Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 22.03.2020 року у справі №296/5726/19

Постанова

Іменем України

13 травня 2021 року

м. Київ

справа № 296/5726/19

провадження № 61-5117св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.

суддів: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - Департамент соціальної політики Житомирської міської ради,

відповідач - ОСОБА_1,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 28 лютого 2020 року в складі судді Шевчук А. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2019 року Департамент соціальної політики Житомирської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому просив зобов'язати останнього повернути посвідчення інваліда війни ІІ групи серії НОМЕР_1, видане 18 липня 2012 року Управлінням праці та соціального захисту населення Корольовської районної ради м. Житомира.

Позов мотивований тим, що 18 липня 2012 року Управлінням праці та соціального захисту населення Корольовської районної ради м. Житомира ОСОБА_1 встановлено статус інваліда війни ІІ групи та видано відповідне посвідчення.

Під час проведення тимчасовою комісією перевірки законності встановлення статусу та видачі посвідчень інвалідів війни за період з 01 січня 2005 року по 31 березня 2013 року виявлено безпідставне встановлення відповідачу статусу інваліда війни ІІ групи.

ОСОБА_1 було запропоновано у 10-денний термін надати довідку про залучення його до складу формувань Цивільної оборони із зазначенням назви такого формування та терміну перебування у зоні відчуження, проте такої довідки у визначений строк останній не надав.

Посилаючись на те, що документи, наявні у спостережувальній справі ОСОБА_1, не відповідають умовам, за яких особу можна віднести до інвалідів війни, у зв'язку з чим рішенням тимчасової комісії від 14 липня 2017 року відповідача позбавлено статусу інваліда війни ІІ групи та прийнято рішення щодо вилучення в останнього посвідчення, яке ОСОБА_1 добровільно не повертає, Департамент соціальної політики Житомирської міської ради просив задовольнити позовні вимоги.

Короткий зміст рішень суду першої інстанції

Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 01 липня 2019 року відкрито провадження у справі.

Ухвала мотивована тим, що позовна заява подана з додержанням вимог статей 175, 176, 177 ЦПК України, віднесена до предметної, суб'єктної, інстанційної та територіальної юрисдикції суду.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 29 січня 2020 року задоволено. Зобов'язано ОСОБА_1 повернути Департаменту соціальної політики Житомирської міської ради посвідчення інваліда війни ІІ групи серії НОМЕР_1, видане 18 липня 2012 року Управлінням праці та соціального захисту населення Корольовської районної ради м. Житомира. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не надав належних та допустимих доказів на підтвердження факту залучення його до складу формувань Цивільної оборони із зазначенням назви такого формування та терміну перебування у зоні відчуження, що відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" є підставою для вилучення у відповідача посвідчення інваліда війни.

Короткий зміст рішень суду апеляційної інстанції

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою на ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 01 липня 2019 року та рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 29 січня 2020 року.

Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 28 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 в частині оскарження ухвали Корольовського районного суду м.

Житомира від 01 липня 2019 року повернуто заявнику з підстав, передбачених пунктом 4 частини 5 статті 357 ЦПК України.

Апеляційний суд, повертаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 в частині оскарження ухвали Корольовського районного суду м. Житомира від 01 липня 2019 року, виходив з того, що апеляційна скарга подана на ухвалу, яка не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 02 березня 2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в частині оскарження рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 29 січня 2020 року.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 11 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 29 січня 2020 року - без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 28 лютого 2020 року, в якій заявник, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення і направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Касаційна скарга мотивована тим, що висновок про повернення апеляційної скарги в частині оскарження Корольовського районного суду м. Житомира від 01 липня 2019 року є помилковим, оскільки апеляційна скарга на ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 01 липня 2019 року подана разом з апеляційною скаргою на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 29 січня 2020 року.

Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не поданий.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 19 березня 2020 року відкрито касаційне провадження в частині оскарження ухвали Житомирського апеляційного суду від 28 лютого 2020 року та витребувано справу № 296/5726/19 з суду першої інстанції.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У березні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 28 квітня 2021 року справу за позовом Департаменту соціальної політики Житомирської міської ради до ОСОБА_1 про зобов'язання повернути посвідчення інваліда війни призначено до розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини 1 статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У справі, яка переглядається, ухвалою Житомирського апеляційного суду від 28 лютого 2020 року ОСОБА_1 повернуто апеляційну скаргу в частині оскарження ухвали Корольовського районного суду м. Житомира від 01 липня 2019 року з підстав, передбачених пунктом 4 частини 5 статті 357 ЦПК України.

Відповідно до пункту 4 частини 5 статті 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Питання про залишення апеляційної скарги без руху суддя-доповідач вирішує протягом п'яти днів з дня надходження апеляційної скарги. Питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п'яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків (частина 6 статті 357 ЦПК України).

З 15 грудня 2017 року ЦПК України не передбачає постановлення ухвал про повернення апеляційної скарги суддею-доповідачем одноособово.

За змістом частини 6 статті 357 ЦПК України на стадії відкриття апеляційного провадження суддя-доповідач одноособово може вирішити лише питання залишення апеляційної скарги без руху. Питання щодо повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті та відкриття апеляційного провадження вирішує суд апеляційної інстанції. Його склад визначений у частині 3 статті 34 ЦПК України, що міститься у Главі 3 розділу І "Загальні положення" ЦПК України.

Згідно з приписом вказаної частини перегляд в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції здійснює колегія суддів суду апеляційної інстанції у складі трьох суддів.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пунктах 15,16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 лютого 2021 року в справі № 263/4637/18 (провадження № 14-126цс20) вказано, що "регламентуючи порядок вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі, закон невипадково розмежував процесуальні питання, які під час перегляду в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції вирішує суддя-доповідач, та ті, які вирішує суд апеляційної інстанції. Ухвала про залишення апеляційної скарги без руху спрямована на усунення її недоліків щодо форми та змісту. Ця ухвала не перешкоджає доступу особі до суду, адже після виправлення у встановлений судом строк недоліків апеляційної скарги особа може розраховувати на те, що суд відкриє апеляційне провадження. Натомість, ухвали про повернення апеляційної скарги та про відмову у відкритті апеляційного провадження створюють таку перешкоду і зумовлюють необхідність докласти додаткові зусилля для оскарження судового рішення суду першої інстанції. Тому постановлення таких ухвал вимагає від суду апеляційної інстанції особливої ретельності, що досягається, зокрема, шляхом розгляду означених питань не одноособово суддею-доповідачем, а колегією апеляційного суду у складі трьох суддів. Особа, яка подала апеляційну скаргу, вправі розраховувати на те, що вказані питання розгляне колегіальний склад апеляційного суду, який передбачений частиною 3 статті 34 ЦПК України для перегляду в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції. А такий перегляд регламентований у Главі І "Апеляційне провадження" розділу V "Перегляд судових рішень" ЦПК України. Велика Палата Верховного Суду вважає, що слова "суд апеляційної інстанції", вжиті у частинах 1 і 2 статті 358 ЦПК України, треба розуміти як колегію суддів суду апеляційної інстанції у складі трьох суддів у світлі загальних положень ЦПК України щодо складу суду, який здійснює перегляд в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції (частина 3 статті 34 ЦПК України).

Таким чином, суд апеляційної інстанції помилково постановив одноособово ухвалу від 28 лютого 2020 року про повернення апеляційної скарги ОСОБА_1, що призвело до порушення правил щодо складу суду, а тому вказана ухвала суду апеляційної інстанції не може вважатися законною та обґрунтованою, оскільки постановлена з порушенням норм процесуального права, що є підставою для її скасування та направлення справи до апеляційного суду для продовження розгляду.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

За приписами частин 3 , 4 статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених частин 3 , 4 статті 411 ЦПК України; суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За змістом статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

З метою забезпечення завдання цивільного судочинства, а саме щодо забезпечення справедливого розгляду справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала апеляційної інстанції - скасуванню з направленням до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Житомирського апеляційного суду від 28 лютого 2020 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: В. С. Жданова

С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев

В. М. Коротун