Історія справи

Постанова

Іменем України

17 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 761/10859/17

провадження № 61-11139св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

Крата В. І.,

учасники справи:

заявник - приватне акціонерне товариство «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат»,

заінтересована особа - Sheekar CorporationGА (США),

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 15 листопада 2017 року в складі судді Піхур О. В., та постанову Апеляційного суду м. Києва від 11 січня 2018 року в складі колегії суддів: Кирилюк Г. М., Музичко С. Г., Рейнарт І. М.,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2017 року приватне акціонерне товариство «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - ПрАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат») звернулося до суду з заявою про скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 28 жовтня 2016 року у справі АС № 231у/2016.

Обґрунтовуючи клопотання, ПрАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» зазначало, що рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 28 жовтня 2016 року ухвалено стягнути з ПрАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь Sheekar Corporation GА (США) 1 119 358 доларів США заборгованості за поставлений товар, 33 240,54 доларів США пені за порушення строків оплати товару та 20 958,40 доларів США на відшкодування витрат зі сплати арбітражного збору, а всього 1 173 556,94 доларів США. У іншій частині позову відмовлено. Зазначало, що рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 28 жовтня 2016 року містить тлумачення Контракту від 07 квітня 2015 року № 1636-08, що виходить за межі арбітражної угоди, оскільки жодна із сторін з цього приводу до арбітражу не зверталася, а в арбітражному застереженні угоди про тлумачення змісту контракту немає.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 15 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Апеляційного суду м. Києва від 11 січня 2018 року, в задоволенні указаної заяви відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із відсутності підстав для скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 28 жовтня 2016 року, встановлених у частині другій статті 34 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж».

У лютому 2018 рокуПрАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи не надано належної оцінки усім доказам наявним у матеріалах справи та неправильно встановлено фактичні обставини справи.

У травні 2018 року представник Sheekar CorporationGА (США) - Задорожний А. М. подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив, що рішення суду першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини 1 статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 07 квітня 2015 року між ПрАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» та фірмою «Sheekar CorporationGА», США, укладено контракт 1636-08 на поставку товару.

Посилаючись на невиконання ПрАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» своїх зобов'язань за вказаним контрактом, Sheekar CorporationGА звернулося з позовом до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України.

Рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 28 жовтня 2016 року в справі АС № 231у/2016 за позовом Sheekar Corporation GА до ПрАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення заборгованості за поставлений товар ухвалено стягнути з ПрАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь Sheekar Corporation GА 1 119 358 доларів США заборгованості за поставлений товар, 33 240,54 доларів США пені за порушення строків оплати товару та 20 958,40 доларів США на відшкодування витрат по сплаті арбітражного збору, а всього 1 173 556,94 доларів США. У іншій частині позову відмовлено.

Відповідно до частини 4 статті 389-5 ЦПК України в редакції, що діяла на час розгляду справи в суді першої інстанції, рішення міжнародного комерційного арбітражу може бути скасовано судом лише з підстав, передбачених міжнародним договором та/або Законом України «Про міжнародний комерційний арбітраж».

Частиною другою статті 34«Про міжнародний комерційний арбітраж» передбачено, що арбітражне рішення може бути скасоване судом, зазначеним в пункті 2 статті 6, лише у разі, якщо:

1) сторона, що заявляє клопотання про скасування, подасть докази того, що: одна із сторін в арбітражній угоді, зазначеній у статті 7, була якоюсь мірою недієздатною; або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки - за законом України; або її не було належним чином повідомлено про призначення арбітра чи про арбітражний розгляд або з інших поважних причин вона не могла подати свої пояснення; або рішення винесено щодо не передбаченого арбітражною угодою спору або такого, що не підпадає під її умови, або містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди, проте, якщо постанови з питань, які охоплюються арбітражною угодою, можуть бути відокремлені від тих, що не охоплюються такою угодою, то може бути скасована тільки та частина арбітражного рішення, яка містить постанови з питань, що не охоплюються арбітражною угодою; або склад третейського суду чи арбітражна процедура не відповідали угоді сторін, якщо тільки така угода не суперечить будь-якому положенню цього Закону, від якого сторони не можуть відступати, або, за відсутності такої угоди, не відповідали цьому Закону; або 2) суд визначить, що: об'єкт спору не може бути предметом арбітражного розгляду за законодавством України; або арбітражне рішення суперечить публічному порядку України.

Вказані підстави є вичерпними і розширеному тлумаченню не підлягають.

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» сторони можуть на свій розсуд домовитись про місце арбітражу. В разі відсутності такої домовленості місце арбітражу визначається третейським судом з урахуванням обставин справи, включаючи фактор зручності для сторін.

Встановлено, що пунктом 12.2 укладеного між сторонами контракту визначено (мовою оригіналу): «Все споры, разногласия, или требования, возникающие по настоящему контракту или в связи с ним, в том числе касающиеся его исполнения, подлежат разрешению в Международном Коммерческом Арбитражном Суде при Торгово-промышленной Палате Украины, г. Киев, в соответствии с его регламентом. Арбитражный суд состоит из трех арбитров. Правом, регулирующим настоящий контракт, является право Украины. Язык арбітражного разбирательства - руський».

Відповідно до частини першої статті 10 Регламенту Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України місцем арбітражу є м. Київ, Україна.

З огляду на викладене, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку, що ні сторони, ні арбітражний суд не можуть змінити місце знаходження Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України. При цьому місце арбітражу слід відрізняти від місця слухань, щодо яких сторони можуть прямо домовитись про їх проведення поза місцем знаходження МКАС.

Оскільки підпорядкування спору Міжнародному комерційному арбітражному суду при Торгово-промисловій палаті України унеможливлює вибір будь-якого іншого місця арбітражу, арбітражне застереження, наведене у пункті 12.2 контракту, не потребувало додаткового тлумачення.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги про те, що сторони арбітражного застереження не досягли згоди щодо кількості арбітрів апеляційний суд обґрунтовано виходив з наступного.

У пункті 12.2 контракту зазначено, що арбітражний суд складається з трьох арбітрів.

Відповідно до умов арбітражного застереження та Регламенту Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України ПрАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» листом від 27 червня 2016 року зробив вибір свого арбітра Суржикової В. І., що є свідченням згоди останнього з положеннями арбітражного застереження щодо суду в складі трьох арбітрів.

При цьому судом встановлено, що заявник протягом арбітражного розгляду не подавав заперечення проти розгляду спору Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті України.

Відповідно до статті 36 Регламенту цього суду, якщо сторона не заявляє у передбачений строк або, якщо такий строк не встановлено, то без невиправданої затримки, заперечення щодо недотримання протягом арбітражного розгляду, який відбувся у МКАС, будь-якого положення Регламенту, арбітражної угоди чи застосованих норм законодавства про міжнародний комерційний арбітраж, від яких сторони можуть відступати, вважається, що вона відмовилася від свого права на заперечення.

Відповідно до вимог статті 5 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» з питань, що регулюються цим Законом, ніяке судове втручання не повинно мати місця, крім як у випадках, коли воно передбачене в цьому Законі.

Будь-яка оцінка судом першої інстанції обставин арбітражного спору, повноти та належності доказів, які були подані сторонами арбітражного розгляду тощо, означала б неправомірне судове втручання, заборонене статтею 5 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», та порушення принципу юридичної визначеності судового рішення.

Отже, відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції з висновками якого погодився апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (стаття 89 ЦПК України), з урахуванням встановлених обставин і вимог (статей 12, 81 ЦПК України), дійшов обґрунтованого висновку про те, що відсутні підстави для скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 28 жовтня 2016 року, встановлених частиною другою статті 34 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж».

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваних рішень та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій щодо їх оцінки.

Враховуючи те, що спір по суті судами першої та апеляційної інстанцій вирішено правильно і законно, а рішення не може бути скасоване з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України), колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Керуючись статтями 389, 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палатиКасаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 15 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 11 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: Н. О. Антоненко

В.І. Журавель

В. М. Коротун

В. І. Крат