Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 25.04.2019 року у справі №759/18340/17

Постанова

Іменем України

05 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 759/18340/17

провадження № 61-7464св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є.

В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Інститут ветеринарної медицини Національної академії аграрних наук України,

третя особа - відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Інституту ветеринарної медицини Національної академії аграрних наук України, яка підписана представником Любаренком Ігорем Олеговичем, на постанову Київського апеляційного суду від 14 березня 2019 року в складі колегії суддів: Іванової І. В., Сушко Л. П., Мельника Я. С.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулася із позовом до Інституту ветеринарної медицини Національної академії аграрних наук України, третя особа - відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, про зобов'язання вчинити дії та відшкодування шкоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 04 січня 1992 року, під час виконання трудових обов'язків на підприємстві стався нещасний випадок, в наслідок якого позивача було визнано інвалідом другої групи з втратою 70 % професійної працездатності, у зв'язку з чим останній щомісячно проводились відшкодування втраченої частини заробітку, а також витрат на медичну та соціальну допомогу, розмір яких станом на січень 2017 року склав 1 209 грн.

У подальшому наказом Інституту ветеринарної медицини НААН України від 23 лютого 2017 року № 42-К позивачу було призупинено виплату відшкодування відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

14 жовтня 2017 року позивач звернулась до Інституту з вимогою передати її особову справу до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Святошинського району м. Києва, однак листом від 31 жовтня 2010 року відповідач повідомив позивача про надання переліку документів, необхідних для формування особової справи, оскільки станом на 26 жовтня 2017 року в архіві Інституту відсутні оригінали або нотаріально засвідчені копії документів, необхідних для формування та передачі особової справи ОСОБА_1.

Позивач посилалася на те, що Інститут свідомо вимагає документи, яких у неї не може бути, зокрема акт про нещасний випадок за формою Н-1 та акт розслідування нещасного випадку за формою Н-5.

ОСОБА_1 просила;

визнати рішення Інституту ветеринарної медицини Національної академії аграрних наук України щодо припинення відшкодування шкоди заподіяної здоров'ю ОСОБА_1 внаслідок нещасного випадку під час виконання трудових обов'язків та відмову сформувати справу та передати її до відділення Фонду соціального страхування Святошинського району міста Києва для продовження цієї виплати неправомірними;

зобов'язати Інститут ветеринарної медицини Національної академії аграрних наук України належним чином сформувати справу стосовно відшкодування шкоди заподіяної здоров'ю ОСОБА_1 внаслідок нещасного випадку під час виконання трудових обов'язків та передати її до відділення Фонду соціального страхування Святошинського району міста Києва;

зобов'язати Інститут ветеринарної медицини Національної академії аграрних наук України провести належні виплати на користь ОСОБА_1 за шкоду заподіяну її здоров'ю внаслідок нещасного випадку під час виконання трудових обов'язків за період з лютого 2017 року до моменту передачі справи про ці відшкодування до відділення Фонду соціального страхування Святошинського району міста Києва;

стягнути з Інституту ветеринарної медицини Національної академії аграрних наук України на її користь компенсацію моральної шкоди в розмірі 15 000 грн та судові витрати в розмірі 640 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 22 грудня 2018 року у складі судді: Миколаєць І. Ю., у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що документи, які підтверджують право застрахованого на страхові виплати внаслідок шкоди, заподіяної працівнику в результаті травмування на виробництві, пов'язаних з виконанням ним трудових обов'язків, зокрема і матеріали розслідування нещасного випадку, формуються в особову справу відповідно до вимог Інструкції про порядок передачі виконавчій дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України документів, що підтверджують право застрахованого або членів його сім'ї на страхову виплату, затвердженої постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 20 квітня 2004 року № 10 (далі - Інструкція), та передається до відповідного відділення виконавчої дирекції Фонду. Позивачем не надано доказів на підтвердження того, що вона надала всі необхідні документи відповідачу для формування зазначеної особової справи на підставі наявних у неї документів для подальшої її передачі до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Києві. Також позивачем не надано доказів неможливості надання певних документів та/або втрати документів з вини відповідача. Таким чином спосіб реалізації відповідних прав позивача визначений Інструкцією, а тому у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 14 березня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 22 грудня 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Зобов'язано Інститут ветеринарної медицини Національної академії аграрних наук України передати Управлінню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в м. Києві, в установленому порядку документи, що підтверджують право ОСОБА_1 на страхову виплату стосовно нещасного випадку на виробництві, що трапився на виробництві 04 січня 1992 року.

Зобов'язано Інститут ветеринарної медицини Національної академії аграрних наук України поновити проведення належних виплат на користь ОСОБА_1, призупинених наказом № 42-к від 23 лютого 2017 року до моменту передачі особової справи ОСОБА_1 до Фонду.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що Інститут ветеринарної медицини Національної академії аграрних наук України не передав особову справу позивача ОСОБА_1 до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. У відповідача виник обов'язок по передачі в установленому порядку документів, що підтверджують право ОСОБА_1 на страхову виплату стосовно нещасного випадку на виробництві, що трапився на виробництві 04 січня 1992 року, на підставі яких позивач отримувала страхові виплати до призупинення їх виплат наказом відповідача № 42-к від 23 лютого 2017 року. Таким чином ОСОБА_1 довела факт того, що відповідач не виконав свій обов'язок по передачі до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, в установленому порядку, документи, що підтверджують її право на страхову виплату стосовно нещасного випадку на виробництві, що трапився на виробництві 04 січня 1992 року, тому позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача передати до Фонду її особову справу підлягають задоволення. У зв'язку з чим колегія суддів вважала також необхідним поновити проведення належних виплат на користь позивача до моменту передачі її особової справи до Фонду, оскільки відповідно до вимог Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що спричинили втрату працездатності" потерпілі документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця. Оскільки відповідно вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" завершено реорганізацію шляхом злиття Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності і з 01 серпня 2017 року Фонд соціального страхування України розпочав виконання усіх завдань та функцій, визначених законом, тому особова справа позивача повинна бути передана відповідачем до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в м. Києві.

Апеляційний суд вказав, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували заподіяння моральних страждань у зазначеному позивачем розмірі, тому у задоволенні позовних вимог про стягнення компенсації моральної шкоди необхідно відмовити.

Аргументи учасників справи

У квітні 2019 року Інституту ветеринарної медицини Національної академії аграрних наук України через представника Любаренка І. О. подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржену постанову апеляційного суду та ухвалити нову, якою повністю відмовити у задоволенні позовних вимог. При цьому посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що пунктом 4 Інструкції передбачено перелік документів, які повинні міститися в особовій справі потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання. Станом на 26 жовтня 2017 року в архіві Інституту ветеринарної медицини НААН відсутні оригінали або нотаріально засвідчені копії для формування та передачі до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Святошинського району м. Києва, особової справи ОСОБА_2. Інститут листом від 31 жовтня 2017 року № 320 звернувся до ОСОБА_1 про надання до Інституту зазначений перелік документів. Позивачем невірно обрано спосіб захисту своїх прав. У випадку відсутності у позивача необхідних документів для формування особової справи та передачі її до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, позивачу необхідно звертатися в порядку окремого провадження, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне страхування" за виплати з втрати працездатності в наслідок нещасного випадку на виробництві здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, тому Інститут ветеринарної медицини Національної академії аграрних наук України є неналежним відповідачем.

Аналіз касаційної скарги свідчить, що постанова суду апеляційної інстанції оскаржується у касаційному порядку лише у частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1. В іншій частині постанова суду апеляційної інстанції не оскаржується, а тому в касаційному порядку не переглядається.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 22 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 11 листопада 2019 року відмовлено у задоволенні клопотання Інституту ветеринарної медицини Національної академії аграрних наук України, яке підписане представником Любаренком І. О., про зупинення виконання рішення.

У пункті 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Апеляційний суд встановив, що 04 січня 1992 року під час виконання трудових обов'язків на підприємстві стався нещасний випадок внаслідок якого ОСОБА_1 було заподіяно каліцтво.

За рішенням МСЕК від 21 квітня 1994 року внаслідок нещасного випадку ОСОБА_1 було визнано особою із інвалідністю ІІ групи з втратою 70 % професійної працездатності, у зв'язку з чим щомісячно відповідачем їй проводилась оплата втраченої частини заробітку у відповідності до наказу Інституту від 12 травня 1995 року № 77-К у зв'язку із виходом на пенсію по інвалідності.

Наказом Інституту від 23 лютого 2017 року № 42-К ОСОБА_1 було призупинено виплату пенсії для з'ясування обставин щодо призначення пенсії.

14 жовтня 2017 року позивач звернулась до Інституту з вимогою сформувати та передати її особову справу до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Святошинського району м. Києва.

31 жовтня 2017 року відповідач листом № 320 повідомив позивача про необхідність надання позивачкою документів, необхідних для формування особової справи, з посиланням, що станом на 26 жовтня 2017 року в архіві Інституту відсутні оригінали або нотаріально засвідчені копії документів, необхідних для формування та передачі особової справи ОСОБА_1, після чого справа буде передана до Фонду.

Згідно частини 1 статті 15, частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права. Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Оскільки положення Конституції України мають вищу юридичну силу, а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб відповідно до викладеної у позові вимоги.

Згідно статті 16 ЦК України захист цивільних прав та інтересів здійснюється у встановленому порядку судом шляхом: визнання цих прав; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусового виконання обов'язку в натурі; зміни правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та іншими способами відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно частини 2 статті 7 Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку. Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України.

Відповідно до абзацу п'ятого пункту 3 розділу ХІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що спричинили втрату працездатності" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передача документів, що підтверджують право працівника на страхову виплату, інші соціальні послуги внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, а також розміри цієї виплати та послуг здійснюється підприємствами Фонду соціального страхування від нещасних випадків по акту. Форма акта, перелік документів, а також строк передачі встановлюються Фондом

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17 вказано, що "як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав".

Апеляційний суд встановив, що Інститут ветеринарної медицини Національної академії аграрних наук України не передав особову справу позивача ОСОБА_1 до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. У відповідача виник обов'язок по передачі в установленому порядку документів, що підтверджують право ОСОБА_1 на страхову виплату стосовно нещасного випадку на виробництві, що трапився на виробництві 04 січня 1992 року, на підставі яких позивач отримувала страхові виплати до призупинення їх виплат наказом відповідача № 42-к від 23 лютого 2017 року. ОСОБА_1 довела факт того, що відповідач не виконав свій обов'язок по передачі до фонду, документів, що підтверджують її право на страхову виплату стосовно нещасного випадку на виробництві, що трапився на виробництві 04 січня 1992 року.

Згідно частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених частини 1 статті 81 ЦПК України.

За таких обставин апеляційний суд обґрунтовано задовольнив частково позовні вимоги.

Аргумент касаційної скарги про те, що позивачу необхідно звертатися в порядку окремого провадження, необґрунтований. Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина 1 статті 293 ЦПК України). ОСОБА_1 звернулася із вимогами, які не стосуються підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (а. с. 4,5).

Доводи касаційної скарги про те, що Інститут ветеринарної медицини Національної академії аграрних наук України є неналежним відповідачем, колегія суддів відхиляє. Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України). Оскільки спір виник між ОСОБА_1 та Інститутом ветеринарної медицини Національної академії аграрних наук України щодо передачі в установленому порядку документів, що підтверджують право ОСОБА_1 на страхову виплату стосовно нещасного випадку на виробництві, що трапився на виробництві 04 січня 1992 року, то саме Інститут ветеринарної медицини Національної академії аграрних наук України є належним відповідачем за позовними вимогами у цій справі.

Згідно частини 2 статті 410 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що постанова апеляційного суду в оскарженій частині ухвалена без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, постанову апеляційного суду в оскарженій частині без змін, а тому судовий збір покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400 та 410 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 401,409,416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Інституту ветеринарної медицини Національної академії аграрних наук України, яка підписана представником Любаренком Ігорем Олеговичем, залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 14 березня 2019 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до Інституту ветеринарної медицини Національної академії аграрних наук України про зобов'язання вчинити дії залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков