Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 04.07.2018 року у справі №761/39266/17

Постанова

Іменем України

19 червня 2019 року

м. Київ

справа №761/39266/17

провадження №61-36887св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства аграрної політики та продовольства України про визнання недійсним положень трудового контракту за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду м. Києва

від 13 червня 2018 рокуу складі колегії суддів: Мараєвої Н. Є., Андрієнко А. М., Заришняк Г. М.,

учасники справи:

позивач- ОСОБА_1 ,

представники позивача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

відповідач- Міністерство аграрної політики та продовольства України,

представник відповідача - Костюченко Максим Євгенович,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 20107 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства аграрної політики та продовольства України, у якому просив:

визнати недійсним підпункт «б» пункту 5.3 контракту з директором Державного підприємства «Благодатне» (далі - ДП «Благодатне»), укладений 31 серпня 2015 року, відповідно до якого «керівник може бути звільнений з посади, а цей контракт розірваний з ініціативи органу управління майном, у тому числі за пропозицією місцевого органу виконавчої влади до закінчення терміну його дії, у разі невиконання підприємством зобов`язань перед бюджетом та Пенсійним фондом щодо сплати податків, зборів та обов`язкових платежів, страхових внесків, а також невиконання підприємством зобов`язань щодо виплати заробітної плати працівникам чи недотримання графіку погашення заборгованості із заробітної плати»;

визнати недійсним підпункт «ї» пункту 5.3. контракту з директором

ДП «Благодатне», укладений 31 серпня 2015 року, відповідно до якого «керівник може бути звільнений з посади, а цей контракт розірваний з ініціативи органу управління майном, у тому числі за пропозицією місцевого органу виконавчої влади, до закінчення терміну його дії, у разі невиконання наказів органу управління майном».

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову, у якій просив заборонити Міністерству аграрної політики та продовольства України та його посадовим особам вчиняти будь-які дії, що направленні на припинення трудових правовідносин, зокрема, на розірвання трудового контракту, укладеного 31 серпня 2015 року з директором ДП «Благодатне» ОСОБА_1 .

Заява мотивована тим, що Міністерством аграрної політики та продовольства України направлено лист до Зміївської державної адміністрації Харківської області від 28 квітня 2017 року і останньою погоджено його звільнення з посади директора ДП «Благодатне».

Вважає, що дії відповідача базуються на підставах звільнення (підпунктів «б» та «ї» пункту 5.3 контракту), що не відповідають вимогам чинного законодавства.

Вказував, що відповідачем вживаються заходи для дострокового розірвання з ним контракту на підставі умов, що можуть бути в подальшому визнані недійсними, вказані дії можуть утруднити виконання судового рішення, якщо позивача буде звільнено, а контракт достроково розірвано. Вважав, що в разі задоволення позову він не відновить порушених прав.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 07 листопада

2017 року у складі судді Малинникова О. Ф. заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.

Заборонено Міністерству аграрної політики та продовольства України, його посадовим особам вчиняти будь-які дії, що направлені на припинення трудових відносин, зокрема, на розірвання трудового контракту від 31 серпня 2015 року з директором ДП «Благодатне» ОСОБА_1 .

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заявлений позивачем спосіб забезпечення позову відповідає характеру спірних правовідносин, виходячи з обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходами щодо забезпечення позову і предметом позовної заяви, незабезпечення позову може в подальшому утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду м. Києва від 13 червня 2018 року апеляційну скаргу Міністерства аграрної політики та продовольства України задоволено. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 07 листопада 2017 року скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні заяви

ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що вжиті судом заходи забезпечення позову щодо заборони вчиняти Міністерству аграрної політики та продовольства України, його посадовим особам будь-які дії, що направлені на припинення трудових відносин, вказаною статтею не передбачено.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у червні 2018 року, ОСОБА_1 просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд відкрив апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Міністерству аграрної політики та продовольства України, яка подана з пропуском строків на апеляційне оскарження.

Касаційна скарга також містить посилання на те, що апеляційний суд залишив поза увагою той факт, що апеляційну скаргу Міністерства аграрної політики та продовольства України підписано особою, яка має право її підписувати від імені заявника, оскільки довіреність на представлення інтересів підписано не уповноваженою на те особою, що давало апеляційному суду підстави для закриття апеляційного провадження.

Доводи інших учасників справи

Відзив Міністерства аграрної політики та продовольства України на касаційну скаргу аргументовано тим, що суд апеляційної інстанції законно та обґрунтовано скасував ухвалу суду першої інстанції, якою було вжито такий вид забезпечення позову, яким вирішено спір по суті без його розгляду судом та без наведення мотивів і доводів щодо можливого утруднення чи неможливості виконання судового рішення.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.

Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій відповідно до частини третьої статті 406 ЦПК України розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на таке.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Статтею 124 Конституції України визначений принцип обов`язковості судових рішень, який із огляду на положення статей 14, 153 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі заяви про забезпечення позову, поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини третьої статті 151 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі заяви про забезпечення позову, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову

Положеннями статті 152 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі заяви про забезпечення позову, встановлені види забезпечення позову. Одним із видів такого забезпечення є заборона вчиняти певні дії, тощо.

Аналогічна норма передбачена статтею 150 ЦПК України.

У справах про захист трудових чи корпоративних прав не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення про звільнення позивача з роботи та зобов`язання відповідача й інших осіб не чинити перешкод позивачеві у виконанні ним своїх попередніх трудових обов`язків, оскільки таким чином фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції про задоволення заяви про забезпечення позову та приймаючи нову постанову про відмову в забезпеченні позову, апеляційний суд урахував доводи апеляційної скарги про те, що заборона Міністерству аграрної політики та продовольства України, його посадовим особам вчиняти будь-які дії, що направлені на припинення трудових відносин, зокрема на розірвання трудового контракту від 31 серпня 2015 року з директором ДП «Благодатне» ОСОБА_1 , є фактичним вирішенням спору без розгляду справи по суті, що є порушенням вимог процесуального права.

Доводи касаційної скарги наведений висновок апеляційного суду не спростували.

Посилання в касаційній скарзі на те, що Міністерством аграрної політики та продовольства України пропущено строк на апеляційне оскарження без поважних причини, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вирішення питання щодо поважності причин пропуску процесуального строку перебуває в межах дискреційних повноважень апеляційного суду.

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційну скаргу Міністерства аграрної політики та продовольства України підписано особою, яка має право її підписувати від імені заявника, спростовується матеріалами справи.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду м. Києва від 13 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

І. В. Литвиненко

І. М. Фаловська