Історія справи

Постанова КЦС ВП від 12.02.2025 року у справі №199/9890/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 199/9890/22

провадження № 61-14163св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - перший заступник керівника Маріупольської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області,

відповідачі: ОСОБА_1 , дочірнє підприємство «Ілліч-Агро Донбас» публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника керівника Донецької обласної прокуратури на рішення

Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська, в складі судді Якименко Л. Г., від 10 січня 2024 року, додаткове рішення

Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська, в складі судді Якименко Л. Г., від 25 січня 2024 року, постанову Дніпровського апеляційного суду, в складі колегії суддів: Макарова М. О., Барильської А. П., Демченко Е. Л., від 17 вересня 2024 року та додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду, в складі колегії суддів: Макарова М. О., Єлізаренко І. А., від 15 жовтня 2024 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У грудні 2022 року перший заступник керівника Маріупольської окружної прокуратури звернувся до суду в інтересах держави в особі Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області з позовом до ОСОБА_1 , дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас» публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (далі - ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча») про витребування земельної ділянки та скасування рішення про державну реєстрацію права оренди.

2. Позов мотивований тим, що 10 грудня 2019 року зареєстровано право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку із кадастровим номером 1421786600:03:000:1154, площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області за межами населених пунктів (номер запису про державну реєстрацію права власності 34643798).

3. Підставою для реєстрації права власності на земельну ділянку зазначено наказ Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 01 жовтня 2019 року № 4819-СГ «Про надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення», яким ОСОБА_1 надано безоплатно у власність земельну ділянку, площею 2,000 га, у тому числі ріллі площею

2,000 га (кадастровий номер 1421786600:03:000:1154) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області за межами населених пунктів, та копія якого міститься у реєстраційній справі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

4. Разом з цим, відповідно до наданої Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області копії наказу з аналогічними реквізитами (номером та датою) встановлено, що наказом від 01 жовтня 2019 року

№ 4819-СГ «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою» було надано ОСОБА_2 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, що перебуває у запасі на території Республіканської сільської ради Нікольського району Донецької області за межами населених пунктів.

5. Тобто, зміст наказу від 01 жовтня 2019 року № 4819-СГ, фактично прийнятого Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області, не відповідає змісту наказу з тими ж реквізитами, що міститься у реєстраційній справі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1421786600:03:000:1154.

6. Прокурор вказував, що згідно з листом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 23 грудня 2022 року

№ 10-5-0.3-2300/2-22 ОСОБА_1 звертався до Управління із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність. Наказом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 19 липня 2019 року № 3413-СГ «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою» ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області.

7. В подальшому, ОСОБА_1 звернувся до Управління із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності з кадастровим номером 1421786600:03:000:1154, площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства на території Темрюцької сільської ради Нікольського району. Наказом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 22 жовтня 2019 року № 5399-СГ «Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки» ОСОБА_1 відмовлено в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області, розмір земельної ділянки 2,0 га, кадастровий номер 1421786600:03:000:1154 із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та наданні цієї земельної ділянки у власність.

8. З огляду на вищевказане, державою ніколи не приймалося рішення про відчуження земельної ділянки 1421786600:03:000:1154, у зв`язку з чим остання вибула з державної власності поза її волею.

9. Крім того, позивач зазначав, що згідно з інформацією, яка міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, земельна ділянка з кадастровим номером 1421786600:03:000:1154 відповідно до договору оренди землі від 18 грудня 2019 року № 637 передана ОСОБА_1 в оренду ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» на 10 років.

10. Посилаючись на те, щ Нікольська селищна рада Маріупольського району Донецької області не вжила будь-яких заходів для витребування спірної земельної ділянки з чужого незаконного володіння, прокурор просив:

- витребувати у ОСОБА_1 та ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» на користь Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 2,0 га, із кадастровим номером 1421786600:03:000:1154, що розташована на території територіальної громади Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області;

- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення про державну реєстрацію права оренди ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» на земельну ділянку із кадастровим номером 1421786600:03:000:1154, припинивши право оренди на цю земельну ділянку.

Кроткий зміст оскаржуваних судових рішень

11. Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду

м. Дніпропетровська від 10 січня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.

12. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції керувався презумпцією правомірності набуття права власності та тим, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували підробку документів, на підставі яких ОСОБА_1 надано земельну ділянку, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення віндикаційного позову.

13. Суд першої інстанції вказав, що позовна вимога про скасування рішення про державну реєстрацію права оренди є похідною вимогою та ґрунтується виключно на можливості задоволення позову в частині віндикаційної позовної вимоги, тому вона не підлягає задоволенню.

14. Додатковим рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду

м. Дніпропетровська від 25 січня 2024 року заяву ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» про відшкодування витрат на професійну допомогу задоволено. Стягнуто з Донецької обласної прокуратури на користь ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000 грн.

15. Вирішуючи питання про стягнення з Донецької обласної прокуратури на користь ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» понесених ним витрат на правничу допомогу, суд встановив, що в межах цієї справи правову допомогу відповідачу надавав адвокат

Сіріньок О. М., що підтверджується договором про надання правової допомоги

від 14 лютого 2023 року № 23Д095317, додатковою угодою від 14 лютого

2023 року № 1 до вказаного договору, ордером на надання правничої (правової) допомоги, актом прийому-передачі наданих послуг від 10 січня 2024 року та платіжною інструкцією від 11 січня 2024 року № 52.

16. Суд не погодився із запереченням прокурора стосовно витрат на правничу допомогу, які просило стягнути ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», оскільки визначений адвокатом розмір таких витрат є співмірним зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг, витраченим ним часом, участю адвоката у судових засіданнях, а тому дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з Донецької обласної прокуратури на користь відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.

17. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 вересня 2024 року апеляційну скаргу заступника керівника Донецької обласної прокуратури залишено без задоволення, рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 січня 2024 року та додаткове рішення

Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 січня 2024 року залишено без змін.

18. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивач не довів належними та допустимими доказами незаконність та безпідставність вибуття з державної власності в особі територіальної громади Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 2 га, з кадастровим номером 1421786600:03:000:1154, право власності на яку зареєстровано за

ОСОБА_1 .

19. Суд зазначив, що наявність двох наказів під одним номером і з різними текстами, зокрема про передачу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 різних земельних ділянок, які територіально розташовані в різних районах, мають різне цільове призначення та площу, не доводить недійсність якогось із цих документів та незаконність набуття вказаними особами права власності на земельні ділянки.

20. Залишаючи без змін додаткову постанову, апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції з врахуванням співмірності зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг, витраченим ним часом, участю адвоката у судових засіданнях, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення заяви та стягнення 5 000 грн витрат на правничу допомогу.

21. Додатковою постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 жовтня 2024 року заяву ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» про ухвалення додаткового рішення задоволено. Стягнуто з Донецької обласної прокуратури на користь ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» витрати на правничу допомогу в розмірі 4 000 грн.

22. Вирішуючи питання про стягнення з Донецької обласної прокуратури на користь ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» понесених ним витрат на правничу допомогу, суд встановив, що під час розгляду цієї справи в апеляційному суді правову допомогу відповідачу надавав адвокат Сіріньок О. М., що підтверджується договором про надання правової допомоги від 14 лютого 2023 року № 23Д095317, додатковою угодою від 14 лютого 2023 року № 1 до вказаного договору, ордером на надання правничої (правової) допомоги, актом прийому-передачі наданих послуг

від 17 вересня 2024 року та платіжною інструкцією від 19 вересня 2024 року

№ 853

23. Керуючись принципом справедливості та верховенства права, апеляційний суд вважав за необхідне стягнути з Донецької обласної прокуратури на користь ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» витрати на правничу допомогу в розмірі

4 000 грн, який вважав обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

24. У касаційній скарзі заступник керівника Донецької обласної прокуратури подав касаційну скаргу просить:

- скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухваливши нове рішення про задоволення позову;

- скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та додаткову постанову апеляційного суду, ухваливши нове рішення про відмову в задоволенні заяв про відшкодування витрат на правничу допомогу.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

25. У жовтні 2024 року заступник керівника Донецької обласної прокуратури подав касаційну скаргу на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 січня 2024 року, додаткове рішення

Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 січня 2024 року, постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 вересня

2024 року та додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду

від 15 жовтня 2024 року.

26. Ухвалою Верховного Суду від 07 листопада 2024 року відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи, які у листопаді 2024 року надійшли до Верховного Суду.

27. Ухвалою Верховного Суду від 06 лютого 2025 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

28. Підставою касаційного оскарження судових рішень прокурор зазначає

пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема, застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду

від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 14 грудня 2022 року

у справі № 461/12525/15, а також в постановах Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 373/1810/16, від 05 квітня 2023 року у справі

№ 139/997/21, від 17 січня 2024 року у справі № 522/3999/23.

29. Крім того, посилається на порушення судами норм процесуального права, зазначаючи, що суди не дослідили зібрані у справі докази та встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

30. Касаційна скарга мотивована тим, що Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області заперечило прийняття наказу

від 01 жовтня 2019 року № 4819-СГ, що свідчить про вибуття земельної ділянки державної власності поза волею власника, у зв`язку з чим вона може бути витребувана на підставі вимог статті 388 ЦК України.

31. Прокурор вказував, що суд апеляційної інстанції за відсутності конкретних доказів припустив, що можуть існувати два накази ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 01 жовтня 2019 року № 4819-СГ з різними текстами про надання у власність землі ОСОБА_1 та надання у власність землі ОСОБА_2 . При цьому, суд не врахував, що накази Держгеокадастру з одним номером, датою та посекундною відміткою на штрих-коді фізично не можуть існувати. Суди попередніх інстанцій припустили, що ОСОБА_1 після відмови у 2019 році в затвердженні проекту землеустрою, міг отримати земельну ділянку у власність. Висновок про правомірність володіння землею ОСОБА_1 зроблено не на підставі дослідження документів, які могли підтвердити таку правомірність, а на припущенні, що ніщо не вказує на те, що земельна ділянка з кадастровим номером 1421786600:03:000:1154 виділялась ще комусь, окрім ОСОБА_1 .

32. Суди не врахували, що хоча паперова реєстраційна справа і залишилась на тимчасово окупованій території України, однак електронна справа є доступною в Реєстрі речових прав на нерухоме майно.

33. Посилається на те, що відсутність вироку щодо підробки документів не може бути підставою для відмови в позові.

34. Звертає увагу, що суди не прийняли до уваги рішення Великоновосілківського районного суду Донецької області від 06 вересня

2023 року у справі № 220/649/22, в якому встановлено факт прийняття Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області наказу

від 22 жовтня 2019 року № 5399-СГ відносно ОСОБА_1 про відмову в затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність спірної земельної ділянки.

Доводи особи, яка подала відзив касаційну скаргу

35. У листопаді 2024 року ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

36. Відзив мотивований тим, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими, а посилання на висновки Верховного Суду є помилковими, оскільки стосуються не подібних до цієї справи обставин.

37. Вказує, що посилання в касаційній скарзі на те, що спірна земельна ділянка вибула з володіння ГУ Держгеокадастру в Донецькій області поза його волею є припущенням та не ґрунтується на матеріалах справи.

38. Наголошує, що суди попередніх інстанцій не порушили статей 5, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» та правильно оцінили надані прокурором докази.

39. Крім того, зазначає, що справа є малозначною, оскільки нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки станом на 2024 рік становить 58 318,66 грн, а ринкова вартість згідно з довідки про оціночну вартість спірної земельної ділянки від 20 вересня 2024 року, отриманої прокурором з сайту Фонду державного майна України, не може застосовуватися для визначення вартості майна для судового спору.

40. У грудні 2024 року Донецька обласна прокуратура подала пояснення на відзив ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», в яких звертає увагу, що правовідносини у цій справі та справах, №№ 205/2120/23, 199/3237/23 є різними.

41. У лютому 2025 року ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» надіслало до Верховного Суду додаткові пояснення, в яких посилається на те, що подані у грудні 2024 року Донецькою обласною прокуратурою пояснення містять необґрунтовані твердження. Крім того вказує, що окремі доводи не були відображені в касаційній скарзі.

42. У лютому 2025 року Маріупольська окружна прокуратура надіслала до Верховного Суду пояснення на відзив на касаційну скаргу, в яких наводить мотиви незгоди з доводами відзиву, поданого ДП «Ілліч-Агро Донбас»

ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча». Звертає увагу на неподібність обставин справи №№ 205/2120/23, 199/3237/23 зі справою, яка переглядається.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

43. 16 липня 2019 року ОСОБА_1 звернувся із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення.

44. Наказом ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 19 липня 2019 року № 3413-СГ ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, що перебуває у запасі на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області за межами населених пунктів, орієнтовний розмір 2,0000 га, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

45. Наказом ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 01 жовтня

2019 року № 4819-СГ затверджено документацію із землеустрою та надано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку кадастровий номер 1421786600:03:000:1154, площею 2,0000 га, сільськогосподарського призначення без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області за межами населених пунктів.

46. Водночас, наказом ГУ Держгеокадастру у Донецькій області

від 01 жовтня 2019 року № 4819-СГ відмовлено у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність ОСОБА_1 земельної ділянки із кадастровим номером 1421786600:03:000:1154, площею 2,0000 га, сільськогосподарського призначення без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області.

47. 10 грудня 2019 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором юридичного департаменту Маріупольської міської ради Сидоренком О. О. зареєстровано право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 1421786600:03:000:1154, площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області за межами населених пунктів (номер запису про державну реєстрацію права власності 34643798).

48. 18 грудня 2019 року між ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» та ОСОБА_1 укладений договір оренди землі № 637, за умовами якого ОСОБА_1 передав ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» в платне користування земельну ділянку кадастровий номер 1421786600:03:000:1154 для ведення особистого селянського господарства, площею 2 га, строком на

10 років.

49. 13 квітня 2022 року ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» звернулося до ГУ Національно поліції України та СБУ із заявою про вчинення кримінального правопорушення у зв`язку з тим, що в результаті бойових дій втратило доступ до офісу, в якому знаходилися установчі документи підприємства, печатка, штампи, всі дозволи, ліцензії та інша розпорядча документація, відомості про що були внесені до ЄРДР за № 22022050000001220.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

50. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

51. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

52. Відповідно до положень статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

53. 27 травня 2021 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин».

54. Відповідно до пункту 58 вищевказаного Закону України розділ Х «Перехідні положення» ЗК України був доповнений пунктом 24, яким визначається, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, перелік яких визначений законом.

55. Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

56. Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом (пункт 24 розділ Х «Перехідні положення» ЗК України).

57. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

58. Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція)).

59. Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частини перша та третя статті 388 ЦК України).

60. Якщо законом установлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом (частина п`ята статті 12 ЦК України).

61. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (частина друга статті 328 ЦК України).

62. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року в справі № 461/12525/15-ц, на яку посилається заявник, сформульовано правовий висновок про те, що, розглядаючи справи щодо застосування положень статті 388 ЦК України в поєднанні з положеннями статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, суди повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи виснувати про наявність підстав для втручання в мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном, а також надати оцінку тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням. Такими обставинами можуть бути, зокрема, підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, порівняльна вартість цього майна з майновим станом особи, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо.

63. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

64. Відповідно до статей 317 і 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

65. Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

66. Згідно із статтею 118 ЗК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

67. Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

68. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею

122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

69. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею

122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

70. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року в справі № 183/1617/16 та постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року в справі № 373/1810/16-ц, на які посилається заявник, указано, що необхідною передумовою виникнення права власності на земельну ділянку за певних обставин має бути рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, які діють від імені власника, про передання у власність земельної ділянки.

71. У постанові Верховного Суду від 05 квітня 2023 року в справі

№ 139/997/21, наведеній в касаційній скарзі, зазначено, що законодавчо визначений порядок набуття права власності громадянами на земельну ділянку із земель державної та комунальної власності потребує наявності, з одного боку, волевиявлення осіб до отримання земельної ділянки у формі подання заяви, з іншого - прийняття рішення про її передачу органом державної влади або місцевого самоврядування. Тож відсутність волевиявлення територіальної громади на передачу земельної ділянки є порушенням чинного законодавства. Право власності на майно, яке було передано за угодами щодо його відчуження поза волею власника, не набувається, у тому числі й добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна. Лише за наявності волевиявлення органу місцевого самоврядування, оформленого рішенням, можливе розпорядження спірним нерухомим майном. Отже, у випадку, якщо майно вибуло з володіння законного власника поза його волею, останній може розраховувати на повернення такого майна, незважаючи на добросовісність та відплатність його набуття сторонніми особами, і має право звернутися до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційним позовом).

72. Згідно з вимогами статті 82 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

73. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

74. Саме суди першої та апеляційної інстанцій як суди факту здійснюють дослідження та оцінку доказів.

75. Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

76. У цій справі відсутні підстави вважати, що суди не врахували наведені заявником висновки Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, адже не встановлено обставин, що ГУ Держгеокадастру в Донецькій області не розглядало питання про передачу земельної ділянки у власність

ОСОБА_1 та що реєстрація права власності на спірну земельну ділянку була вчинена на підставі підробленого (неіснуючого) наказу ГУ Держгеокадастру в Донецькій області від 01 жовтня 2019 року № 4819-СГ.

77. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).

78. Процедура державної реєстрації земельної ділянки визначена Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 (далі - Порядок

№ 1051).

79. Відповідно до пункту 107 Порядку № 1051 (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.

80. Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється, зокрема, за заявою особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки у разі її передачі у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи (пункт 109 Порядку № 1051).

81. Пункт 110 Порядку № 1051 передбачає, що для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстраторові, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява про державну реєстрацію земельної ділянки за формою згідно з додатком 22; оригінал погодженої відповідно до законодавства документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки (разом з позитивним висновком державної експертизи землевпорядної документації у разі, коли така документація підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації); електронний документ.

82. Після прийняття органом державної влади чи органом місцевого самоврядування рішення про затвердження документації із землеустрою, яка є підставою для державної реєстрації земельної ділянки, та надання Держгеокадастру або його територіальному органові відповідно до компетенції засвідченої копії такого рішення Державний кадастровий реєстратор протягом двох робочих днів з моменту її отримання вносить відповідні відомості до Поземельної книги в електронній (цифровій) та паперовій формі.

83. До поземельної книги в паперовій формі додається засвідчена копія рішення, яке є підставою для внесення відомостей до неї (пунктом 112 Порядку № 1051).

84. Пунктом 113 Порядку № 1051 встановлено, що Державний кадастровий реєстратор в день отримання інформації про зареєстровані речові права на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вносить відомості про власників, користувачів земельної ділянки відповідно до даних зазначеного Реєстру до Поземельної книги в електронній (цифровій) та паперовій формі.

85. Суди встановили, що відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 17 квітня 2024 року № НВ-991815609 відділ у Нікольському районі ГУ Держгеокадастру у Донецькій області зареєстрував за кадастровим номером 1421786600:03:000:1154 в ДЗК земельну ділянку, яка розташована на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області.

86. На підставі витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, державну реєстрацію спірної земельної ділянки здійснено на підставі технічної документації - проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 23 липня 2019 року, яка розроблена ТОВ «Центр експертно-геодезичного забезпечення».

87. В органі, який здійснював реєстрацію земельної ділянки (відділ у Нікольському районі ГУ Держгеокадастру у Донецькій області), та якому спочатку подавалися згадані документи, у тому числі у паперовій формі, позивачем не були витребувані.

88. Відповідно до частини п`ятої статті 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

89. З огляду на викладене, Верховний Суд погоджується з висновками судів про те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, які б підтверджували підробку документів, на підставі яких ОСОБА_1 надано спірну земельну ділянку.

90. До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 06 серпня 2024 року у справі № 205/2120/23, від 04 листопада 2024 року у справі

№ 199/3237/23, від 25 листопада 2024 року у справі № 199/9914/22,

від 16 грудня 2024 року у справі № 199/3188/23, від 05 лютого 2025 року у справі № 199/9920/22.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу

91. Згідно з положеннями частин першої-п`ятої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

92. Відповідно до частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

93. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

94. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

95. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

96. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

97. Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-цта постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі

№ 904/4507/18).

98. При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12 46 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

99. Враховуючи викладене, суд першої інстанції і апеляційний суд, взявши до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих адвокатом послуг, виходячи із засад цивільного законодавства щодо розумності та справедливості, дійшли правильного висновку про стягнення з Донецької обласної прокуратури на користь ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» витрат на професійну правничу допомогу.

100. Визначений судами попередніх інстанцій розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.

101. В межах доводів та вимог касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що суди попередніх інстанцій ухвалили оскаржені рішення із неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права.

102. Відповідно до першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального прав. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400 409 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу заступника керівника Донецької обласної прокуратури залишити без задоволення.

2. Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 січня 2024 року, додаткове рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 січня 2024 року, постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 вересня 2024 року та додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 жовтня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович