Історія справи

Постанова КЦС ВП від 16.11.2022 року у справі №676/1671/20

Постанова

Іменем України

16 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 676/1671/20

провадження № 61-2139св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: виконавчий комітет Кам`янець-Подільської міської ради Хмельницької області, ОСОБА_2 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області, у складі судді Швець О. Д.,

від 21 липня 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду, у складі колегії суддів: Ярмолюка О. І., Купельського А. В., Янчук Т. О.,

від 28 грудня 2021 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до виконавчого комітету Кам`янець-Подільської міської ради Хмельницької області, ОСОБА_2 про визнання незаконними та скасування рішень і свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що вона є власником

1/4 частки домоволодіння по АДРЕСА_1 , за яким закріплено земельну ділянку, площею

1 591 кв. м.

Згідно договору дарування від 05 травня 1998 року ОСОБА_2 набула право власності на 1/20 частку вказаного домоволодіння, а згідно рішення виконавчого комітету Кам`янець-Подільської міської ради від 11 червня 1998 року № 892 за нею оформлено право власності на літню кухню за цією ж адресою як на окремий об`єкт нерухомого майна.

Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 04 жовтня 2004 року у справі № 2-3676/04 визнано право власності ОСОБА_2 на самочинне будівництво, внаслідок якого літня кухня була незаконно реконструйована під житловий будинок.

На підставі цього рішення суду виконавчий комітет Кам`янець-Подільської міської ради прийняв низку рішень, а саме: 25 листопада 2004 року рішення № 2426 про оформлення права власності ОСОБА_2 на 1/20 частку домоволодіння по АДРЕСА_1 ;

23 листопада 2006 року рішення № 2314 про присвоєння поштової адреси самочинно збудованому житловому будинку:

АДРЕСА_2 ; 14 червня 2012 року рішення № 1111 про оформлення права власності на самочинно збудований житловий будинок по АДРЕСА_2 .

При цьому за рішенням виконавчого комітету Кам`янець-Подільської міської ради від 14 червня 2012 року № 1111 ОСОБА_2 отримала свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 03 липня

2012 року, на підставі якого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано її право власності на спірний будинок.

Позивач вважала, що внаслідок прийняття виконавчим комітетом Кам`янець-Подільської міської ради оскаржуваних рішень було незаконно припинено право спільної часткової власності на домоволодіння, що розташоване на спільній земельній ділянці, а самочинне будівництво виділено в окремий об`єкт нерухомого майна.

На розгляді в суді перебуває цивільна справа № 676/4834/16 про встановлення порядку користування земельною ділянкою по

АДРЕСА_1 , що залежить від розміру часток співвласників будинку.

ОСОБА_1 стверджувала, що оспорювані рішення виконавчого комітету Кам`янець-Подільської міської ради спрямовані на порушення її права, оскільки самочинне будівництво здійснено на земельній ділянці, яка була закріплена за будинком, та своїм наслідком матимуть зменшення її частки земельної ділянки.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просила суд визнати незаконними та скасувати:

1) рішення виконавчого комітету Кам`янець-Подільської міської ради

від 25 листопада 2004 року № 2426 про оформлення права власності ОСОБА_2 на 1/20 частки домоволодіння по

АДРЕСА_1 ;

2) рішення виконавчого комітету Кам`янець-Подільської міської ради

від 23 листопада 2006 року № 2314 про присвоєння житловому будинку ОСОБА_8 поштової адреси: АДРЕСА_2 ;

3) рішення виконавчого комітету Кам`янець-Подільської міської ради

від 14 червня 2012 року № 1111 про оформлення права власності ОСОБА_2 на житловий будинок «Б-ІІ» по

АДРЕСА_2 , після проведеної реконструкції;

4) свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1

від 03 липня 2012 року, видане ОСОБА_2 на житловий будинок «Б-ІІ» по АДРЕСА_2 .

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 21 липня 2021 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 28 грудня 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що фактично між сторонами існує спір про порядок користування закріпленою за домоволодінням земельною ділянкою, натомість ОСОБА_1 не довела належними та допустимими доказами порушення своїх прав у спірних правовідносинах, а також обрала неефективний спосіб захисту прав, які вважає порушеними.

Крім тому, суд першої інстанції звернув увагу, що позивачка не позбавлена можливості вирішити спір про порядок користування земельною ділянкою з урахуванням того, що ОСОБА_2 не ставить питання про перерахунок часток в домоволодінні по АДРЕСА_1 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

В касаційній скарзі на рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 21 липня 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 28 грудня 2021 року ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

03 лютого 2022 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 21 липня 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 28 грудня 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду від 11 квітня 2022 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

У травні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 03 листопада 2022 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження ОСОБА_1 зазначає застосування судами норм права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 грудня 2021 року у справі № 11-164сап21, від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/19, у постановах Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі

№ 676/5881/17, від 04 квітня 2019 року у справі № 750/4445/17,

від 06 березня 2019 року у справі № 361/4685/17, від 20 травня 2021 року у справі № 361/953/16-ц, у постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року у справі № 6-1500цс15 (пункт 1 частини другої статті 389

ЦПК України).

Вказує, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про припинення права спільної часткової власності та належним чином не обґрунтував свої висновки.

Наголошує, що самочинно збудований ОСОБА_2 будинок, на час розгляду справи, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно має два правових режими, а саме як частка у праві спільної часткової власності в домоволодінні по АДРЕСА_1 та як окремий об`єкт нерухомого майна по АДРЕСА_2 .

Звертає увагу, що у разі вчинення самочинного будівництва забудовник не набуває права власності на такий об`єкт.

Вважає, що наявність у ОСОБА_2 права власності на окремий об`єкт нерухомого майна, який розташований на земельній ділянці, що не належить до даного об`єкта, унеможливлює поділ земельної ділянки, оскільки наявність права власності на самочинно збудований житловий будинок та окрема поштова адреса є підставами для вилучення частини земельної ділянки, що була законно закріплена за домоволодіння по

АДРЕСА_1 .

Стверджує, що у разі наявності нескасованого права власності на самочинне будівництво вона, як власник 1/4 частини будинку, позбавлена можливості отримати належну їй частину земельної ділянки.

Вважає, що визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно є дієвим способом захисту прав щодо такого майна та відповідає положенням статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У травні 2022 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на обґрунтованість та законність оскаржуваних судових рішень, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

Зазначає, що нею на земельній ділянці, якою вона користується, була проведена реконструкція літньої кухні. На час будівництва співвласники будинку АДРЕСА_1 жодних зауважень не мали, в їх нотаріально посвідчених заявах вказано, що побудований ОСОБА_2 будинок, через реконструкцію літньої кухні, не порушує їхні законні права та інтереси.

Звертає увагу, що будинок введений в експлуатацію та в подальшому на нього оформлене право власності.

Вважає, що вправі сумлінно розраховувати на використання належного їй майна, що виключає неправомірне втручання в її право власності.

Наголошує на тому, що позивач не довела порушення своїх прав, а питання щодо встановлення права користування земельною ділянкою розглядається Кам`янець-Подільським міськрайонним судом в межах іншого позову. При цьому зауважує, що позивач вже користується земельною ділянкою, площею 448 кв. м, що перевищує розмір пропорційний її частці в житловому будинку. При цьому така земельна ділянка огороджена парканом, який самовільно встановила ОСОБА_1 .

Стверджує, що оформлення нею права власності на об`єкт житлової нерухомості жодним чином не вплинуло на обсяг користування ОСОБА_1 земельною ділянкою і в разі скасування такого речового права не змінить площу користування землею для

ОСОБА_1 .

У вересні 2022 року ОСОБА_1 подала відповідь на відзив на касаційну скаргу, в якому наполягає на задоволенні касаційної скарги.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

18 жовтня 1985 року ОСОБА_9 подарувала ОСОБА_10 37/100 часток житлового будинку з надвірними будівлями по

АДРЕСА_3 . До ОСОБА_9 ця частина домоволодіння належала ОСОБА_11 .

На той час інші 63/100 частки житлового будинку належали

ОСОБА_12 , ОСОБА_13 і ОСОБА_14 , правонаступниками яких є ОСОБА_3 , ОСОБА_15 , ОСОБА_5 , ОСОБА_16 ,

ОСОБА_7 .

Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_10 належну йому частину домоволодіння успадкували ОСОБА_1 (3/5 частки спадщини), ОСОБА_17 і ОСОБА_9 (по 1/5 частки спадщини кожний).

Рішенням Кам`янець-Подільського міського суду Хмельницької області

від 28 січня 1998 року у справі № 2-114/98 поділено спадкове майно ОСОБА_10 у натурі. Виділено: ОСОБА_1 - кімнату «1-1», площею 16,7 кв. м, прибудову «а-1», площею 23,119 кв. м, (в прибудові є кухня, площею 9,0 кв. м, коридор, площею 3,1 кв. м, кімната, площею

7,0 кв. м), веранду «а» розміром 2,63 м ? 2,55 м, хлів «Д», які становлять

1/4 частки домоволодіння; ОСОБА_17 - кімнату «1-3», площею 11,5 кв. м, веранду «а-2» розміром 2,50 м ? 1,60 м, які становлять

7/100 частки домоволодіння; ОСОБА_9 - прибудову «а-3» розміром 5,89 м ? 3,89 м (складається з кімнати «1-5», площею 10,5 кв. м), яка становить 1/20 частки домоволодіння.

За договором дарування від 05 травня 1998 року, посвідченим приватним нотаріусом Кам`янець-Подільського міського нотаріального округу Хмельницької області Шевчик Н. М. (реєстраційний номер 449), ОСОБА_9 подарувала ОСОБА_2 1/20 частку житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 .

У свою чергу, ОСОБА_17 відчужив свої 7/100 частки домоволодіння ОСОБА_4 .

На підставі акта розподілу земельної ділянки між співвласниками домоволодіння по АДРЕСА_4 ) проведено розподіл земельної ділянки, загальною площею 1 395 кв. м, згідно фактичного користування між співвласниками домоволодіння

ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 .

Відповідно до викопіювання із схематичного плану кварталу № 147

від 22 червня 1979 року користувачами земельної ділянки по

АДРЕСА_3 ), були ОСОБА_3 - 15,3%, ОСОБА_9 - 37%, ОСОБА_13 - 13,7%, ОСОБА_14 - 34%.

Частина земельної ділянки, якою користувалися спочатку ОСОБА_11 , а в подальшому ОСОБА_9 , перейшла до ОСОБА_10 . Після смерті ОСОБА_10 ця ділянка не була поділена між його спадкоємцями.

Рішенням виконавчого комітету Кам`янець-Подільської міської ради

від 02 листопада 1995 року № 1203 затверджено матеріали інвентаризації земель забудованих кварталів у м. Кам`янець-Подільському, в тому числі кварталу № НОМЕР_2 , із яких слідує, що за домоволодінням по АДРЕСА_1 , рахується земельна ділянка площею 1 591 кв. м.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Кам`янець-Подільської міської ради від 11 червня 1998 року № 892 ОСОБА_2 на праві власності належала літня кухня у домоволодінні по АДРЕСА_1 , як окремий об`єкт нерухомого майна.

У 2000 році ОСОБА_2 здійснила самочинну реконструкцію та добудову цієї літньої кухні.

Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 04 жовтня 2004 року у справі № 2-3676/04 визнано за ОСОБА_2 право власності на побудований житловий будинок під літерою «Б», до складу якого входять переобладнана літня кухня під

літерою «В» і прибудова під літерою «б» - загальною площею 68,4 кв. м, у тому числі житлова площа - 18,2 кв. м, в якому знаходяться на першому поверсі вітальня, площею 15,2 кв. м, кухня, площею 10,90 кв. м, веранда, площею 10,40 кв. м, санвузол, площею 7,8 кв. м, коридор, площею 2,10 кв. м, кладова, площею 1,40 кв. м, на другому поверсі знаходяться житлові кімнати, площею 9,00 кв. м і 9,20 кв. м, коридор, площею 6,40 кв. м, а також на сарай під літерою «Е» розміром 4,74 ? 3,27 м та баню під літерою «Ж» розміром 2,09 ? 2,70 м, що складає 1/20 частину домоволодіння по

АДРЕСА_1 .

Рішенням виконавчого комітету Кам`янець-Подільської міської ради

від 25 листопада 2004 року № 2426 оформлено право власності

ОСОБА_2 на 1/20 частку домоволодіння по

АДРЕСА_1 , зокрема на житловий будинок «А», загальною площею 165,9 кв. м, і житловий будинок «Б», загальною площею 68,4 кв. м.

На підставі цього рішення 11 грудня 2004 року виконавчий комітет Кам`янець-Подільської міської ради видав ОСОБА_2 свідоцтво про право власності на нерухоме майно - на 1/20 частку домоволодіння по

АДРЕСА_1 .

Рішенням виконавчого комітету Кам`янець-Подільської міської ради

від 23 листопада 2006 року № 2314 житловому будинку «Б» по

АДРЕСА_1 надано поштову адресу - АДРЕСА_2 .

Рішенням виконавчого комітету Кам`янець-Подільської міської ради

від 14 червня 2012 року № 1111 оформлено право власності

ОСОБА_2 на житловий будинок «Б-ІІ» по

АДРЕСА_2 , загальною площею 131,7 кв. м, у тому числі житловою площею 52,2 кв. м, після проведеної реконструкції.

На підставі цього рішення 03 липня 2012 року виконавчий комітет Кам`янець-Подільської міської ради видав ОСОБА_2 свідоцтво про право власності на нерухоме майно - житловий будинок по

АДРЕСА_2 .

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 19 листопада 2019 року за апеляційною скаргою ОСОБА_1 рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 04 жовтня

2004 року у справі № 2-3676/04 скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання права власності на самочинне будівництво відмовлено.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 2 частини другої статті 16 ЦК України).

Згідно із статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до частини першої статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності (частина четверта статті 357 ЦК України).

За змістом статті 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Статтею 377 ЦК України та статтею 120 ЗК України визначені засади переходу права на земельну ділянку у разі набуття права власності, господарського відання, оперативного управління на об`єкт нерухомого майна.

Відповідно до статті 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29цього Кодексу.

За правилами статей 12 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У розглядуваній справі позивач посилалась на те, що ОСОБА_2 здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, закріпленій за будинком по АДРЕСА_1 , який знаходиться у спільній частковій власності, тоді як порядок користування цією земельною ділянкою між співвласниками не визначено.

При цьому позивач вважала, що оспорюванні рішення виконавчого комітету Кам`янець-Подільської міської ради та свідоцтво про право власності на нерухоме майно, на підставі якого за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на самочинне будівництво, порушують її права і своїм наслідком матимуть зменшення належної їй частки земельної ділянки.

Разом з тим, оскільки між співвласниками будинку не встановлено порядку користування земельною ділянкою та відповідний спір вирішується у справі № 676/4834/16, суди попередніх інстанцій зробили обґрунтовані висновки, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами порушення її прав.

Колегія суддів погоджується з такими висновками, оскільки на підтвердження того, що право позивача як власника чи користувача земельної ділянки порушене необхідно встановити розміри земельної ділянки, яка перебуває у власності/користуванні ОСОБА_1 , де проходить її межа та чи порушена межа такої земельної ділянки, внаслідок здійснення самочинного будівництва ОСОБА_2 .

Посилання ОСОБА_1 на те, що вона як власник 1/4 частини будинку, за наявності нескасованого права власності ОСОБА_2 на самочинне будівництво, позбавляється можливості отримати належну їй частину земельної ділянки, закріпленої за будинком, є необґрунтованими.

Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 02 травня 2018 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 30 червня 2020 року та постановою Верховного Суду від 10 листопада 2021 року, у справі № 676/5881/17 позов ОСОБА_1 задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення № 53/21 від 15 листопада 2016 року Кам`янець-Подільської міської ради «Про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , та передачу її у власність ОСОБА_2 ».

Таким чином, у справі № 676/5881/17 було скасовано рішення міської ради, яким виділено ОСОБА_2 частину земельної ділянки закріпленої за будинком по АДРЕСА_1 .

Водночас наявність у ОСОБА_2 зареєстрованого права власності на самочинне будівництво, що здійснено на земельній ділянці, закріпленої за будинком по АДРЕСА_1 , не породжує права власності чи користування цією земельною ділянкою у більшому розмірі, чим вона набула як співвласник будинку по АДРЕСА_1 .

Здійснення самочинного будівництва не належить до юридичних фактів, на підставі яких виникає право власності або користуванняземельною ділянкою.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13 вказала, що реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного.

Колегія суддів також враховує, що здійснене ОСОБА_2 самочинне будівництво, відповідно до частини четвертої статті 357 ЦПК України, не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності.

Крім того, суди попередніх інстанцій обґрунтовано звернули увагу на обрання ОСОБА_1 неефективного способу захисту порушеного права.

Під способами захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відновлення становища, яке існувало до порушення, що передбачено пунктом 4

частини другої статті 16 ЦК України.

Згідно з частиною другою, пунктом б) частини третьої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Статтею 212 ЗК України передбачено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391

ЦК України).

Згідно з частинами четвертою та сьомою статті 376 ЦК України, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

У разі істотного відхилення від проєкту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Визнання незаконними та скасування оспорюваних рішень виконавчого комітету Кам`янець-Подільської міської ради та свідоцтва про право власності на нерухоме майно самостійного значення не мають для позивача, оскільки не призводять до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, що закріплена за будинком по АДРЕСА_1 .

Зазначені вимоги не можуть призвести до відновлення та/або захисту прав щодо усунення перешкод у користуванні вказаною земельною ділянкою, тому не є ефективними способами захисту прав ОСОБА_1

ОСОБА_1 , у разі доведення порушення своїх права, не позбавлена можливості захищати їх у спосіб, який відповідатиме положенням

статей 376 391 ЦК України і статей 152 212 ЗК України, зокрема вимагати усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, шляхом знесення самочинного будівництва розташованого на виділеній їй у користування земельній ділянці, звільнення земельної ділянки, яка перебуває у її користуванні та приведення такої ділянки у попередній стан.

Зважаючи на викладене, висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам, що викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду

від 16 грудня 2021 року у справі № 11-164сап21, від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/19, у постановах Верховного Суду від 10 листопада

2021 року у справі № 676/5881/17, від 04 квітня 2019 року у справі

№ 750/4445/17, від 06 березня 2019 року у справі № 361/4685/17,

від 20 травня 2021 року у справі № 361/953/16-ц, у постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року у справі № 6-1500цс15, на які заявник посилався в касаційній скарзі.

Доводи касаційної скарги фактично зводяться до помилкового тлумачення заявником норм матеріального права та переважно спрямовані на переоцінку доказів Верховним Судом, що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 400 ЦПК України.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Оскаржені судові рішення є достатньо вмотивованими та місять висновки судів щодо питань, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Верховний Суд, переглянувши рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а також в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411

ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Керуючись статтями 400 402 409 410 415 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 21 липня 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду

від 28 грудня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В. Шипович