Історія справи

Постанова

Іменем України

05 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 521/12645/15-ц

провадження № 61-29117 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: ГулькаБ. І. (суддя-доповідач), Луспеника Д. Д., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - громадська правозахисна організація «Надія» в інтересах ОСОБА_4,

відповідачі: ОСОБА_5, ОСОБА_6,

третя особа - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Надоховська ТамараОлександрівна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_8 - на ухвалу апеляційного суду Одеської області від 23 червня 2017 року у складі судді Сєвєрової Є. С.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У серпні 2015 року громадська правозахисна організація «Надія» (далі - ГПО «Надія») в інтересах ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу НадоховськаТ. О., та просила суд з урахуванням уточнених позовних вимог визнати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 10 липня 2001 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_6, недійсним; визнати за ОСОБА_4 права власності на вищевказану квартиру та витребувати її із чужого незаконного володіння ОСОБА_5

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 30 серпня 2016 року у складі судді Леонова О. С. позов ГПО «Надія» в інтересах ОСОБА_4 задоволено частково. Визнано недійсним, як удаваний, договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 10 липня 2001 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 Приведено сторони за договором купівлі-продажу квартири від 10 липня 2001 року у первісний стан. Зобов'язано ОСОБА_4 повернути ОСОБА_6 одержані за угодою грошові кошти у розмірі 7 700 грн. Визнано за ОСОБА_4 право власності на квартиру АДРЕСА_1. Витребувано від ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 вказану квартиру. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що при укладенні сторонами договору купівлі-продажу спірної квартири між ними існувала домовленість про відсутність наміру на створення юридичних наслідків правочину. Позивачка не мала на меті продавати належну їй на праві власності квартиру, а ОСОБА_6 купувати її. Фактично сторони мали на меті приховати договір застави, а після виконання боргового зобов'язання припинити права застави, повернути квартиру у власність позивачки. Таким чином спірний правочин є мнимою угодою, яку укладено для приховання іншої угоди - договору застави квартири. Грошові кошти за квартиру ОСОБА_6 ОСОБА_4 не виплачувала.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, у травні 2017 року представник ОСОБА_5 - ОСОБА_8 - звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 23 червня 2017 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_5 - ОСОБА_8 - на рішення суду першої інстанції відмовлено.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що апеляційна скарга подана після закінчення строку апеляційного оскарження, установленого частиною другою статті 294 ЦПК України 2004 року. Підстави для поновлення пропущеного процесуального строку суд визнав неповажними та в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху від 02 червня 2017 року запропонував вказати інші підстави для поновлення строку. Заявник не зазначив інші поважні причини пропуску строку апеляційного оскарження.

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, представник ОСОБА_5 - ОСОБА_8 - просить оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати й направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що подані представником ОСОБА_5 на підставі довіреності на розпорядження спірною квартирою заяви до суду першої інстанції судом не були прийняті. Крім того, представнику ОСОБА_5 було відмовлено у наданні права на участь у справі, оскільки за довіреністю від 12 липня 2014 року він не мав права представляти інтереси ОСОБА_5 у суді. Отже, належними доказами підтверджено поважність причин пропуску ним строку апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції, оскільки у нього були відсутні повноваження на вчинення таких процесуальних дій, а ОСОБА_5 перебувала за кордоном.

У листопаді 2017 року ОСОБА_4 подала заперечення на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду є законним і обґрунтованим. ОСОБА_5 було відомо про розгляд справи і вона подавала заяви про розгляд справи без її участі. Спірна квартира знаходилась у користуванні ОСОБА_8 відповідно до довіреності, яку 12 липня 2014 року йому видала ОСОБА_5, тому згідно з цією довіреністю йому були надані повноваження на вирішення будь-яких питань, які стосуються ОСОБА_5, як власника квартири. Отже, вірним є висновок апеляційного суду про те, що вказана довіреність не містила обмежень повноважень ОСОБА_8 щодо можливості надання заяв і скарг та саме на підставі цієї довіреності він подав заяву про видачу йому копії рішення суду першої інстанції. Таким чином, доводи представника ОСОБА_5 - ОСОБА_8 - про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, а саме посилання на відсутність повноважень на вчинення таких процесуальних дій, оскільки ОСОБА_5 перебувала за кордоном, безпідставні.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно з частиною першою статті 294 ЦПК України 2004 року апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Відповідно до частини першої статті 73, частини третьої статті 294 ЦПК України 2004 року апеляційний суд за заявою особи може поновити пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження у разі наявності поважних причин пропущення цього строку.

Судом установлено, що 29 травня 2017 року представник ОСОБА_5 - ОСОБА_8 - звернувся з апеляційною скаргою на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 30 серпня 2016 року, тобто з пропуском майже на рік встановленого законодавством процесуального строку апеляційного оскарження.

Судом також установлено, що 6 листопада 2016 року представник ОСОБА_5 - ОСОБА_8, на підставі довіреності від 12 липня 2014 року отримав копію рішення суду першої інстанції, що підтверджується його розпискою (а.с. 35, т. 2).

Відповідно до положень статті 1 ЦПК України 2004 року завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 02 червня 2017 року апеляційна скарга представника ОСОБА_5 - ОСОБА_8 - була залишена без руху та надано заявнику строк для усунення її недоліків, а саме звернутися до суду з заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження, навівши інші поважні причини для поновлення цього строку та подавши відповідні докази.

14 червня 2017 року до апеляційного суду надійшла заява представника ОСОБА_5 - ОСОБА_8 - про поновлення процесуального строку на звернення з апеляційною скаргою та наведено відповідні доводи, а саме посилання на відсутність у нього повноважень на подачу апеляційної скарги і отримання таких лише за довіреністю від 5 травня 2017 року.

Апеляційний суд за заявою особи може поновити пропущений процесуальний строк апеляційного оскарження, проте у разі не наведення заявником поважних причин пропущення цього строку, у суду відсутні на це процесуальні повноваження.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.

Таким чином, апеляційний суд на підставі вищевказаних положень процесуального законодавства дійшов правильного висновку про те, що заявником подана апеляційна скарга після значного закінчення процесуального строку апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції, а порушене ним клопотання про поновлення цього строку із зазначенням підстав для його поновлення, апеляційний суд обґрунтовано визнав неповажним, оскільки на підставі довіреності на розпорядження спірною квартирою виданою 12 липня 2014 року ОСОБА_5 ОСОБА_8, останній як представник подавав заяви до суду першої інстанції про зупинення розгляду справи і виконання рішення суду, брав участь у судових засіданнях, як представник ОСОБА_5 При цьому вищевказана довіреність на розпорядження квартирою від 12 липня 2014 року не містить обмежень повноважень щодо можливості подання заяв і скарг.

Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те, що хоча з серпня 2015 року ОСОБА_5 проживає у США, проте їй було відомо про розгляд цієї справи у суді, що у тому числі підтверджується її заявою про розгляд справи без участі, тому вона не була позбавлена можливості, навіть за умови перебування на території іншої держави, надіслати апеляційну скаргу, або забезпечити належне представництво власних інтересів у суді.

Більше того, факт, на який посилається ОСОБА_8, а саме те, що ОСОБА_5 раніше не видавала йому довіреність на представництво в суді, навпаки, свідчить не про наявність підстав для поновлення процесуального строку, а є безумовною підставою для відмови у поновленні такого строку.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі «Станков проти Болгарії» від 12 липня 2007 року).

При цьому легітимна мета обмеження прав дотримана, права заявника не порушені, оскільки він з іншим клопотанням про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження судового рішення суду першої інстанції, навівши поважні підстави для його поновлення, до апеляційного суду не звернувся, знав про ухвалене судове рішення, отримавши відповідне судове рішення завчасно.

Доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_8 - залишити без задоволення.

Ухвалу апеляційного суду Одеської області від 23 червня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Б. І. Гулько

Д. Д. Луспеник

Ю. В. Черняк