Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 17.06.2018 року у справі №322/790/16

Постанова

Іменем України

18 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 322/790/16-ц

провадження № 61-21555св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",

відповідач - ОСОБА_1,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Запорізької області від 26 січня 2017 року у складі колегії суддів: Кочеткової І. В., Маловічко С. В., Подліянової Г. С. у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2016 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк"), правонаступником якого є акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі -АТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення 17 318,24 грн заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначало, що ОСОБА_1 звернулася до ПАТ КБ "ПриватБанк" з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала Заяву № б/н від 27 квітня 2007 року, згідно з якою отримала кредит у розмірі 8
000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг" та "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайті, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг. Позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.

Відповідач зобов'язання з повернення кредиту та сплати відсотків належним чином не виконувала, у зв'язку з чим виникла заборгованість станом на 12 травня 2016 року у розмірі 17 318,24 грн, яка складається з наступного: 7 901,58 грн - заборгованість за кредитом; 2 477,81 грн - заборгованість по процентах за користування кредитом; 4 912,59 грн - пеня; 850 грн -штраф, а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн (фіксована частина); 800,87 грн (процентна складова).

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 04 жовтня 2016 року у задоволенні позову ПАТ "КБ "ПриватБанк" відмовлено.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність позивачем позовних вимог. Додані до позовної заяви Умови та Правила надання банківських послуг не підписані відповідачем і не могли бути надані йому для ознайомлення у 2007 році, оскільки в них наявне посилання на банківську ліцензію № 22 від 29 липня 2009 року. Крім того, укладена між сторонами угода згідно виписки про рух коштів по рахунку має номер SAMDN40000013411089, але позивач не надав суду зазначеної угоди і не зазначив про її реквізити у позовній заяві.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 26 січня 2017 року рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 04 жовтня 2016 року скасовано, ухвалене нове рішення про часткове задоволення позову.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 27 квітня 2007 року у загальному розмірі 16 310,94 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту - 7 901,58 грн, заборгованість за відсотками - 2 477,81 грн, пеня - 4 912,59 грн, штраф (фіксована частина)- 500 грн, штраф (процентна складова) - 518,96 грн.

У задоволенні решти позовних вимог ПАТ "КБ "ПриватБанк" відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позов частково, апеляційний суд виходив із відсутності підстав для звільнення позичальника від сплати кредиту, відсотків та неустойки у випадку зняття коштів з картрахунку третіми особами, якщо дії позичальника сприяли цьому.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У лютому 2017 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення апеляційного суду Запорізької області від 26 січня 2017 року та залишити в силі рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 04 жовтня 2016 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував, що вона не надавала згоди на встановлення їй кредитного ліміту у розмірі 8 000 грн, а також не надавала згоди на проведення операцій по її картці іншим особам, а відтак кошти були зняті з карти внаслідок шахрайський дій третіх осіб.

Відзив/заперечення на касаційну скаргу на надходили

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 322/790/16-ц із суду першої інстанції.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 вересня 2017 року вказану справу призначено до судового розгляду.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Указана справа передана до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 07 червня 2018 року зупинено виконання рішення апеляційного суду Запорізької області від 26 січня 2017 року до закінчення касаційного провадження.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно із заявою ОСОБА_1 від 27 квітня 2007 року, між нею та ПАТ КБ "ПриватБанк" укладено договір, який складається із двох частин: кредитно-заставної на строк із 27 квітня 2007 року по 27 квітня 2008 року та договору про надання банківських послуг, предметом якого є надання відповідачу кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на кредитну картку "Універсальна. 30 днів пільгового періоду".

Відповідно до умов зазначеного договору банк надає позичальнику строковий кредит у сумі 665,50 грн на строк 12 місяців з 27 квітня 2007 року по 27 квітня 2008 рік включно з умовами сплати за користування кредитом відсотків у розмірі 1,0% на місяць на суму залишку заборгованості по кредиту, щомісячної винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 7,32 грн та одноразової винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 60,5 грн в обмін на зобов'язання позичальника з повернення кредиту, сплати відсотків, винагороди, комісії в зазначені в Заяві та Умовах надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка") (СТАНДАРТ) строки.

Одночасно згідно із цією ж заявою відповідача від 27 квітня 2007 року нею було отримано кредитну картку "Універсальна - 30 днів пільгового періоду", для чого було відкрито картрахунок № НОМЕР_1 із встановленням кредитного ліміту у сумі 8
000 грн та базовою процентною ставкою за кредитом в розмірі 3% на місяць на залишок заборгованості. У заяві зазначено, що відповідач висловлює згоду з тим, що заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг.

ПАТ КБ "ПриватБанк" свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу суму у розмірі, встановленому договором.

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним договором станом на 12 травня 2016 року становить 17 318,24 грн, яка складається з наступного: 7 901,58 грн - заборгованість за кредитом; 2 477,81
грн - заборгованість по процентах за користування кредитом; 4 912,59 грн - пеня; 850 грн -штраф, а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн (фіксована частина); 800,87 грн (процентна складова).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосування норм права

У частині 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржене судове рішення не відповідає.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом частиною 1 статті 633 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Суди встановили, що банк надав ОСОБА_1 кошти у сумі, передбачені договором, однак станом на 12 травня 2016 року у неї виникла заборгованість за указаним договором у сумі 17 318,24 грн, яка складається з наступного: 7 901,58 грн - заборгованість за кредитом; 2 477,81 грн - заборгованість по процентах за користування кредитом; 4 912,59 грн - пеня; 850 грн -штраф, а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн (фіксована частина); 800,87 грн (процентна складова).

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_1 вказувала, що кошти у сумі 7 777 грн зняті з її картрахунку внаслідок шахрайських дій осіб, які полягали в тому, що невстановлена особа зателефонувала на її мобільний телефон та, відрекомендувавшись працівником ПАТ КБ "ПриватБанк", отримала від неї інформацію про реквізити її кредитної картки у ПАТ КБ "ПриватБанк", на підставі чого вона звернулась із заявою до органів внутрішніх справ та на телефон гарячої лінії банку одразу після такого зняття.

Заява ОСОБА_1 щодо зняття коштів з її рахунку внаслідок шахрайських дій прийнята до Новомиколаївського райвідділу 07 липня 2015 року, зареєстрована в ЄРДР 08 липня 2015 року.

16 серпня 2016 року слідчим відділом Новомиколаївського відділу поліції повідомлено Халявці І. М., що досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, будь-якого кінцевого рішення не прийнято, особи, що вчинили злочин, не встановлені.

09 липня 2015 року ОСОБА_1 письмово повідомила банк про зняття коштів 06 липня 2015 року у сумі 7 777 грн, просила банк не нараховувати проценти на ці кошти та не здійснювати списання за рахунок коштів зарплати.

Банком було заблоковано операції по картці, але, враховуючи, що кошти були зняті з картрахунку позичальника, на цю суму банк продовжував нараховувати відсотки за користування цими коштами, а також пеню і штрафи за порушення умов договору щодо сплати кредиту та відсотків.

Вказані ОСОБА_1 обставини не спростовані банком.

У частині 4 статті 10 ЦПК України 2004 року закріплений обов'язок суду сприяти всебічному і повному з'ясуванню обставин справи.

Частиною 1 статті 212 ЦПК України 2004 року передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно абзацу 1 частини 1 статті 60 ЦПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржених рішень) кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Апеляційний суд, усупереч покладеному на нього обов'язку, не встановив факт проведеної перевірки службою безпеки банку за наслідками звернення ОСОБА_1 за фактом шахрайських дій, а також записів телефонних розмов на гарячій лінії банку безпосередньо після вчинення сумнівних операцій та виявлення зникнення коштів з рахунку та не спростував заперечень відповідача.

З огляду на викладене оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції ухвалено без встановлення фактичних обставин справи щодо заявлених вимог, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до частини 3 статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

У зв'язку з тим, що апеляційний суд не встановив фактичних обставин, що мають значення для правильного справи, оскаржуване рішення апеляційного суду не може вважатися законним та обґрунтованим та відповідно до наведених норм ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Запорізької області від 26 січня 2017 року скасувати.

Справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. І. Крат Судді: Н. О. Антоненко В. І. Журавель Є. В. Краснощоков М.

М. Русинчук