Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2025 року

м. Київ

справа № 756/12092/24

провадження № 61-6543св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Ступак О. В., Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Дарницький відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мілевський Павло Володимирович, на рішення Оболонського районного суду м. Києва, в складі судді Диби О. В., від 24 січня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду, в складі колегії суддів: Приходька К. П., Писаної Т. О.,

Журби С. О., від22 квітня 2025 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Дарницького відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі -Дарницький ВДВС) про зняття арешту з нерухомого майна.

2. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилалась на те, що вона із чоловіком є співвласниками квартири

АДРЕСА_1 .

3. ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловік помер, а вона звернулась до нотаріуса з метою оформлення спадщини, проте отримала відмову з посиланням на наявність арешту накладеного на спадкову квартиру.

4. З`ясувалось, що цей арешт накладений постановою ВДВС Дарницького районного управління юстиції у м. Києві від 30 червня 2005 року, однак на примусовому виконанні у Дарницькому ВДВС будь-яких виконавчих проваджень щодо неї чи її чоловіка не перебуває.

5. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила зняти арешт та скасувати обтяження, що містяться в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис 2272205 від 09 серпня 2005 року про арешт нерухомого майна боржника та оголошення заборони його відчуження, внесений на підставі постанови ВДВС Дарницького районного управління юстиції м. Києва від 30 червня 2005 року № 391/2.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

6. Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 24 січня 2025 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 22 квітня 2025 року, в задоволенні позову відмовлено.

7. Судові рішення мотивовані тим, що ОСОБА_1 не може пред`являти позов про зняття арешту з майна, оскільки у цьому випадку законом передбачений інший спосіб судового захисту, а саме, оскарження рішення, дій чи бездіяльності державного виконавця.

8. Апеляційний суд додатково зазначив, що зі змісту позовної заяви вбачається, що між сторонами відсутній спір про право власності на майно, на яке накладений арешт, і таке право позивачки ніким не оспорюється, тому заяву ОСОБА_1 про звільнення майна з під-арешту належить розглядати в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень».

9. Враховуючи, що ОСОБА_1 не довела порушення її права чи безпосереднього інтересу, обравши неправильний спосіб захисту, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про відмову в позові.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

10. У касаційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мілевський П. В., просить скасувати рішення районного суду та постанову апеляційного суду, передавши справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

11. У травні 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мілевський П. В., подала касаційну скаргу на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 24 січня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 квітня 2025 року.

12. Ухвалою Верховного Суду від 13 червня 2025 року відкрито касаційне провадження та витребувано із суду першої інстанції матеріали справи

№ 756/12092/24, які у липні 2025 року надійшли до Верховного Суду.

13. Ухвалою Верховного Суду від 04 листопада 2025 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

14. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявниця зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду

від 08 листопада 2019 року у справі № 643/3614/17, від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18, у постановах Верховного Суду від 23 грудня 2020 рокуу справі № 757/28231/13, від 08 червня 2021 року у справі № 913/567/19 (913/176/20), від 07 липня

2021 року у справі № 2-356/12, від 03 листопада 2021 року у справі

№ 161/14034/20, від22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15-ц, від 06 липня 2022 року у справі № 910/6210/20, від 06 лютого 2023 року у справі

№ 463/2924/22, від 30 березня 2023 року у справі № 905/2307/21 (905/496/22), від 03 травня 2023 року у справі № 463/3251/22, від 12 липня 2023 року у справі № 910/5080/21, від 04 жовтня 2023 року у справі № 337/2402/22,

від 30 листопада 2023 року у справі №459/2046/20, від 14 лютого 2024 року у справі № 754/11116/22, від 15 жовтня 2024 року у справі № 2-186/05,

від 22 січня 2025 рокуу справі № 207/3013/20 (пункт 1 частини другої статті

389 ЦПК України).

15. Крім того, вказує на порушення судами норм процесуального права та наявність передбачених пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підстав для скасування оскаржених судових рішень (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

16. Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 не є суб`єктом права на подання скарги в порядку статті 447 ЦПК України, не наділена правомочністю звертатись зі скаргою на дії та рішення державного виконавця.

17. Законом у цьому випадку передбачений інший спосіб захисту її права, а саме в порядку позовного провадження шляхом подання позову про зняття арешту з майна.

18. Вказує, що позивачка не була і не є стороною виконавчого провадження, в межах якого накладено арешт на об`єкт нерухомого майна. Водночас ОСОБА_1 зверталась до виконавця із заявою в якій просила про зняття арешту з майна, виконавча служба надала їй відповідь, що це питання може бути вирішено в судовому порядку відповідно до статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

19. Вважає, що суди попередніх інстанцій проігнорували факт порушення прав позивачки наявним арештом квартири.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов

Обставини справи, встановлені судами

20. Квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 23 травня 2000 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соколовим О. Є., що також підтверджено інформаційною довідкою КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 10 липня 2024 року.

21. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

22. Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кондратенко О. В. у листі від 10 вересня 2024 року повідомила, що видати позивачці свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті її чоловіка наразі неможливо внаслідок наявного арешту на спадкову квартиру.

23. Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 10 вересня 2024 року № 394281504 на квартиру

АДРЕСА_1 накладений арешт постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 30 червня 2005 року № 391/2. Запис містить інформацію щодо власника нерухомого майна - ОСОБА_3 , 1950 року народження.

24. Листом Дарницького ВДВС від 16 вересня 2024 року

ОСОБА_1 повідомлено, що на примусовому виконанні у відділі будь-яких виконавчих проваджень щодо позивачки не перебуває. За наявними відомостями Державного реєстру речових прав та Автоматизованої системи виконавчого провадження не вбачається за можливе ідентифікувати виконавче провадження, в межах якого накладено арешт на її квартиру.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

25. Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

26. Відповідно до частин першої-другої, четвертої-п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

27. ОСОБА_1 , звертаючись до суду з цим позовом, посилалась на те, позбавлена можливості успадкувати після смерті чоловіка частину квартири, оскільки постановою ВДВС Дарницького районного управління юстиції у

м. Києві в 2005 році на цю квартиру накладений арешт у виконавчому провадженні, боржниками у якому не була ні вона, ні її чоловік.

28. Суди відмовили ОСОБА_1 в задоволенні позову про зняття арешту, оскільки вважали, що позивачка має захищати свої права в інший спосіб, а саме шляхом оскарження дій державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень».

29. Відповідно до статей 1216 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

30. Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

31. Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

32. У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України.

33. Одним із засобів юридичного захисту прав сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають під час примусового виконання судових рішень.

34. Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

35. Відповідно до статті 447 ЦПК України (в редакції на час подання скарги ОСОБА_1 ) сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

36. Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

37. У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».

38. Такий правовий висновок сформульований Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 24 травня

2021 року у справі № 712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19).

39. Частиною першою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» закріплено порядок вирішення спорів, що виникають під час виконання судових рішень, захисту прав особи, яка не є боржником у виконавчому провадженні, у зв`язку з накладенням арешту на майно. У разі виникнення такого спору належним способом захисту прав особи є саме звернення до суду з позовом про зняття з арешту з майна.

40. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 643/3614/17 (провадження № 14-479цс19) дійшла висновку, що вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції.

41. У постанові Верховного Суду від 04 жовтня 2023 року у справі

№ 337/2402/22 (провадження № 61-7442св23), на яку міститься посилання в касаційній скарзі, зазначено, що у разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».

42. Враховуючи, що ОСОБА_1 не була і не є стороною виконавчого провадження, у якому був накладений оспорюваний арешт на квартиру, колегія суддів вважає, що позивачка правильно звернулась до суду із позовом про зняття арешту з майна.

43. Власне саме таким чином позивачці рекомендував діяти ВДВС, надаючи відповідь на її звернення.

44. Вказане свідчить про помилковість висновків судів попередніх інстанцій, які, відмовляючи в задоволенні позову, вважали, що належним способом захисту ОСОБА_1 є звернення до суду зі скаргою в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень».

45. Також Верховний Суд звертає увагу, що лист нотаріуса Кондратенко О. В. від 10 вересня 2024 року № 255/02-14 (а. с. 17-18) не свідчить про відмову ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину, а інформує про те, що свідоцтво про право на спадщину буде видане позивачці після зняття арешту.

46. Отже, наразі саме наявність спірного арешту майна визначена нотаріусом як перешкода для оформлення спадкових прав ОСОБА_1 .

47. Оскільки суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, пославшись на неправильно обраний позивачкою спосіб захисту порушеного права, не вирішив спір по суті, колегія суддів вважає, що наявні підстави для скасування оскаржених судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

48. Під час нового розгляду необхідно встановити, зокрема: 1) в межах якого виконавчого провадження накладений арешт на квартиру, 2) на підставі яких виконавчих документів, 3) хто є боржником та особою, в інтересах якої накладений арешт (стягувачем), та у випадку з`ясування вказаних обставин обговорити питання залучення цих осіб до участі у справі як співвідповідачів та/або заміни відповідача.

49. Зокрема, відповідач має повідомити чи є (була) боржником у виконавчому провадженні, в межах якого накладено арешт, ОСОБА_3 , 1950 року народження вказана в Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна у записі про обтяження № 2272205, як власник квартири (а. с. 19).

50. У разі об`єктивної неможливості встановлення вказаних обставин (відсутність чи знищення документів, тощо), суду необхідно врахувати положення Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Перший протокол) згідно з якими кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном та з`ясувати наявність законних підстав для продовження дії арешту, накладеного на квартиру позивачки

у 2005 році.

51. Враховуючи, що доводи касаційної скарги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мілевський П. В., знайшли своє підтвердження, висновки судів про відмову в задоволенні позову є передчасними, а обставини, які мають значення для правильного вирішення справи встановлені не повно, це є підставою для задоволення касаційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

52. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Керуючись статтями 400 409 411 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мілевський Павло Володимирович, задовольнити.

2. Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 24 січня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 квітня 2025 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. М. Осіян Н. Ю. Сакара О. В. Ступак В. В. Шипович