Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 16.12.2019 року у справі №307/143/19

Постанова

Іменем України

11 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 307/143/19

провадження № 61-19218св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Державне підприємство Міністерства внутрішніх справ України "Інформ-Ресурси",

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Інформ-Ресурси" на рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 18 червня 2019 року у складі судді Бобрушки В. І. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Мацунича М. В., Кожух О. А., Готри Т.

Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Інформ-Ресурси" (далі - ДП МВС України "Інформ-Ресурси") про відшкодування збитків та моральної шкоди.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що вона є власником автомобіля марки "Hyundai Matrix", реєстраційний номер НОМЕР_1.

25 травня 2017 року вказаний автомобіль інспектором дорожнього нагляду Тячівського відділу ГУНП в Закарпатській області вилучено та поміщено на спеціальний майданчик на вул. Робітничій, 6-А у м. Тячів підрозділу ДП МВС України "Інформ-Ресурси" та винесено постанову за адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 122 КУпАП.

У подальшому вказану постанову Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області скасовано Тячівським районним судом Закарпатської області, а ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05 грудня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено в силі.

Крім того, рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 28 листопада 2017 року та постановою Апеляційного суду Закарпатської області від 14 лютого 2018 року встановлено, що ОСОБА_2 (її чоловік) 28 травня 2017 року та 23 червня 2017 року звертався до відповідача із вимогою повернути автомобіль.

Однак, не дивлячись на це та на існуючу вимогу про повернення автомобіля, подання з цього приводу заяви відповідачу і оплату за транспортування і зберігання, а також судові рішення, якими зобов'язано відповідача повернути позивачу автомобіль і встановлену ними відсутність підстав для оплати за транспортування і зберігання автомобіля, ДП МВС України "Інформ-Ресурси" до 30 липня 2018 року не повертав належний їй автомобіль.

Повернення автомобіля відбулося лише в примусовому порядку внаслідок здійснення органами державної виконавчої служби заходів примусового характеру.

У зв'язку з тим, що відповідач відмовився повернути автомобіль, з метою відновлення становища, яке існувало до безпідставного позбавлення особи права власності, вона вимушена була сплатити відповідачу суму в розмірі 1 152,00 грн.

Протягом всього часу перебування автомобіля у відповідача вона була позбавлена можливості користуватися ним. З моменту відібрання автомобіля вона зазнала значні незручності. Як особа з інвалідністю другої групи вона була позбавлена можливості вести звичний спосіб життя. Втративши можливість вільно користуватись автомобілем вона вимушена була прикладати значні зусилля для збереження повсякденного звичного ритму життя, для чого орендувала інший транспортний засіб для пересування, що підтверджується договором оренди автомобіля від 30 травня 2017 року, актами приймання-передачі та документами про оплату оренди на загальну суму 135 211,00 грн.

Крім того, за весь час безпідставного утримання з 25 травня 2017 року до 31 липня 2018 року її автомобіль перебував на відкритому майданчику відповідача, без жодного догляду за ним. Цей період включає і зимову пору року, тобто автомобіль утримувався відповідачем без забезпечення температур, за яких експлуатаційні рідини транспортного засобу, не призначені для експлуатації в зимовий період, зберігають свої властивості. Також перебування на холоді без спеціальної обробки та тимчасового обігріву призводить до втрати властивостей всіх гумових ущільнювачів автомобіля (зокрема дверей, капота, багажника), які не підлягають відновленню. Таке ставлення відповідача до її автомобіля призвело до необхідності його ремонту з метою відновлення можливості його експлуатації.

Загальна вартість проведених ремонтних робіт становить 14 341,65 грн, що підтверджується актами, накладними, замовленнями та чеками.

Також діями відповідача їй була завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, моральних переживаннях, які позначились негативними змінами у її житті, викликали негативні переживання та спогади, насторогу, тривогу, емоційні та тілесні реакції при згадуванні, фіксованість уваги на проблемі відновлення транспортного засобу та правової реабілітації, переживання фізичних незручностей та психологічного дискомфорту, тимчасову відірваність від активного соціального життя, знижений настрій, порушення сну, неприємні сновидіння, емоційну напругу, почуття образи, обурення, приниженої гідності. Моральну шкоду оцінює в сумі 100
000,00 грн.

З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просила стягнути з відповідача на її користь безпідставно набуті відповідачем кошти у розмірі 1 152,00 грн, витрати для відновлення порушеного права у розмірі 149 552,65 грн, з яких: 135 211,00 грн - орендна плата за договором оренди автомобіля та 14 341,65 грн - ремонт автомобіля, а також 100 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Тячівського районного суду від 18 червня 2019 року, залишеним без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ДП МВС України "Інформ-Ресурси" на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 135 783,00 грн завданих збитків та 10 000,00 грн завданої моральної шкоди.

У решті вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що внаслідок неправомірних дій відповідача позивач була позбавлена можливості користуватися належним їй автомобілем, а тому з відповідача підлягають стягненню збитки на загальну суму 135 783,00 грн, які складаються із витрат, понесених позивачем у зв'язку з орендою транспортного засобу та витрат за зберігання автомобіля на спеціалізованому майданчику.

Також суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, установивши факт порушення прав ОСОБА_1, що призвело до заподіяння їй моральної шкоди, внаслідок неправомірних дійДП МВС України "Інформ-Ресурси", з урахуванням конкретних обставин справи, глибини заподіяної моральної шкоди, характеру та обсягу душевних, психічних страждань, яких зазнала позивач, вимог розумності і справедливості, тривалості моральних страждань, дійшов висновку, що сума у розмірі 10 000,00 грн є достатньою для відшкодування завданої моральної шкоди, яка підлягає стягненню на підставі статей 23 1167 ЦК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У жовтні 2019 року ДП МВС України "Інформ-Ресурси" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати вказані судові рішення про відшкодування збитків та моральної шкоди, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга ДП МВС України "Інформ-Ресурси" мотивована тим, що суди попередніх інстанцій, дійшовши висновку про наявність правових підстав для стягнення збитків, які завдані позивачу, а саме орендної плати у розмірі 134
631,00 грн, не врахували, таке.

Так, договір оренди автомобіля від 30 травня 2017 року № 07, укладений між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "Галант-Центр" з метою задоволення власних потреб позивача, а не для здійснення підприємницької діяльності.

При цьому позивач здійснила розрахунок за користування автомобілем за рахунок перфорованого паперу, а не грошових виплат, що ставить під сумнів факт такої оренди.

Крім того, суди не врахували, що саме позивач та її родина є власниками ТОВ "Галант-Центр ", а директором ТОВ "Галант-Центр" є чоловік позивача ОСОБА_2.

Отже, договір оренди укладений між пов'язаними особами.

Також суди не встановили власника орендованого автомобіля, оскільки матеріали справи не містять технічного паспорту цього автомобіля, та не встановили факт дійсності договору оренди, так як в матеріалах справи відсутні витяги з державного реєстру юридичних осіб, накази на призначення директора, статут підприємства.

Крім того, договір оренди нотаріально не посвідчений.

Касаційна скарга не містить доводів щодо вирішення позовних вимог про стягнення безпідставно набутих коштів, витрат на ремонт автомобіля, а тому в силу вимог статті 400 ЦПК України судові рішення в цій частині в касаційному порядку не переглядаються.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У грудні 2019 року ОСОБА_1, в особі адвоката Мишинчука В. В., подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судові рішення без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 31 жовтня 2019 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

У строк, визначений судом, заявник усунув недоліки касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у складі судді Касаційного цивільного суду Сердюка В. В. відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 10 вересня 2020 року справу призначено колегії суддів у складі:

Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.

Ухвалою Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 є власником автомобіля марки "Hyundai Matrix", реєстраційний номер НОМЕР_1.

25 травня 2017 року автомобіль марки "Hyundai Matrix", реєстраційний номер НОМЕР_1, вилучений інспектором дорожнього нагляду Тячівського відділу ГУНП в Закарпатській області та поміщений на спеціальний майданчик на вул. Робітничій, 6-а у м. Тячів підрозділу ДП МВС України "Інформ-Ресурси", а щодо чоловіка позивача - ОСОБА_2, який керував автомобілем, 30 травня 2017 року винесено постанову за адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 122 КУпАП.

Постановою Тячівського районного суду Закарпатської області від 26 липня 2017 року, залишеною в силі постановою Вищого адміністративного суду України від 05 грудня 2017 року, задоволено позов ОСОБА_2 та скасовано постанову інспектора дорожнього нагляду Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області Чонка В. Ю., серії АР № 182420 від 30 травня 2017 року про визнання ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 122 КУпАП та накладенні адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн.

Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 28 листопада 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Закарпатської області від 14 лютого 2018 року, вирішено усунути перешкоди ОСОБА_1 у здійсненні нею права власності автомобілем марки "Hyundai Matrix", реєстраційний номер НОМЕР_1, та зобов'язати ДП МВС України "Інформ-Ресурси"" в установленому порядку повернути ОСОБА_1 належний їй на праві власності автомобіль марки "Hyundai Matrix", реєстраційний номер НОМЕР_1, що зберігається на спеціальному майданчику тимчасового утримання транспортних засобів ДП МВС України "Інформ-Ресурси".

На підставі цього судового рішення 11 червня 2018 року відкрито виконавче провадження № 56585260 щодо виконання виконавчого листа про усунення перешкод ОСОБА_1 у здійсненні нею права власності автомобілем та зобов'язання ДП МВС України "Інформ-Ресурси" в установленому порядку повернути ОСОБА_1 належний їй на праві власності автомобіль, в процесі якого накладено на боржника штраф в сумі 5 100,00 грн, через невиконання боржником без поважних причин рішення суду.

Листом Західної міжрегіональної філії ДП МВС України від 20 березня 2018 року № 52 запропоновано ОСОБА_3 звернутися на спеціалізований майданчик Західної міжрегіональної філії ДП МВС України "Інформ-Ресурси" за адресою: вул.

Промислова, 6-а у м. Тячів Закарпатської області, де буде надано для оплати рахунок за тимчасове зберігання належного їй автомобіля марки "Hyundai Matrix", реєстраційний номер НОМЕР_1, а після проведення оплати транспортний засіб буде негайно повернутий.

Відповідно до листа Західної міжрегіональної філії ДП МВС України від 23 червня 2018 року № 178 Західна міжрегіональна філія ДП МВС України "Інформ-Ресурси" не заперечує негайно повернути транспортний засіб марки "Hyundai Matrix", реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_1, що зберігається на спеціальному майданчику тимчасового утримання транспортних засобів ДП МВС України "Інформ-Ресурси" за адресою: вул. Промислова, 6-а у м. Тячів, після проведення оплати витрат за зберігання вищезгаданого транспортного засобу, як це передбачено Порядком тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках.

Згідно з платіжним дорученням від 12 жовтня 2017 року № 6 ОСОБА_1 оплатила на рахунки Закарпатської філії ДП "Інформ-Ресурси" 1 152,00 грн за зберігання транспортного засобу та транспортування транспортного засобу.

Також установлено, що згідно з договором оренди автомобіля від 30 травня 2017 року № 07, додатком № 1 до цього договору та актом приймання-передачі № 1 до договору оренди, ОСОБА_1 отримала від ТОВ "Галант-Центр" в тимчасове користування транспортний засіб марки "Fiat Doblo", 2007 року випуску, кузов № НОМЕР_2, білий колір, реєстраційний номер НОМЕР_3, терміном з 30 травня 2017 року до 31 грудня 2017 року з оплатою за кожен календарний місяць кошти за користування автомобілем у розмірі 9 000,00 грн та з 01 січня 2018 року - у розмірі 10 233,00 грн.

01 серпня 2018 року директор ТОВ "Галант-Центр" звернувся до ОСОБА_1 з повідомленням про необхідність оплатити заборгованість за користування автомобілем марки "Fiat Doblo", реєстраційний номер НОМЕР_3, відповідно до договору оренди № 07 від 30 травня 2017 року у розмірі 16 631,00 грн.

Згідно з платіжним дорученням № 41 від 23 жовтня 2018 року ОСОБА_1 оплатила заборгованість за оренду автомобіля марки "Fiat Doblo", реєстраційний номер НОМЕР_3, у розмірі 16 631,00 грн.

Відповідно до квитанцій до прибуткового касового ордера ТОВ "Галант-Центр" серії 02 БЖ № 685823 від 07 вересня 2017 року, серії 02 БЖ № 685819 від 05 липня 2017 року, серією 02 БЖ № 685828 від 04 лютого 2017 року, серією 02 БЖ №685832 від 21 січня 2018 року, ОСОБА_1 сплачено ТОВ "Галант-Центр" 63 580,00 грн за оренду автомобіля марки "Fiat Doblo", реєстраційний номер НОМЕР_3.

Згідно з накладної № 139 від 16 квітня 2018 року, ОСОБА_1 надала ТОВ "Галант-Центр" папір перфорований в кількості 100 ящиків на суму 55 000,00 грн у рахунок плати за оренду автомобіля марки "Fiat Doblo", реєстраційний номер НОМЕР_3.

Загальна сума витрат, понесених позивачем у зв'язку з орендою транспортного засобу, становить 135 211,00 грн (16 631 + 63 580 + 55 000).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам судові рішення не відповідають.

Відповідно до частин 1 , 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 у справі № 750/8676/15-ц (провадження № 14-79цс18)).

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду.

При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18) вказано, що збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником. Чинним законодавством України обов'язок доведення факту наявності таких збитків та їх розмір, а також причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача.

У справі, що переглядається, установлено, що витрати позивача у сумі 135 211,00
грн були понесені позивачем у зв'язку зорендою транспортного засобу.

Стягуючи з відповідача на користь позивача збитки у розмірі 135 211,00 грн, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, не врахував, що витрати, які здійснені позивачем у зв'язку з орендою транспортного засобу, мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов'язані з відновленням порушеного права позивача та такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.

Суди попередніх інстанцій не перевірили, чи необхідними були вказані витрати, враховуючи те, що позивач у позовній заяві обґрунтовувала необхідність цих витрат тим, що з моменту відібрання автомобіля вона зазнала значні незручності та як особа з інвалідністю другої групи була позбавлена можливості вести звичайний спосіб життя, та, втративши можливість вільно користуватись автомобілем, вимушена була прикладати значні зусилля для збереження повсякденного звичного ритму життя, для чого була вимушена орендувати інший транспортний засіб для пересування, та не перевірили, чи такі витрати відповідають ознакам збитків, що визначені частиною 2 статті 22 ЦК України.

За таких обставин судові рішення в частинівирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ДП МВС України "Інформ-Ресурси" про відшкодування збитків, понесених у зв'язку з орендою автомобіля, у розмірі 135 211,00 грн, не можуть бути визнані законними та обґрунтованими, а тому підлягають скасуванню.

Також підлягають скасування оскаржувані судові рішення в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ДП МВС України "Інформ-Ресурси" про відшкодування моральної шкоди, оскільки від вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ДП МВС України "Інформ-Ресурси" про відшкодування збитків, понесених у зв'язку з орендою автомобіля, залежить вирішення позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди, а саме визначення розміру моральної шкоди.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За приписами частин 3 , 4 статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За викладених обставин судові рішення в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ДП МВС України "Інформ-Ресурси" про відшкодування збитків, понесених у зв'язку з орендою автомобіля, та відшкодування моральної шкоди підлягають скасуванню з направленням в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Інформ-Ресурси" задовольнити.

Рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 18 червня 2019 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Інформ-Ресурс" про відшкодування збитків, понесених у зв'язку з орендою автомобіля, та відшкодування моральної шкоди скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник Судді: І. А. Воробйова Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р.

А. Лідовець