Постанова
Іменем України
13 травня 2019 року
місто Київ
справа № 299/803/17
провадження № 61-32217св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач – ОСОБА_3 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 12 червня 2017 року у складі судді Бак М. Д. та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 04 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Кондора Р. Ю., Джуги С. Д., Куштана Б. П.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
ОСОБА_3 у березні 2017 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей, зокрема, дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі по 2 000, 00 грн на кожну дитину щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви і до досягнення дітьми повноліття.
Позивач обґрунтовувала заявлені вимоги тим, що з 07 серпня 2004 року перебуває з ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу у них народилося двоє дітей: дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Від початку 2017 року подружжя припинило спільно проживати однією сім'єю. Діти проживають разом із матір'ю та знаходяться на її повному утриманні. Відповідач працює за кордоном, отримує заробітну плату понад 20 000, 00 грн щомісячно, про дітей матеріально не піклується, протягом півроку до подання позову не надавав матеріальну допомогу на їх утримання. У добровільному порядку матеріально піклуватися про дітей відповідач не бажає, узгодити виплати аліментів не погоджується.
Посилаючись на такі обставини, зазначаючи, що відповідач має нерегулярний, мінливий дохід, ґрунтуючись на положеннях статей 180, 184 СК України щодо обов'язку батька утримувати свою дитину, позивач просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 та сина ОСОБА_5 у твердій грошовій сумі в розмірі по 2 000, 00 грн на кожну дитину щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову і до досягнення дітьми повноліття.
Стислий виклад заперечень відповідача
Представник відповідача в судовому засіданні позов визнала частково та пояснила, що відповідач не відмовляється від утримання дітей та з врахуванням фінансових можливостей згідний сплачувати щомісячно по 800, 00 грн на кожну дитину. Зі слів відповідача, він проживає та працює за кордоном, має нерегулярний дохід, розмір якого представникові не відомий. Ті обставини, що діти проживають з позивачем та перебувають на її утриманні, відповідач не заперечує. Відповідач не має осіб на утриманні, проживає з батьком-пенсіонером.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 12 червня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 04 вересня 2017 року, позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у сумі 1 000, 00 грн, яка підлягає індексації, на кожну дитину щомісячно, починаючи із дати подання позову, тобто з 22 березня 2017 року, і до досягнення дітьми повноліття.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалось тим, що відповідач ухиляється від виконання ним обов'язку, не надає грошові кошти на утримання дітей, тому позов у частині стягнення з відповідача аліментів є підставним та підлягає задоволенню. Під час визначення розміру аліментів суд враховував стан здоров'я та матеріальне становище дітей, матеріальне становище відповідача, який є працездатною особою, має тимчасові заробітки, відсутність у відповідача інших дітей чи осіб, які б перебували на його утриманні, часткове визнання позову представником відповідача.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, додатково зазначив, що покази сторони як свідка є неналежним і недопустимим доказом щодо обставин, які підлягають доказуванню в цій справі, враховуючи предмет позову. Відомості щодо розміру доходів належить підтверджувати документально, письмовими доказами.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій засобами поштового зв'язку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у вересні 2017 року, ОСОБА_3 просить скасувати рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 12 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 04 вересня 2017 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Заявник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що ОСОБА_3 не працює, виховує дітей. Судами не встановлено розмір доходів відповідача, не витребувано та не перевірено відповідних документів. Суди першої та апеляційної інстанцій необґрунтовано відхилили покази заявника як свідка щодо працевлаштування відповідача за кордоном та щодо розміру його заробітної плати. Оскаржувані судові рішення ґрунтуються на припущеннях, не підтверджені належними та допустимими доказами.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду у травні 2018 року.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають до застосування правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд вислухав суддю-доповідача, перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив висновок, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам законності та обґрунтованості, визначеним статтею 213 ЦПК України 2004 року, а касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_3 і ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На час пред'явлення позову та розгляду справи судом першої інстанції сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, що був укладений 07 серпня 2004 року, проте приблизно з початку 2017 року проживають окремо, зокрема, позивач - в с. Сасові, відповідач - в с . Чорнотисові Виноградівського району, діти проживають із матір'ю та перебувають на її утриманні.
Судами встановлено, що ОСОБА_2 перебуває на заробітках за кордоном (в Угорщині), де виконує різні ремонтно-будівельні роботи, має мінливий і нерегулярний заробіток, стосовно якого, зокрема, його представник апеляційному суду повідомив, що такий складає в еквіваленті приблизно 12 000, 00-15 000, 00 грн на місяць, але заробіток є нестабільним, у певні місяці він відсутній, тому середньомісячний заробіток суттєво менший, його частина витрачається на проживання відповідача.
Документальних даних про місце роботи та/або доходи позивача у справі відсутні, водночас у суді першої інстанції позивач ОСОБА_3 повідомила, що працює директором будинку культури в с . Сасові.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
Під час оцінки застосування судами норм матеріального права до спірних правовідносин Верховний Суд застосовує їх системний аналіз.
Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з частиною третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі.
Якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону (частини перша - друга статті 184 СК України).
Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
СК України встановлює принцип рівності прав та обов'язків батьків. Відповідно до закону брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина.
Визначаючи підстави для стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, судами враховано правила статті 182 СК України, надано оцінку зібраним у справі доказам для визначення належного до сплати розміру аліментів.
Доводи заявника, що судами першої та апеляційної інстанцій не враховано матеріальне становище матері дітей та платника аліментів, відхилені з огляду на таке.
Відповідно до правил частини третьої статті 10, частини першої статті 60 ЦПК України 2004 року кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За частиною першою статті 11 ЦПК України 2004 року суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно з частинами другою-четвертою статті 60 ЦПК України 2004 року докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивач на обґрунтування вимог позову, а відповідач на спростування доводів позивача та підтвердження заперечень проти позову мали надати судам першої та апеляційної інстанцій докази на підтвердження своїх позицій у справі.
Верховний Суд встановив, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають. Інші доводи заявника спрямовані на зміну оцінки доказів, здійсненої судами, що перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції та не може бути здійснене цим судом під час перегляду оскаржуваних судових рішень.
Зважаючи на наведене касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 12 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 04 вересня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді С. О. Погрібний
О. В. Ступак
Г. І. Усик