Історія справи

Постанова

Іменем України

23 січня 2018 року

м. Київ

справа № 761/2846/16-ц

провадження № 61-302св17

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Мартєва С. Ю., Пророка В. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Грос Бау»,

третя особа - головне управління Держапраці у Київській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 22 квітня 2016 року в складі судді Маліновської В. М. та ухвалу апеляційного суду міста Києва від 30 червня 2016 року у складі суддів: Левенця Б. Б., Махлай Л. Д., Рубан С. М.,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У січні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Грос Бау» (далі - ТОВ «Грос Бау»), третя особа - головне управління Держапраці у Київській області, про встановлення факту перебування у трудових відносинах та визнання нещасного випадку таким, що пов'язаний з виробництвом.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 поруч з територією філії «Каскаду Київської гідроелектростанції та Гідроакумулювальної електростанції» публічного акціонерного товариства «Укргідроенерго» у місті Вишгороді Київської області (далі - філії «Каскаду Київської ГЕС та ГАЕС» ПАТ «Укргідроенерго») під час пожежі в побутовому вагончику загинув син позивача - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. ТОВ «Грос Бау» виконувало роботи з улаштування огорожі забороненої зони вищевказаної філії. Позивач зазначав, що починаючи з жовтня 2013 року ОСОБА_3 працював у ТОВ «Грос Бау» робочим і виконував різні будівельні та ремонтні роботи. Наказ чи розпорядження про прийняття ОСОБА_3 на роботу роботодавцем не видавався, трудові відносини не були оформлені належним чином. Актом спеціальної комісії Держгірпромнагляду у Київській області та м. Києві від 18 вересня 2014 року встановлені обставини та причини настання нещасного випадку. З акта вбачається, що з боку ТОВ «Грос-Бау» всупереч вимогам законодавства «не проводились протиаварійні, приймально-здавальні і профілактичні випробування та вимірювання електроустановок згідно з правилами і нормами, а також технічний огляд електроустановок, у тому числі у вагончику, який згорів». Позивач вказував, що встановлення факту перебування у трудових відносинах йому необхідно для отримання страхових виплат, передбачених частиною першою статті 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

На підставі викладеного просив встановити факт того, що ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 поруч з територією філії «Каскаду Київської ГЕС та ГАЕС» ПАТ «Укргідроенерго» по вулиці Ватутіна у місті Вишгороді Київської області перебував у трудових відносинах з ТОВ «Грос Бау» в період з жовтня 2013 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 на посаді різноробочого з заробітною платою в розмірі 5550 грн на місяць.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 20 січня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що пожежа у побутовому вагончику під час якої загинув син позивача, ОСОБА_3, не є нещасним випадком, пов'язаним з виробництвом, та таким, що стався під час виконання ОСОБА_3 своїх трудових обов'язків. ОСОБА_3 у момент пожежі знаходився у побутовому вагончику поруч з територією філії «Каскаду Київської ГЕС та ГАЕС» ПАТ «Укргідроенерго» по вулиці Ватутіна у місті Вишгороді Київської області. Крім того, він не перебував у трудових відносинах з ТОВ «Грос Бау». Згідно актаза формою Н-5 проведення спеціального розслідування нещасного випадку від 18 вересня 2014 року комісія визнала нещасний випадок з ОСОБА_3 таким, що не пов'язаний з виробництвом та відсутність факту перебування ОСОБА_3 у трудових відносинах із ТОВ «ГРОС БАУ». Вказаний акт ні позивач, ні інші члени сім'ї потерпілого не оскаржували.

Ухвалою апеляційного суду міста Києва від 12 травня 2016 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_3 не перебував з ТОВ «ГРОС БАУ» у трудових відносинах, тому нещасний випадок, який з ним стався, не пов'язаний з виробництвом, що унеможливлює застосування до таких правовідносин норм трудового права та положень Порядку розслідування нещасних випадків на виробництві.

У касаційній скарзі, поданій у червні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_2 просить скасувати вказані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_3 був фактично допущений до роботи та виконував різні будівельні та ремонтні роботи з жовтня 2013 року у ТОВ «ГРОС БАУ». Директором ТОВ «ГРОС БАУ» 23 травня 2014 року була видана розписка на ім'я ОСОБА_2 як батька померлого ОСОБА_3 про виплату грошових коштів у розмірі 33 300 грн у зв'язку зі смертю останнього. Вказане підтверджує факт перебування загиблого ОСОБА_3 у трудових відносинах з відповідачем.

26 грудня 2017 року справу передано до Верховного Суду.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Судами встановлено, що ТОВ «ГРОС БАУ», зареєстровано 19 липня 2007 року Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією, є приватним підприємством з напрямком діяльності виконання будівельно-монтажних робіт, спорудження несучих і захищаючих конструкцій будівель і споруд та оздоблювальні роботи конструкцій і споруд.

ІНФОРМАЦІЯ_2 поруч з територією філії «Каскаду Київської ГЕС та ГАЕС» ПАТ «Укргідроенерго» у місті Вишгороді Київської області, де ТОВ «ГРОС БАУ» виконувало роботи з улаштування огорожі забороненої зони території останнього, під час пожежі в побутовому вагончику загинув ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

За результатами розслідування, проведеного спеціальною комісією територіального управління Держгірпромнагляду України у Київській області та місті Києві зроблено висновок, що нещасний випадок не пов'язаний з виробництвом, оскільки ОСОБА_3 не перебував у трудових відносинах із ТОВ «ГРОС БАУ», про що був складений відповідний акт за формою Н-5.

Вказаний акт позивач - батько загиблого, ОСОБА_3, та інші члени сім'ї потерпілого не оскаржували.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 99 тр.-2014 року смерть ОСОБА_3 настала від гострого отруєння окисом вуглецю. При судово-токсикологічному дослідженні встановлено, що ОСОБА_3 перебував у стані алкогольного сп'яніння.

Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з положеннями статті 24 КЗпП України (у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

Виходячи зі змісту статті 21 КЗпП України трудовий договір спрямований на здійснення та забезпечення трудових функцій працівника. Згідно зі статтею 626 ЦК України цивільно-правовий договір є домовленістю двох або більше сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Тобто предметом трудового договору є праця людини, а предметом цивільно-правових відносин - результат такої праці.

Роботу за договором підряду особа виконує на свій ризик з використанням власних матеріалів, або матеріалів замовника, між тим, як трудовий договір передбачає, що робітник не несе відповідальності за загибель предмета його праці, підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку та забезпечується всім необхідним для діяльності.

Згідно із повідомленням Державної податкової інспекції у Шевченківському районі у міста Києві, в період з жовтня 2013 року по травень 2014 року заробітна плата ОСОБА_3 не нараховувалась і не виплачувалась, податок на доходи фізичних осіб не нараховувався та не сплачувався до бюджету, виплати будь-яких доходів згідно звітності форми № 1-ДФ відсутні.

Листом Шевченківського районного центру зайнятості від 16 червня 2014 року позивача повідомлено, що ТОВ «Грос Бау» звіти за формою № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та звіти за формою № 4-ПН «Інформація про заплановане масове вивільнення працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці», не надавало.

Відповідно до довідки Таращанського районного центру зайнятості від 14 листопад 2014 року ОСОБА_3 в період з жовтня 2013 року по травень 2014 року не перебував на обліку в Таращанському районному центрі зайнятості.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) нещасний випадок - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала смерть.

Процедура проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, що сталися з працівниками на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власні або в їх філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах врегульована «Порядком проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232 (далі - Порядок).

Дія цього Порядку згідно пункту 2 поширюється на: власників підприємств або уповноважені ними органи; працівників, у тому числі іноземців та осіб без громадянства, які відповідно до законодавства уклали з роботодавцем трудовий договір (контракт) або фактично допущені до роботи роботодавцем; фізичних осіб-підприємців членів фермерського господарства, членів особистого селянського господарства, осіб, які працюють за договором укладеним відповідно до законодавства.

Відповідно до підпункту 5 пункту 38 Порядку факт перебування потерпілого у трудових відносинах з роботодавцем, якщо відповідні документи не оформлені роботодавцем, але потерпілий фактично допущений до роботи, підтверджується в установленому порядку Державною службою з питань праці на запит голови спеціальної комісії або у судовому порядку.

На підставі викладених норм права та досліджених доказів, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано виходили з того, що позивач не довів обставини, що його син - ОСОБА_3, перебував у трудових відносинах з ТОВ «ГРОС БАУ», оскільки відсутня заява про прийняття на роботу та трудова книжка, не доведено факту роботи за правилами внутрішнього трудового розпорядку з визначенням робочого місця та докази виплати заробітної плати за трудовим договором також відсутні. Тому на підставі встановленого суди дійшли вірного висновку про те, що правовідносини між ОСОБА_3 та відповідачем не є трудовими відносинами.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_2 про те, що директором ТОВ «ГРОС БАУ» була видана розписка на його ім'я як батька померлого ОСОБА_3 про виплату грошових коштів, не є належним та допустимим доказом на підтвердження позовних вимог щодо наявності трудових відносин між ТОВ «ГРОС БАУ» та ОСОБА_3

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому ці судові рішення відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи касаційної скарги висновки судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 22 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду міста Києва від 30 червня 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді С.Ю. Мартєв

В. В. Пророк

І. М. Фаловська

С. П.Штелик