Постанова

Іменем України

13 травня 2019 року

місто Київ

справа № 225/592/17

провадження № 61-26086св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , яка діє в своїх та інтересах ОСОБА_2 ,

відповідач - Державне підприємство «Торецьквугілля»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державного підприємства «Торецьквугілля» на рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 20 липня 2017 року у складі судді Мигалевича В. В. та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 15 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Хейло Я. В., Мірути О. А., Осипчук О. В.,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

У лютому 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовною заявою, у подальшому уточненою, до Державного підприємства «Торецьквугілля»

(далі - ДП «Торецьквугілля»), в якій просила стягнути відшкодування завданої їй моральної шкоди у розмірі 500 000, 00 грн та 500 000, 00 грн на відшкодування моральної шкоди, заподіяної сину померлого - ОСОБА_2

Позивач обґрунтовувала заявлені вимоги тим, що її чоловік ОСОБА_4 перебував у трудових відносинах з ДП «Торецьквугілля», де працював гірничим робітником очисного забою. ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_4 загинув у результаті нещасного випадку на виробництві. Від шлюбу з загиблим у неї залишився неповнолітній син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . За наслідками розслідування нещасного випадку складено акт за формою Н-1. Згідно з висновками комісії нещасний випадок стався з вини посадових осіб підприємства, виявлено ряд порушень посадовими особами відповідача нормативних актів з охорони праці. Позивач переконана, що смерть її чоловіка настала з вини відповідача, смертю близької людини їй та її дитині завдано моральну шкоду, її малолітній син росте без батька.

Стислий виклад заперечень відповідача

Відповідач позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні з підстав необґрунтованості.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 20 липня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ДП «Торецьквугілля» на користь ОСОБА_3 відшкодування моральної шкоди, заподіяної її сину ОСОБА_5 , у розмірі 80 000, 00 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_3 , суд першої інстанції керувався тим, що внаслідок смерті на виробництві батька, сину позивача завдано моральну шкоду, яка полягає тому, що дитина втратила рідну людину, на все життя залишилися без батьківської підтримки, це призвело до порушення особистих, життєвих і соціальних зв`язків, це вимагає додаткових зусиль для організації життя. Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3 , суд керувався тим, що вона у розумінні статті 1168 ЦК України не відноситься до кола осіб, які мають право на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю ОСОБА_4 , оскільки на момент смерті потерпілого вона не перебувала з ним у зареєстрованому шлюбі, а також особою, яка проживала з ним однією сім`єю.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 15 серпня 2017 року апеляційну скаргу Державного підприємства «Торецьквугілля» відхилено. Рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 20 липня 2017 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що внаслідок бездіяльності посадових осіб відповідача, недодержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці, зазначених в матеріалах спеціального розслідування, загинула молода людина, син позивача у 7-річному віці втратив батька, що безумовно завдає неповнолітній дитині моральних страждань та вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Оскільки доводи апеляційної скарги відповідача щодо розміру відшкодування моральної шкоди висновків суду не спростовують та будь-яких нових обставин, які не були предметом дослідження в суді першої інстанції та давали б підстави для проведення апеляційним судом переоцінки висновків, зроблених судом першої інстанції, в апеляційному суді сторонами не наведено та нових доказів не надано, апеляційний суд вважав, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо розміру відшкодування моральної шкоди на користь позивача у сумі 80 000, 00 грн.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у червні 2018 року до Верховного Суду, ДП «Торецьквугілля» просило скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтовувалась порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Заявник зазначив, що позивач не довів завдання йому моральної шкоди, а також її розміру.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду у травні 2018 року.

Верховний Суд вислухав суддю-доповідача, перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив висновок, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам законності та обґрунтованості, визначеним статтею 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), а касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають до застосування правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України 2004 року, відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив висновок, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам законності та обґрунтованості, визначеним статтею 263 ЦПК України, а касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 з 24 липня 2005 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 року перебував у трудових правовідносинах з ДП «Торецьквугілля».

Згідно з актом спеціального розслідування нещасного випадку, який стався ІНФОРМАЦІЯ_2 року та акта № 9 за формою Н-1 від 09 липня 2009 року про нещасний випадок на виробництві, з ОСОБА_4 стався нещасний випадок на виробництві, унаслідок якого він загинув.

Відповідно до зазначених актів причинами настання нещасного випадку визначено порушення посадовими особами підприємства, а також самим потерпілим ОСОБА_4 технологічних норм, а також нормативних актів з охорони праці.

Зазначений акт форми Н-1 від 09 липня 2009 року, складений за результатами спеціального розслідування нещасного випадку, що стався з ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 року, без заперечень підписаний посадовими особами ДП «Торецьквугілля».

Згідно зі свідоцтвом про смерть, виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Дзержинського міського управління юстиції Донецької області, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що в Книзі реєстрації смертей 17 червня 2009 року зроблено запис за № 373.

Рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 25 листопада 2005 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 розірваний, що також підтверджується довідкою Торецького міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану від 04 березня 2017 року за № 15.16-5-607.

Загиблий ОСОБА_4 є батьком ОСОБА_2 , позивач ОСОБА_3 є матір`ю дитини, що підтверджується свідоцтвом про народження,

серії НОМЕР_1 , виданим Відділом реєстрації актів громадського стану Дзержинського міського управління юстиції 10 квітня 2002 року.

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно частини першої статті 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган (частина друга статті 153 КЗпП України).

Статтею 173 КЗпП України передбачено, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Частинами першою-третьою статті 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у: 1) фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини (частина перша статті 1167 ЦК України).

Частина друга статті 1168 ЦК України визначає, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають такі обставини: наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вина останнього в заподіянні шкоди.

За таких обставин та з підстав, передбачених зазначеними нормами матеріального права, правильним є висновок суду першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, що нещасний випадок стався під час перебування ОСОБА_4 у трудових відносинах з ДП «Торецьквугілля», а отже, наявні правові підстави для відшкодування відповідачем моральної шкоди позивачу як представнику неповнолітнього ОСОБА_2 , з урахуванням глибини та тривалості його моральних страждань, яких він зазнав внаслідок смерті батька. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд виходив із засад розумності і справедливості.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Аргументи касаційної скарги про те, що позивач не підтвердила достатніми та допустимими доказами факт заподіяння її неповнолітньому сину моральних страждань та розмір завданої йому моральної шкоди, не заслуговують на увагу, оскільки смерть рідної людини є невідновлюваною втратою, що спричиняє страждання та хвилювання. При цьому, розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав син позивача, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Окрім цього, доводи касаційної скарги щодо відсутності належних доказів завдання моральної шкоди та її розміруфактично зводяться до переоцінки доказів у справі, що виходить за встановлені статтею 400 ЦПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Зважаючи на встановлення правильного застосування норм матеріального та процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, Верховний Суд зробив висновок про необґрунтованість вимог касаційної скарги.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства «Торецьквугілля» залишити без задоволення.

Рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 20 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 15 серпня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді С. О. Погрібний

О. В. Ступак

Г. І. Усик