Історія справи

Постанова

Іменем України

20 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 592/2683/17

провадження № 61-34616св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

представник позивача - ОСОБА_5,

відповідач - ОСОБА_6,

треті особи: ОСОБА_7, державна виконавча служба Ковпаківського відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення апеляційного суду Сумської області від 06 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Кононенко О.Ю., Собини О. І., Ткачук С. С.,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, у якому просив звільнити його від сплати заборгованості за аліментами у розмірі 20 051,61 грн та від сплати аліментів на користь ОСОБА_6 на доньку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 03 червня 2014 року Зарічним районним судом міста Суми ухвалено рішення, яким стягнуто з нього аліменти на користь ОСОБА_6 на повнолітню непрацездатну доньку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 600,00 грн щомісячно, починаючи з 19 березня 2014 року.

У зв'язку з тяжким захворюванням, що передувало отриманню ним інвалідності ІІІ групи, більшу частину грошових коштів він змушений витрачати на медикаменти та проходження лікування. У зв'язку із захворюванням та лікуванням він не міг працювати та отримував лише пенсію по інвалідності, тобто був позбавлений можливості сплачувати аліменти, у зв'язку з чим утворилася заборгованість.

Крім того, він має іншу сім'ю - дружину та двох дітей, яких за законом зобов'язаний утримувати. Також несе обов'язок з утримання непрацездатної матері. Єдиним джерелом його доходу є пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання, інших доходів не має.

Посилаючись на наведені обставини, просив позов задовольнити.

Рішенням Ковпаківського районного суду міста Суми від 12 липня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково.

Звільнено ОСОБА_4 від сплати заборгованості за аліментами за виконавчим провадженням з 01 січня 2016 року № 348666274.

Звільнено ОСОБА_4 від сплати аліментів на користь ОСОБА_6 на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, які стягуються на підставі рішення Зарічного районного суду міста Суми від 03 червня 2014 року.

Стягнуто зі ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 судові витрати, які складаються з витрат на правову допомогу у розмірі 2 740 грн та судового збору у розмірі 448,00 грн, усього 3188 грн.

Виконавчий лист № 591/1765/14-ц, виданий 03 липня 2014 року Зарічним районним судом міста Суми про стягнення аліментів у розмірі 600,00 грн на доньку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, відкликано до справи № 591/1765/14-ц Зарічного районного суду міста Суми.

Суд першої інстанції виходив із того, що позивач є особою з інвалідністю ІІІ групи, отримує пенсію по інвалідності з 01 січня 2016 року, інших доходів не має, проживає разом із дружиною та двома дітьми, яких за законом зобов'язаний утримувати, при цьому дочка ОСОБА_7 є повнолітньою, часто виїжджає за межі України, тобто матеріально забезпечена.

Рішенням апеляційного суду Сумської області від 06 вересня 2017 року рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 12 липня 2017 року скасовано та ухвалено нове про відмову у позові.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення апеляційного суду мотивоване недоведеністю позивачем обставин, на які він посилався при зверненні з позовом.

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4 через свого представника ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, зокрема, статей 192, 197, 198 СК України, і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга аргументована тим, що суд неповно дослідив обставини справи, не надав їм належної правової оцінки та дійшов помилкових висновків про відсутність підстав для задоволення позову.

Зокрема, суд не звернув увагу на те, що з часу ухвалення рішення Зарічного районного суду міста Суми від 03 червня 2014 року істотно змінилися матеріальний стан позивача, а також стан його здоров'я, хвороба спричинила обмеження працездатності і він не має можливості надавати матеріальну допомогу доньці. Крім того, істотно змінився і матеріальний стан дочки ОСОБА_7, вона не потребує матеріальної допомоги з боку батька.

Статтею 388 ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України справу № 592/2683/17 передано до Касаційного цивільного суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Установлено, що ОСОБА_4 є батьком ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка є особою з інвалідністю ІІ групи з дитинства, інвалідність встановлено безстроково.

Рішенням Зарічного районного суду міста Суми від 03 червня 2014 року зі ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 стягнуто аліменти на доньку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 600,00 грн щомісячно, починаючи з 19 березня 2014 року.

На виконанні у Ковпаківському відділі державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції перебуває виконавче провадження № 48666274 про стягнення зі ОСОБА_4 аліментів у розмірі 600,00 грн щомісячно.

Згідно з довідкою-розрахунком Ковпаківського відділу державної виконавчої служби міста Суми Головного територіального управління юстиції в Сумській області від 12 січня 2017 року ОСОБА_7 має заборгованість зі сплати аліментів за період із 19 березня 2014 року до грудня 2016 року у розмірі 20 051,61 грн.

Відповідно до довідок медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААА № 484460 та Сумського об'єднаного Управління пенсійного Фонду України у Сумській області від 02 березня 2017 року ОСОБА_4 є особою з інвалідністю ІІІ групи з 09 вересня 2016 року (інвалідність встановлено до 08 липня 2017 року) та отримує пенсію по інвалідності внаслідок загального захворювання у розмірі 1 247,00 грн.

Згідно з довідкою Сумського міського центру зайнятості від 25 травня 2017 року ОСОБА_4 не зареєстрований як безробітний і не отримує допомогу по безробіттю.

Відповідно до довідки Державної податкової інспекції у місті Суми від 16 травня 2017 року ОСОБА_4 зареєстрований як підприємець - платник податків із 21 лютого 1996 року. Згідно поданої звітності у період із 01 січня 2016 року до 31 грудня 2016 року доходів не отримував, податки не сплачував.

Також установлено, що ОСОБА_4 перебуває у шлюбі зі ОСОБА_9 та має двох дітей: сина ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, та доньку ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Згідно з частиною другою статті 197 Сімейного Кодексу України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Відповідно до статті 60 ЦПК України (у редакції чинній на час розгляду справи) кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналіз статті 197 СК України надає підстави для висновку про те, що платник аліментів може бути звільнений за рішенням суду від сплати заборгованості за аліментами, у разі якщо доведе суду наявність тяжкої хвороби або іншої обставини, що має істотне значення.

Обґрунтовуючи підстави позову про звільнення від сплати заборгованості за аліментами у розмірі 20 051,61 грн, ОСОБА_4 посилався на те, що у зв'язку з тяжкою хворобою та необхідністю понесення витрат на лікування він був позбавлений можливості сплачувати аліменти, стягнуті з нього за рішенням суду на утримання дочки ОСОБА_7

Апеляційний суд, дослідивши зібрані у справі докази та надавши їм належу правову оцінку, дійшов обґрунтованого висновку про те, що вимоги ОСОБА_4 про звільнення його від сплати заборгованості за аліментами необґрунтовані належними та допустимими доказами, а тому задоволенню не підлягають. Встановлення позивачу 02 вересня 2016 року терміном на один рік третьої групи інвалідності за загальним захворюванням, за якою він залишається працездатним, не є належним доказом захворювання на тяжку хворобу та підставою для звільнення від сплати заборгованості за аліментами у розумінні частини другої статті 197 СК України. Не надано позивачем і доказів щодо понесених ним витрат на лікування у зв'язку з встановленим діагнозом: попереково-грижовий остеохондроз, грижа.

Крім того, при ухваленні рішення Зарічного районного суду міста Суми від 03 червня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на повнолітню непрацездатну дитину наявність іншої сім'ї, знаходження на утриманні неповнолітньої дитини від другого шлюбу вже були враховані, тому колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги з цього приводу.

Інші аргументи касаційної скарги також не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині судового рішення, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Докази та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, були предметом дослідження апеляційним судом і при їх дослідженні та встановленні були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

За правилами статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про залишення без задоволення касаційної скарги та залишення без змін рішення апеляційного суду Сумської області від 06 вересня 2017 року, оскільки судове рішення є законним та обґрунтованим.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Сумської області від 06 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді В. І. Журавель

Н. О. Антоненко

В.І. Крат