Історія справи

Постанова

Іменем України

06 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 289/2377/17

провадження № 61-22274 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Пророка В. В.,Фаловської І. М.

учасники справи:

заявник - ОСОБА_4,

заінтересована особа - приватний нотаріус Радомишльського районного нотаріального округу Житомирської області Камінська Людмила Василівна,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Радомишльського районного суду Житомирської області від 04 січня 2018 року у складі судді Сіренко Н. С. та постанову апеляційного суду Житомирської області від 12 березня 2018 року у складі колегії суддів: Микитюк О. Ю., Галацевич О. М., Григорусь Н. Й.,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з заявою, в якій просив встановити факту про те, що заповіт, посвідчений 20 лютого 1993 року Кичкирівською сільською радою Радомишльського району Житомирської області, яким ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, все своє майно заповіла ОСОБА_7, був повністю скасований наступним її заповітом, посвідченим 06 жовтня 1994 року Лутівською сільською радою Радомишльського району Житомирської області, яким вона все своє майно заповіла своєму сину ОСОБА_8

Заява мотивована тим, що встановлення зазначеного юридичного факту необхідно ОСОБА_4 для подальшого спадкування за законом в порядку статей 1261-1265 ЦК України, як рідного онука спадкодавця.

Ухвалою судді Радомишльського районного суду Житомирської області від 04 січня 2018 року, залишеної без змін постановою апеляційного суду Житомирської області від 12 березня 2018 року, відмовлено у відкритті провадження.

Ухвала суду першої та постанова суду апеляційної інстанції мотивовані тим, що між ОСОБА_4 та спадкоємцем ОСОБА_7 - ОСОБА_9 виник спір щодо права на спадщину, що, відповідно до частини четвертої статті 315 ЦПК України є підставою для відмови у відкритті провадження у справі за заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.

У касаційній скарзі, ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення з направленням справи до місцевого суду для продовження розгляду.

Касаційна скарга мотивована тим, що висновки судів не відповідають обставинам справи та наданим суду доказам, ці докази не перевірені та не досліджені. У даному випадку виникло питання встановлення саме того факту, який стосується ОСОБА_8, який повинен був приймати спадщину у Лутівській сільській раді Радомишльського району Житомирської області за чинним заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6

Заявник вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність спору про право та безпідставно відмовили у відкриття провадження у справі за заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.

Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом установлено, що згідно змісту ухвали апеляційного суду Житомирської області від 22 червня 2017 року у справі за заявою ОСОБА_9 про встановлення факту володіння житловим будинком на праві власності, ОСОБА_7 спадкоємцем якого є ОСОБА_9, прийняв спадщину після смерті ОСОБА_6 на підставі заповіту від 20 лютого 1993 року і отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на просту іменну акцію ВАТ «Київський ЦУМ».

Звертаючись до суду з заявою, яка є предметом розгляду у цій справі, ОСОБА_4 вважає скасованим заповіт від 20 лютого 1993 року, має намір реалізувати спадкові права на підставі заповіту від 06 жовтня 1994 року і оформити спадщину на житловий будинок та земельну частку (пай).

Суди правильно виходили з того, що оскільки обидва заповіти зроблені на все належне заповідачу майно, а ОСОБА_7 прийняв спадщину після смерті ОСОБА_6, то між ОСОБА_4 та спадкоємцем ОСОБА_7 - ОСОБА_9 наявний спір про право, зокрема, щодо права на спадщину.

За таких обставин, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті провадження у справі за заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, на підставі частини четвертої статті 315 ЦПК України.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів про наявність спору про право та відсутність, у зв'язку з цим, правових підстав для встановлення в порядку окремого провадження факту, про який просить заявник.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу Радомишльського районного суду Житомирської області від 04 січня 2018 року та постанову апеляційного суду Житомирської області

від 12 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

В. В. Пророк

І. М. Фаловська