Історія справи

Постанова КЦС ВП від 11.10.2023 року у справі №752/8448/21
Постанова КЦС ВП від 11.10.2023 року у справі №752/8448/21

Постанова

Іменем України

11 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 752/8448/21

провадження № 61-8539св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Міністерство внутрішніх справ України, Київський науково-дослідний інститут судових експертиз Міністерства юстиції України, Київська міська прокуратура, Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташованого в м. Києві,

третя особа - Державна казначейська служба України,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 24 січня 2023 року, ухваленого у складі судді Шевченко Т. М., та постанову Київського апеляційного суду від 10 травня 2023 року,прийняту у складі колегії суддів: Таргоній Д. О., Голуб С. А., Писаної Т. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України), Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (далі - КНДІСЕ), Київської міської прокуратури, Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в м. Києві (далі - Територіального управління Державного бюро розслідувань), суддів Печерського районного суду міста Києва Горкавої Вікторії Юріївни, Медушевської Анни Олександрівни, судді Апеляційного суду міста Києва Бартащук Людмили Вікторівни, третя особа - Державна казначейська служба України, в якому просив суд стягнути майнову та моральну шкоду в розмірі 13 000 000,00 грн.

Уточнена позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 29 серпня 2012 року сталася дорожньо-транспортна пригоди (далі - ДТП) за його участю, в результаті якої належний йому транспортний засіб марки «Хонда», реєстраційний номер НОМЕР_1 , зазнав механічних пошкоджень. Працівники Печерського відділу дорожньої автомобільної інспекції м. Києва, які прибули на місце ДТП обманом та шахрайським шляхом приховали особу, винну у вчиненні цієї пригоди, підробили схему ДТП та склали сфальсифікований протокол про адміністративне правопорушення.

За фактом протиправних дій працівників поліції він звернувся до органів досудового розслідування та за його заявою було зареєстровано кримінальне провадження № 42015100000000860 від 23 липня 2015 року.

Однак, встановлені кримінальні правопорушення умисно заблоковані слідчими та прокурорами прокуратури м. Києва, які, використовуючи службові підробки, перевищуючи та зловживаючи своїми службовими повноваженнями, надавали суду неправдиві відомості та не виконували судові рішення. За вказаними фактами зареєстровано кримінальне провадження № 42019100000000232 від 02 квітня 2019 року, яке блокується вже відповідальними посадовими особами Територіального управління Державного бюро розслідувань.

Після закриття кримінальних проваджень слідчими прокуратури м. Києва, матеріали досудового розслідування № 42015100000000860 від 23 липня 2015 року передано до Національної поліції України.

ОСОБА_1 зазначає, що його, як потерпілого, повністю усунуто від досудового розслідування, йому не надаються витяги з Єдиного реєстру досудових розслідувань, чим умисно порушуються вимоги Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України). Будь-які розумні строки досудового розслідування у кримінальних провадженнях № 42015100000000860 від 23 липня 2015 року та № 42019100000000232 від 02 квітня 2019 року вийшли, а матеріали кримінальних проваджень, в яких доведено кримінальні правопорушення, умисно не передаються правоохоронними органами до суду.

Отже, зазначеними умисними діями відповідачів йому завдано майнової шкоди.

Також, кримінальним правопорушенням йому завдано моральну шкоду, що виразилась у неможливості продовження нормального життя, порушенні стосунків з близькими людьми, а також внаслідок шахрайських дій його нервову систему було зруйновано та завдано йому шкоди здоров`ю.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 24 січня 2023 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до суддів Печерського районного суду міста Києва Горкавої В. Ю., Медушевської А. О., судді Апеляційного суду міста Києва Бартащук Л. В. про відшкодування майнової та моральної шкоди.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 24 січня 2023 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Залишаючи позов без задоволення, суд першої інстанції виходив із того, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б стверджували наявність незаконних (протиправних) дій чи бездіяльності відповідних осіб МВС України, КНДІСЕ, Київської міської прокуратури, Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в м. Києві, у кримінальних провадженнях № 42015100000000860 від 23 липня 2015 року та № 42019100000000232 від 02 квітня 2019 року, так само завдання позивачу діями/бездіяльністю вказаних осіб моральної і майнової шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між такими діями/бездіяльністю і завданою шкодою.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 10 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 24 січня 2023 року залишено без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивачем не доведений розмір заподіяної шкоди, оскільки у позовних вимогах цей розмір зазначений ним як вартість пошкодженого та викраденого майна, збитків, завданих йому, як підприємцю, грошових коштів, витрачених на послуги адвокатів та проведення експертиз у справі про адміністративне правопорушення, що становить 5 443 000,00 грн, і ці обставини не підтверджуються будь-якими доказами.

Не є доведеним і сам факт заподіяння позивачу шкоди бездіяльністю відповідачів, що, згідно доводів позивача, пов`язано із умисним блокуванням кримінальних проваджень, усунення його, як потерпілого, від слідства, оскільки, як встановлено судом першої інстанції станом на час розгляду справи, досудове розслідування у кримінальних провадженнях № 42015100000000860 від 23 липня 2015 року та № 42019100000000232 від 02 квітня 2019 року триває. Отже, ОСОБА_1 не позбавлений можливості задовольнити свої вимоги у разі їх доведення після встановлення винних осіб за їх рахунок.

Крім того, апеляційний суд враховує, що держава не несе майнову відповідальність перед потерпілими за всі злочини, які залишилися нерозкритими.

Також, в матеріалах справи відсутні докази завдання позивачу моральної шкоди, яка згідно його доводів полягає у фізичних та моральних стражданнях, неможливості продовження нормального життя, порушення стосунків зі знайомими та близькими людьми, негативних наслідках для нервової системи та здоров`я позивача, знищення його підприємства, на що він посилався в позові та апеляційній скарзі, зазначені обставини не підтверджені відповідною медичною документацією, висновками медико-психологічних експертиз тощо.

При цьому сам по собі факт винесення слідчим суддею процесуальних ухвал, якими за результатами розгляду скарг позивача зобов`язано уповноважених осіб виконати певні процесуальні дії та скасовано прийняте слідчим процесуальне рішення про закриття кримінального провадження, не може бути безспірним доказом того, що бездіяльність зазначених уповноважених осіб прокуратури та Територіального управління Державного бюро розслідувань заподіяло позивачу моральної шкоди.

Встановивши, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) відповідачів та моральною шкодою, яка, за твердженням позивача, йому заподіяна, а також не доведено самого факту заподіяння моральної шкоди, суд першої інстанції, з яким погоджується апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позову і відсутність підстав для його задоволення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У червні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 24 січня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 травня 2023 року і ухвалити нове судове рішення в частині позовних вимог до Територіального управління Державного бюро розслідувань про часткове задоволення позову, а в частині позовних вимог до інших відповідачів направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної оцінки діям відповідачів, а саме фальсифікації документів: протоколу порушення Правилам дорожнього руху України (далі - ПДР); експертного висновку КНДІСЕ; акта службової перевірки експертизи КНДІСЕ від 29 листопада 2013 року № 6294/13385/13-52; постанов суду у справі № 757/6307/13-п, а також підробки схеми ДТП від 31 серпня 2012 року, яка не відповідає місту ДТП, приховуванню матеріалів зовнішньої перевірки експертизи КНДІСЕ, тиску на слідство директором КНДІСЕ. Також, фальсифікованим та скасованим незаконним постановам прокуратури м. Києва та Територіального управління Державного бюро розслідувань у кримінальних провадженнях від 23 липня 2015 року № 42015100000000860 та від 02 квітня 2019 року № 42019100000000232, де до постанов умисно внесені неправдиві відомості, умисно не виконані судові рішення, порушені права потерпілого.

Підставами касаційного оскарження рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 24 січня 2023 року та постанови Київського апеляційного суду від 10 травня 2023 року заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: судове рішення не підписано будь-яким із суддів; суд необґрунтовано відхилив клопотання щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу

У липні 2023 року Територіальне управління Державного бюро розслідувань, МВС України, КНДІСЕ, Київська міська прокуратура подали відзиви на касаційну скаргу, в яких просили суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

У липні та серпні 2023 року ОСОБА_1 подав відповіді на зазначені відзиви на касаційну скаргу, в яких зазначив, що оскаржувані судові рішення не відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 червня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.

У червні 2023 року заявником у встановлений судом строк недоліки касаційної скарги усунуто.

Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У липні 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою Верховного Суду від 25 вересня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

З матеріалів кримінального провадження № 42015100000000860 від 23 липня 2015 року встановлено, що 23 липня 2015 року за номером 42015100000000860 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 16 липня 2015 року у справі № 757/20520/15-к внесено відомості про кримінальне правопорушення за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 366 КК України, за фактом протиправних дій окремих працівників Київського інституту судових експертиз та співробітників ДАІ по обслуговуванню Печерського району м. Києва.

01 жовтня 2015 року ОСОБА_1 допитано в якості свідка у кримінальному провадженні № 42015100000000860 від 23 липня 2015 року.

Також, 01 жовтня 2015 року слідчим в ОВС прокуратури міста Києва Орловим В. О. винесено постанову про закриття кримінального провадження № 42015100000000860 від 23 липня 2015 року на підставі пункту 1 частини першої статті 284 КПК України у зв`язку з відсутністю події кримінального правопорушення.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 21 квітня 2016 року у справі № 757/46201/15-к скасовано постанову слідчого в ОВС прокуратури міста Києва Орлова В. О. від 01 жовтня 2015 року про закриття кримінального провадження № 42015100000000860 від 23 липня 2015 року, зобов`язано слідчого відновити досудове розслідування і провести досудове розслідування.

17 червня 2016 року старшим слідчим першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури міста Києва Лисенковим М. О. винесено постанову про закриття кримінального провадження № 42015100000000860 від 23 липня 2015 року на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України, у зв`язку з відсутністю у діях окремих працівників правоохоронних органів та співробітників Київського інституту судових експертиз складу злочину.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 26 серпня 2016 року у справі № 757/37812/16-к скасовано постанову старшого слідчого першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури міста Києва Лисенкова М. О. від 17 червня 2016 року про закриття кримінального провадження № 42015100000000860 від 23 липня 2015 року, матеріали направлено до прокуратури міста Києва для проведення досудового розслідування.

27 вересня 2016 року в кримінальному провадженні № 42015100000000860 від 23 липня 2015 року в якості свідка допитано завідувача відділу Київського науково-дослідного інституту судових експертиз ОСОБА_2

27 вересня 2016 року в кримінальному провадженні № 42015100000000860 від 23 липня 2015 року в якості свідка допитано експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз ОСОБА_3

28 вересня 2016 року старшим слідчим першого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури міста Києва Польщенко Ю. Є. винесено постанову про закриття кримінального провадження № 42015100000000860 від 23 липня 2015 року на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України у зв`язку з відсутністю у діях окремих працівників правоохоронних органів та співробітників Київського інституту судових експертиз складу злочину.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 13 лютого 2017 року у справі № 757/55578/16-к скасовано постанову старшого слідчого першого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури міста Києва Польщенко Ю. Є. від 28 вересня 2016 року про закриття кримінального провадження № 42015100000000860 від 23 липня 2015 року, зобов`язано слідчого відновити досудове розслідування і провести досудове розслідування.

23 червня 2017 року в кримінальному провадженні № 42015100000000860 від 23 липня 2015 року допитано в якості свідка ОСОБА_4

29 червня 2017 року старшим слідчим першого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури міста Києва Польщенко Ю. Є. винесено постанову про закриття кримінального провадження № 42015100000000860 від 23 липня 2015 року на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України у зв`язку з відсутністю у діях окремих працівників правоохоронних органів та співробітників Київського інституту судових експертиз ознак кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 366 КК України.

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 07 серпня 2017 року у справі № 752/13362/17 скасовано постанову старшого слідчого першого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури міста Києва Польщенко Ю. Є. від 29 червня 2017 про закриття кримінального провадження № 42015100000000860 від 23 липня 2015 року.

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 08 травня 2017 року у справі № 752/8367/17) зобов`язано компетентних осіб прокуратури міста Києва залучити ОСОБА_1 до кримінального провадження № 42015100000000860 від 23 липня 2015 року як потерпілого.

Постановою старшого слідчого першого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури міста Києва Польщенко Ю. Є. від 18 вересня 2017 року відмовлено у визнанні ОСОБА_1 потерпілим у кримінальному провадженні № 42015100000000860 від 23 липня 2015 року.

18 жовтня 2017 року в кримінальному провадженні № 42015100000000860 від 23 липня 2015 року проведено одночасний допит свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

Також, 18 жовтня 2017 року ОСОБА_1 залучено як потерпілого у кримінальному провадженні № 42015100000000860 від 23 липня 2015 року та проведено його допит.

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 03 січня 2018 року у справі № 752/13362/17 зобов`язано уповноваженого процесуального прокурора прокуратури міста Києва у кримінальному провадженні № 42015100000000860 від 23 липня 2015 року розглянути у строки, встановлені статтею 220 КПК України, клопотання ОСОБА_1 від 13 листопада 2017 року.

21 березня 2018 року в кримінальному провадженні № 42015100000000860 від 23 липня 2015 року проведено одночасний допит осіб - потерпілого ОСОБА_1 та свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_5

27 березня 2018 року слідчим в ОВС першого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури міста Києва Ільяшенком А. В. винесено постанову про закриття кримінального провадження № 42015100000000860 від 23 липня 2015 року на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України, у зв`язку із відсутністю у діях співробітників Київського науково-дослідного інституту судових експертиз та співробітників ДАІ по обслуговуванню Печерського району м. Києва, ознак кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 366 КК України.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 19 липня 2018 року у справі № 757/18399/18-к скасовано постанову слідчого в ОВС першого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури міста Києва Ільяшенка А. В. від 27 березня 2018 року про закриття кримінального провадження № 42015100000000860 від 23 липня 2015 року у зв`язку із відсутністю в діях співробітників Київського науково-дослідного інституту судових експертиз ознак кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 366 КК України, та матеріали кримінального провадження повернуто до прокуратури міста Києва для продовження досудового розслідування.

02 листопада 2018 року в кримінальному провадженні № 42015100000000860 від 23 липня 2015 року в якості свідка допитано директора Київського науково-дослідного інституту судових експертиз ОСОБА_6 .

Постановою заступника прокурора міста Києва Андрєєва А. В. від 24 січня 2019 року здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42015100000000860 від 23 липня 2015 року за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 366 КК України, доручено слідчим слідчого відділу Печерського УП ГУНП в м. Києві.

Постановою прокурора другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, підслідних Територіальному управлінню Державного бюро розслідувань, розташованому у м. Києві, прокуратури міста Києва Власова О. С. від 17 червня 2020 року підслідність у кримінальному провадженні № 42015100000000860 від 23 липня 2015 року визначено за Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві.

20 вересня 2020 року слідчим Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, Хоменком В. Б. винесено постанову про закриття кримінального провадження № 42015100000000860 від 23 липня 2015 року у зв`язку із відсутністю в діях службової особи підрозділу ДАІ по обслуговуванню Печерського району міста Києва ОСОБА_4 та у діях експертів КНДІСЕ ОСОБА_5 , ОСОБА_2 ознак кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 366 КК України.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 23 лютого 2021 року у справі № 757/50011/20-к скасовано постанову слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, Хоменка В. Б. від 20 вересня 2020 року про закриття кримінального провадження № 42015100000000860 від 23 липня 2015 року, матеріали кримінального провадження повернуто до прокуратури міста Києва для продовження досудового розслідування.

Слідчим Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42019100000000232 від 02 квітня 2019 року, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 365 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

Постановою слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань Хоменка В. Б. від 19 вересня 2020 року прийнято рішення про закриття кримінального провадження № 42019100000000232 від 02 квітня 2019 року на підставі пункту 2 частини першої статті 284 Кримінально процесуального кодексу України (далі - КПК України), у зв`язку із відсутністю в діянні окремих службових осіб прокуратури м. Києва складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 365 КК України.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 23 вересня 2022 року у справі № 757/19259/22-к скасовано постанову слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань Хоменка В. Б. від 19 вересня 2020 року про закриття кримінального провадження № 42019100000000232 від 02 квітня 2019 року, матеріали кримінального провадження повернуто до органу досудового розслідування для продовження досудового розслідування у кримінальному провадженні.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції відповідають зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 обґрунтовував його тим, що в результаті протиправної бездіяльності посадових і службових осіб державних органів, зокрема, МВС України, КНІДСЕ, Київської міської прокуратури та Територіального управління Державного бюро розслідувань шляхом невиконання судових рішень, незаконного обвинувачення, заснованого на фальсифікаціях, незаконного визнання його винним у справі про адміністративне правопорушення, позбавлення його майна та позбавлення його права судового розгляду цих протиправних дій протягом тривалого часу, йому було заподіяно моральної шкоди.

Також, заподіяння йому майнової шкоди незаконними діями і бездіяльністю посадових та службових осіб зазначених державних органів, а також КНІДСЕ, яка пов`язана із пошкодженням його майна, викраденням майна, завданням збитків, як підприємцю, витратами на послуги адвокатів та проведення експертиз у справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до статті 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

На підставі наведеної норми права відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади.

Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органами державної влади, їх посадовими та службовими особами.

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди у такому випадку є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини цієї особи.

Згідно із вимогами статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин, зокрема, тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеня зниження престижу і ділової репутації позивача. При цьому виходити слід із засад розумності, виваженості та справедливості.

У постанові Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 641/2328/17 (провадження № 61-7053зпв18) зазначено, що «свої вимоги про відшкодування моральної шкоди позивач обґрунтовував бездіяльністю слідчого прокуратури, вважаючи незаконними процесуальні рішення слідчого та прокурора прокуратури Харківської області з огляду на їх скасування слідчими суддями.

Однак вказана обставина не є безумовною підставою для визнання позовних вимог обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Такі процесуальні рішення, на які посилався позивач, та розцінені ним як бездіяльність, інше визначення слідчим обсягу і характеру дії при перевірці заяви про скоєння злочину, є предметом оскарження відповідно до правил статті 303 КПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), тобто є механізмом реалізації прав особи на контроль в порядку кримінального судочинства за діяльністю уповноважених осіб на здійснення функцій органу досудового розслідування.

Частиною першою статті 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

В той же час, реалізація позивачем свого процесуального права на оскарження рішень, дій та бездіяльності слідчого під час досудового розслідування в межах кримінальних проваджень не є підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки не є порушенням прав позивача».

Аналогічні висновки викладено в постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 641/2328/17 (провадження № 61-7053зпв18), від 04 липня 2018 року у справі № 638/14260/16 (провадження № 61-11766св18), від 10 жовтня 2018 року у справі № 640/3837/17 (провадження № 61-29382св18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 646/5224/17 (провадження № 61-7478св18), від 28 листопада 2018 року у справі № 638/9055/15 (провадження № 61-20721св18), від 11 вересня 2019 року у справі № 336/5519/18 (провадження № 61-11350св19), від 13 травня 2020 року у справі № 638/8636/17 (провадження 61-40480св18), від 22 вересня 2021 року у справі № 686/14607/20 (провадження № 61-17741св20), від 19 жовтня 2022 року у справі № 554/8034/20 (провадження № 61-14781св21) та інших.

Статті 1173 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Ними передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є необхідною, однак не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які підлягають доведенню у відповідних спорах. Підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди.

У постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року в справі № 197/1330/14-ц (провадження № 61-21956св19) вказано, що «причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду. Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами. При цьому причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди.

Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Обов`язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв`язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із цих складових є підставою для відмови у задоволенні позову».

Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності, на підставі чого суди першої та апеляційної інстанцій встановлюють наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею).

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Ухвали слідчих суддів Печерського районного суду міста Києва та Голосіївського районного суду міста Києва свідчать про реалізацію ОСОБА_1 передбаченого КПК України права на оскарження процесуальних рішень слідчого, прокурора і не є безумовним доказом неправомірності процесуальних рішень, дій чи бездіяльності відповідачів та не є підставою для відшкодування шкоди у розумінні статей 1166 1167 1173 ЦК України, як помилково вважає ОСОБА_1 , акцентуючи свої доводи на власному визначенні змісту цих статей.

Отже, ОСОБА_1 скористався своїм правом, передбаченим статтею 303 КПК України, на оскарження постанов у кримінальному провадженні у кримінальних провадженнях від 23 липня 2015 року № 42015100000000860 та від 02 квітня 2019 року № 42019100000000232, і в такий спосіб отримав захист своїх прав, які вважав порушеними.

Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про те, що позивач не надав до суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту заподіяння йому діями чи бездіяльністю відповідачів майнової та моральної шкоди, а також доказів на підтвердження причинно-наслідкового зв`язку між такими діями/бездіяльністю і завданою шкодою.

Таким чином, правові підстави для застосування норм статей 1173 1174 1176 ЦК України та відшкодування моральної шкоди відсутні.

Доводи касаційної скарги є ідентичними доводам апеляційної скарги та зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).

Висновок за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400 409 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 24 січня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 травня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник Судді: І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець