Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 14.07.2019 року у справі №669/775/17

Постанова

Іменем України

13 травня 2020 року

м. Київ

справа № 669/775/17

провадження № 61-12205св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Білогір`я Агро-М»,

відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича агрофірма «Перлина Поділля», ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Білогір`я Агро-М» на рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 05 лютого 2019 року у складі судді Бараболі Н. С. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 29 травня 2019 року у складі колегії суддів: Талалай О. І., Корніюк А. П., П`єнти І. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Білогір`я Агро-М» (далі - ТОВ «Білогір`я Агро-М») звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича агрофірма «Перлина Поділля» (далі - ТОВ «НВА «Перлина Поділля»), ОСОБА_1 про визнання недійсною угоди про розірвання договору оренди землі, визнання договору оренди землі недійсним.

На обгрунтування позовних вимог зазначало, що 02 вересня 2013 року між ним (орендарем) та ОСОБА_1 (орендодавцем) укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого ТОВ «Білогір`я Агро-М» прийняло в строкове платне користування належну ОСОБА_1 земельну ділянку площею 4,7044 га, кадастровий номер 6820383500:05:003:0650, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Залузької сільської ради Білогірського району Хмельницької області, строком на 5 років. На підставі рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Білогірського районного управління юстиції Хмельницької області про державну реєстрацію прав і їх обтяжень від 04 грудня 2013 року індексний номер 8629907 за ТОВ «Білогір`я Агро-М» зареєстроване право оренди вказаної земельної ділянки.

10 липня 2014 року між ТОВ «Білогір`я Агро-М» в особі директора

ОСОБА_2. та ОСОБА_1 укладено угоду про припинення дії зазначеного договору оренди земельної ділянки. Разом з тим, ОСОБА_2 не отримав попередньої письмової згоди загальних зборів учасників ТОВ «Білогір`я Агро-М» на укладення зазначеної угоди, необхідність отримання якої закріплена в пункті 6.2.12 статуту товариства, а отже діяв всупереч інтересам товариства, поза межами наданих йому повноважень.

05 серпня 2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ «НВА «Перлина Поділля» укладено договір оренди землі, за яким ОСОБА_1 передала належну їй спірну земельну ділянку у строкове платне користування ТОВ «НВА «Перлина Поділля». 19 серпня 2016 року договір зареєстровано Комунальним підприємством «Ізяславське районне бюро технічної інвентаризації» Хмельницької області (далі - КП «Ізяславське районне БТІ»), індексний номер рішення 31028109.

Посилаючись на те, що угода від 10 липня 2014 року про розірвання укладеного з ОСОБА_1 договору оренди землі від 02 вересня 2013 року укладена директором ТОВ «Білогір`я Агро-М» з перевищенням наданих йому статутом повноважень, ОСОБА_1 не могла не знати про наявність у директора відповідних обмежень, оскільки відомості про них зазначено у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які є відкритими та, що укладення ОСОБА_1 договору оренди спірної земельної ділянки з ТОВ «НВА «Перлина Поділля» порушує право ТОВ «Білогір`я Агро-М» на користування зазначеною земельною ділянкою, яке має переважне право на поновлення договору оренди землі на новий строк, позивач просив визнати недійсними угоду про припинення дії договору оренди земельної ділянки від 02 вересня 2013 року, укладеного 10 липня 2014 року між ТОВ «Білогір`я Агро-М» та ОСОБА_1 , та договір оренди спірної земельної ділянки

від 05 серпня 2016 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «НВА «Перлина Поділля».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Білогірського районного суду Хмельницької області від 05 лютого 2019 року у задоволенні позову ТОВ «Білогір`я Агро-М» відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що для визнання недійсним договору, укладеного виконавчим органом товариства (директором) з третьою особою, з огляду на порушення цим органом установленого обмеження повноважень щодо представництва, не має самостійного юридичного значення сам по собі факт відсутності згоди загальних зборів учасників товариства для укладення договору. Такий договір може бути визнаний недійсним із зазначених підстав у тому разі, якщо буде встановлено, що сама третя особа, контрагент юридичної особи за договором, діяла недобросовісно і нерозумно, тобто третя особа знала або за всіма обставинами, проявивши розумну обачність, не могла не знати про обмеження в повноваженнях виконавчого органу товариства. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із недоведеності позивачем того, що укладаючи з ОСОБА_1 угоду про припинення дії договору оренди землі, директор ТОВ «Білогір`я Агро-М» діяв недобросовісно, усупереч інтересам юридичної особи та, що ОСОБА_1 не могла не знати про наявність обмежень повноважень керівника ТОВ «Білогір`я Агро-М» на укладення договору оренди землі та угоди про припинення його дії. Договір оренди спірної земельної ділянки, укладений 05 серпня 2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ «НВА «Перлина Поділля» є дійсним, оскільки укладений і зареєстрований відповідно до вимог діючого законодавства.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 29 травня 2019 року апеляційну скаргу ТОВ «Білогір`я Агро-М» залишено без задоволення, рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 05 лютого 2019 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що для визнання недійсним договору з підстав укладення його керівником юридичної особи з перевищенням його повноважень, необхідно встановити, по-перше, наявність підтверджених належними і допустимими доказами обставин, які свідчать про те, що контрагент юридичної особи діяв недобросовісно або нерозумно. При цьому тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці контрагента за договором несе юридична особа. По-друге, дії сторін такого договору мають свідчити про відсутність реального наміру його укладення і виконання. Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 27 червня 2018 року у справі №668/13907/13-ц. Урахувавши зазначене та те, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували недобросовісність дій директора товариства та ОСОБА_1 під час укладення угоди про розірвання договору оренди землі, а також доказів, які б спростовували встановлений судом факт волевиявлення сторін на припинення договору оренди землі від 02 вересня 2013 року, апеляційний суд вважав обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог у зв`язку з їх безпідставністю та недоведеністю. Апеляційний суд відхилив доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 повинна була бути обізнаною з обмеженнями повноважень директора ТОВ «Білогір`я Агро-М» ОСОБА_2. на вчинення спірного правочину з посиланням на відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, оскільки з наявної у матеріалах справи копії витягу з зазначеного реєстру станом на 10 липня

2014 року вбачається, що в реєстрі не зазначено відомостей, які б вказували на конкретно визначені обмеження директора щодо здійснення своїх представницьких повноважень, а визначення таких обмежень у статуті товариства не може бути свідченням обізнаності про це ОСОБА_1 . Апеляційний суд вказав, що посилання в апеляційній скарзі на відсутність заперечень

ОСОБА_1 щодо обізнаності з наявністю зазначених обмежень директора товариства на укладення правочинів щодо земельних ділянок не можуть бути взяті до уваги, оскільки є перекладенням обов`язку доказування позивачем недобросовісності дій ОСОБА_1 у спорі на відповідача та суперечить принципу змагальності. Суд апеляційної інстанції вважав необґрунтованими доводи позивача про порушення діями ОСОБА_1 права оренди ТОВ «Білогір`я Агро-М», оскільки під час укладення спірної угоди та подальшого укладення нею договорів оренди спірної земельної ділянки з Приватним підприємством «Білогірський край» (далі - ПП «Білогірський край») і ТОВ «НВА «Перлина Поділля» вона реалізовувала свої правомочності як власника майна. У зв`язку з відсутністю правових підстав для визнання недійсною угоди про розірвання договору оренди землі, не підлягають задоволенню й вимоги про визнання недійсним договору оренди землі, укладеного з ТОВ «НВА «Перлина Поділля».

Узагальнені доводи касаційної скарги та позицій інших учасників справи

У липні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ТОВ «Білогір`я Агро-М», у якій заявник просив скасувати рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 05 лютого 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 29 травня 2019 року, ухвалити у справі нове судове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга обгрунтована посиланням на те, що висновок судів попередніх інстанцій про добросовісність дій відповідачів під час укладення угоди про розірвання договору оренди землі від 02 вересня 2013 року не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, зокрема суди попередніх інстанцій не урахували, що при укладенні оспорюваної угоди від імені ТОВ «Білогір`я Агро-М» діяв директор ОСОБА_2 , який не мав повноважень на укладення цього правочину та був обізнаний з відсутністю у нього відповідних повноважень, оскільки на той час займав посаду директора і здійснив реєстрацію статуту підприємства, в якому були визначені його повноваження. ОСОБА_1 також повинна була знати про відсутність у ОСОБА_2 повноважень на укладення оспорюваної угоди, оскільки ця інформація є загальнодоступною та знаходиться у вільному доступі в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, свою обізнаність з наявністю обмежень ОСОБА_1 не заперечувала. Зазначало, що укладення ОСОБА_1 наступних договорів оренди спірної земельної ділянки порушує право ТОВ «Білогір`я Агро-М» користування орендованою земельною ділянкою.

У серпні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ТОВ «НВА «Перлина Поділля», у якому воно зазначало, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно з`ясували обставини справи та ухвалили законні і обгрунтовані рішення, підстави для їх скасування відсутні.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Відповідно до статті 388 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня

2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 11 липня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з місцевого суду.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України, у редакції на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України, у редакції на час подання касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши наведені у касаційній скарзі та відзиві доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ТОВ «Білогір`я Агро-М» не підлягає задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій

02 вересня 2013 року ОСОБА_1 та ТОВ «Білогір`я Агро-М» в особі директора ОСОБА_2. уклали договір оренди землі № 779, відповідно до якого

ОСОБА_1 передала ТОВ «Білогір`я Агро-М» у платне користування строком на 5 років земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення

товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 6820383500:05:003:0650 загальною площею 4,7044 га, розташовану на території Залузької сільської ради Білогірського району Хмельницької області.

На підставі рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Білогірського районного управління юстиції Хмельницької області про державну реєстрацію прав і їх обтяжень від 04 грудня 2013 року індексний номер 8629907 за ТОВ «Білогір`я Агро-М» зареєстроване право оренди вищевказаної земельної ділянки.

Пунктом 38 договору оренди землі від 02 вересня 2013 року сторони передбачили, що його дія припиняється, зокрема, шляхом розірвання за взаємною згодою сторін.

Укладаючи договір оренди землі від 02 вересня 2013 року директор ТОВ «Білогір`я Агро-М» ОСОБА_2 діяв від імені юридичної особи, орендаря за відсутності відповідної письмової згоди зборів учасників товариства.

10 липня 2014 року до закінчення дії договору оренди землі від 02 вересня

2013 року ОСОБА_1 та ТОВ «Білогір`я Агро-М» в особі директора

ОСОБА_2. за взаємною згодою уклали угоду про розірвання зазначеного договору оренди землі.

01 вересня 2015 року державним реєстратором Реєстраційної служби Білогірського районного управління юстиції Хмельницької області Яловчук В. В., на підставі заяви ОСОБА_1 (індексний номер 24051261 від 01 вересня

2015 року) прийнято рішення (індексний номер 24051715) про проведення державної реєстрації припинення права ТОВ «Білогір`я Агро-М» оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6820383500:05:003:0650.

На дату укладення договору оренди земельної ділянки від 02 вересня 2013 року та дату укладення угоди про припинення дії договору оренди земельної ділянки (10 липня 2014 року), директор ТОВ «Білогір`я Агро-М» ОСОБА_2 діяв від імені товариства на підставі статуту, затвердженого загальними зборами учасників товариства 23 червня 2011 року, державна реєстрація якого проведена 25 червня 2011 року.

Відповідно до пункту 7.5.4. статуту ТОВ «Білогір`я Агро-М» директор в межах своєї компетенції за умови дотримання всіх обмежень, передбачених цим статутом (пунктом 6.2.12.) та законодавством України, укладає будь-які договори та вчиняє будь-які правочини, в тому числі розпоряджається всіма грошовими коштами та іншим майном товариства.

Пунктом 6.2.12. статуту ТОВ «Білогір`я Агро-М» визначено, що до виключної компетенції зборів учасників належить, зокрема, надання попередньої письмової згоди на вчинення від імені товариства будь-яких правочинів, які стосуються використання земельних ділянок, у тому числі договорів оренди земельних ділянок, додаткових угод до них, угод про припинення чинності договорів оренди земельних ділянок тощо.

У Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у графі щодо відомостей про особу, якій надано повноваження представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, та про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи, зазначено директора ТОВ «Білогір`я Агро-М»

ОСОБА_2., відповідно до статуту. Відомостей, які б вказували на конкретно визначені обмеження директора щодо здійснення своїх представницьких повноважень, в реєстрі не зазначено, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 10 липня 2014 року.

10 березня 2015 року ОСОБА_1 уклала договір оренди спірної земельної ділянки з ПП «Білогірський край», який було розірвано за взаємною згодою сторін 04 серпня 2016 року.

05 серпня 2016 року між ОСОБА_1 (орендодавець) та ТОВ «НВА

«Перлина Поділля» (орендар) укладено договір оренди землі, згідно

з яким орендодавець передав орендарю в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення

товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 6820383500:05:003:0650 загальною площею 4,7044 га, розташовану на території Залузької сільської ради Білогірського району Хмельницької області.

На підставі рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно КП «Ізяславське районне БТІ» Лапчук Л. І. про державну реєстрацію прав і їх обтяжень (індексний номер 31028109 від 19 серпня 2016 року) зареєстровано право оренди на зазначену земельну ділянку за ТОВ «НВА «Перлина Поділля».

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі», заразі і надалі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частини третьої статті 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Згідно із частиною третьою статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Згідно з частиною першою статті 237 та частиною першою статті 239 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

Статтею 241 ЦК України визначено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Відповідно до частини третьої статті 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

На захист прав третіх осіб, які вступають у правовідносини з юридичними особами, в тому числі укладають з юридичними особами договори різних видів, у частині третій статті 92 ЦК України передбачено виняток із загального правила до визначення правових наслідків вчинення правочину представником з перевищенням повноважень (статті 203, 241 ЦК України). Для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи загалом не мають юридичної сили, хоча б відповідні обмеження й існували на момент укладення договору.

Таке обмеження повноважень набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність в органу юридичної особи чи її представника необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці третьої особи несе юридична особа.

Для визнання недійсним договору з тієї підстави, що його було укладено представником юридичної особи з перевищенням повноважень, необхідно встановити, по-перше, наявність підтверджених належними і допустимими доказами обставин, які свідчать про те, що контрагент такої юридичної особи діяв недобросовісно або нерозумно. При цьому тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці контрагента за договором несе юридична особа. По-друге, дії сторін такого договору мають свідчити про відсутність реального наміру його укладення і виконання.

Зазначене узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду викладеними у постановах від 27 червня 2018 року у справі № 668/13907/13-ц (провадження № 14-153цс18), від 22 жовтня 2019 року у справі № 911/2129/17 (провадження № 12-45гс19).

Відповідно до частини другої статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи. Обов`язок доказування покладається на сторін, суд не може збирати докази за власною ініціативою.

Дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, та встановивши, що власник спірної земельної ділянки ОСОБА_1 під час укладення угоди

від 10 липня 2014 року про припинення дії договору оренди землі від 02 вересня 2013 року № 779 діяла добросовісно, не знала, і не могла знати про відсутність у директора товариства ОСОБА_2 повноважень на вчинення оспорюваного правочину, що не було спростовано позивачем належними та допустимими доказами, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав, передбачених статтями 203, 215 ЦК України, для визнання зазначеної угоди недійсною.

Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_1 повинна була бути обізнана з обсягом повноважень директора ТОВ «Білогір`я Агро-М» ОСОБА_2., оскільки відомості щодо директора товариства містяться у вільному доступі в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є необґрунтованими, оскільки судами було достовірно встановлено, що станом на 10 липня 2014 року у графі щодо зазначення відомостей про особу, якій надано повноваження представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, та про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи - вказано директора ТОВ «Білогір`я Агро-М» ОСОБА_2., за відсутності конкретно визначених обмежень щодо здійснення ним представницьких повноважень.

Ураховуючи, що позовні вимоги ТОВ «Білогір`я Агро-М» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 05 серпня 2016 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «НВА «Перлина Поділля», є похідними від вимоги про визнання недійсною угоди від 10 липня 2014 року про припинення дії договору оренди землі від 02 вересня 2013 року, суди попередніх інстанцій обґрунтовано відмовили у їх задоволенні.

Інші доводи касаційної скарги у своїй сукупності зводяться до незгоди з висновками судів, власного тлумачення заявником характеру спірних правовідносин, а також оцінки доказів, що відповідно до вимог статті 400 ЦПК України перебуває поза межами повноважень касаційного суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Аналізуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій правильно визначено характер правовідносин, вірно застосовано закон, що їх регулює, надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам, а тому відсутні підстави для задоволення касаційної скарги.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Білогір`я Агро-М», залишити без задоволення.

Рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 05 лютого

2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 29 травня

2019 рокузалишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. І. Усик

Б. І. Гулько

В. В. Яремко