Історія справи

Постанова КЦС ВП від 09.04.2025 року у справі №587/3622/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 587/3622/23

провадження № 61-17361 св 24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,

Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Спектр-Агро»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Зернова Сумщина», приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Марченко Інна Володимирівна, приватний виконавець виконавчого округу Сумської області Боруца Тетяна Миколаївна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр-Агро» на рішення Сумського районного суду Сумської області від 11 квітня 2024 року у складі судді Черних О. М. та постанову Сумського апеляційного суду від 12 грудня 2024 року у складі колегії суддів: Криворотенка В. І., Філонової Ю. О., Рунова В. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2023 року товариство з обмеженою відповідальністю «Спектр-Агро»

(далі - ТОВ «Спектр-Агро», товариство) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Зернова Сумщина» (далі - ТОВ «Зернова Сумщина»), приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Марченко І. В., приватний виконавець виконавчого округу Сумської області Боруца Т. М., про визнання договорів купівлі-продажу земельних ділянок недійсними та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Позовна заява мотивована тим, що 07 травня 2021 року між ТОВ «Спектр-Агро» та ТОВ «Зернова Сумщина» укладено договір поставки № 70/21-С на умовах відстрочення кінцевого розрахунку, відповідно до якого ТОВ «Зернова Сумщина», як постачальник, зобов`язалося передати у власність ТОВ «Спектр-Агро», як покупця, продукцію виробничо-технічного призначення, а покупець зобов`язався прийняти товар і оплатити його вартість, сплативши за нього визначену договором грошову суму.

У подальшому до договору поставки було укладено додаткові угоди, якими визначено термін кінцевого розрахунку - до 15 серпня 2022 року та сплатою 1 188 452,63 грн основного боргу; 46 886,90 грн - відсотків за користування товарним кредитом; відсотків за користування товарним кредитом, які будуть нараховані станом на дату остаточного розрахунку за поставлений товар.

07 травня 2021 року між ТОВ «Спектр-Агро» та ОСОБА_1 укладено договір поруки № П/№70/21-С, відповідно до якого остання поручилася перед ТОВ «Спектр-Агро» за виконання ТОВ «Зернова Сумщина» всіх видів грошових зобов`язань за договором поставки від 07 травня 2021 року № 70/21-С.

08 листопада 2022 року у зв`язку з невиконанням зобов`язань за договором поставки від 07 травня 2021 року № 70/21-С товариство звернулося до суду з позовом до ТОВ «Зернова Сумщина» та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором поставки.

11 листопада 2022 року ухвалою Господарського суду Сумської області відкрито провадження у справі № 920/939/22 за позовом ТОВ «Спектр-Агро» до

ТОВ «Зернова Сумщина», ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором поставки від 07 травня 2021 року № 70/21-С.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 13 лютого 2023 року у справі № 920/939/22, що набрало законної сили, позов ТОВ «Спектр-Агро» задоволено частково, стягнуто солідарно з ТОВ «Зернова Сумщина» та ОСОБА_1 на користь ТОВ «Спектр Агро» 1 188 452,63 грн - основного боргу, 94 555,24 грн - відсотків за користування товарним кредитом, 70 510,30 грн - 56 % річних, 31 477,81 грн - пені, 109 422,87 грн - штрафу та 24 529,79 грн - витрат зі сплати судового збору.

Відповідно до постанови приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Боруца Т. М. від 22 вересня 2023 року було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Сумської області від 22 березня 2023 року у справі № 920/939/22 про стягнення вищевказаної заборгованості.

ОСОБА_1 вищезазначене грошове зобов`язання не виконала.

Разом з тим 11 січня 2023 року під час розгляду господарським судом справи

№ 920/939/22 ОСОБА_1 на підставі двох договорів купівлі-продажу земельної ділянки відчужила ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 2 га, кадастровий номер 5924784600:04:002:1417, та земельну ділянку, площею

1,4927 га, кадастровий номер 5924784600:05:005:1569.

ОСОБА_2 відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 11 січня 2023 року індексний номер 66070564 зареєструвала право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 5924784600:04:002:1417; згідно з рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 11 січня 2023 року індексний номер 66070944 остання зареєструвала право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 5924784600:05:005:1569.

Позивач вважав, що ОСОБА_1 , маючи на меті невиконання зазначеного рішення Господарського суду Сумської області від 13 лютого 2023 року у справі

№ 920/939/22, вжила заходів щодо відчуження належного їй нерухомого майна

у вигляді земельних ділянок шляхом укладення вищевказаних договорів купівлі-продажу земельних ділянок.

Отже, оспорювані договори купівлі-продажу земельних ділянок є фраудаторними правочинами, оскільки вчинені ОСОБА_1 , як боржником, на шкоду

ТОВ «Спектр-Агро», як кредитору. Крім того, ціна вказаних правочинів є значно заниженою. Кошти за оспорюваними договорами не сплачувалися ОСОБА_1 .

Таким чином, наявні правові підстави для визнання оспорюваних правочинів недійсними, так як вони укладені на шкоду інтересам кредитора.

З врахуванням викладеного ТОВ «Спектр-Агро» просило суд визнати недійсними два договори купівлі-продажу земельних ділянок від 11 січня 2023 року, укладені між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; застосувати наслідки недійсності правочинів, а саме скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 11 січня 2023 року індексний номер 66070564, яким

за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 5924784600:04:002:1417; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 11 січня 2023 року індексний номер 66070944, яким

за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 5924784600:05:005:1569.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 11 квітня 2024 року

у задоволенні позову ТОВ «Спектр-Агро» відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б вказували на неплатоспроможність ОСОБА_1 або ТОВ «Зернова Сумщина», як боржників, на момент укладення спірних договорів купівлі-продажу. При укладенні спірних правочинів їх сторонами було дотримано вимоги статті 203 ЦК України, договори купівлі-продажу було укладено в письмовій формі, нотаріально посвідчено та здійснено їх державну реєстрацію. Також не надано доказів на підтвердження того, яким саме чином спірними правочинами були порушені права позивача. Крім того, відсутні докази, що станом на час подання позову виконавче провадження завершене та судовий наказ було повернуто позивачу без виконання, а приватним виконавцем вчинено всі дії щодо розшуку майна боржника. Не зазначено, чи були оскаржені дії приватного виконавця щодо невиконання в повній мірі вимог Закону України «Про виконавче провадження», не підтверджено належними доказами, що саме через укладення оспорюваних правочинів позивачу завдана шкода, як кредитору. Позивач був обізнаний та не заперечував у судовому засіданні в районному суді, що у відповідачів є інше нерухоме майно, на яке позивач може звернути стягнення для виконання наказу Господарського суду Сумської області.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Сумського апеляційного суду від 12 грудня 2024 року апеляційну скаргу ТОВ «Спектр-Агро» залишено без задоволення, рішення Сумського районного суду Сумської області від 11 квітня 2024 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що оспорювані правочини вчинені під час розгляду господарським судом справи № 920/939/22 за позовом ТОВ «Спектр-Агро» до ТОВ «Зернова Сумщина» та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Проте сама по собі вказана обставина не свідчить про фраудаторність вчинених правочинів. Позивачем не надано доказів, які б вказували на неплатоспроможність ОСОБА_1 чи ТОВ «Зернова Сумщина» на момент укладення оспорюваних правочинів.

Апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги про те, що відчуження спірної нерухомості було здійснено саме з метою невиконання ухваленого у майбутньому судового рішення, не ґрунтується на фактичних обставинах справи у контексті підстав оспорюваних правочинів.

У справі відсутні докази пов`язаності ОСОБА_1 , як продавця за спірними договорами, та ОСОБА_2 , як покупця, чи їх родинних зв`язків.

В апеляційній скарзі позивач стверджував про заниження ціни продажу нерухомого майна, разом з тим, апеляційний суд зазначив про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження реальної ринкової вартості спірних земельних ділянок, а отже, такі докази позивача є припущеннями, проте відповідно до положень частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, ціна оспорюваних правочинів узгоджується з оціночною вартістю об`єктів нерухомості відповідно до пункту 2.3 договорів купівлі-продажу. Наявність оплати за договорами сторонами не оспорювалася.

Позивач вказував на те, що після відчуження спірних земельних ділянок у власності ОСОБА_1 не залишилося іншого майна, на яке можна звернути стягнення у межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 у рахунок повного погашення заборгованості перед ТОВ «Спектр-Агро», водночас апеляційний суд дійшов висновку про те, що належних та допустимих доказів на підтвердження цих обставин ним не надано.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ТОВ «Спектр-Агро» просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким позов товариства задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2025 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 587/3622/23

з Сумського районного суду Сумської області. Підставою відкриття касаційного провадження зазначено пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

У лютому 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 березня 2025 року справу за зазначеним позовом призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що 11 листопада 2022 року

ухвалою Господарського суду Сумської області відкрито провадження

у справі № 920/939/22 за позовом ТОВ «Спектр-Агро» до ТОВ «Зернова Сумщина», ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором поставки

від 07 травня 2021 року № 70/21-С у розмірі 1 635 319,63 грн.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 13 лютого 2023 року у справі № 920/939/22 позов ТОВ «Спектр-Агро» задоволено частково, стягнуто солідарно з ТОВ «Зернова Сумщина» та ОСОБА_1 на користь ТОВ «Спектр Агро» 1 188 452,63 грн - основного боргу, 94 555,24 грн - відсотків за користування товарним кредитом, 70 510,30 грн - 56 % річних, 31 477,81 грн - пені,

109 422,87 грн - штрафу та 24 529,79 грн - витрат зі сплати судового збору.

Разом з тим 11 січня 2023 року, тобто під час розгляду Господарським судом справи № 920/939/22 про стягнення, у тому числі з ОСОБА_1 відповідної заборгованості, остання на підставі двох оспорюваних договорів купівлі-продажу земельних ділянок відчужила ОСОБА_2 земельну ділянку,

площею 2 га, кадастровий номер 5924784600:04:002:1417, та земельну ділянку, площею 1,4927 га, кадастровий номер 5924784600:05:005:1569.

Фактично ОСОБА_1 станом на початок листопада 2022 року була обізнана із наявністю подання відповідного позову до суду та існуванням відкритого судового провадження у справі №920/939/22 у зв`язку із ухиленням від виконання та невиконанням, зокрема, ОСОБА_1 взятого на себе зобов`язання.

ТОВ «Зернова Сумщина» та ОСОБА_1 , яка є керівником цього товариства, у силу вимог закону направлялися примірники позовної заяви.

Відповідно до постанови приватного виконавця виконавчого округу від 22 вересня 2023 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 щодо примусового виконання наказу господарського суду Сумської області від 22 березня 2023 року по справі № 920/939/22 про стягнення із ОСОБА_1 на користь позивача суми коштів у загальному розмірі 1 518 948,64 грн. На сьогодні грошові зобов`язання ОСОБА_1 у зв`язку із неналежним та несвоєчасним виконанням грошового зобов`язання згідно з рішенням Господарського суду Сумської області

від 13 лютого 2023 року по справі № 920/939/22, у тому числі відповідно до договору поруки від 07 травня 2021 року № П/№70/21-С не виконане. Підтвердженням цьому є, зокрема інформація із Автоматизованої системи виконавчих проваджень, доступ до яких розміщено та надано позивачем до суду

відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1.

Товариство, ознайомившись із матеріалами виконавчого провадження

№ НОМЕР_1 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Сумської області від 22 березня 2023 року по справі № 920/939/22 в Автоматизованій системі виконавчих проваджень та тими даними/відомостями про вжиті заходи та застосовані виконавчі дії приватним виконавцем виконавчого округу Сумської області Боруца Т. М., а також були розміщенні в цій системі, позивач довідався про зміну (зменшення) майнового стану ОСОБА_1 станом на січень 2023 року у вигляді продажу/відчуження належного майна на користь ОСОБА_2 .

Оспорювані договори купівлі-продажу земельної ділянки вчинені після настання та порушення строків необхідності виконання грошових умов договору поставки №70/21-С від 07 травня 2021 року та договору поруки №П/№70/21-С від 07 травня 2021 року, а також після відкриття провадження у справі № 920/939/22 та не задовго до ухвалення рішення Господарського суду Сумської області від 13 лютого 2023 року у справі № 920/939/22 про задоволення позову.

Отже, товариство вважало, що вказані договори купівлі-продажу земельних ділянок укладено ОСОБА_1 з метою ухилення від виконання грошового зобов`язання перед позивачем, тобто без наміру створення реальних правових наслідків, визначених цими договорами. Посилання апеляційного суду на те, що товариство має довести наявність чи відсутність у ОСОБА_1 інших активів, за рахунок яких можливе задоволення вимог кредитора, є помилковими.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 , як боржник перед кредитором, відчужуючи належне їй майно на користь ОСОБА_2 , знала про існування значної суми заборгованості перед товариством і розуміла ризики стягнення з неї цієї заборгованості у майбутньому, тому могла передбачити негативні наслідки для себе у випадку виконання вищевказаного рішення суду шляхом звернення стягнення на спірне нерухоме майно. Вчинення ОСОБА_1 вказаних дій призвело до неможливості повернення боргу позивачу за рахунок спірного нерухомого майна, а отже, такі дії свідчать про зловживанням правом на укладення відповідного договору та розпорядження власністю, що завдає шкоди товариству, як кредитору. Таким чином, відповідачами укладено фраудаторний правочин.

Позивач посилався на відповідні постанови Верховного Суду, які судом не застосовано.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

07 травня 2021 року між ТОВ «Спектр-Агро» та ТОВ «Зернова Сумщина» укладено договір поставки № 70/21-С на умовах відстрочення кінцевого розрахунку, відповідно до якого ТОВ «Зернова Сумщина», як постачальник, зобов`язалося передати у власність ТОВ «Спектр-Агро», як покупця, продукцію виробничо-технічного призначення, а покупець зобов`язався прийняти товар і оплатити його вартість, сплативши за нього визначену договором грошову суму (а.с. 25-31, т. 1).

У подальшому до договору поставки було укладено додаткові угоди, якими визначено термін кінцевого розрахунку - до 15 серпня 2022 року та сплатою 1 188 452,63 грн основного боргу; 46 886,90 грн - відсотків за користування товарним кредитом; відсотків за користування товарним кредитом, які будуть нараховані станом на дату остаточного розрахунку за поставлений товар

(а.с. 32-36, т. 1).

07 травня 2021 року між ТОВ «Спектр-Агро» та ОСОБА_1 укладено договір поруки № П/№70/21-С, відповідно до якого остання поручилася перед

ТОВ «Спектр-Агро» за виконання ТОВ «Зернова Сумщина» всіх видів грошових зобов`язань за договором поставки від 07 травня 2021 року № 70/21-С

(а.с. 37-38, т. 1).

11 листопада 2022 року ухвалою Господарського суду Сумської області відкрито провадження у справі № 920/939/22 за позовом ТОВ «Спектр-Агро» до

ТОВ «Зернова Сумщина», ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором поставки від 07 травня 2021 року № 70/21-С у розмірі 1 635 319,63 грн (а.с. 46, т. 1).

Рішенням Господарського суду Сумської області від 13 лютого 2023 року у справі № 920/939/22 позов ТОВ «Спектр-Агро» задоволено частково, стягнуто солідарно з ТОВ «Зернова Сумщина» та ОСОБА_1 на користь ТОВ «Спектр Агро» 1 188 452,63 грн - основного боргу, 94 555,24 грн - відсотків за користування товарним кредитом, 70 510,30 грн - 56 % річних, 31 477,81 грн - пені,

109 422,87 грн - штрафу та 24 529,79 грн - витрат зі сплати судового збору.

22 березня 2023 року Господарським судом Сумської області видано судовий наказ у справі № 920/939/22 про примусове виконання вказаного рішення суду (а.с. 55, т. 1).

22 вересня 2023 року приватним виконавцем виконавчого округу Сумської області Боруцею Т. М. відкрито виконавче провадження ВП № НОМЕР_1 про примусове виконання наказу № 920/939/22, виданого 22 березня 2023 року Господарським судом Сумської області (а.с. 56, т. 1).

З інформації про виконавче провадження, отриманої 23 грудня 2023 року, станом на вказану дату виконавче провадження не завершене (а.с. 57-58, т. 1).

11 січня 2023 року ОСОБА_1 на підставі двох договорів купівлі-продажу земельної ділянки відчужила ОСОБА_2 земельну ділянку,

площею 2 га, кадастровий номер 5924784600:04:002:1417, та земельну ділянку, площею 1,4927 га, кадастровий номер 5924784600:05:005:1569 (а.с. 59-61,

65-67, т. 1).

ОСОБА_2 відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 11 січня 2023 року індексний номер 66070564 зареєструвала право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 5924784600:04:002:1417; згідно з рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 11 січня 2023 року індексний номер 66070944 зареєструвала право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 5924784600:05:005:1569.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ТОВ «Спектр-Агро» підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення вищезазначеним вимогам закону частково

не відповідають.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Щодо позовних вимог ТОВ «Спектр-Агро» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок, застосування наслідків недійсності правочинів

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК Украйни).

Тлумачення, як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства (див. зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня

2021 року у справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду

від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц (провадження № 61-28728сво18), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 (провадження

№ 61-21130сво21)).

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників приватних правовідносин мають бути добросовісними.

Добра совість- це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року в справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14-ц (провадження № 61-15813сво18)).

З урахуванням того, що норми цивільного законодавства мають застосовуватися із врахуванням добросовісності, то принцип добросовісності не може бути обмежений певною сферою (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року у справі

№ 463/13099/21 (провадження № 61-11609сво23), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року в справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).

Норми закону полягають в наступному: жити чесно, не ображати інших, кожному віддавати по заслугах. Змусити жити за принципами навряд чи можливо. Але коли виникає судовий спір, то учасники цивільного обороту мають розуміти, що їх дії (бездіяльність) чи правочини можуть бути піддані оцінці крізь призму справедливості, розумності, добросовісності (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

від 14 травня 2024 року в справі № 357/13500/18 (провадження № 61-3809св24), постанову Верховного Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 вересня 2024 року у справі № 466/3398/21 (провадження № 61-2058сво23)).

При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (частина друга статті 13 ЦК України).

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі,

а також зловживання правом в інших формах (частина третя статті 13 ЦК України).

Рішенням Конституційного Суду України від 28 квітня 2021 року № 2-р(II)/2021 у справі № 3-95/2020(193/20) визнано, що частина третя статті 13, частина третя статті 16 ЦК України не суперечать частині другій статті 58 Конституції України та вказано, що «оцінюючи домірність припису частини третьої статті 13 Кодексу, Конституційний Суд України констатує, що заборону недопущення дій, що їх може вчинити учасник цивільних відносин з наміром завдати шкоди іншій особі, сформульовано в ньому на розвиток припису частини першої статті 68 Основного Закону України, згідно з яким кожен зобов`язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Водночас словосполука «а також зловживання правом в інших формах», що також міститься у частині третій статті 13 Кодексу, на думку Конституційного Суду України, за своєю суттю є засобом узагальненого позначення одразу кількох явищ з метою уникнення потреби наведення їх повного або виключного переліку. Здійснюючи право власності, у тому числі шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства перебуває у посутньому взаємозв`язку з установленими Кодексом та іншими законами межами здійснення цивільних прав, у тому числі права власності. Установлення Кодексом або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вимогам Конституції України, за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними. У зв`язку з тим, що частина третя статті 13 та частина третя статті 16 Кодексу мають на меті стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, Конституційний Суд України дійшов висновку, що ця мета є правомірною (легітимною)».

Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення чи унеможливлення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили.

Про зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа (особи) «використовувала/використовували право на зло»; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року в справі № 747/306/19 (провадження № 61-1272св20)).

Необхідно розмежовувати конкурсне оспорювання та позаконкурсне оспорювання фраудаторних правочинів. Недійсність фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні має гарантувати інтереси кредитора (кредиторів) «через можливість доступу до майна боржника», навіть і того, що знаходиться в інших осіб.

Метою позаконкурсного оспорювання є повернення майна боржнику задля звернення на них стягнення, тобто, щоб кредитор опинився в тому положенні, яке він мав до вчинення фраудаторного правочину (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

від 05 квітня 2023 року в справі № 523/17429/20 (провадження № 61-2612св23)).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі

№ 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) зроблено висновок, що: «позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України».

Тобто, Велика Палата Верховного Суду у справі № 369/11268/16-ц (провадження

№ 14-260цс19) сформулювала підхід, за яким допускається кваліфікація фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні як: фіктивного (стаття 234 ЦК України); такого, що вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (статті 3 13 ЦК України); такого, що порушує публічний порядок (частини перша та друга статті 228 ЦК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 липня 2019 року в справі № 405/1820/17 (провадження № 61-2761св19) вказано, що: «цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі, вироку). Боржник (дарувальник), який відчужує майно на підставі безвідплатного договору на користь своєї матері після пред`явлення до нього позову банку про стягнення заборгованості, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора, оскільки уклав договір дарування, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника.

Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом. Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України)».

Договір як приватно-правова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, покликаний забезпечити регулювання цивільних відносин, та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Приватно-правовий інструментарій (зокрема, вчинення фраудаторного договору) не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення чи унеможливлення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили, чи виконавчого напису (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 квітня 2023 року у справі № 523/17429/20 (провадження

№ 61-2612св23)).

Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір.

До обставин, які дозволяють кваліфікувати безоплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору зокрема, відноситься: безоплатність договору; момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, дружина чи колишня дружина боржника, чоловік чи колишній чоловік боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа).

Застосування конструкції «фраудаторності» при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору.

До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, дружина чи колишня дружина боржника, чоловік чи колишній чоловік боржника, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника) (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 жовтня 2020 року в справі

№ 755/17944/18 (провадження № 61-17511св19), постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

від 26 квітня 2023 року в справі № 644/5819/20 (провадження № 61-1787св23)).

Фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (частина перша та друга статті 234 ЦК України).

Фіктивний правочин відноситься до оспорюваних правочинів, тобто визнається недійсним на підставі судового рішення про що має бути вказано в резолютивній частині рішення (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 січня 2021 року у справі

№ 712/7975/17 (провадження № 61-42114св18)).

Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний. Отже, фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків. Ознака вчинення його лише для вигляду повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не може бути фіктивним. Позивач, який звертається до суду з позовом про визнання правочину фіктивним, повинен довести суду відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки (див., зокрема, постанову Верховного Суду України

від 21 січня 2015 року у справі № 6-197цс14, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 травня 2019 року в справі № 723/405/17 (провадження № 61-46674св18)).

Верховний Суд вже звертав увагу на те, що: недійсність фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні має гарантувати інтереси кредитора (кредиторів) «через можливість доступу до майна боржника», навіть і того, що знаходиться в інших осіб. Метою позаконкурсного оспорювання є повернення майна боржнику задля звернення на них стягнення, тобто, щоб кредитор опинився в тому положенні, яке він мав до вчинення фраудаторного правочину; в практиці Верховного Суду допускається кваліфікація фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні як фіктивного (стаття 234 ЦК України) чи такого, що вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (статті 3 13 ЦК України). Одна й інша підстави для кваліфікації правочину як фраудаторного побудовані законодавцем за моделлю оспорюваного правочину. Тобто, оспорення правочину має відбуватися за ініціативою кредитора як заінтересованої особи шляхом пред`явлення позовної вимоги про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, ресцисорний позов); кваліфікація правочину як фіктивного виключається, якщо на виконання оспорюваного правочину було передано майно чи відбувся перехід прав; натомість для кваліфікації фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні як такого, що вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (статті 3 13 ЦК України) не має значення, що на виконання оспорюваного правочину було передано майно чи відбувся перехід прав. Важливим для кваліфікації такого правочину як фраудаторного є те, що внаслідок його вчинення відбувається, зокрема, унеможливлення звернення стягнення на майно боржника чи зменшується обсяг його майна; очевидно, що одночасна кваліфікація оспорюваного фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні як фіктивного (стаття 234 ЦК України) і такого, що вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (статті 3 13 ЦК України) не допускається (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 січня 2024 року у справі № 761/40240/21 (провадження № 61-13013св23)).

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що приватноправовий інструментарій (як в договірних, так і в позадоговірних відносинах) має використовуватись особами добросовісно, не зловживаючи правом. Зокрема, такий інструментарій не може використовуватись особою на шкоду іншим учасникам правовідносин. Правочин не має вчинятись з метою заподіяти зло (тобто здійснити зловживання правом) і втілювати цей намір. Інакше такий правочин має кваліфікуватись судами як фраудаторний та, за наявності відповідної позовної вимоги, має бути визнаний недійсним. Однак у силу гнучкості та різноманіття цивільних правовідносин вичерпний та закритий перелік обставин, за яких той чи інший правочин слід вважати фраудаторним, відсутній. Натомість Верховний Суд напрацював перелік обставин, які окремо або в сукупності можуть враховуватися при оцінці правочину як фраудаторного. Остаточну кваліфікацію певного правочину як фраудаторного повинен здійснювати суд в кожній конкретній справі виходячи із встановлених обставин (див. пункти 108, 115, 116 постанови Великої Палати Верховного Суду

від 18 грудня 2024 року в справі № 916/379/23 (провадження № 12-22гс24)).

Відсутність заборони чи арешту не виключає кваліфікацію правочину як фраудаторного, оскільки для оспорення правочину, що вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (статті 3 13 ЦК України), важливим є те, що учасники цивільного обороту використовують приватний інструментарій всупереч його призначенню, принципу доброї совісті та, зокрема, для, унеможливлення звернення стягнення на майно боржника (поручителя) чи зменшення обсягу його майна (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 серпня 2024 року в справі № 947/37261/21 (провадження

№ 61-7737св24)).

Мета позаконкурсного оспорювання фраудаторного правочину досягається для того, щоб кредитор міг задовольнити своє право вимоги, тобто щоб відбулося погашення боргу боржником. Очевидно, що коли кредитор вже звернув стягнення на майно для задоволення свого права вимоги і погашення боргу боржника, то конструкція фраудаторного правочину не може бути застосована (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 серпня 2024 року в справі № 504/112/22 (провадження № 61-1582св23)).

Застосування конструкції «фраудаторності» при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. Очевидно, що для мотивування кваліфікації оплатного правочину як фраудаторного недостатньо ствердження про наявність зловживання правом і наявність права вимоги. Таке мотивування має відбуватися через обґрунтування наявності/відсутності тих обставин, які дозволяють кваліфікувати правочин як вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору (наприклад, після пред`явлення позову про стягнення коштів та повернення заяви про забезпечення позову); контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (пов`язаність осіб, які вчиняють фраудаторний правочин може бути досить різноманітною. Зокрема, між особами які вчиняють фраудаторний правочин можуть бути родинні, квазіродинні відносини, інші цивільні відносини чи навіть трудові); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника) (це, зокрема потребує з`ясування того чи відповідала ціна вказана в договорі ринковим цінам на момент вчинення договору, чи взагалі відбувався розрахунок між боржником і кредитором, яким чином відбувався розрахунок) (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 лютого 2025 року в справі № 757/52379/21-ц (провадження № 61-3339св24)).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Суди, відмовляючи у задоволенні позову щодо визнання недійсними оспорюваних договорів, дійшли висновку про те, що товариством належними доказами не підтверджено неплатоспроможність ОСОБА_1 , чи ТОВ «Зернова Сумщина» на час укладення спірних правочинів, відсутність у ОСОБА_1 іншого майна, на яке позивач може звернути стягнення, та доказів порушення прав товариства цими правочинами, які укладені згідно з вимогами статті 203 ЦК України. Також суди вказували на відсутність доказів того, що станом на час подання позову виконавче провадження завершене і судовий наказ було повернуто позивачу без виконання, а приватним виконавцем було вчинено всі дії щодо розшуку майна боржника.

Разом з тим суди у порушення вищевказаних положень закону не перевірили доводи ТОВ «Спектр-Агро», які викладені у позовній заяві, про те, що

ОСОБА_1 станом на початок листопада 2022 року була обізнана про подання відповідного позову до суду та існування відкритого судового провадження у справі № 920/939/22 у зв`язку із ухиленням від виконання та невиконанням, зокрема, взятого на себе зобов`язання згідно з договором поставки № 70/21-С, строк виконання якого настав 15 серпня 2022 року, та договором поруки від 07 травня 2021 року № П/№70/21-С.

Крім того, суди не звернули уваги на те, що ОСОБА_1 рішення Господарського суду Сумської області від 13 лютого 2023 року у справі

№ 920/939/22, яке перебуває на примусовому виконанні, про стягнення, у тому числі з неї кредитної заборгованості, не виконала, борг не повернула. Позивач вказував про те, що зазначені обставини підтверджуються, у тому числі інформацією із Автоматизованої системи виконавчих проваджень, доступ до яких розміщено, з якої товариство довідалося про відчуження майна боржником.

Проте представник ОСОБА_1 у запереченні на позовну заяву в суді першої інстанції вказувала, що позивач сам не скористався правом забезпечення господарського позову для можливості подальшого його виконання, оскільки обов`язок щодо забезпечення виконання рішення Господарського суду Сумської області у справі № 920/939/22, який полягає у пошуку майна чи коштів, лежить саме на стягувачі.

Таким чином, суди у порушення зазначених вище положень закону не врахували, що приватноправовий інструментарій (як в договірних, так і в позадоговірних відносинах) має використовуватись особами добросовісно, не зловживаючи правом. Зокрема, такий інструментарій не може використовуватись особою на шкоду іншим учасникам правовідносин. Правочин не має вчинятись з метою заподіяти зло (тобто здійснити зловживання правом) і втілювати цей намір. Відсутність заборони чи арешту не виключає кваліфікацію правочину як фраудаторного, оскільки для оспорення правочину, що вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (статті 3 13 ЦК України), важливим є те, що учасники цивільного обороту використовують приватний інструментарій всупереч його призначенню, принципу доброї совісті та, зокрема, для, унеможливлення звернення стягнення на майно боржника (поручителя) чи зменшення обсягу його майна.

Ураховуючи викладене, суди у порушення вищевказаних вимог закону фактично не перевірили чи існують підстави для кваліфікації оспорюваних правочинів як вчинених всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (статті 3 13 ЦК України), зокрема, чи використовували учасники цивільного обороту приватний інструментарій всупереч його призначенню, принципу доброї совісті та для зменшення обсягу боржника (поручителя), чи відповідала ціна, вказана в договорі, ринковим цінам на момент вчинення договору, чи взагалі відбувався розрахунок між боржником і кредитором, яким чином відбувався розрахунок.

За таких обставин суди зробили передчасний висновок про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ «Спектр-Агро» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок.

Подібні правові висновки за позовом цього самого позивача і таким самим позовом викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 березня 2025 року у справі

№ 587/3625/23 (провадження № 61-1113св25).

З урахуванням наведеного, оскільки фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, не встановлено, а суд касаційної інстанції у силу своїх процесуальних повноважень (стаття 400 ЦПК України) позбавлений такої можливості, тому судові рішення підлягають скасуванню у частині відмови в задоволенні позовних вимог ТОВ «Спектр-Агро» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок з направленням справи у цій частині до суду першої інстанції на новий розгляд.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Щодо позовних вимог ТОВ «Спектр-Агро» про скасування рішень про державну реєстрацію прав

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження

№ 61-2417сво19)).

Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (див. пункт 8.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року в справі № 910/10784/16 (провадження № 12-30гс21)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі

№ 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).

Метою позаконкурсного оспорювання є повернення майна боржнику задля звернення на них стягнення, тобто, щоб кредитор опинився в тому положенні, яке він мав до вчинення фраудаторного правочину (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

від 05 квітня 2023 року в справі № 523/17429/20 (провадження № 61-2612св23)). Належним способом є відновлення становища яке існувало до порушення (пункт 4 частини другої статті 16 ЦК України), і для повернення майна боржнику оспорювання наступних правочинів (реєстраційних дій) щодо цього майна не вимагається (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 квітня 2023 року в справі

№ 161/12564/21 (провадження № 61-10546св22)).

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відновлення становища, яке існувало до порушення (пункт 4 частини другої статті 16 ЦК України).

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 лютого 2021 року в справі № 754/5841/17 (провадження № 61-17966св19) зазначено, що: «очевидно, що учасники цивільних відносин (сторони договору купівлі-продажу від 26 червня 2018 року частки у праві спільної часткової власності на квартиру) «вживали право на зло», оскільки цивільно-правовий інструментарій (договір купівлі-продажу від 26 червня

2018 року) використовувався учасниками для унеможливлення звернення стягнення на частку ОСОБА_1 і зумовив для неї настання таких негативних наслідків. Обраний ОСОБА_1 спосіб захисту (відновлення становища яке існувало до порушення, шляхом повернення частки в праві спільної часткової власності ОСОБА_2) передбачений пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України та є ефективним для захисту її порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах».

Суди, вимовили у задоволенні позовних вимог про скасування рішень про державну реєстрацію прав з підстав їх необґрунтованості, разом з тим, суди не звернули увагу на те, що метою позаконкурсного оспорювання є повернення майна боржнику задля звернення на них стягнення, тобто, щоб кредитор опинився в тому становищі, яке він мав до вчинення фраудаторного правочину.

Таким чином, суди не врахували, що належним способом захисту кредитора є відновлення становища яке існувало до порушення (пункт 4 частини другої

статті 16 ЦК України), і для повернення майна боржнику оспорювання наступних правочинів (реєстраційних дій) щодо цього майна не вимагається.

Отже, у задоволенні позовних вимогпро скасування рішень про державну реєстрацію прав належало відмовити унаслідок обрання неналежного способу захисту.

Суди дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні цих позовних вимог, проте помилилися щодо мотивів такої відмови, у зв`язку з чим судові рішення у цій частині належить змінити з викладенням їх мотивувальних частин у редакції цієї постанови.

Відповідно до частини четвертої статті 412 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Керуючись статтями 400 409 411 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр-Агро» задовольнити частково.

Рішення Сумського районного суду Сумської області від 11 квітня 2024 року

та постанову Сумського апеляційного суду від 12 грудня 2024 року у частині відмови у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр-Агро» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Зернова Сумщина», приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Марченко Інна Володимирівна, приватний виконавець виконавчого округу Сумської області Боруца Тетяна Миколаївна, про визнання договорів купівлі-продажу земельних ділянок недійсними скасувати, справу у цій частиніпередати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішення Сумського районного суду Сумської області від 11 квітня 2024 року

та постанову Сумського апеляційного суду від 12 грудня 2024 року у частині відмови у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр-Агро» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Зернова Сумщина», приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Марченко Інна Володимирівна, приватний виконавець виконавчого округу Сумської області Боруца Тетяна Миколаївна, про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень змінити, виклавши їх мотивувальні частини у редакції цієї постанови.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. Ю. Гулейков

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець