Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 22.08.2018 року у справі №396/1902/17

Постанова

Іменем України

10 червня 2020 року

м. Київ

справа № 396/1902/17

провадження № 61-42555св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Жданової В. С.,

Кузнєцова В. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Новоєгорівська сільська рада Новоукраїнського району Кіровоградсьої області,

треті особи: Новоукраїнська державна нотаріальна контора, Відділ головного управління Держгеокадастру у Новоукраїнському районі Кіровоградської області,

особа, яка зверталася з апеляційною скаргою - опікун неповнолітнього ОСОБА_2 - ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 10 липня 2018 року у складі колегії суддів: Чельник О. І., Єгорової С. М., Письменного О. А.,

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Новоєгорівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградсьої області, треті особи: Новоукраїнська державна нотаріальна контора, Відділ головного управління Держгеокадастру у Новоукраїнському районі Кіровоградської області, про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права власності на спадкове майно.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з 1992 року її мати ОСОБА_4 проживала разом з її вітчимом ОСОБА_5 . Після смерті ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилася спадщина, що складалася із земельної ділянки площею 5,17 гектарів, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Новоєгорівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області. Зазначила, що її мати ОСОБА_4 прийняла все їх спільне сумісне майно, оскільки до смерті проживали разом в одному будинку. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 , після смерті якої відкрилася спадщина, що складається із земельної ділянки площею 4,79 гектарів, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Новоєгорівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області.

Позивач зазначила, що їй стало відомо про смерть ОСОБА_4 та про спадщину, до складу якої входять дві земельні ділянки, у липні 2017 року. За життя вітчим та мати позивача заповіти не посвідчували. На час звернення до суду свідоцтво про смерть вітчима та оригінал державного акту на земельну ділянку втрачені. Позивач позбавлена можливості прийняти спадщину, оскільки ОСОБА_5 не є її рідним батьком. Після звернення до приватного нотаріуса про прийняття спадщини надано роз`яснення про те, що нею пропущено шестимісячний строк для прийняття спадщини та рекомендовано звернутись до суду.

Таким чином, просила встановити факт проживання однією сім`єю померлих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 і визнати за нею право власності на вищевказані земельні ділянки.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 30 листопада 2017 року позов задоволено; встановлено, що ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Новоєгорівка Новоукраїнського району Кіровоградської області та ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , були жінкою та чоловіком, які проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу; визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку № НОМЕР_1 , загальною площею 4,79 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва згідно державного акту серії ІІ -КР № 014882, що розташована на території Новоєгорівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, після смерті її мами, ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , та право власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 5,17 га, № НОМЕР_3 згідно державного акту Серія ІІ-КР № 014881, що розташована на території Новоєгорівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, після смерті її вітчима ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що факт проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 однією сім`єю більше 15 років, а також факт прийняття спадщини за законом, знайшли своє підтвердження. Крім того, суд вважав, що оскільки позивач є єдиним спадкоємцем за законом першої черги після смерті своєї матері, а інших спадкоємців, які б прийняли спадщину, не встановлено, тому задоволення позовних вимог не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Рішення суду першої інстанції оскаржила в апеляційному порядку опікун неповнолітнього ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , яка в суді першої інстанції участі не приймала.

Постановою Апеляційного суду Кіровоградської області від 10 липня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 , яка діє як опікун неповнолітнього ОСОБА_2 , задоволено; рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 30 листопада 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції при розгляді справи не встановленоколо спадкоємців після смерті ОСОБА_4 , не залучено їх до участі у справі,зокрема,ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , які відповідно до частини першої статті 1266 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)мають право на спадкування після померлої баби - ОСОБА_4 за правом представлення, що призвело до неправильного вирішення справи.Крім того, в матеріалах справи відсутня постанова про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У касаційній скарзі, поданій у вересні 2018 року до Верховного Суду ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що висновки суду про незалучення до участі у справі інших спадкоємців є помилковими, оскільки позивачу не було відомо про таких осіб. Зазначає, що навіть з урахуванням інших спадкоємців має право на Ѕ частку у спадковому майні, тому рішення суду, що стосується Ѕ частки майна ніяким чином не порушує прав інших осіб. Вказує на те, що вже відчужила земельні ділянки, отримані у власність на підставі рішення суду, однак апеляційний суд не звернув уваги на вказаний факт.

Заперечення (відзив) на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надходили

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 24 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

Указана справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Установлено, що ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження НОМЕР_5 .

Відповідно до копії свідоцтва про шлюб НОМЕР_6 27 липня 1997 року ОСОБА_7 та ОСОБА_8 зареєстрували шлюб. Після реєстрації шлюбу прізвище дружини - ОСОБА_9 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла. Після її смерті відкрилася спадщина, що складається з земельної ділянки розміром 4,79 га, розташованої на території Новоєгорівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, яка належала померлій на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ -КР № 014882.

Як убачається з довідки виконавчого комітету Новоєгорівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області від 28 серпня 2016 року № 496 ОСОБА_4 проживала та була зареєстрована до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Новоєгорівка Новоукраїнського району. Спільно з нею на момент її смерті постійно проживав і був зареєстрований її співмешканець - ОСОБА_5 .

Після смерті ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилась спадщина, що складається з земельної ділянки, розміром5,17 га, розташованана території Новоєгорівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, яка належала померлому на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-КР № 014881.

Установлено, що вищезазначений державний акт був втрачений, про що зроблено відповідне оголошення в районній газеті «Новоукраїнські Новини», опубліковане 18 листопада 2017 року.

Відповідно до довідок від 28 серпня 2017 року № № 497, 498, виданих виконавчим комітетом Новоєгорівської сільської ради Новоукраїнського району, заповіти від імені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Новоєгорівською сільською радою не посвідчувались.

Згідно з відповіддю нотаріуса після смерті обох спадкодавців спадкові справи не заводилися, заповіти не складалися, свідоцтва про право на спадщину не видавалися.

Як убачається з довідки від 25 квітня 2018 року № 288 виконавчого комітету Новоєгорівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 до дня своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 фактично проживала зі своєю матір`ю ОСОБА_4 .

Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_10 є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Згідно з посвідченням № 5, виданим Новоукраїнською районною державною адміністрацією ОСОБА_3 призначена опікуном ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на підставі рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 02 липня 2007 року.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX«Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У силу частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті, а у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього кодексу.

Згідно зі статтею 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Спадкування за правом представлення врегульовано статтею 1266 ЦК України, якою передбачено, що внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини; прабаба, прадід спадкують ту частку спадщини, яка б належала за законом їхнім дітям (бабі, дідові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини; племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (сестрі, братові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини; двоюрідні брати та сестри спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (тітці, дядькові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Спадкування за правом представлення - це спадкування за законом, яке передбачає появу в певних спадкоємців права на спадкування за умови смерті до відкриття спадщини того з їхніх родичів, хто був би спадкоємцем. Таким чином, його власні спадкоємці ніби представляють у спадкових відносинах особу, яка б одержала права на спадкування, якби була живою на час відкриття спадщини.

При розгляді справи про спадкування суд має встановити місце відкриття спадщини, коло спадкоємців, які прийняли спадщину, законодавство, яке підлягає застосуванню щодо правового режиму спадкового майна та часу відкриття спадщини. Обставини, які входять до предмета доказування у зазначеній категорії справ, можна встановити лише при дослідженні документів, наявних у спадковій справі. Належними доказами щодо фактів, які необхідно встановити для вирішення спору про спадкування, є копії документів відповідної спадкової справи, зокрема, поданих заяв про прийняття спадщини, виданих свідоцтв про право на спадщину, довідок житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця. Також у матеріалах справи має бути обґрунтована постанова про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема, відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину.

До суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції зверталася опікун неповнолітнього ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , посилаючись на те, що її підопічний має право на спадкування після смерті своєї баби ОСОБА_4 за правом представлення.

Відмовляючи у задоволенні позову суд апеляційної інстанції виходив з того, що судом першої інстанції не з`ясовано коло спадкоємців після смерті ОСОБА_4 , зокрема, ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , які за частиною першою статті 1266 ЦК України мають право на спадкування після померлої баби - ОСОБА_4 не залучено їх до участі у справі для повного та всебічного з`ясування обставин справи, в матеріалах справи відсутня постанова про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії.

Тлумачення статей 48, 49 ЦПК України 2004 року свідчить, що належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом.

Оскільки спір про визнання права власності на земельну ділянку є спором про спадкування належними відповідачами у зазначених спорах є усі спадкоємці, а у випадку їх відсутності - відповідна територіальна громада в особі сільської, селищної ради.

Касаційна скарга мотивована тим, що висновки суду про незалучення до участі у справі інших спадкоємців є помилковими, оскільки позивачу не було відомо про таких осіб. Зазначає, що з урахуванням інших спадкоємців має право на Ѕ частку спадкового майна, тому рішення суду, що стосується Ѕ частки майна ніяким чином не порушує прав інших осіб.

Нормами цивільно-процесуального закону визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доводів сторін у справі та доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення в справі неможливо, однак апеляційний суд позбавлений процесуальної можливості залучати до участі у справі інших осіб у якості співвідповідача

Правильними є висновки апеляційного суду про неповне з`ясування судом першої інстанції обставини, які мають значення для справи.

Посилання ОСОБА_1 , на те, що вона відчужила земельні ділянки, отримані у власність на підставі рішення суду, на правильність судового рішення не впливають.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 10 липня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Ігнатенко

В. С. Жданова

В. О. Кузнєцов