Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 05.03.2018 року у справі №645/4366/17

Постанова

Іменем України

18 липня 2018 року

м. Київ

справа № 645/4366/17

провадження № 61-394 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Хопти С.Ф.,

учасники справи:

заявники: ОСОБА_4, ОСОБА_5,

заінтересована особа - служба у справах дітей по Немишлянському району Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Апеляційного суду Харківської області у складі колегії суддів: Яцини В. Б., Бурлаки І. В., Карімової Л. В.,

від 05 грудня 2017 року,

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2017 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися до суду із заявою про усиновлення дитини.

В обґрунтування своїх вимог заявники зазначали, що з 06 червня 2015 року вони перебувають у шлюбі, дітей не мають, вирішили збільшити сім'ю, усиновивши дитину. Заявники познайомилися в Харківському обласному притулку для дітей з малолітнім, позбавленим батьківського піклування, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. Дитину ніхто не відвідував, не цікавився її станом, не брав участі у його вихованні та утриманні. Батьки малолітнього, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, рішенням суду позбавлені батьківських прав відносно ОСОБА_6

Посилаючись на вищевикладене та керуючись статтею 219 СК України, просили суд ухвалити рішення про усиновлення малолітньої дитини ОСОБА_6

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова у складі судді Сілантьєва Е. С. та присяжних: Грабовської Л. М., Нечитайло Н. М.

від 13 жовтня 2017 року заяву ОСОБА_4 та ОСОБА_5 задоволено. Вирішено усиновити малолітнього громадянина України ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянами України ОСОБА_4 та ОСОБА_5 із внесенням відповідних змін до актового запису про народження дитини.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції керувався частиною другою статті 219 СК України, виходив з того, що заявники здатні забезпечити гармонійні умови для життя дитини, з якою її біологічні батьки не проживають понад шість місяців без поважних причин, не проявляють щодо неї батьківської турботи та піклування, не виховують та не утримують її.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 05 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_8 задоволено частково, рішення суду першої інстанції скасовано і ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що рішення суду, на підставі якого батьки малолітнього ОСОБА_6 були позбавлені батьківських прав, скасовано, вона як мати дитини поновилася у батьківських правах з дня її позбавлення, що унеможливлює усиновлення дитини без її згоди. Крім того, матеріали справи не містять доказів неповажності причин, з яких батьки або інші родичі не цікавилися долею дитини.

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду, ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції із залишенням в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що факт не проживання батьків разом із дитиною понад шість місяців без поважних причин та відсутність батьківської турботи і піклування встановлено заочним рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 28 липня 2017 року, яке на момент ухвалення рішення судом першої інстанції у справі, яка переглядається, було чинним. Крім того, в матеріалах справи містяться достатньо доказів на підтвердження підстав, передбачених частиною другою статті 219 СК України, для усиновлення дитини.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 21 Конвенції про права дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради Української РСР 27 лютого 1991 року, при усиновленні найкращі інтереси дитини мають враховуватися в першочерговому порядку.

Аналогічне положення міститься у частині другій статті 207 СК України, відповідно до якої усиновлення дитини провадиться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя.

Судами встановлено, що ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 року, його батьками зазначені: ОСОБА_7, ОСОБА_8

Відповідно до акту органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров'я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку від 16 листопада 2016 року було виявлену дитину - ОСОБА_6, яка потребує медичного огляду у зв'язку з тим, що знаходиться в квартирі де систематично виготовляють наркотики, в квартирі антисанітарні умови, відсутні необхідні речі для догляду за дитиною та її розвитку.

На підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради

від 14 грудня 2016 року малолітній ОСОБА_6 виховується у комунальному закладі охорони здоров'я «Обласному будинку дитини № 3», як дитина, що перебуває у складних життєвих обставинах.

Відповідно до акту адміністрації комунального закладу охорони здоров'я «Обласний будинок дитини № 3» від 29 вересня 2017 року за весь час перебування дитини в будинку її ніхто не відвідував, не цікавився її станом, не брав участі у її вихованні та утриманні. Громадяни України не намагалися усиновити чи взяти під опіку дитину.

За зверненням Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціального політики Харківської міської ради, заочним рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 28 липня 2017 року батьки дитини ОСОБА_7 та ОСОБА_8 були позбавлені батьківських прав відносно дитини ОСОБА_6 з підстав пункту 2 частини першої статті 164 СК України, що ухиляються від виконання своїх батьківських обов'язків.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 18 жовтня

2017 року вказане заочне рішення було скасовано з підстав неналежного повідомлення відповідачів про розгляд справи. Наразі судовий розгляд справи триває.

Відповідно до повідомлення Служби у справах дітей по Слобідському району Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради від 20 вересня 2017 року малолітній ОСОБА_6 перебуває на обліку з усиновлення.

Відповідно до висновку цієї ж служби від 30 травня 2017 року

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 можуть бути кандидатами в усиновлювачі та усиновити дитину віком до п'яти років.

Харківська міська рада надала суду висновок від 05 жовтня 2017 року, відповідно до якого, усиновлення малолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянами України ОСОБА_4 та

ОСОБА_5 доцільне та відповідає інтересам дитини.

Заявники мають всі необхідні для виховання дитини житлові та побутові умови, достатні доходи і гарне здоров'я. Будь-які медичні протипоказання до усиновлення у них відсутні.

Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції виходив із того, що на усиновлення малолітнього ОСОБА_6 не надавали згоди його батьки, які не позбавлені відносно нього батьківських прав в установленому законом порядку. Також матеріали справи не містять доказів, що батьки дитини: ОСОБА_7 та ОСОБА_8 без поважних причин не утримували і не проживали з дитиною понад шість місяців.

Однак такий висновок апеляційного суду є передчасним.

За положеннями статті 207 СК України усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім'ю особи на правах дочки чи сина. Усиновлення дитини провадиться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя.

Так, в окремих випадках закон дозволяє проведення усиновлення без згоди батьків дитини (стаття 219 СК України). Так, усиновлення дитини провадиться без згоди батьків, якщо вони: невідомі; визнані безвісно відсутніми; визнані недієздатними; позбавлені батьківських прав щодо дитини, яка усиновлюється.

Усиновлення дитини може бути проведено без згоди повнолітніх батьків, якщо судом буде встановлено, що вони, не проживаючи з дитиною понад шість місяців без поважних причин, не проявляють щодо неї батьківської турботи та піклування, не виховують та не утримують її (частина друга статті 219 СК України).

Факт ухилення батька (матері) від виховання та утримання дітей може бути підтверджений письмовими доказами (актами, листами тощо), а також показаннями свідків. Окремого рішення суду на підтвердження цього факту не потрібно. Водночас суди повинні враховувати, що у випадках, коли батьки не беруть участі у вихованні своєї дитини з поважних причин (через хворобу, перебування в тривалому відрядженні тощо), її усиновлення без їхньої згоди є неприпустимим.

Отже, без згоди повнолітніх батьків усиновлення дитини може бути проведено, якщо судом буде встановлено, що вони, не проживаючи з дитиною понад шість місяців без поважних причин, не виявляють щодо неї батьківської турботи та піклування, не виховують та не утримують її.

Відповідно до частини першої статті 304 ЦПК України у редакції 2004 року справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими цією главою.

Статтею 60 ЦПК України у редакції 2004 року на сторін покладено обов'язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Так, апеляційний суд в силу частини першої статті 304 ЦПК України у редакції 2004 року не позбавлений можливості з'ясувати обставини справи, які підтверджують можливість усиновлення дитини заявниками без згоди батьків.

Пославшись на скасування заочного рішення про позбавлення

ОСОБА_7 та ОСОБА_8 батьківських прав, як на підставу відмови у задоволенні заяви за частиною першою статті 219 СК України, суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив змісту частини другої статті 219 СК України, не встановив наявність чи відсутність підстав, передбачених цією статтею для усиновлення дитини без згоди батьків; вказуючи на те, що матеріали справи не містять доказів відсутності поважності причин, з яких батьки не цікавилися долею дитини, належним чином не дав оцінки акту адміністрації комунального закладу охорони здоров'я «Обласний будинку дитини № 3» від 29 вересня 2017 року, відповідно до якого з 07 лютого 2017 року по 29 вересня

2017 року батьки без поважних причин не цікавилися долею дитини, не виявляли батьківської турботи та піклування, не виховували та не утримували її; не мотивував свого висновку чому не взяв цей доказ до уваги; не надав оцінку акту органу внутрішніх справ від 16 листопада

2016 року про знайдену дитину та її доставку; не перевірив можливість батьків виховувати дитину. Тобто суду апеляційної інстанції необхідно встановити поважність/неповажність причин непроживання батьків з дитиною понад шість місяців, відсутність з їхнього боку батьківської турботи та піклування.

Скасувавши рішення суду першої інстанції та ухваливши рішення про відмову у задоволенні заяви, апеляційний суд зазначених обставин не з'ясував, не сприяв повному та об'єктивному розгляду справи, не звернувши при цьому уваги на те, що усиновлення покликане служити інтересам дитини.

Оскільки апеляційним судом не встановлено тих фактичних обставин справи, від яких залежить її правильне вирішення, а також з метою перевірки викладених у касаційній скарзі доводів, судове рішення апеляційного суду не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу статті 411 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду Харківської області від 05 грудня 2017 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Б.І. Гулько

Є. В.Синельников

С.Ф. Хопта