Постанова КЦС ВП від 19.12.2019 року у справі №755/1990/19

09.06.2020
Присоединяйтесь к нам в социальных сетях: telegram viber youtube

Державний герб України

Постанова

Іменем України

19 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 755/1990/19-ц

провадження № 61-20336 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Кривцової Г. В.,

Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ;

представник позивачів - ОСОБА_4 ;

відповідач - акціонерне товариство «УкрСиббанк»;

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рішення Дніпровського районного суду м. Києва у складі судді Яровенко Н. О. від 26 червня 2019 року, додаткове рішення Дніпровського районного суду

м. Києва від 05 липня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду

у складі колегії суддів: Оніщука М. І., Шебуєвої В. А., Крижанівської Г. В.,

від 02 жовтня 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та

ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до акціонерного

товариства «УкрСиббанк» (далі - АТ «УкрСиббанк») про визнання договору іпотеки припиненим та зняття обтяженняз нерухомого майна.

Позовна заява мотивована тим, що 22 лютого 2007 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі - АКІБ «УкрСиббанк»), правонаступником якого є АТ «УкрСиббанк»,та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту, за умовами якого банк надає позичальнику кредит (грошові кошти) у формі поновлювальної кредитної лінії в іноземній валюті у сумі ліміту 80 тис. доларів США.

Цього самого дня на забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним договором між банком та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки, за умовами якого іпотекодавці передали банку в іпотеку нерухоме майно - двокімнатну квартиру, що належить їм на праві приватної власності та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

На виконання умов вказаного кредитного договору ОСОБА_1 було отримано 56 тис. доларів США у межах поновлювальної кредитної лінії та

у вигляді двох траншів, про що свідчать заява про видачу готівки № 40 на суму 21 тис. доларів США та заява про видачу готівки № 11 на суму 35 тис. доларів США. Інших коштів вона не отримувала.

Зазначені кошти разом із відсотками були повністю сплачені позичальником на користь банку, що підтверджується відповідними квитанціями тарішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 03 лютого 2016 року, що набрало законної сили (справа № 755/2284/16), а також постановою Київського апеляційного суду від 23 січня 2019 року.

У зв`язку з відсутністю заборгованості у позичальника за основним зобов`язанням, яке забезпечене іпотекою, банк повинен був вчинити дії щодо зняття обтяжень на предмет іпотеки, проте таких дій не вчинив, чим порушив вимоги чинного законодавства, умови договору іпотеки та права позивачів, як власників цього майна.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просили суд: визнати припиненою іпотеку за договором іпотеки, який укладено 22 лютого 2017 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є АТ «»УкрСиббанк», як іпотекодержателем,

та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , як іпотекодавцями; зняти обтяження та внести запис про припинення обтяження на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 , накладеного записом у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна) № 4539702 від 22 лютого 2007 року; зняти обтяження та внести запис про припинення обтяження на нерухоме майно: квартиру

АДРЕСА_1 , накладеного записом в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (Державному реєстрі іпотек) № 4539753

від 16 серпня 2007 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 26 червня 2019 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволено. Визнано припиненою іпотеку за договором іпотеки, укладеного

22 лютого 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є АТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тетерською О. Ю. та зареєстрованим за реєстровим № 440. Припинено обтяження нерухомого майна, а саме квартири

АДРЕСА_1 , що виникло на підставі договору іпотеки від 22 лютого 2007 року. Виключено з Державного реєстру обтяжень нерухомого майна запис

№ 4539702 від 22 лютого 2007 року про об`єкт обтяження, а саме квартири

АДРЕСА_1 , що виникло на підставі договору іпотеки від 22 лютого 2007 року.

Додатковим рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 05 липня 2019 року вирішено питання розподілу між сторонами судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що позивачами доведено припинення кредитних зобов`язань перед банком за договором про надання споживчого кредиту від 22 лютого 2007 року їх повним та належним виконанням. Відсутність кредитної заборгованості позичальника перед банком встановлено преюдиційним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 01 грудня 2016 року у справі № 755/2284/16. Оскільки договір іпотеки є похідним від договору кредиту, тому якщо припиняється основне зобов`язання, то припиняється і іпотека, так як заставне майно є залежним

від чинності основного кредитного зобов`язання. Враховуючи відсутність кредитної заборгованості позичальника за основним зобов`язанням, яке забезпечене іпотекою, банк відповідно до умов договору іпотеки повинен був вчинити дії щодо зняття обтяжень на предмет іпотеки, проте таких дій не вчинив.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року апеляційну скаргу АТ «УкрСиббанк» залишено без задоволення. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 26 червня 2019 року залишено без змін.

Погоджуючись із висновками районного суду, апеляційний суд також зазначив, що оскільки зобов`язання, що виникли у ОСОБА_1 на підставі договору про надання споживчого кредиту від 22 лютого 2007 року були виконано нею у повному обсязі та належним чином, а строк дії договору закінчився 22 лютого 2017 року, то зобов`язання за вказаним договором

є такими, що припинено їх повним та належним виконанням. Встановивши, що забезпечене іпотекою основне зобов`язання за кредитним договором виконано у повному обсязі, суд першої інстанції дійшов правильного висновку як про припинення зобов`язань позивачів за договором іпотеки, які є похідними від основного зобов`язання, так і про порушення банком свого обов`язку щодо вчинення дій, спрямованих на зняття обтяжень на предмет іпотеки.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі АТ «УкрСиббанк», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати,

а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 15 листопада 2019 року поновлено

АТ «УкрСиббанк» строк на касаційне оскарження рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 26 червня 2019 року та постанови Київського апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року, відкрито касаційне провадження

у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з рішення Дніпровського районного суду м. Києва.

У листопаді 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга АТ «УкрСиббанк» мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відсутність у ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, так як наявність такої заборгованості підтверджується випискою з її особового рахунку, де відображена як детальна інформація про розміри отриманих та повернутих коштів, так і відповідний залишок заборгованості. Позичальником не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили, що вона не отримувала кредит у сумі, яка передбачена кредитним договором та додатковою угодою до нього. Банком виконано свої зобов'язання за договором про надання споживчого кредиту від 22 лютого 2007 року, зараховано кошти на особистий рахунок позивачки у обсязі, який передбачений умовами договору, а надані ОСОБА_1 заяви про видачу готівки свідчить лише про видачу коштів через касу банку, які їй вже надані шляхом перерахування на особистий її рахунок. При цьому суди не звернули уваги на те, що перераховані на рахунок ОСОБА_1 безготівкові кошти є її власністю, як клієнта банку, а тому вона може розпорядитися ними на власний розсуд у будь-який момент. Також суди не врахували, що преюдиційне рішення Дніпровського районного суду

від 03 лютого 2016 року у справі № 755/2284/16, яким обґрунтовано позов,

не містить встановлених обставин щодо розміру наданого та погашеного кредиту, а лише встановлено, що банком не доведено позовних вимог.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У грудні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на касаційну скаргу, в якому зазначено, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги - безпідставними. Відповідно до умов кредитного договору банк надав ОСОБА_1 кредит у формі поновлювальної кредитної лінії в іноземній валюті у сумі ліміту 80 тис. доларів США. Зазначена вище сума не є сумою виданих коштів, а лише встановлений ліміт суми кредиту, який може видаватися позичальниці за її заявами окремими траншами. Посилання банку на виписку по особовому рахунку позичальника та меморіальні ордери безпідставні, так як зазначені документи не були подані банком до суду. У касаційній скарзі банк вказує

на необхідність надання оцінки копіям документів невідомого походження,

а саме виписці по рахунку та меморіальним ордерам. Крім того, просить переоцінити встановлені судами попередніх інстанцій обставини та факти, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції. Банком не доведено наявності та розміру можливої заборгованості за кредитним договором, що є його процесуальним обов'язком.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини п`ятої статті 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

У статті 17 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється.

Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною другою статті 4 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотекодержатель зобов`язаний звернутися до державного реєстратора із заявою про державну реєстрацію припинення іпотеки не пізніше 14 днів з дня повного погашення боргу за основним зобов`язанням, забезпеченим іпотекою.

Судом встановлено, що 22 лютого 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є АТ «УкрСиббанк»,та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту, за умовами якого банк надає позичальнику кредит (грошові кошти) у формі поновлювальної кредитної лінії в іноземній валюті у сумі ліміту 80 тис. доларів США. Зі строком повернення до 22 лютого 2017 року.

На виконання умов вказаного кредитного договору ОСОБА_1 було отримано 56 тис. доларів США у межах поновлювальної кредитної лінії та

у вигляді двох траншів, про що свідчать заява про видачу готівки № 40 на суму 21 тис. доларів США та заява про видачу готівки № 11 на суму 35 тис. доларів США.

Зазначені кошти разом із відсотками були повністю сплачені позичальником на користь банку, що підтверджується відповідними квитанціями та рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 03 лютого 2016 року, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 23 січня 2019 року і постановою Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 755/2284/16 (касаційне провадження № 61-4685св19).

Зазначеним преюдиційним судовим рішенням доведено, що позичальник повністю виконав кредитні зобов'язання та інших коштів не отримував.

А відповідно до вимог частини четвертої і п'ятої статті 82 ЦПК України ці обставини не підлягають доказуванню, а також не можуть бути спростовані про розгляді іншої справи.

Ураховуючи викладене, суди на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, врахувавши наведені вище положення закону, дійшли правильного висновку про те, що оскільки зобов`язання, що виникли

у ОСОБА_1 на підставі договору про надання споживчого кредиту

від 22 лютого 2007 року були виконані нею у повному обсязі, а строк дії договору закінчився 22 лютого 2017 року, то зобов`язання за вказаним договором є такими, що припинені їх повним та належним виконанням.

Встановивши, що забезпечене іпотекою основне зобов`язання за кредитним договором виконано у повному обсязі, суди дійшли вірного висновку як про припинення зобов`язань позивачів за договором іпотеки, які є похідними від основного зобов`язання, так і про порушення банком свого обов`язку щодо вчинення дій, спрямованих на зняття обтяжень на предмет іпотеки.

Посилання касаційної скарги щодо неврахування судами виписки з особового рахунку ОСОБА_1 , яка, на думку банку, підтверджує наявність

у позичальника заборгованості за кредитним договором, безпідставні, так як постановою Верхового Суду від 11 вересня 2019 року у наведеній вище

справі № 755/2284/16 встановлено, що вказана виписка не може слугувати документом, який підтверджує проведення банком касових операцій.

Доводи касаційної скарги про суперечливу поведінку ОСОБА_1

з посиланням на правові позиції Верховного Суду також не заслуговують

на увагу, оскільки вона не підтверджена матеріалами справи, а участь

у змагальному процесі, доведення своїх вимог не є суперечливою поведінкою, а є захистом своїх прав. Натомість, банк, знаючи про встановлені преюдиційні обставини, які не підлягають доказуванню та не підлягають спростуванню в іншій справі, намагається порушити вимоги процесу, а саме преюдиційні обставини.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, а в основному зводяться

до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

У зв'язку з викладеним відсутні підстави для задоволення клопотання представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - про закриття касаційного провадження у справі в силу малозначності спору.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства «УкрСиббанк» залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 26 червня 2019 року, додаткове рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 05 липня

2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Б. І. Гулько

Г. В. Кривцова

Д. Д. Луспеник

0
Комментариев
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярные статьи
Популярные судебные решения
ЕСПЧ
Название события
Загрузка основного изображения
Выбрать изображение
Текст описание события:
0