Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 31.10.2018 року у справі №395/405/17

Постанова

Іменем України

22 січня 2020 року

м. Київ

справа № 395/405/17

провадження № 61-46340св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О .М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Вікторія-Агро»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Новомиргородська районна державна адміністрація Кіровоградської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія-Агро» на рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 14 травня 2018 року у складі судді Забуранного Р. А. та постанову апеляційного суду Кіровоградської області від 19 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Суровицької Л. В., Авраменко Т. М., Черненка В. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія?Агро» (далі - СТОВ «Вікторія-Агро») про визнання договору оренди землі недійсним та скасування державної реєстрації.

Позовна заява мотивована тим, що їй відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 належить земельна ділянка площею 1,9827 га та земельна ділянка площею 5,3685 га, проте розпорядитись ними на власний розсуд вона не має можливості, так як 20 вересня 2011 року між ОСОБА_2 та СТОВ «Вікторія-Агро» було укладено договір оренди землі, який зареєстровано у Новомиргородському відділі Держкомзему у Новомиргородському районі Кіровоградської області 03 серпня 2012 року. Згідно висновку судової почеркознавчої експертизи, проведеної у кримінальному провадженні, підпис від імені ОСОБА_2 у договорі оренди землі виконаний не самим ОСОБА_2 , а іншою особою. Вказане свідчить, що у ОСОБА_2 не було волевиявлення на укладення договору оренди з відповідачем. Добровільно повернути земельні ділянки відповідач відмовляється.

Ураховуючи наведене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд визнати недійсним договір оренди землі від 20 вересня 2011 року, укладений між ОСОБА_2 та СТОВ " Вікторія -Агро», який зареєстровано у Новомиргородському відділі Держкомзему у Новомиргородському районі Кіровоградської області 03 серпня 2012 року за № 352380004001680, скасувати державну реєстрацію договору оренди землі від 20 вересня 2011 року.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх судових інстанцій

Рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 14 травня 2018 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Кіровоградської області від 19 вересня 2018 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсним договір оренди землі від 20 вересня 2011 року, укладений між ОСОБА_2 та СТОВ «Вікторія-Агро», який зареєстровано у Новомиргородському відділі Держкомзему у Новомиргородському районі Кіровоградської області 03 серпня 2012 року за № 352380004001680.

Скасовано державну реєстрацію договору оренди землі від 20 вересня 2011 року, укладеного між ОСОБА_2 та СТОВ «Вікторія-Агро», який зареєстровано у Новомиргородському відділі Держкомзему у Новомиргородському районі Кіровоградської області 03 серпня 2012 року за № 352380004001680.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Судові рішення мотивовано тим, що висновками судових почеркознавчих експертиз від 21 жовтня 2014 року та від 08 лютого 2018 року встановлено, що ОСОБА_2 не підписував договір оренди та акти приймання-передачі земельної ділянки, а підпис виконано іншою особою, що з урахуванням частини першої статті 215 ЦК Україниє підставою для визнання цього договору недійсним. Також суди дійшли висновку, що ОСОБА_1 не пропустила строк позовної давності, оскільки дізналася про порушення свого права після набуття права власності на спірну земельну ділянку у жовтні 2015 року, а звернулася до суду у березні 2017 року в межах строку позовної давності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі СТОВ «Вікторія-Агро», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 19 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У липні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судами не в повному обсязі досліджено обставини справи, зокрема не взято до уваги, що висновок експерта від 21 жовтня 2014 року № 1746 винесений з порушеннями Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень від 08 жовтня 1998 року № 53/5, а тому не може бути належним доказом у справі. Крім того, посилається на пропуск позивачем строку позовної давності, оскільки ОСОБА_1 була представником ОСОБА_2 на підставі довіреності та отримувала орендну плату за користування спірною земельною ділянкою, а тому знала про існування спірного договору з 2012 року.

Відзив на касаційну скаргу учасниками справи не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії І-КР № 06848, виданого Шевченківською сільською радою Новомиргородського району Кіровоградської області 29 березня 2002 року, належала земельна ділянка № 46-1 площею 1, 9827 га та земельна ділянка № 46-2 площею 5,3685 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Шпаківської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області.

Згідно з договором оренди землі від 20 вересня 2011 року ОСОБА_2 передав земельну ділянку загальною площею 7,35 га в оренду СТОВ «Вікторія?Агро» строком на 10 років.

Державна реєстрація договору оренди землі проведена 03 серпня 2012 року відділом Держкомзему у Новомиргородському районі Кіровоградської області, реєстраційний номер 352380004001680.

Встановлено, що 07 квітня 2014 року ОСОБА_2 , як власник земельних ділянок, звертався до Новомиргородського РВ УМВС України в Кіровоградській області з заявою про те, що СТОВ «Вікторія -Агро» без його згоди, після закінчення у вересні 2011 року строку дії попереднього договору оренди землі, використовує належну йому земельну ділянку, розташовану на території Шпаківської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області. Стверджував, що на новий строк договір оренди зі СТОВ «Вікторія-Агро» не укладав, договір не підписував.

За даним фактом матеріали досудового розслідування внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014120220000147 від 07 квітня 2014 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 197-1 КК України.

Згідно висновку експерта № 1746 судової почеркознавчої експертизи за матеріалами кримінального провадження від 21 жовтня 2014 року підпис від імені ОСОБА_2 у договорі оренди землі від 20 вересня 2011 року, який укладено між ОСОБА_2 та СТОВ «Вікторія-Агро», в графі «Орендодавець» виконаний не самим ОСОБА_2 , а іншою особою. Ознак виконання досліджуваного підпису за допомогою технічних засобів не виявлено.

03 жовтня 2015 року ОСОБА_1 отримала свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 , відповідно до яких вона успадкувала земельні ділянки № 46-1 та № 46-2 відповідно площею 1,9827 га та 5,3685 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Шпаківської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області та набула право власності на вказані земельні ділянки.

У зв`язку з твердженнями відповідача щодо позбавлення його можливості під час кримінального провадження надавати докази того, що договір оренди землі від 20 вересня 2011 року був підписаний ОСОБА_2 , за клопотанням позивача ухвалою суду від 18 грудня 2017 року було призначено судову почеркознавчу експертизу у справі.

Відповідно до висновку експерта Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України від 08 лютого 2018 року № 717/1 судової почеркознавчої експертизи, яку проведено на виконання вимог ухвали суду від 18 грудня 2017 року, за наслідками дослідження оригіналу договору оренди землі від 20 вересня 2011 року, наданого відповідачем, та оригіналу договору оренди землі від 20 вересня 2011 року, що міститься в матеріалах досудового розслідування, встановлено, що: підписи в графі «Орендодавець» у двох примірниках договору оренди землі від 20 вересня 2011 року, який зареєстровано у Новомиргородському відділі Держкомзему за № 352380004001680 від 03 серпня 2012 року, укладеного між СТОВ «Вікторія?Агро» та ОСОБА_2 , а також підписи в додаткових угодах (актах приймання-передачі об`єкта оренди) в графі «Орендодавець» до цього Договору, виконані однією особою.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга СТОВ «Вікторія-Агро» підлягає залишенню без задоволення.

Встановлено й вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими та підстав для їх скасування немає.

Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені у тому числі частиною третьою статті 203 цього Кодексу.

У пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» судам роз`яснено, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Ураховуючи викладене, суди, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, правильно встановили та взяли до уваги те, що згідно з висновком експерта судової почеркознавчої експертизи від 21 жовтня 2014 року № 1746 за матеріалами кримінального провадження № 12014120220000147, підпис від імені ОСОБА_2 у договорі оренди землі від 20 вересня 2011 року, який укладено між ОСОБА_2 та СТОВ «Вікторія?Агро», в графі «Орендодавець» виконаний не самим ОСОБА_2 , а іншою особою; згідно з висновком експерта Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України від 08 лютого 2018 року № 717/1, підписи в графі «Орендодавець» у двох примірниках договору землі від 20 вересня 2011 року, який зареєстровано у Новомиргородському відділі Держкомзему за № 352380004001680 від 03 серпня 2012 року, укладеного між СТОВ «Вікторія?Агро» та ОСОБА_2 , а також підписи в додаткових угодах (актах приймання - передачі об`єкта оренди) в графі «Орендодавець» до цього договору, виконані однією особою.

Висновки вказаних експертиз у встановленому законом порядку СТОВ «Вікторія-Агро» не спростовано, що є процесуальним обов`язком відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України. Крім того, заперечуючи щодо наданого позивачем висновку почеркознавчої експертизи, ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції відповідачем не заявлялось клопотань про призначення додаткової або повторної судової почеркознавчої експертизи, що свідчить про ухилення від обов`язку доказування. У зв`язку з цим, твердження відповідача, що суди взяли до уваги тільки висновок експертизи, а не всі докази у сукупності, є безпідставними.

Крім того, як випливає з матеріалів справи, у квітні 2014 року, тобто за життя ОСОБА_2 звертався з заявою про порушення його права на землю відповідачем до Новомиргородського РВ УМВС в Кіровоградській області.

Установивши, що оспорюваний договір укладено від імені ОСОБА_2 , однак підписаний не ним, а іншою особою, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для визнання цього правочину недійсним відповідно до частини третьої статті 203 та частини першої статті 215 ЦК України, оскільки встановлені під час розгляду обставини свідчать, що волевиявлення ОСОБА_2 на вчинення цього правочину було відсутнє.

Щодо вимоги СТОВ «Вікторія-Агро» про застосування строків позовної давності, то Верховний Суд вважає за необхідне заначити наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною першою статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості захистити своє право в примусовому порядку через суд.

Судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено, що про порушення свого права позивач дізналася у жовтні 2015 року, коли стала власницею спірних земельних ділянок. Вона звернулася до суду з позовом у березні 2017 року, тобто в межах трирічного строку позовної давності, у зв`язку з чим суди обґрунтовано відхилили доводи відповідача про пропуск позивачем позовної давності та правильно виходили з того, що перебіг позовної давності починається не з моменту отримання позивачем плати за користування земельною ділянкою, а з часу, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого майнового права.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц (провадження № 14-306цс18) з подібними правовідносинами зроблено правовий висновок про те, що оскільки підставами позову було непідписання спірного договору оренди землі, додаткового договору та акта приймання-передачі земельної ділянки, що свідчить про відсутність волевиявлення на укладення договору на вказаних у ньому умовах, а саме щодо строку договору, то для правильного вирішення вказаної справи, зокрема у частині висновків щодо початку перебігу позовної давності, важливим є така фактична обставина, як момент, коли особа довідалася, або могла довідатися про порушення свого права. За вказаних обставин особа взагалі не знала про наявність цих документів, адже їх не підписувала, тому визначальним є саме момент, коли вона довідалася про порушення свого права.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Доводи касаційної скарги щодо пропуску позивачем строку позовної давності з тих підстав, що про порушення свого права вона могла дізнатися ще у 2011 році після отримання у відповідача орендної плати за дорученням власника ОСОБА_2 є безпідставними, оскільки отримання грошових коштів відбувалося ОСОБА_1 , як представником ОСОБА_2 , що не може бути беззаперечним доказом обізнаності останньої про наявність між сторонами договору оренди земельної ділянки, який ОСОБА_2 не підписував, та його умови. Сам по собі факт отримання орендної плати не є визначальним при обчисленні строків позовної давності, якщо особа, права якої порушено, вважала, що правовідносини виникли з інших підстав.

Така позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року у справі 6-48цс15.

За наведених обставин, доводи касаційної скарги не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні відповідачем норм матеріального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів і встановлених на їх підставі обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів першої та апеляційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія-Агро» залишити без задоволення.

Рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 14 травня 2018 року та постанову апеляційного суду Кіровоградської області від 19 вересня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. Ю. Сакара

О. В. Білоконь

О. М. Осіян