Історія справи

Постанова

Іменем України

05 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 2604/6122/12

провадження № 61-28617св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Пророка В. В., ШтеликС. П.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_3,

представник заявника - ОСОБА_4,

заінтересована особа - Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», представник заінтересованої особи - Бедрай Ірина Андріївна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 24 лютого 2017 року в складі судді Яровенко Н. О. та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 21 червня 2017 року в складі колегії суддів: Шкоріної О. І., Антоненко Н. О., Стрижеуса А. М.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У вересні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, заінтересована особа - Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк»).

Заява мотивована тим, що 07 травня 2012 року Дніпровський районний суд м. Києва розглянув заяву ПАТ «Укрсоцбанк» про видачу виконавчого листа про примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 10 жовтня 2011 року у справі за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

За результатами розгляду заяви виданий виконавчий лист на виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 10 жовтня 2011 року про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості у розмірі 20 9197,53 грн та витрат, пов'язаних з вирішенням спору у третейському суді, у розмірі 2 491,97 грн.

ОСОБА_3 вважала, що виконавчий лист є таким, що не підлягає виконанню, оскільки Дніпровський районний суд м. Києва видав його на виконання рішення третейського суду, яке ухвалене у справі, яка в силу Закону України «Про захист прав споживачів» непідсудна третейському суду.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 24 лютого 2017 року в задоволенні заяви відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що місцевий загальний суд як компетентний суд при вирішенні питання про видачу виконавчих листів на виконання рішень Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків не перевіряє рішення третейського суду на відповідність нормам матеріального або процесуального права, а лише на дотримання процедурних вимог, які встановлені Законом України «Про третейські суди». Рішення третейського суду може бути скасовано лише з підстав, визначених статтею 389-5 ЦПК України. ОСОБА_3 зверталась до суду із заявою про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 10 жовтня 2011 року, але їй було відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 21 червня 2017 року ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції в повному обсязі встановив права та обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін та надав їм належну правову оцінку.

У касаційній скарзі, поданій у липні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 24 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 21 червня 2017 року скасувати, заяву задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що Дніпровський районний суд м. Києва на порушення вимог процесуального законодавства видав виконавчий лист на виконання рішення третейського суду, який в силу пункту 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди», розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення зміни до статті 6 Закону України «Про третейські суди» щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам», статей 389-9 389-10 ЦПК України не підлягає виконанню.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Суд установив, що 30 жовтня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_3 укладений договір кредиту.

Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 10 жовтня 2011 року в рамках розгляду справи за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за договором кредиту в сумі 209 197,53 грн та третейський збір в сумі 2 491,97 грн.

ПАТ «Укрсоцбанк» звернулося до Дніпровського районного суду м. Києва із заявою про видачу виконавчого листа на підставі рішення третейського суду.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 07 травня 2012 року виданий виконавчий лист на виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 10 жовтня 2011 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості за договором кредиту в сумі 209 197,53 грн, третейського збору у сумі 2 491,97 грн та судового збору у розмірі 214,60 грн.

14 травня 2012 року уповноважений представник ПАТ «Укрсоцбанк» отримав виконавчий лист.

ОСОБА_3 зверталась до суду із заявою про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 10 жовтня 2011 року, у задоволенні якої їй відмовлено.

Відповідно до частин другої, четвертої статті 369 ЦПК України 2004 року суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом. Суд ухвалою вносить виправлення до виконавчого листа, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

Отже, підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, зазначені у частинах другій, четвертій статті 369 ЦПК України 2004 року. До переліку цих обставин не віднесено перевірку рішення третейського суду на відповідність нормам матеріального або процесуального права, законності та обґрунтованості рішення третейського суду, на підставі якого був виданий виконавчий лист.

Доводи касаційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки зводяться до незгоди заявника з рішення третейського суду, що не є підставою для скасування законних і обґрунтованих судових рішень.

Інших доводів, які б давали підстави вважати, що суди порушили норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення заяви, касаційна скарга не містить.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 24 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 21 червня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді: А. О. Лесько

С.Ю. Мартєв

В.В. Пророк

С.П. Штелик