Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 18.06.2018 року у справі №2-2694/12

Постанова

Іменем України

08 травня 2019 року

м. Київ

справа № 2-2694/12

провадження № 61-35464св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Курило В. П.

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит»,

представники позивача: Требін Ігор Андрійович , Янєв Дмитро Миколайович , Ходюк Ольга Ярославівна , Скурська Валентина Володимирівна , Доценко Олександр Сергійович , Сатирьова Ольга Петрівна , Бабаєва Ольга Олександрівна , Холодова Ліліана Анатоліївна ,

відповідач-1 - ОСОБА_9 ,

представники відповідача-1: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

відповідач-2 - ОСОБА_12 ,

представник відповідача-2 - ОСОБА_11 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на постанову апеляційного суду Київської області у складі колегії суддів: Матвієнко Ю. О., Мережко М. В., Суханової Є. М. від 18 січня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2012 року публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» (далі - ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_9 , ОСОБА_12 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 11 вересня 2007 року між відкритим акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» (далі - ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит»), правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», та ОСОБА_9 було укладено договір про відкриття кредитної лінії, за яким останній отримав у кредит 250 000,00 доларів США строком до 09 вересня 2022 року зі сплатою 14 % річних. Цього ж дня на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між банком та позичальником було укладено іпотечний договір, за яким ОСОБА_9 передав в іпотеку банку належний йому на праві власності житловий будинок по АДРЕСА_1 та земельну ділянку, площею 0,0819 га, на якій він розташований. Також, у той же день між банком і ОСОБА_12 було укладено договір поруки, за умовами якого поручитель зобов`язалася солідарно з позичальником відповідати перед банком за виконання зобов`язання по вказаному кредитному договору.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачами своїх зобов`язань, внаслідок чого станом на 09 грудня 2011 року виникла заборгованість у розмірі 4 456 929 грн 89 коп., з яких: основний борг в сумі 221 177,91 доларів США; відсотки за користування кредитними коштами в сумі 79 562,29 доларів США; пеня за несвоєчасне погашення кредиту, відсотків за користування кредитними коштами в сумі 2 054 045 грн 77 коп., банк просив стягнути солідарно з відповідачів вказану суму заборгованості.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 вересня 2012 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_9 та ОСОБА_12 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» загальну суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 4 456 929 грн 89 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі не виконали свої зобов`язання за договором про відкриття кредитної лінії та договором поруки, у зв`язку із чим утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню з них у солідарному порядку.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням апеляційного суду Київської області від 24 березня 2014 року, з урахуванням ухвали цього ж суду про виправлення описки від 05 травня 2014 року, апеляційну скаргу ОСОБА_9 задоволено частково, рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 вересня 2012 року змінено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_9 та ОСОБА_12 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» пеню за несвоєчасне погашення кредиту, відсотків в сумі 1 213 996 грн 30 коп. В іншій частині рішення районного суду залишено без змін.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 02 березня 2015 року задоволено заяву банку про роз`яснення рішення апеляційного суду Київської області від 24 березня 2014 року. Роз`яснено, що загальна сума заборгованості, яка підлягає солідарному стягненню з ОСОБА_9 , ОСОБА_12 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Центральне регіональне управління ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», з урахуванням зміненого рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 вересня 2012 року рішенням апеляційного суду Київської області від 24 березня 2014 року, складає 3 246 152 грн 59 коп. (4 460 148 грн 89 коп. - 1 213 996 грн 30 коп.) із яких 1 213 996 грн 30 коп. - пеня за несвоєчасне погашення кредиту та заборгованість по нарахованих відсотках.

Справа за апеляційною скаргою ОСОБА_12 в судах апеляційної та касаційної інстанцій розглядалася неодноразово.

Останньою постановою апеляційного суду Київської області від 18 січня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_12 задоволено, рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 вересня 2012 року та рішення апеляційного суду Київської області від 24 березня 2014 року в частині солідарного стягнення з ОСОБА_9 , ОСОБА_12 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» загальної суми заборгованості за кредитним договором у розмірі 4 456 929 грн 89 коп. та судового збору у сумі 3 219 грн, пені за несвоєчасне погашення кредиту, заборгованості по нарахованих відсотках в розмірі 1 213 996 грн 30 коп. скасовано та ухвалено нове рішення. Позов ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_9 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії від 11 вересня 2007 року в розмірі 3 616 880 грн 42 коп., яка складається із заборгованості по кредиту в сумі 221 177,91 доларів США, що за курсом Національного банку України складає 1 767 189 грн 38 коп., відсотків за користування кредитними коштами в сумі 79 562,29 доларів США, що за курсом Національного банку України складає 635 694 грн 74 коп., та пені за несвоєчасне погашення кредиту, відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 1 213 996 грн 30 коп. В задоволенні решти вимог ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_9 про стягнення пені та вимог до ОСОБА_12 про стягнення заборгованості відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 вересня 2012 року та рішення апеляційного суду Київської області від 24 березня 2014 року в іншій частині залишено без змін.

Відмовляючи у задоволенні позову до поручителя ОСОБА_12 , суд апеляційної інстанції виходив з того, що внаслідок збільшення розміру процентної ставки за кредитом без згоди поручителя, збільшився обсяг його відповідальності, а тому порука припинилася відповідно до частини першої статті 559 ЦК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2018 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» подало касаційну скаргу до Верховного Суду, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 червня 2018 року поновлено ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано справу № 2-2694/12 з Києво-Святошинського районного суду Київської області.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Справа передана до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом не враховано умови пунктів 3.1, 7.4 договору про відкриття кредитної лінії, відповідно до яких договір може бути змінений або доповнений за взаємною згодою сторін. Крім того, не враховано, що ОСОБА_12 надала згоду на процентну ставку 14% річних, а тому у суду не було підстав для відмови в задоволенні позовних вимог до поручителя у повному обсязі. Також у подружжя, окрім права спільної сумісної власності на отримані грошові кошти внаслідок укладення кредитного договору, виникає й зобов`язання в інтересах сім`ї у вигляді повернення кредитних коштів, виконання якого подружжя здійснює як солідарні божники. При повторному розгляді справи апеляційним судом порушено принцип правової визначеності, що є складовим принципу верховенства права.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судом установлено, що 11 вересня 2007 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», та ОСОБА_9 було укладено договір про відкриття кредитної лінії, за яким останній отримав у кредит у розмірі 250 000 доларів США зі сплатою 14 % річних строком до 09 вересня 2022 року.

Того ж дня на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_12 було укладено іпотечний договір, за яким ОСОБА_12 передала в іпотеку банку належні їй на праві власності житловий будинок по АДРЕСА_1 та земельну ділянку, площею 0,0819 га, на якій він розташований.

Також 11 вересня 2007 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_12 було укладено договір поруки, за умовами якого поручитель ОСОБА_12 зобов`язалася солідарно з позичальником ОСОБА_9 відповідати перед банком за виконання зобов`язання по вказаному договору про відкриття кредитної лінії.

Пунктом 4.4. договору поруки передбачено, що внесення змін і доповнень у кредитний договір, внаслідок яких збільшується обсяг відповідальності поручителя, не допускається без узгодження з поручителем.

16 вересня 2008 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_9 укладено додаткову угоду № 1 до вказаного договору про відкриття кредитної лінії, за умовами якої змінено розмір процентної ставки та встановлено її в розмірі 16 % річних.

Обґрунтовуючи позов, банк посилався на неналежне виконання відповідачами своїх зобов`язань, внаслідок чого станом на 09 грудня 2011 року утворилася заборгованість у розмірі 4 456 929 грн 89 коп.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою ОСОБА_12 посилалась на припинення поруки внаслідок збільшення обсягу її відповідальності, як поручителя, без її згоди шляхом укладення між банком та позичальником 16 вересня 2008 року додаткової угоди № 1 до договору про відкриття кредитної лінії, якою було збільшено розмір процентної ставки з 14% до 16% річних.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Колегія суддів касаційного суду погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що порука ОСОБА_12 є припиненю відповідно до частини першої статті 559 ЦК України.

Згідно із частиною першою статті 553, частиною першою статті 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до частини першої статті 559 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Отже, підставою для припинення поруки в порядку, передбаченому частиною першою статті 559 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), є сукупність двох умов: внесення без згоди поручителя змін до основного зобов`язання та збільшення обсягу відповідальності поручителя внаслідок таких змін.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів, що ОСОБА_12 , як поручитель, надавала згоду на укладення між банком та позичальником 16 вересня 2008 року додаткової угоди №1 до договору про відкриття кредитної лінії, якою було збільшено розмір процентної ставки з 14% до 16% річних, тобто збільшення обсягу її відповідальності відбулось без її згоди, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що порука ОСОБА_12 в силу вимог частини першої статті 559 ЦК України є припиненою.

Задовольняючи позов в частині стягнення сум з боржника, апеляційним судом вмотивовано визначено загальний розмір заборгованості, що підлягає стягненню з позичальника на користь банку.

Також апеляційним судом вмотивовано визначено загальний розмір заборгованості, що підлягає стягненню з позичальника на користь банку у сумі 3 616 880 грн. 42 коп., який складається із: заборгованості по кредиту в сумі 221 177 доларів 91 цент США, що за курсом Національного банку України складало 1 767 189 грн 38 коп., відсотків за користування кредитними коштами в сумі 79 562 долари 29 центів США, що за курсом Національного банку України складало 635 694 грн 74 коп., а також пені за несвоєчасне погашення кредиту, відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 1 213 996 грн 30 коп. із застосуванням річного строку позовної давності відповідно до пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині судового рішення, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки.

Відповідно до вимог частини першої статті 294 ЦПК України 2004 року, чинної на час відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_12 , апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

З огляду на вказане та враховуючи, що ОСОБА_12 не приймала участі у судовому засіданні 20 вересня 2012 року, доказів її належного повідомлення про розгляд справи матеріали справи не містять, як і доказів отримання нею копії оскаржуваного рішення суду першої інстанції, а тому доводи касаційної скарги про необґрунтоване поновлення апеляційним судом строку на апеляційне оскарження в такому його елементі як правова визначеність (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року), є безпідставні.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» залишити без задоволення.

Постанову апеляційного суду Київської області від 18 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. ЧервинськаСудді:В. М. Коротун В. П. Курило