Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 11.06.2020 року у справі №641/6925/19

Постанова

Іменем України

07 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 641/6925/19

провадження № 61-8632св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1,

зацікавлена особа - державний нотаріус третьої Харківської державної нотаріальної контори Лебедєва Наталія Володимирівна,

особа, яка подавала апеляційну скаргу - Харківська міська рада,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Харківської міської ради на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова, у складі судді Колодяжної І. М., від 29 жовтня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Яцини В. Б., Бурлака І. В., Хорошевського О. М., від 30 квітня 2020 року.

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, зацікавлена особа - державний нотаріус третьої Харківської державної нотаріальної контори Лебедєва Н. В., про встановлення факту родинних відносин.

Свої вимоги заявник мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_2, у зв'язку з чим відкрилась спадщина на належну йому квартиру. Зазначав, що шлюб між його батьками "ОСОБА_2" та "ОСОБА_4" розірвано 05 липня 1991 року, отже, він є єдиним спадкоємцем після смерті батька. Через помилку у перекладі з російської на українську мову при зміні паспортів у прізвищі батька заявника зроблено помилку: замість "ОСОБА_2" вказано "ОСОБА_2". Заявник вказував, що встановлення зазначеного факту необхідно для оформлення спадщини. Різниця в написанні прізвищ виникла після заміни радянського паспорту батька на паспорт громадянина України, а також у зв'язку з написанням прізвища українською мовою, що призвело до появи в прізвищі літери "і".

Із урахуванням зазначеного, заявник просив встановити, що він є рідним сином ОСОБА_2.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 29 жовтня 2019 року заяву ОСОБА_1 задоволено.

Встановлено факт родинних відносин між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, та його рідним батьком ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що заявник довів обставини, на які він посилався в обґрунтування факту родинних відносин між ним і ОСОБА_2.

Встановлення факту родинних відносин має для заявника юридичне значення, оскільки надає йому право на оформлення спадщини.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 30 квітня 2020 року апеляційну скаргу Харківської міської ради залишено без задоволення, а рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 29 жовтня 2019 року - без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що районний суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення заяви ОСОБА_1, оскільки він довів факт родинних відносин між ним та його батьком ОСОБА_2, враховуючи наявність у ОСОБА_1 документів, в яких його ім'я, по батькові, дата та місце народження повністю збігаються, а у прізвищі батька має місце різниця лише у одній літері, що пов'язана з його перекладом з російської мови. Заявлені вимоги було правильно розглянуту у порядку окремого провадження, оскільки після встановлення юридичного факту заявник має право у позасудовому порядку звернутися до нотаріальної контори із відповідною заявою про прийняття спадщини.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі Харківська міська радапросить скасувати рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 29 жовтня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 30 квітня 2020 року і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1.

Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначив порушення судами норм матеріального і процесуального права, вказавши, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини 2 статті 389 ЦПК України), а також не дослідив належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої

статті 389 ЦПК України).

Заявник вважає, що районним судом, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, було вирішено справу по суті в порядку окремого провадження при наявності спору про право на майно, який виник між ОСОБА_1 та Харківською міською радою, яку не було залучено до участі у справі та яка наполягає на існуванні спору про майнове право, який підлягає вирішенню судом лише в порядку позовного провадження. При ухваленні оскаржуваних рішень були порушенні норми процесуального права щодо неправильного визначення кола осіб, які повинні бути учасниками цієї справи, та щодо її розгляду у порядку окремого провадження при наявності спору про право. Харківська міська рада вважає, що ОСОБА_1 не використав всі можливі засоби для встановлення родинного зв'язку у позасудовому порядку.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 09 липня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.

У липні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У поданому відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 посилається на те, що доводи касаційної скарги не спростовують правильних по суті судових рішень. Судами правильно розглянуто подану заяву про встановлення факту родинних відносин в порядку окремого провадження. Вважає, що ним надано належні докази в обґрунтування заявлених вимог.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

В свідоцтві про народження заявника ОСОБА_1 батьками вказані: батько ОСОБА_2 (російською мовою) та мати ОСОБА_4 (російською мовою).

ІНФОРМАЦІЯ_1 батько заявника ОСОБА_2 помер.

Згідно висновку-відмови про внесення змін до актового запису відділу державної реєстрації актів цивільного стану по Слобідському та Основ'янському районах у місті Харкові Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 28 вересня 2019 року заявнику ОСОБА_1 відмовлено у внесенні змін до актового запису про народження № 2336 від 27 березня 1986 року, складеного Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління у Харківській області на ОСОБА_1, шляхом зміни прізвища на "ОСОБА_2", у зв'язку з відсутністю підстав.

Факт, про встановлення якого просить заявник, має для нього юридичне значення, оскільки надає право на оформлення спадщини.

Позиція Верховного Суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Частиною 3 статті 3 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини 2 статті 389 ЦПК України.

Відповідно до частини 1 статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому Частиною 1 статті 4 ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно із пунктом 5 частини 2 статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно із частиною 1 та 2 статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів осіб, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.

Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.

Таким чином, в порядку окремого провадження розглядаються справи за заявою фізичних осіб про встановлення фактів, якщо встановлення фактів не пов'язується з наступним вирішенням спору про право і чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заявник посилався на те, що встановлення факту родинних відносин з ОСОБА_2 необхідно йому для оформлення права на спадщину в порядку, визначеному законом, оскільки в прізвищі його батька зазначено "ОСОБА_2 ", а його прізвище "ОСОБА_2". Різниця в написанні прізвищ виникла внаслідок перекладу з російської мови на українську.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статті 81 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Ухвалюючи рішення про задоволення заяви ОСОБА_1, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, враховуючи вказані норми ЦПК України, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, належним чином оцінивши надані заявником докази, зокрема наявність у ньогодокументів, в яких його ім'я, по батькові, дата та місце народження повністю збігаються, а у прізвищі має місце різниця лише у одній голосній літері, що пов'язана з його перекладом з російської мови, дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_1.

На спростування зазначених обставин Харківською міською радою належних доказів не надано.

Щодо доводів Харківської міської ради про те, що заявлені ОСОБА_1 вимоги можливо вирішити тільки в порядку позовного провадження, оскільки встановлений судом факт родинних відносин між померлою особою та заявником може вплинути на майнові права Харківської міської ради щодо визнання квартири відумерлою спадщиною та передачі її до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, слід зазначити наступне.

У частині 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно із частинами 1 та 2 статті 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини.

Встановлено, що у Харківської міської ради право на звернення спадщини відумерлою виникло після 12 березня 2017 року, тобто за два роки до моменту звернення ОСОБА_1 до суду із своєю заявою. Однак за вказаний період Харківська міська рада не реалізувала своє право на визнання спадщини відумерлою.

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу Харківської міської ради без задоволення, апеляційний суд, надавши належну оцінку доводам апеляційної скарги, обґрунтовано виходив із того, що встановлення судом помилки у прізвищі батька заявника, юридичного факту родинних відносин між батьком та сином не порушує право міської ради, визначене статтею 1277 ЦК України. Обставини, встановлені судами, не свідчать про наявність спору між Харківською міською радою та ОСОБА_1 щодо спадкового майна. При цьому Харківська міська рада не надала доказів, що нею проводились заходи щодо обліку та охорони спадкового майна, або було подано до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

Після встановлення юридичного факту заявник набув право звернутися до нотаріуса із відповідною заявою про прийняття спадщини, а у разі відмови нотаріуса у оформленні спадщини, ОСОБА_1 набуває права на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, відповідно до частини 3 статті 1272 ЦК України, або встановлення факту прийняття спадщини, при розгляді яких Харківська міська рада має виступати стороною.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 07 лютого 2020 року, ще до подання апеляційної скарги Харківською міською радою у цій справі, було відкрито провадження за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради, предметом розгляду в якій є, зокрема, вимоги про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування за законом (справа № 643/1850/20, провадження № 2/643/2077/20).

У зв'язку з наведеним, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанцій, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин, правильно розглянув справу в порядку окремого провадження.

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для встановлення порушення судами норм процесуального права, не спростовують висновків судів, викладених у мотивувальних частинах оскаржених судових рішень.

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Харківської міської радизалишити без задоволення.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 29 жовтня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 30 квітня 2020 року залишити без змін.

Поновити дію рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 29 жовтня 2019 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:Є. В. Синельников С. Ф. Хопта В. В. Шипович