Історія справи

Постанова КЦС ВП від 09.09.2022 року у справі №203/2354/21

Постанова

Іменем України

09 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 203/2354/21

провадження № 61-21396св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

особа, яка подала скаргу, - ОСОБА_1 ,

особи, дії яких оскаржуються: Центральний відділ державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро),

стягувач - Акціонерне товариство «ОТП Банк»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 серпня 2021 року

у складі судді Ханієвої Ф. М. та постанову Дніпровського апеляційного суду

від 23 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Куценко Т. Р., Демченко Е. Л., Макарова М. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії

та бездіяльність Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (далі - Центральний ВДВС у м. Дніпрі).

Обґрунтовуючи скаргу, ОСОБА_1 вказувала, що у період з 2013 року

до 2014 рік на виконанні у Кіровському відділі держаної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції (далі - Кіровський ВДВС Дніпропетровського МУЮ) перебував виконавчий лист від 27 червня 2012 року № 2-811/11, виданий Кіровським районним судом м. Дніпропетровська, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» (далі - ПАТ «ОТП Банк») заборгованості за кредитним договором у розмірі 166 850,00 грн.

01 липня 2013 року державний виконавець виніс постанову про відкриття виконавчого провадження (далі - ВП) № 38535634.

08 липня 2013 року державний виконавець виніс постанову про звернення стягнення на майно боржника, все нерухоме майно ОСОБА_1 було обтяжене арештом відповідно до постанови про арешт майна боржника

та оголошення заборони на його відчуження у ВП № 38535634, виданого 08 липня 2013 року старшим державним виконавцем Кіровського ВДВС Дніпропетровського МУЮ.

08 грудня 2014 року державний виконавець виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі пункту 7 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження».

Зазначала, що про існування постанов про відкриття виконавчого провадження, про звернення стягнення на майно боржника, про арешт майна боржника та про повернення виконавчого документа вона не знала, оскільки їх копій

не отримувала, у зв`язку з чим, крім іншого, була позбавлена можливості оскаржити вказані документи у визначений законом строк.

Про накладення заборони на відчуження належного їй майна в рамках виконавчого провадження за виконавчим листом від 27 червня 2012 року

№ 2-811/11, виданим Кіровським районним судом м. Дніпропетровська, дізналась з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Дізнавшись про вказане, оскаржила заочне рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 травня 2011 року у справі № 2-811/2011, на підставі якого було видано виконавчий лист, в апеляційному порядку. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 20 квітня 2021 року це рішення було скасоване в частині стягнення з неї на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованості за кредитним договором і судових витрат та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в позові.

09 червня 2021 року вона звернулась до Центрального ВДВС у м. Дніпрі

із заявою про зняття арешту з належного їй майна, накладеного постановою старшого державного виконавця Кіровського ВДВС Дніпропетровського МУЮ

від 08 липня 2013 року, у задоволенні якої було відмовлено листом Центрального ВДВС у м. Дніпрі від 10 червня 2021 року №с 13.5-34/17851/12.

Посилаючись на те, що державний виконавець неправомірно відмовив у знятті арешту з належного їй майна, протиправно відкрив виконавче провадження

не за місцем виконання рішення, порушив порядок накладення арешту,

їй не надсилались копії постанов про відкриття виконавчого провадження

та накладення арешту на майно боржника, заочне рішення суду, на підставі якого видано виконавчий лист, у подальшому скасоване, тобто підстав і потреби для подальшого існування арешту немає, просила:

1) визнати неправомірною бездіяльність Центрального ВДВС у м. Дніпрі щодо незняття арешту з майна боржника ОСОБА_1 , накладеного

у ВП № 38535634;

2) визнати неправомірною та зобов`язати Центральний ВДВС у м. Дніпрі скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 01 липня 2013 року та постанову про арешт майна боржника і оголошення заборони на його відчуження від 08 липня 2013 року, винесені в рамках

ВП № 38535634 старшим державним виконавцем Кіровського ВДВС Дніпропетровського МУЮ Крайняк М. С.;

3) зобов`язати Центральний ВДВС у м. Дніпрі усунути порушення шляхом зняття арешту з нерухомого майна боржника та заборони на його відчуження, накладений в рамках ВП № 38535634 згідно з постановою старшого державного виконавця Кіровського ВДВС Дніпропетровського МУЮ Крайняк М. С. від 08 липня 2013 року та припинити дію обтяження (скасування) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно номер запису про обтяження: 1593326 (спеціальний розділ), зареєстрований 10 липня 2013 року.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 серпня

2021 року в задоволенні скарги відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні скарги, суд першої інстанції дійшов висновку,

що ОСОБА_1 неправильно обрала спосіб захисту свого порушеного права, звернувшись до суду з вимогами про скасування накладеного арешту через оскарження постанови та бездіяльності державного виконавця, оскільки на час звернення до суду з цією скаргою виконавче провадження № 38535634

не перебувало на виконанні, що унеможливлює надання оцінки діям державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження та накладення арешту, яке на момент звернення до суду зі скаргою на виконанні не перебуває,

а повернення виконавчого документа стягувачу без виконання не є підставою для зняття арешту з майна.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 23 листопада 2021 року ухвала суду першої інстанції залишена без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції та зазначив,

що ОСОБА_1 була боржником у виконавчому провадженні,

в рамках якого державний виконавець виніс постанову про арешт її майна

та оголосив заборону на його відчуження, а в подальшому - виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві відповідно до пункту 7 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», зазначивши

в постанові, що повернення виконавчого документа стягувачеві не є підставою для зняття арешту з майна боржника.

Отже, оскільки на день звернення до суду з цією скаргою ОСОБА_1 не була стороною виконавчого провадження, подана нею скарга на дії органу державної виконавчої служби не підлягає задоволенню через те, що судовий контроль

за виконанням судових рішень здійснюється виключно за правилами Розділу VІІ ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судовий рішень», який визначає порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності державного виконавця під час виконання рішень, у формі звернення до суду зі скаргою, а у цьому випадку виконавче провадження не здійснюється.

Також апеляційний суд, враховавши, що постановою Дніпровського апеляційного суду від 20 квітня 2021 року заочне рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 травня 2011 року, на підставі якого було видано виконавчий лист, скасоване, вважав, що у зв`язку з існуванням арешту, накладеного на майно ОСОБА_1 , порушується її право

на володіння, користування і розпорядження майном, яке підлягає захисту

в позовному провадженні.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У грудні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу,

в якій просить скасувати ухвалу Кіровського районного суду

м. Дніпропетровська від 16 серпня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 листопада 2021 року і ухвалити нове рішення про задоволення скарги.

У касаційній скарзі посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Не погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що спір виник

із правовідносин про захист її права користування і розпорядження майном, вважає, що суд не дав оцінку неправомірності дій державного виконавця.

ОСОБА_1 вважає, що суди попередніх інстанцій повинні були застосувати частину першу статті 31 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» та пункт 3.17 Інструкції про проведення виконавчий дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року

у редакції, чинній на час вчинення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу.

Вказує на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, вважає, що суди застосували норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24 травня 2021 року

у справі № 712/12136/18 та у постановах Верховного Суду від 29 липня 2020 року у справі № 161/3171/19, від 16 червня 2021 року у справі № 335/12011/19.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу

до касаційного суду не направили.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження у справі № 203/2354/21, витребувано справу з Кіровського районного суду м. Дніпропетровська.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд встановив, що заочним рішенням Кіровського районного суду

м. Дніпропетровська від 11 травня 2011 року у справі № 2-811/2011 задоволено позов ПАТ «ОТП Банк» до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними зобов`язаннями та стягнено солідарно з ОСОБА_4 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договоромвід 11 липня 2008 року

№ CL-302/202/2008 в розмірі 165 030,78 грн, судові витрати в розмірі 1 820,00 грн, а всього 166 850,78 грн. Заочне рішення суду набрало законної сили 24 травня 2011 року.

01 липня 2013 року державний виконавець виніс постанову про відкриття виконавчого провадження, яке внесене в АСВП за № 38535634.

08 липня 2013 року відповідно до статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець виніс постанову про звернення стягнення на майно боржника. Все нерухоме майно ОСОБА_1 було обтяжене арештом відповідно до постанови про арешт майна боржника

та оголошення заборони на його відчуження у ВП № 38535634, виданої 08 липня 2013 року старшим державним виконавцем Кіровського ВДВС Дніпропетровського МУЮ.

08 грудня 2014 року згідно з пунктом сьомим частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 20 квітня 2021 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 , скасовано заочне рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 травня

2011 року в частині стягнення з неї заборгованості за кредитним договором

та судових витрат, ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову ПАТ «ОТП Банк» до ОСОБА_1

09 червня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Центрального ВДВС у м. Дніпрі із заявою про зняття арешту, накладеного на її майно постановою

Листом Центрального ВДВС у м. Дніпрі від 10 червня 2021 року

№ 13.5-34/17851/12 ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні заяви про зняття арешту та роз`яснено із посиланням на статтю 59 Закону України «Про виконавче провадження» про відсутність у ДВС передбачених законом підстав для зняття арешту у цьому випадку, а також про передбачене частиною п`ятою зазначеної статті право зняти арешт за рішенням суду.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно все нерухоме майно ОСОБА_1 обтяжене арештом на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у рамках виконавчого провадження № 38535634, виданого 08 липня 2013 року старшим державним виконавцем Кіровського ВДВС Дніпропетровського МУЮ Крайняк М. С.

На час звернення ОСОБА_1 до суду з цією скаргою виконавче провадження № 38535634, в рамках якого були винесені оскаржувані постанови, не перебуває на виконанні у Центральному ВДВС у м. Дніпрі, виконавчий документ був повернутий стягувачеві ще у грудні 2014 року.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частинами першою, другою статті 2 Цивільного процесуального кодексу України в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги (далі -

ЦПК України), завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод

чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції

в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений

у статтею 16 ЦК України та передбачає: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку

в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових

і службових осіб.

Порушені право чи інтерес підлягають судовому захисту і у спосіб,

не передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, але який

є ефективним способом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця

чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи відповідно до статті 447 ЦПК України.

У цій справі встановлено, що на час звернення до суду зі скаргою з вимогами про зняття накладеного у межах виконавчого провадження арешту на майно виконавче провадження не провадиться через повернення виконавчого документа стягувачу. Виконавче провадження було відкрите на підставі Закону України № 606- ХІV «Про виконавче провадження», що втратив чинність 05 січня 2017 року.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі

і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі № 641/7824/18, вказано, що «завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий

за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту.

По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим».

У пункті 9 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно

чи кошти боржника; якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення; а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Разом з тим повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 9 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження»

не є підставою для зняття арешту з майна боржника, оскільки відповідно

до частини третьої цієї статті арешт з майна знімається у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої цієї статті.

У постанові Верховного Суду від 16 березня 2020 року у справі № 137/1649/17 зазначено, що повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для закінчення провадження. Отже, зняття арешту з майна боржника пов`язується

із закінченням виконавчого провадження, а не з поверненням виконавчого документа стягувачу.

У постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 761/35971/15-ц зазначено, що здійснюючи дії під час виконання зазначеного рішення суду, державний виконавець дотримався вимог Закону України «Про виконавче провадження» при вчиненні виконавчих дій по відкритому виконавчому провадженню щодо ОСОБА_5 , як солідарного боржника, тому відсутні підстави для задоволення скарги останньої. При цьому виконавчий лист повернено стягувачу і державний виконавець позбавлений можливості вчиняти виконавчі дії при відсутності виконавчого провадження.

Встановивши, що виконавчий документ повернено стягувачу на підставі пункту сьомого частини першої статті 47 Закону України № 606- ХІV «Про виконавче провадження», що не є підставою для зняття арешту з майна боржника,

а частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»

від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ в редакції, чинній станом на момент звернення заявника до державного виконавця із заявою про зняття арешту, передбачає вичерпний перелік підстав для зняття арешту у виконавчому провадженні, що перебуває на виконанні, а не у випадку повернення виконавчого документа стягувачу без виконання, що є підставою для повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що у Центрального ВДВС у м. Дніпрі

не було передбачених законом підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про зняття арешту.

Погоджується колегія суддів касаційного суду і з висновком судів першої

та апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні скарги через неправильно обраний спосіб захисту, оскільки порушене право ОСОБА_1 на володіння, користування і розпорядження майном підлягає захисту шляхом подання негаторного позову про усунення перешкод шляхом зняття арешту.

Доводи касаційної скарги щодо незастосування судами правових висновків Верховного Суду, викладених у зазначених у касаційній скарзі постановах,

на увагу не заслуговують, оскільки ухвалені у цій справі рішення не суперечать цим висновкам.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій також

не спростовують, і не є підставою для зміни чи скасування судових рішень.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК Українисуд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки такі судові рішення

є законними та обґрунтованими, прийняті з дотриманням вимог процесуального та матеріального закону, а доводи касаційної скарги висновків судів

не спростовують.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної

чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. З огляду

на те що суд касаційної інстанції рішення не змінює та не ухвалює нове, підстав для перерозподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених

у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 серпня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 листопада 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:С. Ю. Бурлаков В. М. Коротун М. Є. Червинська