Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 24.10.2019 року у справі №754/843/17

Постанова

Іменем України

06 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 754/843/17

провадження № 61-33896св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Бурлакова С. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - комунальне підприємство "Київський метрополітен",

відповідач - ОСОБА_1,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду м. Києва у складі колегії суддів: Махлай Л. Д., Мазурик О. Ф., Желепи О. В. від 05 вересня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2017 року комунальне підприємство "Київський метрополітен" (далі - КП "Київський метрополітен") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором оренди.

Позовна заява мотивована тим, що 03 травня 2012 року між КП "Київський метрополітен", головним управлінням комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) та фізичної особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір № 300 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду.

Умовами договору передбачено, що об'єктом оренди є частина переходу, загальною площею 10,98 кв. м., що знаходиться за адресою: станція метро "Мінська" (вестибюль № 1). Відповідно до умов договору за користування об'єктом оренди орендар сплачує підприємству оренду плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва та на дату підписання договору становить без ПДВ ~money0~ за 1 кв. м. орендної площі, що в цілому складає ~money1~ Строк дії договору встановлений з 01 квітня 2012 року по 29 березня 2015 року включно.

Термін дії договору припинений 03 листопада 2016 року у зв'язку з виселенням відповідача з орендованого майна на виконання постанови господарського суду. У період з листопада 2015 року по листопад 2016 року відповідач не сплачувала орендну плату, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі ~money2~, яку позивач проси стягнути з відповідача.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 31 липня 2017 року відмовлено у задоволенні позовних вимог комунального підприємства "Київський метрополітен" до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором оренди.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження наявності у відповідача заборгованості за період з листопада 2015 року по листопада 2016 року включно, а також щодо наявності підстав для стягнення вказаної суми.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 05 вересня 2017 року апеляційну скаргу комунального підприємства "Київський метрополітен" задоволено, рішення Деснянського районного суду м. Києва від 31 липня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП "Київський метрополітен" ~money3~ заборгованості по орендній платі, ~money4~ - три проценти річних за прострочення грошового зобов'язання, ~money5~ пені та ~money6~ судового збору.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції не врахував, що відповідач була своєчасно повідомлена про необхідність передачі об'єкта оренди після закінчення строку оренди, проте не зробила цього. Відтак відповідно до умов договору оренди та положень статей 526, 629 ЦК України, статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" повинна була сплачувати орендну плату до передачі об'єкта оренди.

Узагальнені доводи касаційної скарги

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом ухвалено рішення при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, висновки апеляційного суду не відповідають обставинам справи.

Узагальнені доводи особи, яка подала заперечення на касаційну скаргу

У листопаді 2017 року КП "Київський метрополітен" подало заперечення на касаційну скаргу, в якому просить оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін, посилаючись на те, що судом правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 26 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу № 754/843/17 з Деснянського районного суду м. Києва.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України справа передана до Касаційного цивільного суду.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року вказану справу призначено до судового розгляду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною 1 статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням Частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до частини 1 статті 3 ЦПК України 2004 року кожна особа має право в порядку, встановленому частини 1 статті 3 ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття "суд, встановлений законом" містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Звертаючись із цим позовом, позивач просив стягнути заборгованість за договором про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 03 травня 2012 року № 300 укладеним між КП "Київський метрополітен", головним управлінням комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) та фізичної особою-підприємцем ОСОБА_1

Аналіз змісту та підстав поданого позову свідчить про те, що спір між сторонами виник щодо господарського договору, яким було опосередковано зобов'язальні правовідносини сторін спору.

Відповідно до статті 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Згідно із частиною 1 статті 128 ГК України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до частиною 1 статті 128 ГК України.

За частиною 1 статті 173 ГК України зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених частиною 1 статті 173 ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.

За положеннями статті 51 ЦК України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Відповідно до статті 52 ЦК України ФОП відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

За змістом статей 51, 52, 598, 599, 600, 601, 602, 603, 604, 605, 606, 607, 608, 609 ЦК України, статей 202, 203, 204, 205, 206, 207, 208 ГК України, частини 8 статті 4 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов'язання (господарські зобов'язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Зазначений правовий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 910/8729/18 провадження № 12-294гс18.

Ураховуючи, що зміст правовідносин сторін у справі, яка переглядається, виникли з господарського договору, цей спір за своїм предметним складом підвідомчий господарській юрисдикції.

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги:

Відповідно до частини 2 статті 414 ЦПК України підставою для скасування рішення повністю або частково із закриттям провадження в справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині є порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених частини 2 статті 414 ЦПК України, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

За таких обставин судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають вимогам статті 263 ЦПК України та ухвалені з порушення норм процесуального права, що в силу частини 2 статті 414 ЦПК України є підставою для їхнього скасування із закриттям провадження у справі.

Керуючись статтями 400 414 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 31 липня 2017 року та рішення Апеляційного суду м. Києва від 05 вересня 2017 року скасувати.

Провадження у справі за позовом комунального підприємства "Київський метрополітен" до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором оренди закрити.

Повідомити, що позовні вимоги комунального підприємства "Київський метрополітен" до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором оренди підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:С. Ю. Бурлаков Є. В. Коротенко В. М. Коротун В.

П. Курило