Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 17.07.2018 року у справі №2-59/11

Постанова

Іменем України

01 липня 2020 року

м. Київ

справа № 2-59/11

провадження № 61-38077св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

відповідачі: Комунальне підприємство "Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства", Ізмаїльська міська рада Одеської області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_6,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Комунального підприємства "Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 19 жовтня 2017 року у складі судді Присакар О. Я. та постанову Апеляційного суду Одеської області від 19 квітня 2018 рокуу складі колегії суддів: Заїкіна А. П., Калараша А. А., Погорєлової С.

О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального підприємства "Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" (далі - КП "Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства"), Ізмаїльської міської ради Одеської області про відшкодування майнової і моральної шкоди.

Позов обгрунтований тим, що він є власником 1/25 частини квартири АДРЕСА_1.

29 травня 2006 року у зв'язку із затопленням з вини відповідача підвалу будинку була пошкоджена належна йому квартира. Причиною затоплення підвалу стало пошкодження (прорив) водопроводу, який знаходиться на балансі КП "Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства", засновником якого є міська рада, і який використовується комунальним підприємством для водопостачання міста. Квартира знаходиться в аварійному стані, не придатна для проживання, у зв'язку з чим йому завдано майнову шкоду.

Внаслідок пошкодження квартири йому завдано моральну шкоду у вигляді порушення звичних життєвих зв'язків, моральних хвилювань, психічної травми. Розмір відшкодування моральної шкоди, враховуючи тривале небажання відповідачів відшкодувати шкоду, становить 10 000,00 грн.

Позивач просив суд стягнути з відповідачів 86 623,00 грн на відшкодування майнової шкоди,10 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

У липні 2006 року ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_4 ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом до КП "Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства", Ізмаїльської міської ради Одеської області про відшкодування майнової і моральної шкоди.

Позов обгрунтований тим, що вони є власниками 3/50 частини квартири АДРЕСА_2.

29 травня 2006 року у зв'язку із затопленням з вини відповідача підвалу будинку була пошкоджена належна позивачам квартира. Причиною затоплення підвалу стало пошкодження (прорив) водопроводу, який знаходиться на балансі КП "Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства", засновником якого є міська рада, і який використовується комунальним підприємством для водопостачання міста. Квартира знаходиться в аварійному стані, не придатна для проживання, у зв'язку з чим їм завдано майнову шкоду.

Внаслідок пошкодження квартири їм завдано моральну шкоду у вигляді порушення звичних життєвих зв'язків, моральних хвилювань, психічної травми. Розмір відшкодування моральної шкоди, враховуючи тривале небажання відповідачів відшкодувати шкоду, становить 10 000,00 грн.

Позивачі просили суд стягнути з відповідачів 231 697,00 грн на відшкодування майнової шкоди, на відшкодування моральної шкоди по 5 000,00 грн кожному.

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанції

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 21 вересня 2006 року вищевказані позови об'єднанні в одне провадження.

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 19 жовтня 2017 року, яке залишене без змін постановою Апеляційного суду Одеської області від 19 квітня 2018 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства "Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" на користь ОСОБА_1 на відшкодування майнової шкоди - 86 623,00
грн, на відшкодування моральної шкоди - 2 000,00 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Позов ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_5 задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства "Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" на користь ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на відшкодування майнової шкоди кожному по - 57 924,25 грн, на відшкодування моральної шкоди кожному по - 2 000,00 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Задовольнивши позови частково, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що шкода майну позивачів була завдана КП "Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства", тому позивачі мають право на відшкодування майнової шкоди, розмір якої визначений згідно звисновками судової будівельно-технічної, будівельно-оціночної експертизи від 30 березня 2017 року та додаткової судової будівельно-технічної, будівельно-оціночної експертизи від 19 серпня 2017 року.

У зв'язку із затопленням квартир позивачів, у них був порушений звичайний спосіб життя, порушені життєві зв'язки, завдані значні незручності, дискомфорт та вони зазнали душевні страждання в зв'язку із завданою майновою шкодою та неможливістю здійснити ремонт та проживання у квартирі, тому позов в частині відшкодування моральної шкоди підлягає частковому задоволенню відповідно до розміру завданої шкоди.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2018 року КП "Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 19 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 19 квітня 2018 року, просило скасувати оскаржувані рішення в частині стягнення коштів з КП "Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства".

Рух справи в суді касаційної інстанції

19 вересня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі.

У жовтні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Відповідно до розпорядження Верховного Суду від 15 квітня 2020 року № 1093/0/226-20 "Про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи", пунктів 2.3.4,2.3.13,2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30 (зі змінами та доповненнями), рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 02 квітня 2020 року № 1 "Про заходи, спрямовані на належне здійснення правосуддя" доповідачем у справі відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Олійник А.

С.

15 червня 2020 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними, ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушеннями норм процесуального права.

Суди не дослідили усіх обставин справи, не надали належної оцінки доказам у справі.

Суди не звернули увагу, що при обстеженні причин деформації житлового будинку було виявлено невідомий, пошкоджений корозією водопровідний ввід до вуличної мережі. Цей ввід не знаходиться на балансі комунального підприємства, а відповідно до пункту 1.5 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах і селищах України, затверджених наказом Державного Комітету України по житлово-комунальному господарству від 01 липня 1994 року № 65 (далі - Правила), ним не обслуговується.

Засновником комунального підприємства є виконавчий комітет міської ради, проте шкода стягнута лише з комунального підприємства. Вина комунального підприємства у завданні шкоди не доведена, а тому немає підстав для її відшкодування.

Аргументи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцевіта перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - ~law18~) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності ~law19~, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності ~law20~ (08 лютого 2020 року).

Касаційна скарга у цій справі подана у червні 2018 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності ~law21~.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Верховний Суд переглядає судові рішення лише в частині позовних вимог до КП "Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства".

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, щозгідно зі свідоцтвом про право власності на житло від 12 травня 1999 року № 175 та свідоцтвом про право на спадщину за законом від 24 грудня 2004 року ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1.

Відповідно до відповіді КП "Ізмаїльське міжміське бюро технічної інвентаризації" від 15 травня 2017 року власником квартири АДРЕСА_1 станом на 31 грудня 2012 року згідно з рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 04 березня 2008 року зареєстрований ОСОБА_6 (1/1 частка).

Згідно з рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 04 березня 2008 року ОСОБА_6 є власником 11/125 частини житлового домоволодіння на АДРЕСА_1 відповідно до договору купівлі - продажу частки житлового домоволодіння від 05 лютого 2008 року.

Станом на 29 травня 2006 року ОСОБА_1 був власником квартири АДРЕСА_1.

Відповідно до акта обстеження технічного стану об'єкта від 29-31 травня 2006 року будинку на АДРЕСА_1 29 травня 2006 року в першій половині дня в інспекцію ДАБК надійшла інформація від мешканців будинку про те, що вночі вони чули тріск стін. 29 травня 2006 року о 15 год 00 хв отримана інформація була передана в службу ЦО. Начальник служби ЦО Іванов В. С. прибув за вказаною адресою і встановив наявність води у підвалі житлового будинку, у зв'язку з чим були викликані служба МНС та комунальне підприємство для відкачування води з підвалу будинку.

29 травня 2006 року о 20 год. 20 хв. була завершена відкачка води. О 20 год 30 хв на просп. Суворова відбулось просадне явище, яке супроводжувалось провалом асфальтового покриття, площею 9 кв. м та глибиною - 2,5 кв. м, проїжджої частини на відстані 11 метрів від стіни житлового будинку, з підвалу якого була проведена відкачка води. В утворене просідання ґрунту поступала вода під тиском, в результаті чого відбулося повторне затоплення підвалу будинку. Була проведена відкачка води з підвалу засобами МНС.

30 травня 2006 року комунальним підприємством були розібрані місця провалів, вилучений мокрий ґрунт, виконана зворотна засипка ґрунту з ущільненням і відключена лінія водопроводу діаметром 125 мм на перехресті АДРЕСА_1.

30 травня 2006 року комісія встановила зміну нахилу прилеглого тротуару і проїжджої частини з направленням до центру провалу. На фасаді будинку спостерігалися прогресуючі тріщини. Під час обстеження квартир № 8,9,10,11,12 житлового будинку АДРЕСА_1 у всіх квартирах зафіксовані численні тріщини, перекоси столярних виробів. Під час обстеження 31 травня 2006 року встановлено, що залишкові деформації продовжуються. Згідно з висновками комісії причинами деформації житлового будинку є такі фактори: а) відсутність фундаменту (як конструктивного елемента) під зовнішньою стіною вздовж просп. Суворова; б) наявність підземних виробіток (галерей) від зовнішньої стіни до проїжджої частини і впродовж фасаду житлового будинку АДРЕСА_1; в) наявність, повне заповнення та довге перебування води в підвалі, що призвело до значного замочування ґрунтів і подальшого їх просідання.

Відповідно до акта повторного обстеження житлового будинку на АДРЕСА_1 від 05 червня 2006 року комісією встановлено, що деформація будівлі житлового будинку АДРЕСА_1 продовжується, хоча інтенсивність деформації значно зменшилась.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 30 жовтня 2006 року призначена судова технічно-будівельна експертиза, виконання якої доручено експерту ТОВ "Маркет" Ліннику М. Ф.

Згідно зі звітом про оцінку майна кв. АДРЕСА_1 і кв. АДРЕСА_2 на АДРЕСА_1, виконаного ТОВ "Маркет", для встановлення причин походження ушкоджень експертом було залучено Ізмаїльське відділення "Укрпівденбудрозвідування".

Відповідно до висновків експерта пошкодження в квартирах АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 будинку АДРЕСА_1 спричинені несучим конструктивним елементам і призвели їх до аварійного стану. Внаслідок цього була завдана шкода й іншим елементам квартир.

Причина - замочування ґрунтів основи водою 29-30 травня 2006 року і, як наслідок, втрата ним несучої здібності. Стан - старий, близький до аварійного.

Розмір шкоди, завданий квартирі АДРЕСА_1, становить 322 957,00 грн, квартирі АДРЕСА_2, становить 266 505,00 грн.

Згідно з відповіддю Ізмаїльського відділення "Укрпівденбудрозвідування" від 20 листопада 2006 року № 85-к причиною деформації квартир АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2 на АДРЕСА_1 є замочування та просідання ґрунтів під фундаментом житлового будинку в результаті надходження господарсько-побутових вод в підвал, розташований під квартирами АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2, з пошкодженого водопроводу діаметром 125 мм, прокладеного на АДРЕСА_1.

Відповідно до схем мереж водопроводу будинок на АДРЕСА_1 не був підключений до лінії водопроводу діаметром 125 мм на АДРЕСА_1.

Згідно з актом обстеження технічного стану об'єкта від 29-31 травня 2006 року потрапляння води в підвал на АДРЕСА_1 припинилося після відключення 30 травня 2006 року лінії водопроводу діаметром 125 мм на перехресті просп. Суворова та на розі вул. Котовського.

Потрапляння води в підвал, розташований під квартирами АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2 на АДРЕСА_1, відбулося саме з пошкодженої лінії водопроводу діаметром 125 мм на просп. Суворова у м. Ізмаїлі.

Згідно з книгою № 2 обліку основних засобів по мережі водопроводу на 1987 рік водопровідна магістраль на просп. Суворова перебуває на балансі комунального підприємства.

Відповідно до висновків судової будівельно-технічної, будівельно-оціночної експертизи від 30 березня 2017 року та додаткової судової будівельно-технічної, будівельно-оціночної експертизи від 19 серпня 2017 року з першого питання за результатами візуального обстеження та даними виданого КП "Ізмаїльське МБТІ" станом на 17 лютого 2005 року технічного паспорта, з'ясовано, що житловий будинок літ. "А" у складі домоволодіння АДРЕСА_1 мав такі технічні характеристики: фундаменти із цегли керамічної (глибина закладання не досліджувалась); стіни із цегли керамічної; перекриття дерев'яне з підшивкою та глиносолом'яним утепленням, дах та покрівля двоскатні з азбестоцементних листів хвилястого профілю по деревинним конструкціям. Отже, фактична наявність цегляного фундаменту, як частини будівлі, яка має сприймати навантаження від споруди і передавати їх на основу, складену ґрунтами (природну) чи штучну, виключає той факт, що причиною деформацій конструктивних елементів частини житлового будинку АДРЕСА_1 могла стати відсутність фундаментів.

За другим питанням: при передачі навантажень від будівельних систем на ґрунт необхідно враховувати його несучу здатність за наявності підземних виробок, несучу здатність і за необхідності розробляти та виконувати заходи щодо їх підсилення. Отже, не здатність підземних виробок сприймати навантаження від розташованих над ними будівель чи споруд може призвести до їх руйнування (обвалу) і викликати руйнування (або деформацію) розташованих на них будівель чи споруд.

За третім та п'ятим питанням: з огляду на результати візуального обстеження та надані для дослідження документи наявні деформації та пошкодження конструктивних елементів та оздоблювальних, опоряджувальних покриттів у квартирах АДРЕСА_1, АДРЕСА_2 у будинку АДРЕСА_1 є наслідком нерівномірного просідання ґрунту основи фундаменту, через затоплення підвалу, в результаті викликаної обвалом підземних виробок аварії.

За четвертим питанням: при спорудженні будь-яких будівельних споруд необхідно дотримуватись вимог будівельних норм і правил, за якими проектуванню та спорудженню будівельних систем мають передувати інженерно-геологічні вишукування, якими визначаються склад ґрунту, глибина підземних вод та наявність підземних виробок. За наявності складних геологічних умов необхідно передбачати виконання направлених на недопущення негативного впливу техногенних факторів, в тому числі і внаслідок аварій, на безпосередньо споруду (будівлю) що проєктується чи зводиться та на споруду (будівлю) вже існуючу.

За шостим питанням: будь-які заходи, направлені на убезпечення будівлі споруди від негативних наслідків, від надмірного (не проєктного) зволоження грунту, основи фундаменту мають у тому числі: своєчасне виявлення підземних виробок, їх ліквідація чи підсилення мали б зменшити вірогідність виникнення наявних деформацій частини будинку АДРЕСА_1.

За восьмим питанням: вартість ремонту частини житлового будинку АДРЕСА_1 (квартира АДРЕСА_1) на АДРЕСА_2 становить 86 623,00 грн. Вартість ремонту частини житлового будинку АДРЕСА_1 (квартира АДРЕСА_2) на АДРЕСА_2 становить 231
697,00 грн.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені статтями 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав: наявність шкоди, протиправна поведінка заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача і вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Для застосування такого заходу відповідальності, як відшкодування шкоди необхідно встановити наявність у діях винної особи усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки), ступінь її вини відповідно до статті 1193 ЦК України.

Встановлення прямого причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоди, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Необхідно довести, що протиправна дія чи бездіяльність є причиною, а збитки, яких зазнала потерпіла особа, - наслідком такої протиправної поведінки.

Питання про наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.

Згідно з частиною 2 статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до частини 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає в душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням майна і відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, встановивши факт залиття квартир позивачів, причину та розмір завданої шкоди майну позивачів і врахувавши, що водопровідна магістраль на просп. Суворова перебуває на балансі КП "Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства", яке не спростувало належними та допустимими доказами своєї вини у залитті квартир позивачів, дійшов обґрунтованого висновку про наявність передбачених законом підстав для часткового задоволення позовних вимог про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої залиттям квартири, розмір майнової шкоди визначений згідно з висновками судової будівельно-технічної, будівельно-оціночної експертизи від 30 березня 2017 року та додаткової судової будівельно-технічної, будівельно-оціночної експертизи від 19 серпня 2017 року. При цьому, визначаючи розмір моральної шкоди, суди правильно виходили із того, що у результаті винних дій відповідача, позивачам завдано моральну шкоду, оскільки у зв'язку із залиттям квартири вони перенесли моральні переживання і незручності. Визначений судом розмір моральної шкоди відповідає вимогам розумності і справедливості.

Верховний Суд не бере до уваги доводів касаційної скарги, що суди не звернули увагу на те, що при обстеженні причин деформації житлового будинку було виявлено невідомий, пошкоджений корозією водопровідний ввід до вуличної мережі. Цей ввід не знаходиться на балансі комунального підприємства, а відповідно до пункту 1.5 Правил ним не обслуговується, вина комунального підприємства у завданні шкоди не доведена, а тому немає підстав для її відшкодування, з огляду на таке.

Згідно з пунктом 1.5 Правил, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, водоканал обслуговує лише ті вуличні, квартальні та дворові водопровідні й каналізаційні мережі, споруди і обладнання, а також технологічні прилади й пристрої на них, які перебувають у нього на балансі.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про безпечну та надійну експлуатацію зовнішніх мереж і споруд водопостачання й каналізації, затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 03 квітня 1998 року № 69, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, мережі й споруди водопостачання та каналізації у процесі експлуатації, а також у період тимчасового припинення процесу їхньої експлуатації повинні перебувати під систематичним наглядом власника мережі або споруди водопостачання й каналізації (власником мережі або споруди водопостачання й каналізації, як правило, є підприємство водопровідно-каналізаційного господарства). З метою своєчасного виявлення можливих пошкоджень і інших недоліків на мережах або спорудах водопостачання й каналізації їхнім власником повинні виконуватися технічні огляди.

Згідно з пунктом 1.3 Правил технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 05 липня 1995 року № 30 (далі - Правила № 30), в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, водоканали та інші організації, що експлуатують системи водопостачання та каналізації населених пунктів України, несуть відповідальність за невиконання вимог цих Правил і чинного законодавства України.

Відповідно до пунктів 1.1,1.2 Правил № 30 ці Правила встановлюють порядок технічної експлуатації систем водопостачання і каналізації міст та інших населених пунктів України та вони є обов'язковими для всіх виробничих підприємств водопровідно-каналізаційного господарства (виробників), комбінатів комунальних підприємств або інших організацій, що експлуатують системи водопостачання населених пунктів України, незалежно від їх відомчої належності та форми власності.

Згідно з пунктом 2.1.7 Правил № 30 для забезпечення безперебійної і економічної роботи систем водопостачання і каналізації необхідні: висококваліфікований технічний персонал, який виконує вимоги посадових інструкцій, правил технічної експлуатації та охорони праці; контроль і аналіз умов роботи, що склалися, в першу чергу економічних; організація раціональних режимів експлуатації мереж і споруд, які забезпечують удосконалення та інтенсифікацію їх роботи; максимальне використання резервів, впровадження прогресивної технології на основі сучасних досягнень науки і техніки; профілактичний огляд і планово-попереджувальний ремонт мереж і споруд, їх елементів і устаткування; вжиття заходів щодо попередження, вчасного виявлення і ліквідації аварій; систематична реєстрація і аналіз причин порушень в роботі і аварій.

Доводи касаційної скарги про те, що засновником комунального підприємства є виконавчий комітет міської ради, а шкода стягнута тільки з комунального підприємства, Верховний Суд не бере до уваги, оскільки комунальне підприємство є окремою юридичною особою, наділене цивільною правоздатністю та дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді, самостійно використовує централізовану мережу водопостачання, від чого отримує прибуток.

Доводи касаційної скарги щодо відсутності вини КП "Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" у завданні шкоди спростовуються наявними у справі і дослідженими судами доказами, зокрема висновками судової будівельно-технічної, будівельно-оціночної експертизи від 30 березня 2017 року та додаткової судової будівельно-технічної, будівельно-оціночної експертизи від 19 серпня 2017 року.

Верховний Суд вважає, що немає підстав для скасування оскаржуваних судових рішень відповідно до статті 411 ЦПК України.

Інші доводи касаційної скарги аналогічні доводам апеляційної скарги та були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, який перевірив їх та обґрунтовано спростував, а тому Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України" (Seryavin and Others v. Ukraine) рішення від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Відповідно до частини 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень без змін.

Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" залишити без задоволення.

Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 19 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 19 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко