Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 10.12.2019 року у справі №755/10474/17

Постанова

Іменем України

30 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 755/10474/17

провадження № 61-21619св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Київська міська рада,

третя особа - Десята київська державна нотаріальна контора,

особа, що подала апеляційну скаргу- ОСОБА_2

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Мережко М. В., Верланова С. М., Савченка С. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Київської міської ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Позовні вимоги мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його рідний брат ОСОБА_3, після смерті якого відкрилась спадщина на все належне йому майно, у тому числі на квартиру

АДРЕСА_1, що належала померлому на праві спільної власності на підставі свідоцтва про право власності на житло від 27 серпня

2003 року.

Постановою нотаріуса Десятої київської державної нотаріальної контори

від 26 червня 2017 року йому відмовлено у видачі свідоцтва про право

на спадщину за законом у зв'язку з пропуском шестимісячний строку для прийняття спадщини після померлого ОСОБА_3.

Посилаючись на те, що на спадкове майно ніхто не претендує, він

є спадкодавцем другої черги, пропустив строк на подання заяви про прийняття спадщини внаслідок юридичної необізнаності та сильного психологічного стресу після смерті брата, просив визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті брата, ОСОБА_3.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 25 вересня 2017 року

у складі судді Гончарука В. П. позов задоволено. Визначено ОСОБА_1 додатковий строк терміном у два місяці для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Вирішуючи питання про визначення ОСОБА_1 додаткового строку, суд першої інстанції визнав поважними наведені позивачем причини пропуску строку для прийняття спадщини. Суд виходив з того, що пропущений позивачем строк є незначним (всього дев'ять днів).

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_2, скасовано рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 25 вересня 2017 року, ухвалено нову постанову

про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що позов пред'явлено

до неналежного відповідача, а Київська міська рада передчасно визначена відповідачем за цим позовом, оскільки спадщина ще не визнана відумерлою.

Апеляційний суд також дійшов висновку, що судом першої інстанції

не встановлено коло спадкоємців після смерті ОСОБА_3, зокрема ураховуючи те, що спадкодавець мав дітей, а позивач, як рідний брат спадкодавця, не міг про це не знати.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у грудні 2019 року, ОСОБА_1, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права й неправильне застосування норм матеріального права, просить постанову Київського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року скасувати й залишити в силі рішення Дніпровського районного суду м. Києва

від 25 вересня 2017 року.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу вказує, що апеляційний суд, відмовляючи

у задоволенні позовних вимог з підстав подання позову до неналежного відповідача, не врахував, що ОСОБА_2 не зверталась із заявою про прийняття спадщини, тому вважається такою, що не прийняла спадщину, отже

не є спадкоємцем та не може бути відповідачем у справі.

Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

Відзивів на касаційну скаргу ОСОБА_1 до Верховного Суду

не надходило.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 10 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано справу з Дніпровського районного суду м. Києва.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер рідний брат позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на все належне йому майно.

ОСОБА_1 є спадкоємцем другої черги за законом відповідно до статті 1262 ЦК України як рідний брат померлого.

Постановою нотаріуса Десятої київської державної нотаріальної контори

від 26 червня 2017 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв'язку з пропуском шестимісячного строку для прийняття спадщини після померлого ОСОБА_3.

Апеляційний суд встановив, що у спадкодавця ОСОБА_3 є донька ОСОБА_2, яка звернулась із апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції. Апеляційну скаргу обґрунтовувала тим, що 27 лютого 2019 року вона подала позов про визначення додаткового строку для прийняття спадщини

і під час розгляду судом справи за її позовом вона дізналась про існування рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 25 вересня 2017 року.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини 3 статті 3 Цивільного процесуального кодексу України в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги (далі -

ЦПК України), провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", частиною другою розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" якого встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких

не закінчено до набрання чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Оскільки касаційну скаргу подано до суду у грудні 2019 року, її розгляд Верховний Суд здійснює за правилами ЦПК України у редакції, що діяла

до 08 лютого 2020 року.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права

чи порушення норм процесуального права.

Частинами 1 , 2 статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції

в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Так, особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини 3 статті 1272 ЦК України.

При розгляді таких справ слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи щодо спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва

про право на спадщину.

У другому та третьому абзацах пункту 24 Постанови Пленум Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах

про спадкування" роз'яснено, що суди відкривають провадження в такій справі

у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (частина 2 статті 1272 ЦК України), а також за відсутності інших спадкоємців,

які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори

про прийняття спадщини.

Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. Та лише при відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Статтею 175 ЦПК України встановлено, що, викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв'язок зі спірними матеріальними правовідносинами, та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому залучається до участі у цивільній справі для відповіді за пред'явленими вимогами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов'язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову у позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов'язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки

в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

У постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц Велика Палата Верховного Суду зробила правовий висновок про те, що пред'явлення позову

до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється

в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо неналежного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Тобто, пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Установивши, що у спадкодавця ОСОБА_3 є донька ОСОБА_2

і позивач ОСОБА_1 був обізнаний про її існування, заявлені позивачем вимоги безпосередньо стосуються прав та обов'язків ОСОБА_2,

проте, звертаючись із позовом позивач вказав про відсутність інших спадкоємців та визначив відповідачем Київську міську раду, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що позов подано до неналежного відповідача, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Висновок апеляційного суду є законним і обґрунтованим, підстав

для скасування прийнятого апеляційним судом рішення з мотивів, викладених

у касаційній скарзі, немає.

Доводи, наведені у касаційній скарзі, зводяться до незгоди з висновками апеляційного суду щодо тлумачення норм матеріального і процесуального права, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки апеляційного суду. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК Українисуд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки такі судові рішення

є законними та обґрунтованими, прийняті з дотриманням вимог процесуального та матеріального закону, а доводи касаційної скарги висновків судів

не спростовують.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної

чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

З огляду на те, що судом касаційної інстанції рішення не змінюється

та не ухвалюється нове рішення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції,

а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи

у суді касаційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Київського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року залишити

без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:С. Ю. Бурлаков В. М. Коротун М. Є. Червинська