Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 18.10.2018 року у справі №594/272/17

Постанова

Іменем України

06 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 594/272/17

провадження № 61-45648св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д.Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Мрія Центр»,

відповідачі: ОСОБА_4, товариство з обмеженою відповідальністю «Борщівська аграрна компанія»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія Центр» на рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 25 травня 2018 року у складі судді Чира П. В. та постанову Апеляційного суду Тернопільської області від 10 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Сташківа Б. І., Храпак Н. М., Щавурської Н. Б.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю «Мрія Центр» (далі - ТОВ «Мрія Центр») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_4, товариства з обмеженою відповідальністю «Борщівська аграрна компанія» (далі - ТОВ «Борщівська аграрна компанія») про визнання недійсним договору оренди землі та визнання договору оренди землі поновленим.

Позовна заява мотивована тим, що 10 травня 2009 року між ТОВ «Мрія Центр» та ОСОБА_4 укладено договір оренди землі загальною площею 1,78 га строком на п'ять років з моменту його державної реєстрації, яка була здійснена 10 грудня 2009 року.

Після отримання земельної ділянки в оренду товариство належним чином виконувало взяті на себе договірні зобов'язання, вчасно сплачувало орендну плату.

Після закінчення строку оренди зазначеної земельної ділянки ТОВ «Мрія Центр» мало намір скористатися своїм переважним правом перед іншими особами на поновлення договору оренди землі. З цією метою протягом строку дії договору орендар двічі, не пізніше ніж за 30 днів до його закінчення, 05 березня 2014 року та 07 серпня 2014 року направляв орендодавцю листи-повідомлення від 04 березня 2014 року та від 06 серпня 2014 року про наміри скористатися своїм переважним правом на поновлення договору на новий строк, долучивши до них відповідні додаткові угоди.

Крім того, після закінчення строку дії договору оренди землі ТОВ «Мрія Центр» продовжувало користуватись земельною ділянкою, обробляло її у 2015 році та сплатило ОСОБА_4 орендну плату за користування землею.

Проте 01 червня 2015 року ОСОБА_4 уклав з ТОВ «Борщівська аграрна компанія»договір оренди цієї ж земельної ділянки та 10 липня 2015 року за ним зареєстровано право оренди земельної ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Таким чином, діями відповідачів щодо укладення між ними договору оренди землі було порушено переважне право ТОВ «Мрія Центр» на поновлення договору, яке передбачено статтею 33 Закону України «Про оренду землі».

Ураховуючи викладене, ТОВ «Мрія Центр» просило суд: на підставі статей 203, 215 ЦК України визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 01 червня 2015 року, укладений між ОСОБА_4 та ТОВ «Борщівська аграрна компанія»; визнати поновленим на той самий строк та на тих самих умовах договір оренди земельної ділянки від 10 травня 2009 року, укладений між ним та ОСОБА_4

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Борщівського районного суду Тернопільської області від 25 травня 2018 року у задоволенні позову ТОВ «Мрія Центр» відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач у порушення вимог частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі», маючи достатньо часу до дня укладення оспорюваного договору оренди землі, не уклав з ОСОБА_4 додаткову угоду про поновлення договору оренди землі та не надав суду доказів направлення орендодавцю повідомлення про намір скористатись переважним правом щодо укладення договору оренди землі на новий строк, доказів продовження користуватись земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди.

Крім того, умови, передбачені оспорюваним договором оренди землі, є більш вигідними для орендодавця, ніж умови, визначені попереднім договором, укладеним з позивачем.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Тернопільської області від 10 вересня 2018 року апеляційну скаргу ТОВ «Мрія Центр» залишено без задоволення. Рішення Борщівського районного суду від 25 травня 2018 року залишено без змін.

Апеляційний суд, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, виходив із того, що подані позивачем списки відправлення простих поштових відправлень не можуть бути доказом належного повідомлення ОСОБА_4 про намір реалізувати переважне право на поновлення договору оренди землі, оскільки вони не підтверджують факт відправлення кореспонденції останньому та отримання ним. При цьому під повідомленням слід розуміти не тільки направлення, а й отримання орендарем відповідного листа-повідомлення. ОСОБА_4 заперечував отримання листів, як і намір продовжувати договір оренди з позивачем.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2018 року до Верховного Суду, ТОВ «Мрія Центр», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення й ухвалити нове про задоволення його позову.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про недотримання ТОВ «Мрія Центр» встановленої процедури реалізації переважного права на поновлення договору оренди землі на підставі частин першої-шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі», оскільки у зазначеній нормі законодавства не передбачено та не вимагається надсилання листів-повідомлень рекомендованими, цінними та/або з повідомленнями про вручення поштовими відправленнями.

Також суди не врахували, що ТОВ «Мрія Центр» запропонувало у надісланому орендодавцю проекті додаткової угоди покращені умови оренди, а в листі-повідомленні зазначило, що у разі незгоди із запропонованими умовами оренди, він має право надати прийнятні для нього умови або власний проект додаткової угоди.

Крім того, посилається на те, що суди не врахували обов'язкових до застосування правових позицій Верховного Суду України щодо застосування частин першої-п'ятої, а також частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі».

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У листопаді 2018 року ТОВ «Борщівська аграрна компанія» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ТОВ «Мрія Центр», в якому вказує, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, суди правильно застосували норми матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ТОВ «Мрія Центр»задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК Українивизначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Частиною четвертою статті 124 ЗК Українипередбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до вимог частини другої статті 792 ЦК Українивідносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються статтею 33 Закону України «Про оренду землі», яка фактично об'єднує два випадки пролонгації договору оренди землі.

Так, відповідно до частин першої-п'ятої статті 33 цього Закону(у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частинами восьмою та дев'ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першої статті 777 ЦК України, яка передбачає, що наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк.

Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов'язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк.

Умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.

Тобто реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України «Про оренду землі», можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.

Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України «Про оренду землі» та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно з частинами другою - п'ятою цього Закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення.

Частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, статті 15 ЦК України буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.

Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що ТОВ «Мрія Центр» не надано належних та допустимих доказів відправлення орендодавцю відповідних листів-повідомлень з проектом додаткової угоди та їх отримання ОСОБА_4

З урахуванням вищезазначених вимог закону суди дійшли правильного висновку, що позивач не скористався своїм переважним правом на поновлення договору оренди землі, висновки судових рішень є достатньо аргументованими.

При цьому посилання касаційної скарги на неврахування судами правових позицій Верховного Суду України є безпідставними, оскільки такі доводи були підставою для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, яка визначила, як мають застосовуватися норми права у подібних правовідносинах, що зазначено у постанові ВеликоїПалати Верховного Суду від 10 квітня 2018 рок у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, доводи касаційної скарги про неврахування судами обов'язкових правових позицій Верховного Суду України щодо застосування частин першої-п'ятої, а також частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі», є безпідставними, оскільки висновки судів узгоджуються із правовими висновками Великої Палати Верховного Суду.

Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального та процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія Центр» залишити без задоволення.

Рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 25 травня 2018 року та постанову Апеляційного суду Тернопільської області від 10 вересня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б.І. Гулько

Ю.В. Черняк