Постанова

Іменем України

7 березня 2018 року

м. Київ

справа № 517/186/17

провадження № 61-1514св17

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Журавель В. І.,

учасники справи:

позивач - Великомихайлівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Одеської області,

відповідач - ОСОБА_4,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Великомихайлівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області на рішення Фрунзівського районного суду Одеської області від 12 червня 2017 року у складі судді: Гончар І. В. та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 13 грудня 2017 року у складі суддів: Громіка Р. Д., Драгомерецького М. М., Черевка П. М.,

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою Верховного Суду від 4 січня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі № 517/186/17.

Великомихайлівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Одеської області 24 квітня 2017 року звернулося з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по відшкодуванню переплати пенсії у розмірі 1 294 грн 60 коп. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15 квітня 2013 року ОСОБА_4 звернулася до управління Пенсійного фонду України у Фрунзівському районі Одеської області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до пункту 7-2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

21 травня 2013 року відповідно до протоколу № 277 спеціалістом призначено пенсію в розмірі 1045 грн 38 коп. (страховий стаж 32 роки 6 місяців 18 днів, середньомісячний заробіток для обчислення пенсії 2 549 грн 5 коп.).

Відповідно до наказу головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 31 серпня 2015 року № 98 «Про проведення перевірки за результатами співставлення даних в автоматизованих системах» було надано перелік пенсійних справ, відібраних за результатами співставлення даних про заробітну плату, використану для призначення (перерахунку) пенсій, з наявними даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, в тому числі пенсійна справа ОСОБА_4 о/р 114401.

При проведенні перевірки пенсійної справи ОСОБА_4 було виявлено помилку, а саме при призначенні пенсії зараховано стаж та заробіток за період роботи в ТОВ «Світанок» код ЄДР 03766553 з 1 серпня 1981 року по 10 серпня 2005 року, проте страхові внески товариство сплатило лише по 31 серпня 2004 року.

Розпорядженням № 114401 від 25 грудня 2015 року пенсійну справу приведено у відповідність, в результаті чого зменшився розмір пенсії, станом на 15 квітня 2013 року до 1 004 грн 12 коп. (уточнився страховий стаж 31 рік 8 місяців 8 днів та середньомісячний заробіток для обчислення пенсії 2532 грн 16 коп) та виникла переплата пенсії за період з 15 квітня 2013 року по 31 грудня 2015 року на загальну суму 1 294 грн 64 коп.

З метою відшкодування переплати пенсії управлінням Пенсійного фонду України у Фрунзівському районі відповідачу було направлено повідомлення № 93 від 2 лютого 2016 року. Проте, до цього часу заборгованість по переплаті пенсії відповідачем не сплачена. Тому позивач відповідно до пункту 4 Порядку повернення сум пенсії, виплачених надміру, та списання сум переплати пенсій, що є безнадійними до стягнення, просив стягнути вказані кошти з відповідача в судовому порядку.

Рішенням Фрунзівського районного суду Одеської області від 12 червня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 13 грудня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.

Рішення мотивовані тим, що згідно статті 1215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача. Закон встановлює два виключення з цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.

Оскільки недобросовісності з боку набувача пенсії немає, а зміни до пенсійного законодавства щодо нарахування пенсійних виплат повинні контролюватися саме органом, що призначає пенсії, суди зробили висновок, що переплата пенсії мала місце внаслідок дій працівників УПФУ у Фрунзівському районі Одеської області. Позивачем не доведено рахункову помилку та не надано належних та допустимих доказів у підтвердження недобросовісності набувача при отриманні коштів.

14 грудня 2017 року Великомихайлівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Одеської області звернулося з касаційною скаргою на рішення Фрунзівського районного суду Одеської області від 12 червня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 13 грудня 2017 року, в якій просить оскаржені рішення скасувати і прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржені рішення прийняті із неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права. Вказує, що переплачена пенсія не відшкодована, і це призводить до порушення інтересів держави.

У відзиві на касаційну скаргу від 31 січня 2018 року ОСОБА_4 вказує, що її вини у переплаті немає і оскаржені рішення прийняті без порушення норм матеріального права.

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Згідно частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

У статті 1215 ЦК України передбачено загальне правило, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню.

Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати.

При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Аналогічний висновок зробив і Верховний Суд України в постанові від 2 липня 2014 року у справі № 6-91цс14.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 перебуває на обліку в управлінні ПФУ у Фрунзівському району Одеської області з 15 квітня 2013 року та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Згідно протоколу № 277 від 21 травня 2013 року спеціалістом пенсійного фонду, ОСОБА_4 було призначено пенсію в розмірі 1 045 грн 38 коп. (страховий стаж 32 роки 6 місяців 18 днів). Згідно розпорядження № 114401 від 25 квітня 2015 року пенсійну справу ОСОБА_4 було приведено у відповідність. У результаті чого зменшився розмір пенсії, станом на 15 квітня 2013 року до 1004 грн 12 коп. (уточнився стаж 31 рік 8 місяців 8 днів та середньомісячний заробіток) та виникла переплата пенсії за період з 15 квітня 2013 року по 31 грудня 2015 року на загальну суму 1294 грн 64 коп.

Судами встановлено, що недобросовісності з боку набувача пенсії немає, а зміни до пенсійного законодавства щодо нарахування пенсійних виплат повинні контролюватися саме органом, що призначає пенсії і передплата пенсії була нарахована відповідачу внаслідок дій працівників УПФУ у Фрунзівському районі Одеської області.

Отже, при вирішенні спору у справі суди не встановили, що позивач (платник грошових коштів) довів факт недобросовісності відповідача (набувача грошових коштів) та наявність рахункової помилки, а тому правильно відмовили в задоволенні позовних вимог.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Великомихайлівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області залишити без задоволення.

Рішення Фрунзівського районного суду Одеської області від 12 червня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 13 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

Н.О. Антоненко

В.І. Журавель