Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 02.06.2019 року у справі №520/12375/18

Постанова

Іменем України

06 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 520/12375/18

провадження № 61-10332св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Сімоненко В. М.,

суддів: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Петрова Є. В.,

Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

треті особи: Служба у справах дітей Одеської міської ради, Київська районна адміністрація Одеської міської ради як орган опіки та піклування,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, подану адвокатом Рашкевич Світланою Олександрівною, на ухвалу Одеського апеляційного суду від 19 березня

2019 року у складі судді Журавльова О. Г.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи: Служби у справах дітей Одеської міської ради, Київської районної адміністрації Одеської міської ради як Органу опіки та піклування, про встановлення місця проживання дитини з матір'ю та надання дозволу на виїзд малолітньої дитини за кордон без згоди батька.

У жовтні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1, треті особи: Служби у справах дітей Одеської міської ради, Київської районної адміністрації Одеської міської ради як Органу опіки та піклування, про визначення місця проживання дитини з батьком.

Протокольною ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 24 жовтня

2018 року прийнято зустрічний позов до розгляду та об'єднано в одне провадження з первісним позовом.

15 січня 2019 року ОСОБА_1, через свого адвоката Роман В. С., подала до суду першої інстанції клопотання про ухвалення судового доручення в порядку статті 502 ЦПК України.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 16 січня 2019 року клопотання ОСОБА_1, подане адвокатом Роман В. С., задоволено.

Доручено компетентному суду Республіки Кіпр або відповідному компетентному органу Республіки Кіпр, виконати окремі процесуальні дії та отримати письмові докази, а саме:

провести обстеження житлово-побутових умов матері ОСОБА_1, що проживає за адресою: АДРЕСА_1;

провести бесіду з матір'ю малолітньої дитини - ОСОБА_1, яка проживає за адресою АДРЕСА_1 щодо можливості проживання дитини з матір'ю;

провести бесіду з малолітньою дитиною - ОСОБА_3, який проживає за адресою АДРЕСА_2, у домашніх або інших комфортних для дитини умовах, з метою отримання інформації щодо того, з ким з батьків та де саме бажає проживати малолітній ОСОБА_3, чи влаштовують його умови проживання в Республіці Кіпр, чи забезпечений він всіма необхідними умовами для проживання, навчання, розвитку та відпочинку.

Надіслати Київському районному суду м. Одеси відповідний акт (чи інший письмовий документ), за результатами проведення обстеження житлово-побутових умов матері - ОСОБА_1, що проживає за адресою АДРЕСА_1.

Надіслати Київському районному суду м. Одеси соціально-психологічний висновок, щодо можливості матері належним чином виховувати малолітнього сина, можливості проживання дитини з матір'ю, за результатами бесіди з

ОСОБА_1, що проживає за адресою АДРЕСА_1.

Надіслати Київському районному суду м. Одеси соціально-психологічний висновок за результатами бесіди з малолітнім ОСОБА_3, що проживає за адресою АДРЕСА_1.

Всі зібрані при виконанні доручення матеріали направити на адресу Київського районного суду м. Одеси (65080, м. Одеса, вул. Варненська, 3-б, електронна адреса inbox@ki. od. court. gov. ua).

Зупинено провадження у справі №520/12375/18 за первісним позовом

ОСОБА_1 та зустрічним позовом ОСОБА_2 до виконання судового доручення та отримання матеріалів розгляду судового доручення Київським районним судом м.

Одеси.

Зобов'язано ОСОБА_1 надати суду у строк до 30 січня 2019 року переклад цієї

ухвали суду на англійську мову.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_2 оскаржив її до суду апеляційної інстанції 29 січня 2019 року.

Короткий зміст ухвали апеляційної інстанції

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 19 березня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 16 січня 2019 року визнано неподаною та повернуто.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на ухвалу про судове доручення, яка не підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду (пункт 4 частина 5 статті 357 ЦПК України).

Оспорювана апелянтом ухвала може бути оскаржена лише в частині зупинення провадження у справі, однак доводи апеляційної скарги зводяться до того, що апелянт не погоджується з такою ухвалою в частині вирішення питання щодо задоволення клопотання про судове доручення, та жодних доводів щодо незаконності зупинення провадження у справі апеляційна скарга ОСОБА_2 не містить.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2019 року ОСОБА_2, через адвоката Рашкевич С. О., подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просив скасувати оскаржувану ухвалу апеляційного суду.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У травні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_2, подана адвокатом Рашкевич С. О., на ухвалу Одеського апеляційного суду від 19 березня 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду від 30 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу з Київського районного суду м.

Одеси.

У серпні 2019 року справу № 520/12375/18 передано до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що ухвала суду апеляційної інстанції про повернення його апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції від 16 січня 2019 року про задоволення клопотання про судове доручення є незаконною та такою, що підлягає скасуванню. Вказує, що суд апеляційної інстанції визнаючи ухвалу суду першої інстанції такою, що не підлягає оскарженню не звернув уваги на те, що клопотання ОСОБА_1, подане адвокатом Роман В. С., про судове доручення було поданою нею та розглянуто судом в порядку визначеному частинами 1 , 3 статті 84, 87 ЦПК України. Зазначає, що ухвала суду першої інстанції від 16 січня 2019 року про судове доручення забезпечує витребування доказів у справі з іноземним елементом в порядку передбаченому статтею 498 ЦПК України, тому вона підлягає апеляційному оскарженню в порядку визначеному пунктом 2 частини 1 статті 353 ЦПК України.

У липні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1, поданий адвокатом Дімовою Н. С., на касаційну скаргу ОСОБА_2, у якому вказано, що ця касаційна скарга є необґрунтованою та безпідставною, а оскаржувана ухвала апеляційного суду є законною та повинна бути залишена без змін. На її думку, касаційна скарга ОСОБА_2 не містить належних та допустимих доводів щодо порушення апеляційний судом норм процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали. Вказує, що частина 1 статті 353 ЦПК України містить вичерпний перелік ухвал, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду, однак серед такого переліку не має ухвали про судове доручення, тому суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що така ухвала не підлягає апеляційному оскарженню. Також звертає увагу суду на те, що доводи касаційної скарги ОСОБА_2 не відповідають дійсності та спрямовані на те, щоб ввести суд касаційної інстанції в оману, а саме заявник стверджує, що вона подала клопотання про ухвалення судового доручення в порядку, визначеному статтею 84 ЦПК України, однак зі змісту самого клопотання вбачається, що воно було подано в порядку, визначеному статтею 502 ЦПК України та жодних посилань на норми статтею 502 ЦПК України воно не містить. Вказує, що забезпечення доказів здійснюється в порядку визначеному § 8 главою 5 розділом І ЦПК України, а судове доручення здійснюється в порядку визначеному розділом ХІ ЦПК України, тому вказані норми законодавства свідчать про те, що ЦПК України розмежовує ухвали про судове доручення та ухвали про забезпечення доказів.

Також у липні 2019 року до Верховного Суду надійшла відповідь ОСОБА_2, подана адвокатом Рашкевич С. О., на відзив на касаційну скаргу, у якій вказано, що викладені у відзиві ОСОБА_1 доводи, міркування та заперечення не заслуговують на увагу суду касаційної інстанції. Зазначає, що суд апеляційної інстанції незаконно постановив ухвалу Одеського апеляційного суду від

19 березня 2019 року, оскільки ухвала суду першої інстанції про судове доручення насправді є ухвалою про забезпечення доказів, так як всі сторони справи є громадянами України. Також вказує, що він не хоче, щоб з його малолітнім сином ОСОБА_5 проводили бесіди на території іноземної держави, де дитина утримується незаконно.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

З матеріалів справи вбачається, що 15 січня 2019 року ОСОБА_1, через свого адвоката Роман В. С., подала до суду першої інстанції клопотання про ухвалення судового доручення в порядку статті 502 ЦПК України (а. с. 3-9 том 3).

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 16 січня 2019 року клопотання ОСОБА_1, подане адвокатом Роман В. С., задоволено (а. с. 18-22 том 3).

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_2 оскаржив її до суду апеляційної інстанції 29 січня 2019 року та просив скасувати в повному обсязі.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 19 березня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 16 січня 2019 року визнано неподаною та повернуто.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно частини 1 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвала апеляційного суду не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Однією з основних гарантій права сторони на судовий захист є право оскарження судових рішень (стаття 129 Конституції України). Реалізація цього права здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантії їх реалізації.

Відповідно до частини 2 статті 352 ЦПК України ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених частини 2 статті 352 ЦПК України.

У частині 1 статті 353 ЦПК України передбачено вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

Відповідно до частини 2 статті 353 ЦПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Відповідно до пункту 4 частини 5 статті 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення.

Постановляючи ухвалу про повернення апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції про судове доручення у цій справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до пункту 4 частини 5 статті 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, оскільки скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду. Також зазначив, що пунктом 14 частини 1 статті 353 ЦПК України передбачено оскарження ухвали суду першої інстанції в частині провадження у справі, однак доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 зводяться лише до незгоди з ухвалою суду першої інстанції в частині задоволення клопотання про судове доручення.

Разом з тим, Верховний Суд не може погодитись з таким висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції постановляючи ухвалу від 16 січня 2019 року задовольнив клопотання ОСОБА_1, подане адвокатом Роман В.

С., про судове доручення та зупинив провадження у справі

(а. с. 18-22 том 3).

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_2 оскаржив її до суду апеляційної інстанції 29 січня 2019 року та просив суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану ним ухвалу в повному обсязі

(а. с. 52-53 том 3).

Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених пунктом 14 частини 1 статті 353 ЦПК України.

Пунктом 14 частини 1 статті 353 ЦПК України визначено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо зупинення провадження у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з прохальної частини апеляційної скарги ОСОБА_2, ухвалу суду першої інстанції він оскаржив в повному обсязі, тобто в частині задоволення клопотання про судове доручення та в частині зупинення провадження у справі

Як вбачається зі змісту ухвали Одеського апеляційного суду від 19 березня

2019 року суддя-доповідач переглядаючи в апеляційному порядку ухвалу суду першої інстанції від 16 січня 2019 року виходив з того, що така ухвала не підлягає апеляційному оскарженню, тому відповідно до пункту 4 частини 5 статті 357 ЦПК України апеляційна скарга на неї підлягає поверненню, оскільки вона не містить доводів щодо незаконності ухвали суду першої інстанції в частині зупинення провадження.

Разом з тим, погодитися з таким висновком апеляційного суду не можна з огляду на таке.

Апеляційна скарга за формою і змістом повинна відповідати вимогам статті

356 ЦПК України, зокрема в пункті 5 частини другої цієї статті вказано, що в апеляційній скарзі має бути зазначено в чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення або ухвали (неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, та (або) неправильність установлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, неподання доказів з поважних причин та (або) неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин тощо).

Частиною 2 статті 357 ЦПК України встановлено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених Частиною 2 статті 357 ЦПК України, застосовуються положення Частиною 2 статті 357 ЦПК України.

Згідно з частиною 1 статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у частиною 1 статті 185 ЦПК України, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до частини 3 статті 185 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені частини 3 статті 185 ЦПК України, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Тобто виходячи з аналізу вказаних норм суд апеляційної інстанції отримавши апеляційну скаргу повинен перевірити чи відповідає така скарга вимогам статті 356 ЦПК України, якщо вона не відповідає цим вимогам, то суд апеляційної інстанції повинен залишити таку скаргу без руху для усунення недоліків.

Оскільки ОСОБА_2, оскаржив до суду апеляційної інстанції ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 16 січня 2019 року в повному обсязі, тобто й у частині зупинення провадження, суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про повернення його апеляційної скарги, як такої, що подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Ураховуючи викладене, оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги не може вважатись законною й обґрунтованою та підлягає скасуванню, а справа - передачі до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду (частина 6 статті 411 ЦПК України).

Керуючись статтями 406, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2, подану адвокатом Рашкевич Світланою Олександрівною, задовольнити.

Ухвалу Одеського апеляційного суду від 19 березня 2019 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий СуддіВ. М. Сімоненко А. А. Калараш С. Ю. Мартєв Є. В. Петров С. П.

Штелик