ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2023 року

м. Київ

cправа № 916/379/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранець О. М. - головуючий, Бакуліна С. В., Кібенко О. Р.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕХАБ»

на ухвалу Господарського суду Одеської області

у складі судді Нікітенка С. В.

від 31.01.2023

та на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Таран С. В., Поліщук Л. В., Богатиря К. В.

від 31.05.2023

у справі за позовом ОСОБА_1

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОМАРКЕТ»;

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕХАБ»,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Державний реєстратор юридичного департаменту Одеської міської ради Шерстюк Володимири Дмитрівни,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - ОСОБА_2 ,

про визнання недійсним правочину та застосування наслідків недійсності правочину,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовної заяви та заяви про забезпечення позову.

У січні 2023 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОМАРКЕТ» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕХАБ», в якому просила:

- визнати недійсним акт приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: 3382, 3383, виданий 12.12.2020, видавник: Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОМАРКЕТ» та Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕХАБ»;

- визнати недійсним рішення, оформлене протоколом установчих зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕХАБ» №1/28-11 від 28.11.2022, в частині внесення Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОМАРКЕТ» до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕХАБ» нежитлових будівель (автомобільний торговельний комплекс) загальною площею 1571,1 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1;

- визнати недійсним рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОМАРКЕТ», що оформлене протоколом, яким було вирішено внести до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕХАБ» Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОМАРКЕТ» нежитлових будівель (автомобільний торговельний комплекс) загальною площею 1571,1 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1;

- застосувати наслідки недійсності правочину - акту приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: 3382, 3383, виданий 12.12.2020, видавник: Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОМАРКЕТ» та Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕХАБ», а саме: скасувати рішення державного реєстратора Юридичного департаменту Одеської міської ради Шерстюк Володимири Дмитрівни (індексний номер 65805291 від 16.12.2022) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) щодо нерухомого майна - нежитлових будівель (автомобільний торговельний комплекс) загальною площею 1571,1 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2670752551080).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внесення нежитлових будівель (автомобільного торговельного комплексу) загальною площею 1571,1 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕХАБ» було протиправно здійснене Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОМАРКЕТ» з метою ухилення від виконання зобов`язань щодо виплати позивачці, як колишньому учаснику вказаного товариства, вартості її частки.

Одночасно ОСОБА_1 було подано заяву про забезпечення позову б/н від 26.01.2023 (вх.№2-100/23 від 27.01.2023), в якій остання просила забезпечити позов шляхом накладення арешту на нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕХАБ», зокрема, на нежитлові будівлі (автомобільний торговельний комплекс) загальною площею 1571,1 кв.м, розташовані за адресою: Одеська обл., Ізмаїльський р-н, м. Ізмаїл, проспект Незалежності, будинок 221, та шляхом заборони державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, в тому числі нотаріусам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відповідно до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вчинення будь-яких реєстраційних дій, в тому числі реєстрацію прав та їх обтяжень з відкриттям розділу щодо об`єкту нерухомого майна: нежитлових будівель (автомобільний торговельний комплекс) загальною площею 1571,1 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування даної заяви позивачка послалася на те, що вона звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОМАРКЕТ» про стягнення вартості частки (справа № 916/3260/22), і менше ніж через тиждень після відкриття провадження у вказаній справі дане товариство з метою виведення активів здійснило дії щодо відчуження належних йому нежитлових будівель (автомобільного торговельного комплексу) загальною площею 1571,1 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом їх передачі до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕХАБ». За таких обставин, ОСОБА_1 зауважила на тому, що на теперішній час Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕХАБ», будучи зареєстрованим власником спірного автомобільного торговельного комплексу, може на власний розсуд розпоряджатися ним, у зв`язку з чим існує небезпека чергового відчуження зазначеного майна на користь третіх осіб, що, в свою чергу, призведе до неможливості ефективного поновлення порушених прав позивачки, за захистом яких вона звернулася до суду в межах даної справи.

2. Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду і мотиви їх прийняття.

Господарський суд Одеської області ухвалою від 31.01.2023, залишеною без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.05.2023, у справі № 916/379/23, заяву про забезпечення позову задовольнив. Наклав арешт на нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕХАБ», зокрема на нежитлові будівлі (автомобільний торговельний комплекс), загальною площею 1571,1 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та заборонив державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, в т. ч. нотаріусам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відповідно до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вчинення будь-яких реєстраційних дій, в тому числі реєстрацію прав та їх обтяжень з відкриттям розділу щодо об`єкту нерухомого майна: нежитлові будівлі (автомобільний торговельний комплекс), загальною площею 1571,1 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , до набрання законної сили рішенням Господарського суду Одеської області у справі № 916/379/23.

Судові рішення мотивовані тим, що під час розгляду справи № 916/3260/22 Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОМАРКЕТ», достеменно знаючи про наявність у нього обов`язку зі сплати на користь позивачки вартості її частки у статутному капіталі даного товариства та незгоду останньої з вартістю частки, яка визначена у оформленому протоколом № 1/20 від 20.04.2020 рішенні загальних зборів учасників (засновників) Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОМАРКЕТ», передало належні йому нежитлові будівлі (автомобільний торговельний комплекс) загальною площею 1571,1 кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , в якості внеску до статутного капіталу до новоствореного Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕХАБ», а в подальшому вийшло зі складу засновників цього товариства, залишивши спірне нерухоме майно в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕХАБ», що зумовило необхідність звернення ОСОБА_1 до суду з новим позовом, який розглядається в межах справи № 916/379/23.

Тобто позивачкою доведено існування реальної загрози того, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕХАБ», виступаючи зареєстрованим власником нежитлових будівель (автомобільного торговельного комплексу) загальною площею 1571,1 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , може повторно відчужити спірне майно, що призведе до неможливості реального поновлення інтересів ОСОБА_1 як учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОМАРКЕТ», який вибув, в межах даної справи без нових звернень до суду та фактично знівелює мету судового захисту та принцип процесуальної економії.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕХАБ» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду Одеської області від 31.01.2023 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.05.2023 у справі № 916/379/23, у якій просило їх скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про забезпечення позову повністю.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

Касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕХАБ» подана на підставі абзацу 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень заявник зазначив про порушення судом першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Зазначив, що спір не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки позивачка ніколи не перебувала у складі учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕХАБ», а тому не може оскаржувати рішення загальних зборів цього товариства. Заявлені позивачкою позовні вимоги є спором щодо права власності чи іншого речового права на майно, що враховуючи положення статті 19 ЦПК України та пункту 6 частини першої статті 20 ГПК України у їх взаємозв`язку, не віднесено законом до господарської юрисдикції. Позивачка порушила правила об`єднання позовних вимог. Також суди не навели обґрунтування співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами. Не зазначили у зв`язку з якими фактичними обставинами необхідно вжити заходи забезпечення, а також яким чином вжиті заходи забезпечення позову пов`язані з предметом позову. Саме лише посилання на потенційну можливість ухилення відповідачів від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову. Основним видом діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕХАБ» є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, а, відтак, вжиті заходи забезпечення позову, перешкоджають господарській діяльності товариства.

5.Узагальнена позиція інших учасників справи.

Позивачка подала відзив на касаційну скаргу, у якому просила залишити її без задоволення, судові рішення залишити без змін. Зазначила, що спір у цій справі виник з корпоративних правовідносин, а тому підлягає розгляду господарськими судами. У справі заявлено немайнові вимоги, тому у разі задоволення позову, судове рішення не вимагатиме примусового виконання, а тому має досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся. Вказує, що відчуження відповідачем-1 майна на користь відповідача-2 відбулося з метою недопущення звернення стягнення на нього у зв`язку з невиконанням зобов`язань Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОМАРКЕТ» свого обов`язку, встановленого статтею 24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та в подальшому виконання рішення у справі № 916/3260/22.

Інші учасники справи правом подати відзив на касаційну скаргу не скористалися, що не перешкоджає касаційному перегляду судових рішень.

У справі № 916/379/23 касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕХАБ» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 31.01.2023 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.05.2023 відкрито ухвалою від 12.07.2023 та одночасно витребувано з Господарського суду Одеської області та/або Південно-західного апеляційного господарського суду копії матеріалів необхідних для розгляду скарги.

Матеріали оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 31.01.2023 у справі № 916/379/23 надіслані Господарським судом Одеської області згідно з супровідним листом від 07.08.2023 № 916/379/23/4735/2023 та надійшли до Верховного Суду 11.08.2023, тобто в останній день, встановленого статтею 306 Господарського процесуального кодексу України, строку розгляду касаційної скарги.

Суд усвідомлює, що не вкладається у строк розгляду касаційної скарги, що визначений статтею 306 Господарського процесуального кодексу України, однак вважає за можливе розглянути справу у строк «розумний», тобто такий, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

6. Позиція Верховного Суду.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Щодо суті касаційної скарги

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 138 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову подається одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Спір у справ виник з приводу оскарження учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОМАРКЕТ», який вибув, рішень, пов`язаних зі створенням юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕХАБ» та діяльністю Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОМАРКЕТ» щодо внесення до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕХАБ» внеску у виді нежитлових будівель (автомобільний торговельний комплекс), тобто є таким, що виник з корпоративних правовідносин.

Отже, доводи касаційної скарги, що спір не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства є помилковими.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно із статтею 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) виключено;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

7) виключено;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Зі змісту цієї норми вбачається, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосовуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.

При цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватись майна, що належить до предмета спору.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Мотивувальна частина ухвали суду має містити, зокрема, зазначення мотивів, з яких суд дійшов висновків про наявність підстав для застосування заходів забезпечення позову (частина перша статті 234 Господарського процесуального кодексу України).

Позов забезпечується, зокрема, шляхом накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17, пункт 36).

Предметом позову в цій справі є немайнові позовні вимоги про визнання недійсним правочину - акту приймання-передачі нерухомого майна, визнання недійсними рішень установчих зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕХАБ» в частині внесення Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОМАРКЕТ» до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕХАБ» нежитлових будівель (автомобільний торговельний комплекс) загальною площею 1571,1 кв.м, розташованих за адресою: Одеська обл., Ізмаїльський р-н, м. Ізмаїл, проспект Незалежності, будинок 221 та рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОМАРКЕТ», яким було вирішено внести до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕХАБ» нежитлових будівель (автомобільний торговельний комплекс) загальною площею 1571,1 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, застосування наслідків недійсності правочину - акту приймання-передачі нерухомого майна, у вигляді скасування рішення державного реєстратора Юридичного департаменту Одеської міської ради Шерстюк Володимири Дмитрівни (індексний номер 65805291 від 16.12.2022) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) щодо нерухомого майна - нежитлових будівель (автомобільний торговельний комплекс) загальною площею 1571,1 кв.м, розташованих за адресою: Одеська обл., Ізмаїльський р-н, м. Ізмаїл, проспект Незалежності, будинок 221 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2670752551080).

З огляду на те, що у цій справі позивач звернувся до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в такому разі має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. Аналогічний висновок викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18.

Ухвалою суду першої інстанції, залишеною без змін постановою апеляційного господарського суду, на забезпечення поданого позивачкою позову було накладено арешт на нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕХАБ», зокрема на нежитлові будівлі (автомобільний торговельний комплекс), загальною площею 1571,1 кв.м., розташований за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, м. Ізмаїл, проспект Незалежності, будинок 221, та заборонено державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, в т. ч. нотаріусам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відповідно до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вчинення будь-яких реєстраційних дій, в тому числі реєстрацію прав та їх обтяжень з відкриттям розділу щодо об`єкту нерухомого майна: нежитлові будівлі (автомобільний торговельний комплекс), загальною площею 1571.1 кв.м., розташованих за адресою: Одеська обл., Ізмаїльський р-н, м. Ізмаїл, проспект Незалежності, будинок 221, до набрання законної сили рішенням Господарського суду Одеської області у справі № 916/379/23.

Рішення обґрунтовані тим, що під час розгляду справи № 916/3260/22 Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОМАРКЕТ», достеменно знаючи про наявність у нього обов`язку зі сплати на користь позивачки вартості її частки у статутному капіталі даного товариства та незгоду останньої з вартістю частки, яка визначена у оформленому протоколом № 1/20 від 20.04.2020 рішенні загальних зборів учасників (засновників) Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОМАРКЕТ», передало належні йому нежитлові будівлі (автомобільний торговельний комплекс) загальною площею 1571,1 кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , в якості внеску до статутного капіталу до новоствореного Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕХАБ», а в подальшому вийшло зі складу засновників цього товариства, залишивши спірне нерухоме майно в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕХАБ», що зумовило необхідність звернення ОСОБА_1 до суду з новим позовом, який розглядається в межах справи № 916/379/23.

Тобто, за висновками судів попередніх інстанцій, позивачкою доведено існування реальної загрози того, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕХАБ», виступаючи зареєстрованим власником нежитлових будівель (автомобільного торговельного комплексу) загальною площею 1571,1 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , може повторно відчужити спірне майно, що призведе до неможливості реального поновлення інтересів ОСОБА_1 як учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОМАРКЕТ», який вибув, в межах даної справи без нових звернень до суду та фактично знівелює мету судового захисту та принцип процесуальної економії.

Верховний Суд вважає, що вжиті судом першої інстанції, з чим погодився апеляційний господарський суд, заходи забезпечення позову не відповідають вимогам статей 136 137 Господарського процесуального кодексу України та порушують принцип співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.

Суди попередніх інстанцій не врахували, що позивачка не є стороною оспорюваного нею правочину, їй не належить право власності на нерухоме майно, що було передано Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОМАРКЕТ» до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕХАБ». Позовні вимоги не стосуються повернення нерухомого майна, на яке накладено арешт, у власність позивачки.

Тобто, обраний позивачкою, яка не була та не є власником спірного нерухомого майна, вид забезпечення позову не перебуває у безпосередньому зв`язку з корпоративним спором, оскільки під час розгляду справи судами буде досліджуватися саме питання щодо наявності правових підстав для визнання недійсними рішень установчих зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕХАБ» та загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОМАРКЕТ» та, як наслідок, укладеного на їх підставі акту приймання-передачі нерухомого майна.

Відтак, вжиття судами попередніх інстанцій наведеного виду забезпечення позову не є співмірним, оскільки з позовом та заявою про забезпечення позову звернулася особа, якій не належить майно, що було предметом оспорюваного правочину. Спір не стосується стягнення заборгованості, визнання права власності на спірне майно чи повернення спірного майна позивачці, а тому застосований вид забезпечення позову не перебуває у безпосередньому зв`язку з заявленим позовом.

Беручи до уваги те, що майнові вимоги у цій справі не заявлялися, і позивач, як учасник товариства, не був та не є власником майна цього товариства, Верховний Суд вважає, що обраний судами попередніх інстанцій вид забезпечення позову - накладення арешту на майно, а тим більше на нерухоме майно, що на момент розгляду заяви вже було зареєстровано на праві власності за відповідачем-2, не є співмірним із заявленими позовними вимогами.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 28.01.2022 у справі № 910/13458/21, у якій доводи скаржника про необхідність вжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту частки в статутному капіталі товариства відхилені з тих підстав, що обраний позивачем, який не був та не є власником спірної частки, вид забезпечення позову не перебуває у безпосередньому зв`язку з заявленим позовом.

Також у постанові від 07.08.2020 у справі № 925/468/19 Верховний Суд, вирішуючи питання про наявність підстав для застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, що належить товариству, у спорі про визнання недійсними рішень учасників загальних зборів товариства, визнання недійсним договору купівлі-продажу частки та скасування реєстраційних дій/записів в Єдиному державному реєстрі, дійшов висновку про неспівмірність заходів забезпечення позову.

У пункті 6.8. цієї постанови зазначено: «Беручи до уваги те, що майнові вимоги у цій справі не заявлялися, і позивач, як учасник товариства, не був та не є власником майна цього товариства, Верховний Суд вважає, що обраний судом апеляційної інстанції вид забезпечення позову - накладення арешту на майно, а тим більше на нерухоме майно, що на момент розгляду заяви вже було зареєстровано на праві власності за третьою особою, не є співмірним із заявленими позовними вимогами».

Подібні висновки містяться і в постанові Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 906/1012/22.

Доводи позивачки, з якими погодилися суди попередніх інстанцій, що невжиття заявлених заходів забезпечення позову може призвести до подальшого відчуження відповідачем-2 нерухомого майна іншим особам і, як наслідок, до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушеного переважного права, Верховним Судом відхиляються, оскільки обраний позивачкою, яка не була та не є власником спірного нерухомого майна, вид забезпечення позову не перебуває у безпосередньому зв`язку з заявленим позовом.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Право на ефективний засіб юридичного захисту» встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, в разі задоволення позову.

Як заявляє сама позивачка та підтвердили суди попередніх інстанцій, заявлені позивачкою вимоги про вжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту нерухомого майна, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «ДЕХАБ» у справі № 916/379/23, фактично спрямовані на забезпечення інших позовних вимог, що заявлені нею у справі № 916/3260/22, про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОМАРКЕТ» на користь позивачки вартості її частки.

Однак заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову на забезпечення якого подана відповідна заява, а особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов`язана довести зв`язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового акту постановленого у саме у цій справі.

У цій справі № 916/379/23, вимагаючи накладення арешту на майно належне господарському товариству, позивачка вказує на створення відповідачем-1 іншої юридичної особи (відповідача-2). Утім прийняття таких заходів по своїй сутті направлено на забезпечення інших позовних вимог, а саме заявлених у справі № 916/3260/22.

Оскільки метою вжиття заходів до забезпечення позову є запобігання утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи у якій було подано позов, в разі його задоволення, а не будь-якого рішення, ухваленого судом у іншій справі, вжиті судами попередніх інстанцій заходи забезпечення позову у цій справі з наведених позивачкою підстав є помилковими.

Такі висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 11.05.2022 у справі № 902/974/21, відповідно до яких невжиття заходів забезпечення позову в інших судових справах не є достатньою підставою для застосування таких заходів при вирішенні пов`язаних спорів.

7. Висновки Верховного Суду

Відповідно до вимог частини третьої статті 304 Господарського процесуального кодексу України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

За змістом пункту 3 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Верховний Суд, переглянувши оскаржені судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що ухвала місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню, з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

8. Розподіл судових витрат

Враховуючи положення частини чотирнадцятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на те, що суд задовольняє касаційну скаргу, судові витрати, понесені скаржником у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної та касаційної інстанції, покладаються на позивачку.

Керуючись статтями 300 301 304 308 311 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕХАБ» задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду Одеської області від 31.01.2023 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.05.2023 у справі № 916/379/23 скасувати.

3. В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі № 916/379/23 відмовити.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕХАБ» (01133, м. Київ, вул. Мечнікова, 14/1, к.511, код юридичної особи 44982513) судові витрати у вигляді судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 2684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн 00 коп.) та касаційної скарги в розмірі 2684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн 00 коп.).

5. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді С. Бакуліна

О. Кібенко