Історія справи

Постанова КЦС ВП від 22.12.2022 року у справі №456/3107/20

Постанова

Іменем України

22 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 456/3107/20

провадження № 61-4659св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на заочне рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 08 лютого 2021 року у складі судді Бораковського В. М. та постанову Львівського апеляційного суду від 21 лютого 2022 року у складі колегії суддів: Савуляка Р. В., Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І.

у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання незаконними дій і бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 у серпні 2020 року звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просила:

- визнати незаконними дії та бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (далі - ПАТ «ВіЕйБі Банк»), що виразилися у невнесенні змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів банку про невключення вимоги ОСОБА_1 на суму 100 770,51 грн до четвертої черги;

- зобов`язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» внести зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів додатково включивши вимоги ОСОБА_1 на суму 100 770,51 грн, встановлену рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 26 листопада 2015 року у справі № 456/2431/15-ц, до четвертої черги і подати належним чином оформлені та підписані зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

- зобов`язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб затвердити зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «ВіЕйБі Банк» щодо включення вимоги ОСОБА_1 на суму 100 770,51 грн, встановленої рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 26 листопада 2015 року у справі № 456/2431/15-ц, до четвертої черги.

Зазначений позов ОСОБА_1 мотивувала тим, що 29 вересня 2014 року між нею та банком було укладено договір банківського вкладу «НВУ «Квартальний» № 848473/2014. Предметом договору є розміщення вкладником в банку строкового вкладу на умовах депозитного рахунку «НВУ» в доларах США на строк 13 місяців з дня укладення договору з щомісячною виплатою процентів. Сума початкового вкладу становила 15 000 доларів США.

Нею 29 вересня 2014 року було внесено на вкладний рахунок ПАТ «ВіЕйБі Банк» 15 000 доларів США.

Відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 63 від 20 березня 2015 року розпочато процедуру ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк».

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 26 листопада 2015 року у справі № 456/2431/15-ц судом встановлено, що відповідач здійснив часткову виплату вкладу, гарантовану суму вкладу в розмірі 200 000 грн, що за курсом Національного банку України станом на день виплати коштів становить 8 507,38 доларів США.

Залишок вкладу становить 6 492,62 доларів США, що еквівалентно 152 651 грн.

Згідно з довідкою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» кредиторські вимоги позивача включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів до четвертої черги в сумі 51 880,49 грн.

Суд зобов`язав відповідача виплатити залишок вкладу на користь стягувача ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 152 651 грн на підставі договору банківського вкладу «НБУ «Квартальний» № 848473/2014 від 29 вересня 2014 року.

Позивачем 16 травня 2019 року направлено заяву до ПАТ «ВіЕйБі Банк» про внесення до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб оформлених відповідно до вимог Положення № 3711 змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів щодо включення вимоги ОСОБА_1 на суму 152 651 грн, встановлену рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 05 лютого 2015 року у справі № 456/2431/15-ц.

У відповідь ПАТ «ВіЕйБі Банк» листом від 08 серпня 2019 року повідомило позивача про те, що направлено на розгляд Фонду гарантування вкладів фізичних осіб клопотання щодо затвердження змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «ВіЕйБі Банк».

Позивачем 23 серпня 2019 року направлено запит на отримання публічної інформації до ПАТ «ВіЕйБі Банк» щодо отримання клопотання банку про затвердження змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «ВіЕйБі Банк» щодо включення вимог ОСОБА_1 на суму 152 651 грн до четвертої черги.

У відповідь ПАТ «ВіЕйБі Банк» листом від 23 вересня 2019 року повідомило позивача про направлення 20 вересня 2019 року на розгляд Фонду гарантування вкладів фізичних осіб клопотання щодо затвердження змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «ВіЕйБі Банк».

Позивачем повторно направлено заяву до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» про надання довідки щодо затвердження змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «ВіЕйБі Банк» згідно наданих документів, направлених 20 вересня 2019 року.

25 листопада 2019 року відповідачем надано відповідь про те, що кредиторські вимоги ОСОБА_1 включені до реєстру акцентованих вимог кредиторів ПАТ «ВіЕйБі Банк» в сумі 51 880,49 грн до четвертої черги та в сумі 100 770,51 грн до сьомої черги.

Відповідачем не взято до уваги те що, вимоги ОСОБА_1 на суму 100 770,51 грн є вимогами вкладника - фізичної особи, що стосуються виключно тіла вкладу та є вимогами понад гарантовану суму відшкодування по вкладу, не включають штрафів, пені або індексу інфляції за кількість днів прострочення зобов`язання, тому відносяться до четвертої черги.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Стрийський міськрайонний суд Львівської області заочним рішенням від 08 лютого 2021 року позов задовольнив.

Визнав незаконними дії та бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, ПАТ «ВіЕйБі Банк» щодо невключення вимоги ОСОБА_1 на суму 100 770,51 грн до четвертої черги.

Зобов`язав ПАТ «ВіЕйБі Банк», Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб внести зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів додатково включивши вимоги ОСОБА_1 на суму 100 770,51 грн, встановлену рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 26 листопада 2015 року у справі № 456/2431/15-ц, до четвертої черги і подати належним чином оформлені та підписані зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Зобов`язав Фонд гарантування вкладів фізичних осіб затвердити зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «ВіЕйБі Банк» щодо додаткового включення вимоги ОСОБА_1 на суму 100 770,51 грн, встановлену рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 26 листопада 2015 року у справі № 456/2431/15-ц, до четвертої черги.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що позивачу було виплачено гарантовану суму відшкодування у розмірі 200 000 грн, кредиторські вимоги акцептовані, встановлена черговість їх задоволення. Проте, відповідачами не взято до уваги, що вимоги ОСОБА_1 на суму 100 770,51 грн є вимогами вкладника, що стосуються виключно тіла вкладу, не включають штрафів, пені та є вимогами понад гарантовану суму відшкодування за вкладом.

Також суд першої інстанції зазначив про те, що вимоги позивача виникли на підставі наявності невиконаного обов`язку банку, а грошові кошти, стягнуті рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 26 листопада 2015 року у справі № 456/2431/15-ц на користь позивача, не повернуті, тому на підставі статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» мають бути акцептовані до четвертої черги як вимоги вкладників - фізичних осіб, які не є пов`язаними особами банку, у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом.

Львівський апеляційний суд постановою від 21 лютого 2022 року апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб залишив без задоволення, а заочне рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 08 лютого 2021 року залишив без змін.

Постанову апеляційний суд мотивував тим, що судом правильно встановлено фактичні обставини справи, застосовано матеріальний закон та додержано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у травні 2022 року подав до Верховного Суду касаційну скаргу на заочне рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 08 лютого 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 21 лютого 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Узагальнені доводи осіб, які подали касаційну скаргу

У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення заявник посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 813/921/16 (провадження № 11-126апп18), від 23 травня 2018 року у справі № 820/3770/16 (провадження № 11-409апп18), від 06 червня 2018 року у справі № 727/8505/15-ц (провадження № 14-180цс18), від 23 січня 2019 року у справі № 285/489/18-ц (провадження № 14-470цс18), від 10 квітня 2019 року у справі № 761/10730/18 (провадження № 14-116цс19).

Суди попередніх інстанцій не дослідили докази, наявні у справі, проігнорували обставини, які не спростовуються сторонами, залишили поза увагою те, що кошти не можуть бути включені в повному обсязі до четвертої черги.

При розрахунку суми 152 651 грн судом у справі № 456/2431/15-ц застосовано неправильний курс станом на день виплати коштів (31 березня 2015 року), а не станом на 21 листопада 2014 року відповідно до частини п`ятої статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Від ОСОБА_1 у серпні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому заявник просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими і не призвели до подвійного стягнення.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 10 серпня 2022 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Стрийського міськрайонного суду Львівської області.

Справа № 456/3107/20 надійшла до Верховного Суду 29 серпня 2022 року.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_1 29 вересня 2014 року було укладено договір банківського вкладу «НВУ «Квартальний» № 848473/2014, згідно з яким предметом договору є розміщення вкладником в банку строкового вкладу на умовах депозитного продукту «НВУ» в доларах США на строк 13 місяців із щомісячною виплатою процентів.

Заочним рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 26 листопада 2015 року у справі № 456/2431/15-ц позов ОСОБА_1 до ПАТ «ВіЕйБі Банк» про стягнення коштів за договором банківського вкладу задоволено. Стягнуто з ПАТ «ВіЕйБі Банк» на користь ОСОБА_1 152 651 грн.

ОСОБА_1 16 травня та 23 серпня 2019 року зверталася із заявами до банку в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» про внесення змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів, в яких просила включити її вимоги на суму 152 651 грн до четвертої черги.

Листами ПАТ «ВіЕйБі Банк» від 08 серпня та 23 вересня 2019 року ОСОБА_1 надано відповідь про те, що її буде додаткового повідомлено про результати розгляду клопотання від 16 травня та 27 серпня 2019 року.

Довідкою ПАТ «ВіЕйБіБанк» від 25 листопада 2019 року ОСОБА_1 повідомлено про те, що її кредиторські вимоги включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів в сумі 51 880,49 грн до четвертої черги та в сумі 100 770,51 грн - до сьомої черги.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно з статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 1058 ЦК України передбачено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно з положеннями частин першої, другої статті 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення. За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов`язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника.

Стаття 1074 ЦК України визначає, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Згідно із статтею 2 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк України є центральним банком України, особливим органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.

Здійснення банківського регулювання та нагляду віднесено до компетенції Національного банку України (стаття 7 Закону України «Про Національний банк України»).

Відповідно до положень статті 55 Закону України «Про Національний банк України» головною метою банківського регулювання і нагляду є безпека та фінансова стабільність банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів.

Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Пунктом 4 частини першої статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вкладник - фізична особа (крім фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Статтею 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 грн.

Згідно з частиною п`ятою статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» відшкодування коштів за вкладом в іноземній валюті відбувається в національній валюті України після перерахування суми вкладу за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим Національним банком України на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до статті 36 цього Закону.

Статтею 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що Фонд не пізніше робочого дня, наступного за днем отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, розміщує інформацію про це на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет. Фонд здійснює опублікування відомостей про ліквідацію банку в газеті «Урядовий кур`єр» або «Голос України» не пізніше ніж через сім днів з дня початку процедури ліквідації банку. Протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються. У разі призначення уповноваженої особи Фонду, якій делеговано Фондом повноваження щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів, кредитори заявляють про свої вимоги до банку такій уповноваженій особі Фонду.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює такі повноваження, а саме: складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів.

Пунктом 1 частини 1 розділу VII «Положення про порядок складання і ведення реєстру акцептованих вимог кредиторів та задоволення вимог кредиторів банків, що ліквідуються», затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 21 серпня 2017 року № 3711, підставами для внесення до затвердженого реєстру акцептованих вимог кредиторів змін, які підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду, є рішення суду, яке набрало законної сили (у тому числі рішення судів, які набрали законної сили після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторів, визначеного статтею 49 Закону), за яким, зокрема, виникають кредиторські вимоги вкладників у частині, що перевищує суму відшкодування, виплачену Фондом, розмір якої визначено відповідно до вимог статті 26 Закону. Такі вимоги включаються до реєстру акцептованих вимог кредиторів та підлягають задоволенню в черговості відповідно до статті 52 Закону.

Статтею 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено черговість та порядок задоволення вимог до банку, оплата витрат та здійснення платежів. Вимоги вкладників - фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб - підприємців), які не є пов`язаними особами банку, у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом відшкодовуються у четвертій черзі.

Отже, правовідносини, щодо яких виник спір, обумовлені наявністю кредиторських вимог (майнових вимог фізичної особи до суб`єкта господарювання - банку, що ліквідується), які перевищують встановлений законом граничний розмір гарантованого державою відшкодування за вкладом і задовольняються у порядку черговості визначеної статтею 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», за рахунок коштів, одержаних внаслідок продажу майна банку у четвертій черзі.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, тягар доказування обґрунтованості заявлених позовних вимог покладено на позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою ту обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Встановивши, що вимоги позивача виникли на підставі невиконаного обов`язку банку, грошові кошти, стягнуті рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 26 листопада 2015 року у справі № 456/2431/15-ц у сумі 152 651 грн, не повернуті позивачу, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку на підставі положень статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», що вимоги позивача повинні бути акцептовані до четвертої черги як вимоги вкладників - фізичних осіб, які не є пов`язаними особами банку у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом.

Доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій не врахували правових позицій, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 813/921/16 (провадження № 11-126апп18), від 23 травня 2018 року у справі № 820/3770/16 (провадження № 11-409апп18), від 06 червня 2018 року у справі № 727/8505/15-ц (провадження № 14-180цс18), від 23 січня 2019 року у справі № 285/489/18-ц (провадження № 14-470цс18), від 10 квітня 2019 року у справі № 761/10730/18 (провадження № 14-116цс19), суд касаційної інстанції відхиляє, оскільки Великою Палатою Верховного Суду у зазначених справах розглядалися спори стосовно права на відшкодування вкладів фізичних осіб за рахунок коштів Фонду в межах гарантованого державою відшкодування за вкладами є публічно-правовим, має особливий характер і стосується виконання окремої владної функції Фонду, а саме організації виплат відшкодувань за вкладами (пункт 4 частини другої статті 4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Разом з тим, спір у цій справі стосується включення вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів і про стягнення за договором банківського вкладу коштів, що перевищують граничну суму відшкодування, є приватноправовим і залежно від суб`єктного складу має розглядатися за правилами цивільного судочинства. Фонд (його уповноважена особа) у таких правовідносинах виконує не владні управлінські функції, а здійснює представництво інтересів банку-відповідача як сторони відповідного договору (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 826/7532/16, від 23 травня 2018 року у справі № 811/568/16).

Отже, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити про те, що посилання у касаційній скарзі на постанови Великої Палати Верховного Суду є нерелевантним.

Аргументи касаційної скарги про те, що при розрахунку суми 152 651 грн судом у справі № 456/2431/15-ц застосовано неправильний курс станом на день виплати коштів (31 березня 2015 року), а не станом на 21 листопада 2014 року відповідно до частини п`ятої статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не заслуговують на увагу, оскільки згідно з частиною четвертою статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині оскаржуваних судових рішень, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58 59 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів не встановлено, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб залишити без задоволення.

Заочне рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 08 лютого 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 21 лютого 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. В. Литвиненко

А. І. Грушицький

Є. В. Петров