Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 26.07.2018 року у справі №712/9569/17

Постанова

Іменем України

17 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 712/9569/17

провадження № 61-39752св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Коротуна В. М., Курило В. П. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «ОТП Банк»,

відповідач - ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_2,

треті особи: ОСОБА_3, служба у справах дітей Черкаської міської ради,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, на заочне рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 21 листопада 2017 року у складі судді Пересунька Я. В. та постанову апеляційного суду Черкаської області від 01 червня 2018 року у складі колегії суддів: Нерушак Л. В., Бородійчука В. Г., Василенко Л. І.,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2017 року публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» (далі -

ПАТ «ОТП Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, служба у справах дітей Черкаської міської ради, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

Позовна заява мотивована тим, що 28 травня 2008 року між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № CM-SMEF01/043/2008, згідно умов якого ОСОБА_3 отримав кредит в розмірі 80 000,00 доларів США зі сплатою річних за користування кредитом із щомісячним графіком повернення кредиту та кінцевим строком погашення до 26 травня

2023 року.

У забезпечення виконання умов кредитного договору, 28 травня 2008 року між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки

№ PM-SMEF01/043/2008, за умовами якого ОСОБА_3 передав позивачу в іпотеку трикімнатну квартиру АДРЕСА_1.

На час укладення договору іпотеки позичальник ОСОБА_3 надавав банку довідку, згідно якої у квартирі не було зареєстровано жодної особи.

19 червня 2017 року ОСОБА_3 подав до Центрального відділу ДВС міста Черкаси довідку, згідно якої у квартирі зареєстровано дружину

ОСОБА_3 - ОСОБА_1 та їх дитину ОСОБА_2

Оскільки надання ОСОБА_3 іпотечного майна в користування іншим особам без згоди іпотекодержателя суперечить умовам договору іпотеки та Закону України «Про іпотеку», а реєстрація інших осіб у квартирі ускладнює процес звернення стягнення на таке іпотечне майно, то для поновлення прав іпотекодержателя необхідно відновити становище, яке існувало до вказаного порушення.

ПАТ «ОТП Банк» просило суд позбавити ОСОБА_1, неповнолітнього ОСОБА_2 права користування квартирою АДРЕСА_1, судові витрати покласти на відповідача.

Заочним рішенням Соснівського районного суду міста Черкаси від

21 листопада 2017 року позовні вимоги задоволено.

Позбавлено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права користування квартирою

АДРЕСА_1, яке виникло в них внаслідок реєстрації 21 грудня 2011 року у цій квартирі місця проживання ОСОБА_1 та 25 грудня 2013 року - ОСОБА_2 без згоди іпотекодержателя ПАТ «ОТП Банк».

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ОТП Банк» судові витрати у розмірі 1 600,00 грн.

Вирішуючи спір та ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог банку, суд першої інстанції виходив із доведеності та обґрунтованості позовних вимог позивача, посилаючись, що судом встановлено те, що станом на час укладення договору іпотеки у квартирі, що є предметом іпотеки не було зареєстрованих осіб, а письмової згоди на реєстрацію проживання відповідача та їх малолітнього сина іпотекодержатель квартири - банк не надавав.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки іпотекодавець зареєстрував місце проживання дружини та сина в іпотечному майні без згоди іпотекодержателя майна, що порушує право банку, так як ускладнює процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки та права іпотекодержателя може бути захищено саме в обраний ним спосіб захисту прав, оскільки позбавлення права користування іпотечним майном відповідачів матиме наслідок зняття з реєстрації їх місця проживання в іпотечному майні.

Постановою апеляційного суду Черкаської області від 01 червня 2018 року апеляційні скарги ОСОБА_3, ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Заочне рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від

21 листопада 2017 року залишено без змін.

Залишаючи без задоволення апеляційні скарги ОСОБА_3, ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, зазначивши, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування відсутні.

03 липня 2018 року ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати заочне рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 21 листопада 2017 року та постанову апеляційного суду Черкаської області від 01 червня 2018 року та винести нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено без участі ОСОБА_1 та її неповнолітнього сина - ОСОБА_2

На час розгляду даної справи існує лише рішення про стягнення з

ОСОБА_3 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованості за кредитним договором. Судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, в порядку, передбаченому статтею 39 Закону України «Про іпотеку» не існує, а тому заявлені позовні вимоги ПАТ «ОТП Банк» є безпідставними.

31 серпня 2018 року ПАТ «ОТП Банк» через засоби поштового зв?язку подано до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу

ОСОБА_1 залишити без задоволення, а заочне рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 21 листопада 2017 року та постанову апеляційного суду Черкаської області від 01 червня 2018 року залишити без змін.

12 вересня 2018 року матеріали цивільної справи № 712/9569/17 надійшли до Верховного Суду.

18 вересня 2018 року згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передано судді-доповідачу.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволення з огляду на наступне.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Судом встановлено, що в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 28 травня 2008 року № CM-SMEF01/043/2008, того ж дня між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки

№ РM-SMEF01/043/2008, за умовами якого останній в іпотеку банку передав квартиру АДРЕСА_1.

Квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_3 на праві власності на підставі свідоцтва про право власності серія НОМЕР_1, виданим 02 листопада 2005 року виконавчим комітетом Черкаської міської ради на підставі рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від 27 жовтня 2005 року № 1415 та яке зареєстроване комунальним підприємством «Черкаське обласне об?єднане бюро технічної інвентаризації.

Згідно до підпункту «h» пункту 5.2 Договору іпотеки іпотекодавець зобов'язаний не прописувати (не реєструвати) право проживання будь-яких третіх осіб на території (площі) предмета іпотеки без попередньо отриманої на те письмової згоди іпотекодержателя (а. с.11).

Пунктом 5.3 Договору іпотеки встановлено, що іпотекодавець має право вчинювати будь-які юридичні дії щодо предмета іпотеки виключно на підставі окремої письмової згоди іпотекодержателя. До таких юридичних дій, зокрема, входить і передання предмета іпотеки в наступну спільну діяльність, лізинг, оренду (суборенду), користування.

Згідно із пунктом 5.1 Договору іпотеки на дату укладення договору іпотеки іпотекодавець заявляє, що права будь-яких третіх осіб щодо предмета іпотеки відсутні; за адресою місцезнаходження предмета іпотеки не проживають та не зареєстровані малолітні та/чи неповнолітні діти, а також будь-які інші особи, яких за законом повинен утримувати іпотекодавець, а також відсутні малолітні та/чи неповнолітні діти, що мають право користуватися предметом іпотеки.

Згідно довідки ДП «РЕУ» ПрАТ «Житлобуд» від 03 червня 2016 року,

21 грудня 2011 року у квартирі АДРЕСА_1 було зареєстровано дружину ОСОБА_3 - ОСОБА_1,

25 грудня 2013 року - їх сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, а 23 вересня 2015 року - самого ОСОБА_3 (а. с. 17).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що оскільки іпотекодавець зареєстрував місце проживання дружини та сина в іпотечному майні без згоди іпотекодержателя такого майна, що порушує права останнього, так як ускладнює процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки, то права іпотекодержателя може бути захищено в обраний ним спосіб. Позбавлення відповідачів права користування іпотечним майном матиме наслідком зняття з реєстрації їх місця проживання в іпотечному майні.

Однак колегія суддів Верховного суду не може погодитися з такими висновком судів першої та апеляційної інстанції з огляду на таке.

У статті 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до статі 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Аналіз вказаної статті дає підстави дійти висновку про те, що член сім?ї власника втрачає право користування цим житлом у разі його відсутності в жилому приміщенні без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Звертаючись до суду з даним позовом, як підстава позовних вимог ПАТ «ОТП Банк» вказувало на те, що надання ОСОБА_3 в користування відповідачам квартири, що є предметом іпотеки, без згоди іпотекодержателя не відповідає вимогам частини третьої статті 9 Закону України «Про іпотеку», суперечить умовам іпотечного договору та є протиправним, а тому банк просив позбавити ОСОБА_1 та неповнолітнього ОСОБА_2 права користування квартирою АДРЕСА_1.

Гарантії захисту порушених прав іпотекодержателя врегульовано статями 38, 39 Закону України «Про іпотеку». Проте з цих підстав ПАТ «ОТП Банк» до суду не зверталося.

За таких обставин слід дійти висновку про те, що ПАТ «ОТП Банк» обрано неналежний спосіб захисту своїх порушених прав, шляхом звернення до суду з позовом до відповідачів про позбавлення їх права користування спірною квартирою.

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на те, що у справі допущено неправильне застосування норм матеріального права, оскаржені судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до приписів статті 141 ЦПК України Верховний Суд вирішує питання про розподіл судових витрат.

Суд касаційної інстанції відповідно до положень статті 141 ЦПК України вирішує питання про розподіл судових витрат за розгляд Верховним Судом касаційної скарги. Враховуючи те, що ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, звільнена від сплати судового збору за подання касаційної скарги на підставі пункту 5 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», такі кошти відповідно до положень статті 141 ЦПК України підлягають стягнення з ПАТ «ОТП Банк» в розмірі 6 400,00 грн (3 200,00 грн х 200 %).

Керуючись статтями 141, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, задовольнити.

Заочне рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від

21 листопада 2017 року та постанову апеляційного суду Черкаської області від 01 червня 2018 року скасувати.

Відмовити у задоволенні позову публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, служба у справах дітей Черкаської міської ради, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» на користь держави судовий збір в розмірі 6 400,00 грн.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасовані заочне рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 21 листопада

2017 року та постанову апеляційного суду Черкаської області від 01 червня 2018 рокувтрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: Н. О. Антоненко В. І. Журавель В. М. Коротун В. П. Курило