню та зберіганню товару на складі магазину, Процедури контролю термінів придатності товару в магазинах мережі Watsons, Контролю ануляції на касових апаратах, ігнорування усних зауважень (прохань) керівництва, наявність фальсифікованого товару в магазині, недостачу за останні три інвентаризації, використання товару, що призначений для продажу у власних корисливих цілях, тобто, створення нею своїми діями можливості для заподіяння шкоди підприємству.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України (тут і далі в редакції, що діяла на час подання касаційної скарги, що розглядається) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України, крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір`я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.

Розірвання трудового договору за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України можливе за таких умов: 1) безпосереднє обслуговування працівником грошових, товарних або культурних цінностей (прийом, зберігання, транспортування, розподіл тощо); 2) винна дія працівника; 3) втрата довір`я до працівника з боку власника або уповноваженого ним органу.

Правовий аналіз цієї норми матеріального права дає підстави для висновку про те, що вона не передбачає настання для роботодавця негативних наслідків, чи наявності завданої роботодавцю матеріальної шкоди як обов`язкової умови для звільнення працівника. Звільнення з підстави втрати довір`я може вважатися обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.п.), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір`я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями).

У пункті 28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз`яснено, що звільнення з підстав втрати довір`я може бути визнано обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т. п.) вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір`я.

Із викладеного та розуміння безпосереднього обслуговування грошових і товарних цінностей випливає, що основне коло працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, - це особи, які одержують їх під звіт.

Вирішуючи під час розгляду справи про поновлення на роботі працівника, звільненого за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України, питання, чи відноситься позивач до кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, суду в кожному конкретному випадку необхідно з`ясувати: чи становить виконання операцій, що пов`язані з таким обслуговуванням цінностей, основний зміст трудових обов`язків позивача; чи носить виконання ним указаних дій відповідальний, підзвітний характер з наявністю обліку, контролю за рухом і зберіганням цінностей.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Факт того, що безпосереднє обслуговування матеріальних цінностей були складовою трудових функцій позивача, встановлено апеляційним судом на підставі посадової інструкції.

Факти вчинення порушень з боку позивача підтверджуються пояснювальними, доповідними та службовими записками працівників відповідача, актом про проведену інвентаризацію від 10 вересня 2018 року, а також актом службового розслідування від 17 вересня 2018 року.

Доводи касаційної скарги щодо неправомірності відеоспостереження на робочому місці не спростовують наявні в матеріалах письмові докази щодо виявлених порушень з боку позивача, що стали підставою для втрати довір`я та обумовили звільнення позивача. Судами попередніх інстанцій не досліджувалися відеозаписи як докази по справі, а порушення особистих немайнових прав позивача відеоспостереженням з боку відповідача, на яке посилається позивач, не є предметом цього судового розгляду, що не позбавляє позивача права на судовий захист відповідних прав шляхом заявлення відповідного позову.

Апеляційний суд зробив обґрунтований висновок, що підставою для винесення наказу про звільнення позивача на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України стали винні дії позивачки, яка безпосередньо обслуговувала матеріальні цінності, що стало підставою для втрати довір`я до неї з боку роботодавця.

Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що при звільненні позивача за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України відповідачем дотримано норми законодавства про працю, які регулюють вивільнення працівників, тому обгрунтовано відмовив у задоволенні позову.

Доводи касаційної скарги про недопустимість письмових доказів, складених працівниками відповідача, та показань свідків, які перебувають у трудових відносинах з відповідачем, не відповідають нормам процесуального права.

Так, відповідно до статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини (частина перша статті 90 ЦПК України).

Згідно з частинами другою та третьою статті 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Складення доповідних, службових записок, актів інвентаризації і службового розслідування працівниками відповідача не свідчить про недопустимість таких доказів. Не містять норми процесуального права і заборони щодо допиту як свідків працівників відповідача.

Інші доводи касаційної скарги в їх сукупності зводяться до незгоди з висновками апеляційного суду, заснованої на власному тлумаченні позивачем наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки підстави для її скасування відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Херсонського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев