Історія справи

Постанова КЦС ВП від 08.02.2018 року у справі №753/10965/15

Постанова

Іменем України

6 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 753/10965/15-ц

провадження № 61-1366 св 17

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Карпенко С. О., Кузнєцова В. О., Ступак О. В., Усика Г. І. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», ОСОБА_2,

третя особа - ОСОБА_3,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на рішення Дарницького районного суду м. Києва від

12 листопада 2015 року у складі судді Леонтюк Л. К., ухвалу апеляційного суду м. Києва від 24 лютого 2016 року у складі суддів: Вербової І. М., Поливач Л. Д., Шахової О. В.,

В С Т А Н О В И В :

У червні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (далі - ПАТ «НАСК «Оранта») про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

На обґрунтування позовних вимог зазначала, що 11 листопада 2014 року о

14 год. 00 хв. по АДРЕСА_1 сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю її транспортного засобу марки «Тойота РАВ 4», державний номерний знак НОМЕР_1, та транспортного засобу марки «Даймлер-Бенз JI508», державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, який при зміні напрямку руху не переконався, що це буде безпечно для інших учасників руху та здійснив наїзд на її автомобіль.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 28 листопада

2014 року винним у зазначеній ДТП визнано ОСОБА_3

Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки «Даймлер-Бенз JI508», державний номерний знак НОМЕР_2, застрахована у ПАТ «НАСК «Оранта» за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №АІ 1798488 від 2 вересня

2014 року).

15 січня 2015 року ПАТ «НАСК «Оранта» прийнято рішення про відшкодування завданого їй матеріального збитку у розмірі 2 967 грн 81 коп.

Ураховуючи, що згідно з висновком експертного автотоварознавчого дослідження з визначення вартості матеріального збитку №104/15 від

18 березня 2015 року, виготовленого на її запит судовим експертом-автотоварознавцем ОСОБА_4, вартість матеріального збитку, завданого внаслідок ДТП, склала 49 592 грн 27 коп., при цьому фактична вартість проведених нею ремонтних робіт складала 52 710 грн, просила стягнути з

ПАТ «НАСК «Оранта» суму невиплаченого страхового відшкодування у розмірі 49 592 грн 27 коп., 600 грн 00 коп. - оплату послуг експертизи та 10 000 грн

00 коп. - на відшкодовування моральної шкоди.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 2 вересня 2015 року залучено до участі у справі співвідповідача ОСОБА_2 та третю особу ОСОБА_3

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 12 листопада 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_1 суму страхового відшкодування у розмірі 46 621 грн 19 коп.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП - 2 710 грн, суму франшизи у розмірі 510 грн та 2 500 грн на відшкодування моральної шкоди.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що фактична вартість ремонту пошкодженого в ДТП автомобіля позивача становить 52 710 грн, ПАТ «НАСК «Оранта» виплатило лише 2 967 грн 81 коп., а тому з нього підлягає стягненню недоплачена сума страхового відшкодування у межах ліміту відповідальності страховика. Різницю вартості матеріального збитку, франшизу, витрати на експертизу та відшкодування моральної шкоди суд вважав за необхідне стягнути з винної в заподіянні шкоди особи.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 24 лютого 2016 року апеляційну скаргу ПАТ «НАСК «Оранта» відхилено, рішення Дарницького районного суду м. Києва від 12 листопада 2015 року залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновок суду першої інстанції про стягнення з ПАТ «НАСК «Оранта» на користь позивача невиплаченого страхового відшкодування відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 104/15 від 18 березня

2015 року, а також стягнення різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою, франшизи, витрат за оплату послуг експертизи та відшкодування моральної шкоди з ОСОБА_2, є законним та обґрунтованим.

У березні 2016 року ПАТ «НАСК «Оранта» звернулося з касаційною скаргою, у якій просило скасувати рішення Дарницького районного суду м. Києва від

12 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 24 лютого 2016 року, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «НАСК «Оранта», посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що ПАТ «НАСК «Оранта» виплатило ОСОБА_1 страхове відшкодування з урахуванням визначеного розміру прямого збитку в повному обсязі. При цьому рішення про заміну складових частин транспортного засобу приймається лише у разі неможливості їх відновлення відповідно до технічних вимог або в разі економічної недоцільності їх відновлення (ремонту).

Доводів щодо порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального справа в частині вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди касаційна скарга не містить, а тому справа в цій частині не предметом перегляду в касаційному порядку.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

За змістом статтей 9, 22-31, 35, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. Сума франшизи компенсується страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки.

Відповідно до положень статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

За змістом пункту 32.7 частини першої статті 32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, пов'язану із втратою товарної вартості транспортного засобу.

Згідно з пунктом 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24 листопада 2003 року відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісного транспортного засобу чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин.

Судами попередніх інстанцій установлено, що внаслідок ДТП пошкоджено задній бампер з лівого боку, заднє ліве крило автомобіля марки «Тойота

РАВ 4», державний номерний знак НОМЕР_1.

Згідно з дослідженням № АА4244РВ-21.11/2 від 21 листопада

2014 року, виконаного на замовлення ПАТ «НАСК «Оранта», прямий матеріальний збиток (з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу), завданий позивачу в результаті вищезазначеної ДТП, складає 3 477 грн 81 коп.

Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження з визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу № 104/15 від 18 березня 2015 року, виготовленого на замовлення ОСОБА_1, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Тойота РАВ 4», державний номерний знак НОМЕР_1, у результаті його пошкодження в ДТП, що сталась 11 листопада 2014 року, становить 49 592 грн 27 коп.

При здійсненні розрахунків страхового відшкодування у дослідженні

№ АА4244РВ-21.11/2 від 21 листопада 2014 року, виконаного на замовлення ПАТ «НАСК «Оранта», та у висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 104/15 від 18 березня 2015 року, виконаного на замовлення ОСОБА_1, спеціалістами визначено матеріальний збиток з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу автомобіля без втрати його товарної вартості (ВТВ = 0), що відповідає положенням статтей 29, 32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Беручи до уваги те, що у матеріалах справи містяться два висновки визначення вартості матеріального збитку, завданого позивачу внаслідок ДТП, які мають однакову формулу розрахунку, проте суттєво відрізняються між собою, судами попередніх інстанцій на порушення положень статті 212 ЦПК України (у редакції, що діяла на момент розгляду справи в судах попередніх інстанцій) не надано оцінки вказаним доказам та не зазначено про підстави їх неприйняття.

Не враховано судами також і положення частини другої статті 150 ЦПК України, відповідно до якої якщо висновок експерта суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові. В даному випадку судам належало б обговорити питання про призначення у справі судової експертизи.

Визначаючи розмір страхового відшкодування, суд першої інстанції виходив з фактично понесених витрат на ремонт автомобіля у розмірі 52 710 грн, без урахування того, що страховик здійснює страхове відшкодування відповідно до умов укладеного договору та положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Водночас, суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, помилково дійшов висновку, що розмір невиплаченого страхового відшкодування у сумі 46 621 грн 19 коп. судом першої інстанції визначено відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 104/15 від 18 березня 2015 року.

Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Ураховуючи зазначене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій при вирішенні позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди ухвалили рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки, що відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України є підставою для скасування оскаржуваних рішень у цій частині і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» задовольнити частково.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 12 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 24 лютого 2016 року скасувати в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: В. А. Стрільчук

Судді: С. О. Карпенко

В.О. Кузнєцов

О.В. Ступак

Г. І. Усик