Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 19.01.2021 року у справі №552/3611/19

Постанова

Іменем України

17 травня 2021 року

м. Київ

справа № 552/3611/19

провадження № 61-2391св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,

Коломієць Г. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 23 липня 2020 року у складі судді Турченко Т. В. та постанову Полтавського апеляційного суду від 16 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Бутенко С.

Б., Обідіної О. І., Прядкіної О. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до

ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, про зменшення розміру аліментів.

Позов обґрунтовано тим, що 05 червня 2019 року Київським районним судом м.

Полтави видано судовий наказ у справі № 552/3043/19 про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1,

у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку до повноліття дитини, починаючи з 30 травня 2019 року.

Вказував, що працює в Полтавській філії публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (далі - Полтавська філія ПАТ "Укртелеком") на посаді начальника відділу, а його заробіток за січень-травень 2019 року

з урахуванням відрахувань склав 76 616,22 грн. Враховуючи найбільший заробіток за березень 2019 року - 19 342,89 грн, визначений судовим наказом розмір аліментів (1/4 частина заробітку) має складати 4 835,72 грн, а враховуючи найменший дохід за лютий 2019 року - 13 701,10 грн, розмір аліментів має складати 3 425,27 грн.

Зазначав, що Законом України "Про Державний бюджет на 2019 рік" прожитковий мінімум для дитини віком до 6 років встановлено в розмірі:

з 01 січня по 30 червня 2019 року - 1 626,00 грн, з 01 липня по 30 листопада 2019 року - 1 699,00 грн, з 01 грудня 2019 року - 1 779,00 грн. Отже, розмір визначених судом аліментів на утримання його дочки ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, складає щонайменше два прожиткових мінімуму на місяць, а тому вважав, що справедливим буде стягнення

з нього на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дочки в розмірі одного прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, що буде достатнім для її матеріального благополуччя та розвитку, якщо так само один прожитковий мінімум на дитину відповідного віку буде витрачати ОСОБА_2, як мати дитини.

Також посилався на те, що має на утриманні непрацездатних за віком батьків, а ОСОБА_2 перераховані ним на утримання дочки аліменти витрачає не за цільовим призначенням.

На підставі викладеного, уточнивши у подальшому позовні вимоги, просив суд зменшити розмір аліментів, утримуваних з нього на підставі судового наказу, виданого 05 червня 2019 року Київським районним судом

м. Полтави у справі № 552/3043/19, з 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку до розміру одного прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно та до досягнення дитиною повноліття.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 23 липня 2020 року

у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем належними та допустимими доказами не підтверджено погіршення його майнового стану, неналежного витрачання аліментів відповідачем, або наявності інших обставин, які б свідчили про існування обґрунтованих підстав для зменшення розміру стягуваних з нього аліментів.

Додатковим рішенням Київського районного суду м. Полтави від 14 вересня 2020 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Полтавського апеляційного суду від 16 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Київського районного суду м.

Полтави від 23 липня 2020 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції виходив із того, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивачем не доведено фактунецільового витрачання аліментів відповідачем.

Зазначив, що сума визначеного судовим наказом матеріального забезпечення дитини - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, не перевищує максимально допустимого законом розміру, а одержуваний заробіток (дохід) позивача свідчить про його матеріальну спроможність якнайкраще забезпечувати дитину для задоволення її потреб та розвитку, що безсумнівно не порушуватиме право дитини на гідний рівень життя та відповідатиме принципу якнайкращого забезпечення її інтересів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у січні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Київського районного суду м. Полтави від 23 липня 2020 року, постанову Полтавського апеляційного суду від 16 грудня 2020 року та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження рішення Київського районного суду

м. Полтави від 23 липня 2020 року та постанови Полтавського апеляційного суду від 16 грудня 2020 рокуОСОБА_1 зазначає те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права

у подібних правовідносинах (зменшення розміру аліментів у разі їх нецільового витрачання - частина 2 статті 186 СК України). Також зазначає, що судами належним чином не досліджено зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Крім того, ОСОБА_1 вказує, що судом першої інстанції справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суд, а судом апеляційної інстанції справу розглянуто за його відсутності та за відсутності його представника, які завчасно повідомляли суд про необхідність відкладення розгляду справи (пункти 3, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду

від 19 січня 2021 року касаційну скаргу, подану від імені ОСОБА_1, на рішення Київського районного суду м. Полтави від 23 липня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 16 грудня 2020 року

у вищевказаній справі повернуто, оскільки касаційна скарга подана за відсутності підпису особи, від імені якої її подано (провадження № 61-813ск21).

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду

від 25 лютого 2021 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі відмовлено, касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 23 липня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 16 грудня 2020 року залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків, а саме запропоновано заявнику надати суду касаційної інстанції заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, в якій навести підстави для його поновлення та надати докази на їх підтвердження, а також сплатити судовий збір за подання касаційної скарги та надати суду докази, що підтверджують його сплату.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2021 року поновлено

ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Київського районного суду м.

Полтави від 23 липня 2020 року та постанови Полтавського апеляційного суду від 16 грудня 2020 року, відкрито касаційне провадження у справі № 552/3611/19 та витребувано її матеріали

з Київського районного суду м. Полтави, відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання додаткового рішення Київського районного суду м.

Полтави від 14 вересня 2020 року. Надіслано іншому учаснику справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів, роз'яснено право подати відзив на касаційну скаргу.

У квітні 2021 року цивільна справа № 552/3611/19 надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що судами не повно та не об'єктивно досліджено всі обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

Вказує, що ОСОБА_2 не надала суду достатніх доказів на підтвердження щомісячних витрат на дочку у розмірі сплачених ним на її користь аліментів, що вказує на нецільове витрачання цих коштів. Зазначає, що судом апеляційної інстанції справу розглянуто за його участі та його представника - ОСОБА_6, які завчасно повідомляли суд про необхідність відкладення розгляду справи з поважних причин.

Також, апеляційним судом не вирішено подане його представником ОСОБА_6 клопотання про дослідження аудіозапису показань свідка ОСОБА_7, допит свідка ОСОБА_8, обстеження житлово-побутових умов його дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Вважає, що справу в суді першої інстанції розглянуто неповноважним складом суду внаслідок порушення таємниці нарадчої кімнати в судових засіданнях 08 серпня 2019 року та 11 листопада 2019 року під час постановлення ухвал щодо розгляду клопотань про забезпечення доказів без виходу до нарадчої кімнати, а також без залучення до участі у справі органу опіки та піклування.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У квітні 2021 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувані ОСОБА_1 судові рішення

є законними і обґрунтованими, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на їх законність не впливають. Посилання касаційної скарги на те, що справа в суді першої інстанції розглянута неповноважним складом суду внаслідок порушення таємниці нарадчої кімнати

є безпідставними, оскільки ОСОБА_1 скористався своїм правом на подання заяви про відвід судді, за результатами розгляду якої ухвалою Київського районного суду м.

Полтавивід 20 грудня 2019 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Турченко Т. В. відмовлено. Доводи ОСОБА_1 про незалучення до участі у справі відповідного органу опіки та піклування також є безпідставними, оскільки СК України не передбачено обов'язкової участі органу опіки та піклування при вирішенні спору між батьками щодо розміру аліментів на дитину. Аргументи ОСОБА_1 про те, що судом апеляційної інстанції не розглянуто клопотання про дослідження аудіозапису показань свідка ОСОБА_7, допит свідка ОСОБА_8, обстеження житлово-побутових умов малолітньої дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, не відповідають дійсності, оскільки вказане клопотання було розглянуто судом у судовому засіданні 16 грудня 2020 року та у задоволенні якого було відмовлено. Доводи касаційної скарги щодо відсутності у неї повного підтвердження фінансовими документами усіх щомісячних витрат на дитину не може бути єдиним доказом, який доводить факт нецільового витрачання аліментів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає разом з матір'ю.

05 червня 2019 року Київським районним судом м. Полтави видано судовий наказ у справі № 522/3043/19 про стягнення з ОСОБА_1 на користь

ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дочки

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку до повноліття дитини, починаючи

з 30 травня 2019 року (а. с. 5, том 1).

ОСОБА_1 працює в Полтавській філії ПАТ "Укртелеком" на посаді начальника відділу, а його заробіток з урахуванням відрахувань становить: за січень 2019 року - 14 794,90 грн, за лютий 2019 року - 13 701,10 грн, за березень 2019 року - 19 342,89 грн, за квітень 2019 року - 15 068,66 грн, за травень 2019 року - 13
709,48 грн.

Із висновку служби у справах дітей виконавчого комітету Київської районної в м.

Полтаві ради від 13 лютого 2020 року з приводу доцільності використання аліментів на утримання малолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, убачається, що ОСОБА_2, як одержувач аліментів, забезпечує потреби дитини відповідно до суми коштів, сплачених на дитину платником аліментів, розмір яких становить понад два прожиткових мінімуми для дитини відповідного віку (а. с. 75, том 2).

Із листа виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради

від 19 лютого 2020 року вбачається, що службою у справах дітей встановлено обставини щодо умов проживання малолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, які є задовільними та відповідають санітарно-гігієнічним нормам, остання забезпечена продуктами харчування, ліками, одягом та взуттям згідно із сезоном, іграшками, канцелярським приладдям, а також іншими необхідними для дитини її віку речами (а. с. 70-73, том 2).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині 2 статті 389 ЦПК України.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно

у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частині 2 статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з вимогами частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частинами 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

У частині першій статті 3 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Частинами першою та другою статті 27 Конвенції встановлено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до частини 2 статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України "Про охорону дитинства").

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина 3 статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів (частина 2 статті 182 СК України).

Згідно зі статтею 179 СК України аліменти, одержані на дитину,

є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Відповідно до статті 186 СК України контроль за цільовим витрачанням аліментів здійснюється органом опіки та піклування у формі інспекційних відвідувань одержувача аліментів, порядок та періодичність здійснення яких визначаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері усиновлення та захисту прав дітей. За заявою платника аліментів (крім тих, які мають заборгованість зі сплати аліментів) інспекційні відвідування одержувача аліментів здійснюються органом опіки та піклування позапланово, але не більше одного разу на три місяці. У разі нецільового витрачання аліментів платник має право звернутися до суду

з позовом про зменшення розміру аліментів або про внесення частини аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України.

Частиною 1 статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених Частиною 1 статті 192 СК України.

Отже, суд може прийняти рішення про зменшення розміру стягуваних аліментів, якщо буде встановлено зміну (погіршення) матеріального стану платника аліментів, або те, що вони витрачаються не за цільовим призначенням у зв'язку з тим, що стягуються в недоцільно великому розмірі. Водночас, одного факту нецільового витрачання аліментів недостатньо для постановлення судом рішення про зменшення розміру аліментів, оскільки це порушувало б права дитини.

Механізм здійснення контролю за цільовим витрачанням аліментів визначений Порядком здійснення органами опіки та піклування контролю за цільовим витрачанням аліментів на дитину, затвердженим наказом Міністерства соціальної політики України від 15 листопада

2018 року № 1713 (далі - Порядок), відповідно до пунктів 8,10 якого уході проведення інспекційного відвідування здійснюється обстеження умов проживання дитини з метою визначення рівня задоволення її індивідуальних потреб. При цьому береться до уваги розмір аліментів, що сплачуються на дитину. У разі якщо розмір аліментів складає понад два прожиткових мінімуми для дитини відповідного віку (на кожну дитину), підтвердженням цільового використання аліментів на дитину можуть бути: наявність облаштованих відповідними меблями та речами місць для сну та відпочинку дитини; її розвитку та навчання; приміщень для прийняття їжі та санітарно-гігієнічних потреб; обладнання для занять спортом; музичних інструментів; відвідування дитиною навчальних курсів, гуртків та секцій; відкриття на ім'я дитини банківського рахунку; витрати на оздоровлення та лікування дитини, придбання засобів реабілітації тощо.

За змістом пункту 14 Порядку чеки, квитанції, довідки та інші документи для підтвердження цільового використання коштів одержувач аліментів може надати виключно за власним бажанням та за умови їх наявності. Також виключно за власним бажанням одержувач аліментів може надати письмове пояснення щодо цільового використання аліментів, яке долучається до висновку за результатами проведення інспекційного відвідування.

Відповідно до частини 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених частини 3 статті 12 ЦПК України.

Згідно з частиною 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини 1 та 2 статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції,

з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, встановивши всі фактичні обстави справи та дослідивши й оцінивши зібрані у справі докази, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем належними та допустимими доказами не підтверджено погіршення його майнового стану, а також того, що ОСОБА_2 витрачає аліменти на дитину не за цільовим призначенням.

При цьому, відсутність усіх фінансових документів на підтвердження щомісячних витрат не може бути єдиним і достатнім доказом, який доводить факт використання отримуваних ОСОБА_2 коштів на особисті цілі, на користь інших осіб або на будь-які інші потреби, які не пов'язані з утриманням і вихованням дочки ОСОБА_5.

Подібний за змістом висновок викладений у постанові Верховного Суду

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року у справі № 553/2334/16-ц (провадження № 61-11343св18).

Посилання заявника на те, що на його утриманні перебувають батьки, які

є непрацездатними за віком та потребують його утримання та лікування, самі по собі не є достатньою підставою для зменшення розміру аліментів без підтвердження погіршення майнового стану платника аліментів.

Доводи касаційної скарги про те, що судом апеляційної інстанції не розглянуто клопотання представника ОСОБА_6, про дослідження аудіозапису показань свідка ОСОБА_7, допит свідка ОСОБА_8, обстеження житлово-побутових умов малолітньої дочки ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, а також заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку із хворобою адвоката, є безпідставними, оскільки протокольною ухвалою Полтавського апеляційного суду від 16 грудня

2020 року вказані клопотання було розглянуто, а у їх задоволенні відмовлено, що є дискреційним правом суду, яке мотивовано (а. с. 33-34, том 3).

Аргументи касаційної скарги про те, що справа в суді першої інстанції розглянута неповноважним складом суду внаслідок порушення таємниці нарадчої кімнати, спростовуються висновками апеляційного суду, обґрунтовано викладеними у мотивувальній частині судового рішення,

з якими погоджується й суд касаційної інстанції.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи не беруться до уваги, оскільки висновків суду не спростовують, на законність судових рішень не впливають, а направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями статті 400 ЦПК України.

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 23 липня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 16 грудня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць