Історія справи

Постанова КЦС ВП від 05.05.2022 року у справі №748/755/20

Постанова

Іменем України

05 травня 2022 року

м. Київ

справа № 748/755/20

провадження № 61-8782св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - заступник прокурора Чернігівської області в інтересах держави,

відповідач - Михайло-Коцюбинська селищна рада Чернігівського району Чернігівської області, ОСОБА_1 ,

треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги:

ОСОБА_1 на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 27 січня 2021 року у складі судді Олещенко В. І. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 05 травня 2021 року у складі колегії суддів: Шарапової О. Л., Бечка Є. М., Євстафіїва О. К.,

заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури на постанову Чернігівського апеляційного суду від 05 травня 2021 року у складі колегії суддів: Шарапової О. Л., Бечка Є. М., Євстафіїва О. К.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

06 квітня 2020 року заступник прокурора Чернігівської області в інтересах держави звернувся до суду з позовом до Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області, ОСОБА_1 , треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, ОСОБА_2 , про визнання недійсними рішень, скасування запису та витребування земельної ділянки, в якому просив суд:

- визнати недійсним рішення Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району від 07 квітня 2017 року щодо затвердження технічної документації та передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 1,99 га, кадастровий номер 7415555400:01:000:1212, із земель сільськогосподарського призначення на території Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області;

- у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень скасувати запис від 11 квітня 2017 року про реєстрацію за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) права власності на земельну ділянку, для ведення особистого селянського господарства, площею 1,99 га, кадастровий номер 7415555400:01:000:1212 (номер запису про право власності 19968496, індексний номер рішення про державну реєстрацію 34771638);

- визнати недійсним рішення Михайло-Коцюбинської селищної ради від 20 червня 2017 року щодо затвердження технічної документації та передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 0,75 га, кадастровий номер 7425555400:01:000:1223, із земель сільськогосподарського призначення на території Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області;

- витребувати з володіння ОСОБА_1 у комунальну власність територіальної громади Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області, земельну ділянку площею 0,75 га, кадастровий номер 7425555400:01:000:1223, для ведення особистого селянського господарства на території смт Михайло-Коцюбинське Чернігівського району Чернігівської області.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Михайло-Коцюбинської селищної ради від 07 квітня 2017 року затверджено технічну документацію та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 1,99 га, кадастровий номер 7415555400:01:000:1212, із земель сільськогосподарського призначення на території Михайло-Коцюбинської селищної ради.

Рішенням Михайло-Коцюбинської селищної ради від 20 червня 2017 року було затверджено технічну документацію та передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 0,75 га, кадастровий номер 7425555400:01:000:1223, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення на території Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району.

На підставі договору дарування від 15 серпня 2018 року зазначену земельну ділянку з кадастровим номером 7425555400:01:000:1223 ОСОБА_2 подарувала ОСОБА_1 .

На цей час право власності на вказані земельні ділянки зареєстроване за ОСОБА_1 .

Позивач вказує, що рішення Михайло-Коцюбинської селищної ради від 07 квітня 2020 року та від 20 червня 2017 року, якими затверджено проекти землеустрою щодо наведених земельних ділянок, не відповідають вимогам чинного законодавства, у зв`язку з чим підлягають визнанню недійсними, а земельні ділянки підлягають поверненню у власність територіальної громади смт Михайло-Коцюбинське, оскільки вказані земельні ділянки сформовано за рахунок земель промисловості, при передачі їх у приватну власність цільове призначення не змінювалося, рекультивація не проводилась.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 27 січня 2021 року позовні вимоги заступника прокурора Чернігівської області задоволені.

Визнано недійсним рішення Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району від 07 квітня 2017 року про затвердження технічної документації та передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 1,99 га, кадастровий номер 7415555400:01:000:1212, із земель сільськогосподарського призначення на території Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області.

У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень скасовано запис від 11 квітня 2017 року про реєстрацію за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) права власності на земельну ділянку, для ведення особистого селянського господарства, площею 1,99 га, кадастровий номер 7415555400:01:000:1212 (номер запису про право власності 19968496, індексний номер рішення про державну реєстрацію 34771638).

Визнано недійсним рішення Михайло-Коцюбинської селищної ради від 20 червня 2017 року щодо затвердження технічної документації та передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 0,75 га, кадастровий номер 7425555400:01:000:1223, із земель сільськогосподарського призначення на території Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області.

Витребувано із володіння ОСОБА_1 у комунальну власність територіальної громади Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області, земельну ділянку площею 0,75 га, кадастровий номер 7425555400:01:000:1223, для ведення особистого селянського господарства на території смт. Михайло-Коцюбинське Чернігівського району Чернігівської області.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що цільове призначення спірних земельних ділянок, які в подальшому були передані у приватну власність, значилось як землі промисловості. При передачі зазначених земельних ділянок у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства мало місце порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель, що є підставою для визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок у власність громадянам, визнання недійсною реєстрації прав власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки.

Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 подав на нього апеляційну скаргу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 05 травня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 27 січня 2021 року в частині задоволення позовної вимоги про визнання недійсним рішення селищної ради від 20 червня 2017 року щодо затвердження технічної документації та передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 0,75 га, кадастровий номер 7425555400:01:000:1223, та в частині задоволення позовної вимоги про витребування з володіння ОСОБА_1 у комунальну власність територіальної громади Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області, земельної ділянки площею 0,75 га, кадастровий номер 7425555400:01:000:1223, для ведення особистого селянського господарства на території смт Михайло-Коцюбинське Чернігівського району Чернігівської області скасовано та відмовлено у задоволенні цих позовних вимог.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовної вимоги про визнання недійсним рішення селищної ради від 20 червня 2017 року щодо затвердження технічної документації та передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 0,75 га, кадастровий номер 7425555400:01:000:1223, слід скасувати та відмовити у задоволенні цієї позовної вимоги, оскільки ОСОБА_2 не була залучена до участі у справі як відповідач.

Суд також зазначив, що, враховуючи вищевикладене, відсутні підстави стверджувати, що ОСОБА_2 неправомірно відчужила вищезазначену земельну ділянку ОСОБА_1 , а тому оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовної вимоги про витребування з володіння ОСОБА_1 у комунальну власність територіальної громади Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області, земельної ділянки, площею 0,75 га, кадастровий номер 7425555400:01:000:1223, також слід скасувати та відмовити у задоволенні цієї позовної вимоги.

В іншій частині суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

24 травня 2021 року (згідно з відміткою на поштовому конверті) заступник керівника Чернігівської обласної прокуратури подав до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Чернігівського апеляційного суду від 05 травня 2021 року.

В касаційній скарзі заявник просить суд постанову Чернігівського апеляційного суду від 05 травня 2021 року скасувати в частині часткової відмови у задоволенні позову та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що постанова апеляційного суду ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права,без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.

30 червня 2021 року ОСОБА_1 подав до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 27 січня 2021 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 05 травня 2021 року.

В касаційній скарзі заявник просить суд скасувати оскаржувані судові рішення в повному обсязі та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову у зв`язку з необгрунтованістю позовних вимог.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що судові рішення ухвалені судами попередніх інстанцій з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.

Доводи інших учасників справи

25 червня 2021 року на адресу Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду через засоби поштового зв`язку від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури, в якому відповідач просить суд у задоволенні касаційної скарги позивача відмовити, оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позову залишити без змін.

26 серпня 2021 року на адресу Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду через засоби поштового зв`язку від Чернігівської обласної прокуратури надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому позивач просить суд у задоволенні касаційної скарги відповідача відмовити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 03 червня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури та витребувано матеріали цивільної справи.

Ухвалою Верховного Суду від 02 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1

10 серпня 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що рішенням Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району від 18 жовтня 2016 року ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, загальною площею 1,99 га, для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності у межах Михайло-Коцюбинської селищної ради.

Рішенням Михайло-Коцюбинської селищної ради від 07 квітня 2017 року затверджено технічну документацію та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 1,99 га, кадастровий номер 7425555400:01:000:1212, із земель сільськогосподарського призначення на території Михайло-Коцюбинської селищної ради.

Рішенням Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району від 05 січня 2017 року № 39 ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, загальною площею 0,75 га, для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності у межах Михайло-Коцюбинської селищної ради.

Рішенням Михайло-Коцюбинської селищної ради від 20 червня 2017 року було затверджено технічну документацію та передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку, загальною площею 0,75 га, кадастровий номер 7425555400:01:000:1223, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення на території Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району .

15 серпня 2018 року ОСОБА_2 на підставі договору дарування подарувала земельну ділянку загальною площею 0,75 га, кадастровий номер 7425555400:01:000:1223, ОСОБА_1 .

Згідно інформації Міжрайонного управління у Ріпкинському та Чернігівському районах Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 20 листопада 2017 року № 10-25-0.212-22/118-17 спірні земельні ділянки сформовано за рахунок земельної ділянки, яка станом на 01 січня 2010 року перебувала у користуванні ТОВ «Сливовий сад» та у 2011 році була повернута до попереднього землекористувача - Михайло-Коцюбинського цегельного заводу, як землі промисловості, і до моменту передачі у приватну власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обліковувалася за цегельним заводом як землі промисловості, транспорту та зв`язку.

Відповідно до довідок форми 6-зем за період з 01 січня 2003 року по 01 січня 2016 рік та викопіюванням з книги реєстрації договорів оренди земельна ділянка, площею 2.9579 га, за рахунок якої були сформовані спірні земельні ділянки, належала до земель промисловості.

Згідно інформації Регіонального відділення Фонду держмайна по Чернігівській області від 13 грудня 2017 року № 10-03-04247 на території Михайло-Коцюбинської селищної ради здійснювалося будівництво Михайло-Коцюбинського заводу керамічної цегли, однак будівництво його не було завершено.

На підставі договору купівлі-продажу від 31 жовтня 2001 року № 89/74 Регіональним відділенням ФДМУ по області об`єкт незавершеного будівництва заводу керамічної цегли в смт Михайло-Коцюбинське продано Дочірньому сільськогосподарському племптахопідприємству «Чернігівське» ВАТ «Чернігівський молокозавод» (далі - ДСП «Чернігівське») для демонтування об`єкту, проведення рекультивації земельної ділянки. Контроль за дотриманням умов договору купівлі-продажу здійснювало Регіональне відділення ФДМУ по області до його фактичного виконання.

Під час виконання умов договору купівлі-продажу від 31 жовтня 2001 року № 89/74 ДСП «Чернігівське» двічі змінено назву: 25.10.2007 року - на ДСГП «Чернігівське» ТОВ «Сливовий сад» та 17 серпня 2009 року - на Дочірнє сільськогосподарське племптахопідприємство «Чернігівське» ТОВ «Мережа туристичних агенцій персонального відпочинку».

На виконання умов договору купівлі-продажу від 31 жовтня 2001 року № 89/74 Михайло-Коцюбинською селищною радою 14 лютого 2003 року з ДСП «Чернігівське» ВАТ «Чернігівський молокозавод» укладено договір оренди земельної ділянки під об`єктом незавершеного будівництва. Договір зареєстровано у Чернігівському райвідділі земельних ресурсів 13 травня 2003 року за № 10.

Зі змісту розділу 1 договору оренди від 14 лютого 2003 року вбачається, що у користування орендаря передано земельну ділянку площею 2,9579 га, з яких уся площа є забудованою під незавершеним будівництвом цегельного заводу. Інженерні комунікації на земельній ділянці відсутні, однак наявні площадки з твердим покриттям.

Відповідно до розділу 2 вищевказаного договору оренди, земельна ділянка передається в оренду з метою несільськогосподарського використання для розбирання цегельного заводу на будівельні матеріали.

За пунктом 2.5 зазначеного договору оренди для діяльності орендаря установлено обов`язкові обмеження щодо використання земельної ділянки: тільки для розбирання цегельного заводу на будматеріали.

Регіональним відділенням ФДМУ по області при проведенні перевірок щодо виконання договору купівлі-продажу від 31 жовтня 2001 року № 89/74 встановлено порушення щодо не виконання його умов у частині проведення рекультивації земельної ділянки та передачі її органу місцевого самоврядування, про що складено відповідні акти від 22 грудня 2008 року та 22 вересня 2009 року.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 24 грудня 2009 року встановлено, що покупцем незавершеного будівництва заводу керамічної цегли в смт Михайло-Коцюбинське не виконані умови договору купівлі-продажу від 31 жовтня 2001 року в частині проведення рекультивації земельної ділянки. Крім цього, судом зазначено, що станом на час винесення рішення по суті земельна ділянка площею 2,9579 га на території Михайло-Коцюбинської селищної ради є забудованою та на ній знаходиться незавершене будівництво цегельного заводу.

Згідно інформацій Михайло-Коцюбинської селищної ради від 23 березня 2018 року земельна ділянка площею 2,9879 га, яка згідно рішення 5 сесії 24 скликання від 13 лютого 2003 року перебувала у користуванні ДСП «Чернігівське» згідно діючого на час передачі ділянки в оренду земельного законодавства не мала кадастрового номеру. На даний час за місцезнаходженням цієї земельної ділянки орієнтовно знаходяться земельні ділянки з кадастровими номерами 7425555400:01:000:1223 та 7425555400:01:000:1212.

В ході розгляду справи не оспорювалося, що спірні земельні ділянки знаходяться в межах земельної ділянки площею 2.9879 га.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції у нескасованій частині та постанова суду апеляційної інстанції відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до частини першої статті 22 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури або призначені для цих цілей.

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства (пункт «а» частини третьої статті 22 ЗК України).

Отже, вказана норма надає право громадянам набувати у власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, до яких належать сільськогосподарські та несільськогосподарські угіддя.

Згідно з пунктом «в» частини третьої статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених вказаним Кодексом.

Частиною шостою статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до абзацу першого частини сьомої статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

За результатами розгляду заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою орган, який розглядає заяву, має право вчинити лише такі дії: надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, або надати мотивовану відмову у його наданні з підстав, які прямо передбачені статтею 118 ЗК України.

Перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає, при цьому зобов`язує орган державної влади у випадках прийняття рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.

Пунктом «б» частини першої статті 121 ЗК України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства не більше 2,0 га.

Частиною четвертою статті 122 ЗК України визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до частини першої статті 79 ЗК України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно з Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держземагентства України від 18 травня 2010 року № 376, межа земельної ділянки - це сукупність ліній, що утворюють замкнений контур і розмежовують земельні ділянки.

Бажане місце розташування земельної ділянки з її орієнтовними розмірами зазначається заявником на фрагментах планово-картографічних матеріалів, які надають можливість правильно визначити місце розташування земельної ділянки, на яку претендує особа, яка звернулась з клопотанням з метою безоплатного отримання земельної ділянки у власність.

Тобто, графічні матеріали, які додаються до клопотання, повинні бути такими, обсяг даних яких дозволяє чітко ідентифікувати бажане місце розташування земельної ділянки відносно інших землевласників та землекористувачів, а бажана земельна ділянка має бути максимально конкретизованою, що б давало можливість насамперед встановити зазначене місце розташування, перевірити відповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів та у передбачених земельним законодавством випадках надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо чітко визначеної земельної ділянки.

Крім того, необхідно звернути увагу, що згідно з пунктами 45, 47, 162 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 (далі - Порядок), з метою надання фізичним та юридичним особам актуальної картографічної інформації про об`єкти Державного земельного кадастру згідно з пунктами 162-199 цього Порядку державними кадастровими реєстраторами виготовляється викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану) за формою згідно з додатком 7.

Згідно з пунктом 183 Порядку викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану) формується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру в одному примірнику, який надається заявникові після підписання Державним кадастровим реєстратором, адміністратором центру надання адміністративних послуг, уповноваженою посадовою особою виконавчого органу місцевого самоврядування та засвідчення його підпису власною печаткою, а у разі, коли викопіювання надається в електронній формі, - посвідчення його власним цифровим підписом.

Порядок погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та повноваження органів виконавчої влади в частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок регулюється статтями 118 та 186-1 ЗК України.

Відповідно до частини дев`ятої статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Частинами четвертою-шостою статті 186-1 ЗК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту. Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації. У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.

Згідно з пунктом 5 Порядку ведення Державного земельного кадастру до складу Держгеокадастру та його територіальних органів входять державні кадастрові реєстратори, які здійснюють внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей в межах повноважень, визначених Законом України «Про державний земельний кадастр» та цим Порядком.

Відповідно до пункту 107 Порядку ведення Державного земельного кадастру державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.

Частинами п`ятою, шостою статті 24 Закону України «Про державний земельний кадастр» встановлено, що державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви: перевіряє відповідність документів вимогам законодавства; за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації.

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (стаття 19 ЗК України).

Згідно з частиною першою статті 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Частиною другою статті 20 ЗК України передбачено, що зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Статтею 21 ЗК України встановлено, що порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсним рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам, визнання недійсними угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.

Згідно зі статтею 65 ЗК України землями промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності. Порядок використання земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення встановлюється законом.

Відповідно до статті 66 ЗК України до земель промисловості належать землі, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під`їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 7415555400:01:000:1212 сформована за рахунок земельної ділянки, яка визначена як така, на якій розташований цегельний завод та яка обліковувалась як землі промисловості.

Разом з тим, інформація про зміну цільового призначення зазначеної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі відсутня, Михайло-Коцюбинською селищною радою рішення про зміну цільового призначення не приймалося.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).

Установивши, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 7415555400:01:000:1212 на момент її відведення у приватну власність ОСОБА_1 відносилася до земель промисловості, суд першої інстанції, з висновком якого в цій частині погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов обгрунтованого висновку про визнання недійсним рішення Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району від 07 квітня 2017 року про затвердження технічної документації та передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 1,99 га, кадастровий номер 7415555400:01:000:1212, скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень запису від 11 квітня 2017 року про реєстрацію за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) права власності на земельну ділянку, для ведення особистого селянського господарства, площею 1,99 га, кадастровий номер 7415555400:01:000:1212 (номер запису про право власності 19968496, індексний номер рішення про державну реєстрацію 34771638).

Разом з тим, частиною першою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої статті 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (частина перша статті 48 ЦПК України).

Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог (пункти 2 і 4 частини другої статті 175 ЦПК України).

Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).

Позов може бути пред`явлений до кількох відповідачів. Участь у справі кількох відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є їхні спільні права чи обов`язки; 2) права і обов`язки кількох відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права й обов`язки (стаття 50 ЦПК України).

Згідно з частинами першою та другою статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що сторонами у справі є позивач і відповідач, між якими саме і виник спір, за вирішенням якого позивач звернувся до суду з позовом до відповідача.

За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

До аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18).

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

У пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 304/284/18 (провадження № 14-517цс19) зазначено, що належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача.

Близькі за змістом висновки сформульовані також у пункті 7.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17.

Оскільки ОСОБА_2 , якій рішенням Михайло-Коцюбинської селищної ради від 20 червня 2017 року було передано у власність земельну ділянку, загальною площею 0,75 га, кадастровий номер 7425555400:01:000:1223, не була залучена до участі у справі як відповідач, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовної вимоги про визнання недійсним рішення селищної ради від 20 червня 2017 року щодо затвердження технічної документації та передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 0,75 га, кадастровий номер 7425555400:01:000:1223, слід скасувати та відмовити у задоволенні цієї позовної вимоги.

Також обґрунтованим є висновок суду апеляційної інстанції про те, що відсутні підстави стверджувати, що ОСОБА_2 неправомірно відчужила вищезазначену земельну ділянку ОСОБА_1 , а тому в цій справі позовні вимоги про витребування з володіння ОСОБА_1 у комунальну власність територіальної громади Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області, земельної ділянки площею 0,75 га, кадастровий номер 7425555400:01:000:1223, є передчасними, а тому задоволенню також не підлягають.

Доводи касаційних скарг не дають підстав для висновку, що рішення суду першої інстанції у нескасованій частині та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Верховний Суд встановив, що рішення суду першої інстанції у нескасованій частині та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені з додержанням норм матеріального права та процесуального права, а доводи касаційних скарг їх висновків не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційні скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції у нескасованій частині та постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Оскільки дія рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 27 січня 2021 року в частині: «У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень скасувати запис від 11 квітня 2017 року про реєстрацію за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) права власності на земельну ділянку, для ведення особистого селянського господарства, площею 1,99 га, кадастровий номер 7415555400:01:000:1212 (номер запису про право власності 19968496, індексний номер рішення про державну реєстрацію 34771638)», була зупинена ухвалою Верховного Суду від 02 серпня 2021 року, у зв`язку із залишенням цього судового рішення без змін у нескасованій частині необхідно поновити його дію в указаній частині.

Оскільки виконання постанови Чернігівського апеляційного суду від 05 травня 2021 року в частині стягнення судового збору у розмірі 3 153,00 грн, було зупинено на підставі ухвали Верховного Суду від 03 червня 2021 року, у зв`язку із залишенням цього судового рішення без змін необхідно поновити його дію в указаній частині.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_1 ,заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 27 січня 2021 року у нескасованій частині та постанову Чернігівського апеляційного суду від 05 травня 2021 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 27 січня 2021 року в указаній частині: «У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень скасувати запис 11.04.2017 року про реєстрацію за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) права власності на земельну ділянку, для ведення особистого селянського господарства, площею 1,99 га, кадастровий номер 7415555400:01:000:1212 (номер запису про право власності 19968496, індексний номер рішення про державну реєстрацію 34771638)».

Поновити виконання постанови Чернігівського апеляційного суду від 05 травня 2021 року в частині стягнення судового збору у розмірі 3 153,00 грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

А. Ю. Зайцев

М. Ю. Тітов